Заступниця голови Архітектурної палати Анна Кирій: Ухвалений закон про бомбосховища – не містить положень про обов’язковість бомбосховищ. Це закон про хрущовки, на догоду забудовникам

З початку війни в Україні зруйновано не менше 15 тися багатоповерхівок та 116 тисяч приватних будинків. Українська влада просить у міжнародних партнерів на відбудову сотні мільярдів доларів та обіцяє нові принципи прозрості. Втім, ухвалені Верховною Радою закону "про бомбосховища" та "захист прав інвесторів" викликали хвилю критики.

Чому експерти вважають, що ухвалені закони не захистять українців, а лише дадуть більше волі забудовникам, в інтервю Цензор.НЕТ розповіла архітекторка, заступниця голови Архітектурної палати Анна Кирій.

ПРИЙНЯТИЙ ЗАКОН НЕ МІСТИТЬ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ БОМБОСХОВИЩ

- Ще до початку повномасштабного вторгнення, ми всі раптом зрозуміли, що країні потрібні бомбосховища, а їх немає. Потім всі дуже зраділи новині, що Верховна Рада ухвалила закон, який нібито зобов’язує забудовників такі бомбосховища будувати. Але і ти, і твої колеги почали говорити, що не зовсім так. Тому я хотіла б почути пояснення, чи будуть в нових будинках бомбосховища?

- Прийнятий закон не містить положень про обов’язковість бомбосховищ в кожній новобудові. І, об’єктивно кажучи, я не вважаю, що затрати на будівництво сховищ треба покладати на комерційних забудовників. Тому що по факту це буде за гроші людей, які купуватимуть квартири в нових будинках.

- Чи взагалі ефективно будувати в кожному будинку бомбосховище? Або хоча б підвал-укриття якийсь?

- По-перше, я не вважаю, що треба мислити підходом "Кожному будинку по бомбосховищу". Я вважаю, що треба думати про те, скільки людей ми маємо захистити, від якого типу зброї, скільки часу є щоб дістатися до укриття, як довго люди там перебуватимуть? Це має бути система рішень та їх реалізацій, адаптована для кожного населеного пункту окремо. Плюс потрібна інвентаризація і може навіть націоналізація існуючих сховищ. А вони за радянських часів будувалися ледь не на кожному підприємстві. Де вони зараз? Що з ними? Починати треба з того, щоб нанести ці існуючі споруди на карту кожного міста і забезпечити їх доступність та експлуатацію.

По-друге, треба розрізняти типи захисних споруд цивільного захисту. Згідно Кодексу цивільного захисту України (Глава 7 стаття 32) вони діляться на сховища та протирадіаційні укриття. Є також: споруди подвійного призначення, швидкоспоруджувані захисні споруди та найпростіші укриття. І до кожного з них різні вимоги.

Ми просто не можемо собі дозволити в кожному будинку будувати сховища найвищого типу, бо це скажені гроші. В таких спорудах мають бути, наприклад, незалежні джерела тепло-, електро- та водопостачання, окрема система вентиляції, посилені вимоги до конструктивних елементів, окремі евакуаційні виходи, розташовані так, щоб людина могла вийти з периметру завалу, герметичні двері та інші отвори, тощо.

- Приблизно у скільки мільйонів це може обійтися?

- Це треба рахувати. Я не можу просто назвати цифру. Але це дуже складні інженерні споруди. Я думаю, що для створення системи сховищ має бути якась державна програма в консолідації з органами місцевого самоврядування. Тобто для кожного міста, населеного пункту, потрібно визначити кількість, площу, місця розташування укриттів, з відповідними радіусами. Як визначені нормами радіуси обслуговування від житлових будинків до шкіл і садочків – 300, 500, 800 метрів в залежності від типу населеного пункту, так само мають бути подібні радіуси до сховищ та укриттів. В Ізраїлі є рішення з підсиленими сходовими клітинами та ядрами жорсткості у вигляді спеціальних кімнат на кожному поверсі, які можуть працювати як укриття.

Рішення мають бути такі, щоб протягом часу, відколи пролунала тривога, кожна людина встигла дістатися до укриття, а не лише ті, хто купив квартиру в "елітному" будинку зі сховищем.

Тому ідея, що кожен забудовник має збудувати бомбосховище, по-перше, популістська, по-друге, нереальна, по-третє – просто брехня, яку навісили на всі заголовки про закон. Бо в законі цього немає, що й визнали на круглому столі в Мінрегіоні. Кажуть: "Все в розробці". Розроблять – будемо коментувати.

- Тоді, про що був закон, який всі назвали "про бомбосховища"?

- На мою думку, це закон про хрущовки. Тобто - проєкти повторного використання. А те, що деякі народні депутати, типу Олени Шуляк, називають закон про одне, а запаковують туди зовсім інше – хіба, новина? Це їхній звичний почерк. Вони пишуть закон, дають йому яскраве гасло, щоб сподобалось людям, а всередині сюрприз, в даному випадку - хрущовки. До речі, по проектам повторного використання підзаконні акти Мінрегіон розробив миттєво, проект постанови вже висить у них на сайті.

Загортання типових проектів в обгортку безпеки – це вже не просто забудовний лобізм. Постає питання моральності таких дій.

- Давай проговоримо для людей, які не читали закон, які побачили, можливо, якийсь пафосний сюжет по телебаченню, що ти маєш на увазі, коли називаєш цей закон законом про хрущовки.

- В законі немає жодного слова "сховище", "бомбосховище", "новобудова", - слів, які люди побачили в заголовках. Єдине, що є, це - інженерно-технічні заходи цивільного захисту, цивільної оборони.

Цей розділ має бути обов’язково в проєктах для більш ніж 50 осіб. Але ця норма і так діюча, як мінімум з 2014 року. Плюс такий розділ не передбачає обов’язкове розташування бомбосховищ і сховищ в усіх об’єктах. Треба не новий закон писати, а переосмислити старий ДБН "Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)". Це перша позиція.

Друга позиція. Одинадцять разів в законі зустрічаються словосполучення "проєкт повторного використання". Тоді у мене логічне питання: про що закон?
Як на мене, закон передусім про проєкти повторного використання. Тобто втілюється заповітна мрія забудовників: замовити один проєкт, зробити його типовим, забрати собі майнові права інтелектуальної власності, (проти чого виступала Спілка архітекторів та Архітектурна палата весь минулий рік), і тиражувати його по всій Україні. Бо забудовникам це зручно і це швидкі гроші. Привіт, Радянський Союз.

ЗАКОНОМ ПРО БОМОБОСХОВИЩА ВТІЛЮЄТЬСЯ ЗАПОВІТНА МРІЯ ЗАБУДОВНИКІВ: ЗАМОВИТИ ОДИН ПРОЄКТ, ЗРОБИТИ ЙОГО ТИПОВИМ, ЗАБРАТИ СОБІ МАЙНОВІ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

- Тобто це буде як в мультфільмі на початку радянського фільму "іронія долі", коли типові будинки крокують по країні?

- Не зовсім, бо, якщо я правильно пригадую, там ще потрібні були купи узгоджень з чиновниками, а у нас вже давно всі узгодження відмінили. Тому будувати типові об’єкти можна буде набагато швидше.

Я запрошую кожного зайти на сайт Верховної Ради і прочитати текст цього закону. Він не такий величезний як 5655, порівняльна таблиця містить всього 21 сторінку. Самі подивіться і зробіть висновки, про що закон. Взагалі, гарна практика читати закони, за якими нам жити. Принаймні якісь речі, що стають резонансними, перевіряти. Інакше як ми будемо контролювати владу, якщо читаємо лише заголовки?

- Я тобі скажу більше. Думаю, що більшість журналістів не ходили читати цей закон. Вони взяли новину прес-служби Верховної Ради і щиро повірили прес-службі Верховної Ради про те, що у кожному новому будинку буде бомбосховище.

- Я журналістів розумію. Новинна прес-служба Верховної Ради – офіційне джерело. "Пошерити" - просто. Хоча, заглиблення в текст закону таким способом, як я сказала, за пошуком ключових слів, займає десь хвилини півтори. Чесно. Але очевидно, що є новини з фронту, що у нас абсолютно інша повістка, інформаційне поле насичене більш важливими речами, пов’язаними з війною. Плюс, довіряти офіційним джерелам – природньо, сама так роблю. Просто ми пережили рік важкого досвіду "співпраці" з народними депутатами по законопроєкту 5655 і довіри більше немає, все перевіряємо. І не лише перевіряємо, а висвітлюємо правду людям. За це нас переслідують.

Днями я дізналася, що Мінрегіон закрив доступ Спілці архітекторів до електронного реєстру сертифікованих осіб. Тобто, вони зараз фактично позбавляють архітекторів права на професійну діяльність. Під час війни!

- Ваше протистояння з народними депутатами по законопроєкту 5655, який наразі прийнятий в першому читанні, триває вже більше року. Власне кажучи, саме ним були закладені перші підмурки того, щоб фактично усунути архітекторів як перепону, прибрати необхідність витрачати забудовникам зайві гроші на те, щоб утримувати архітектора або платити архітекторам за проєкт.

- Давайте конкретно – Олена Шуляк від правлячої партії та Наталія Козловська від Мінрегіону лобіюють інтереси вузького кола забудовників. Ми боролися проти дискримінаційних і корупційних положень законопроєкту. Вони вирішили боротися проти нас. Прибрати архітекторів зовсім неможливо, бо хтось має підписувати проєктну документацію, завантажувати її в електронні реєстри, нести відповідальність.

Тому, вони хочуть, по-перше, знищити професійну спільноту - Національну Спілку архітекторів України, де понад три тисячі членів, позбавляючи нас права атестувати фахівців. По-друге, вони прагнуть забрати у архітекторів права інтелектуальної власності на проєкти. Тобто, щоб ніби і були якісь архітектори на ринку, за все відповідали, але одночасно цілковито залежали від забудовників. По-третє, вони хочуть аби всі архітектори ще й підпорядковувалися Мінрегіону. В 5655 вписали новелу, що Мінрегіон тепер переймає функції ДАБІ і штрафуватиме всіх архітекторів, а рішення про штрафи планують зробити виконавчими документами. В такій системі незалежних архітекторів не існуватиме.

Про якісну архітектуру можна забути. Буде лише примітивна і дешева.

- Я пам’ятаю якийсь ефір на радіо, де думка представників влади звучала так: якщо якийсь архітектор придумав раз проєкт футбольного поля, то чому ми потім маємо йому за нього заплатити ще 10 разів, коли аналогічні збудують в інших містах. Наскільки взагалі ця думка відповідає дійсності?

- Якби це стосувалося лише футбольних полів! Я розкрию вам "страшну" цифру економії, про яку йде мова. 1,5% від вартості будівництва – стільки в кращому випадку коштують сьогодні проектні роботи! Але ця робота створює індивідуальні рішення. Вона дає обличчя нашим містам, можливість з’явитися якісній хорошій архітектурі. Будівля вимальовується з тої земельної ділянки, містобудівної ситуації, контексту, в яких вона проєктується. Ми ж не в чистих полях будуємо, ми проєктуємо в існуючій містобудівній структурі.

І один, навіть самий геніальний дитячий садочок, що виник в наявній конфігурації земельної ділянки, містобудівному контексті, він не буде такий самий хороший на іншому місці, в іншій міській тканині. Плюс, коли архітектор розробляє проєкт, він шукає найкраще рішення саме тут, саме в цей час і в цьому місці.

Насправді хороший проєкт і контроль автора економить кошти на будівництво. А проєкт повторного використання дозволяє витрачати гроші як завгодно. Якщо візьмуть типовий проєкт, це ж не значить, що до нього не будуть вносити зміни. Будуть. Але для цього замість автора знайдуть лояльного проєктувальника, який погодиться замінити сучасний вентильований фасад на штукатурочку "короїд", що втричі дешевше, алюмінієві вітражі на металопластик та зробить інші "економії". Береш проєкт повторного використання, він в реєстрі вже з позитивним висновком експертизи, і далі подібні "вдосконалення" можна не погоджувати взагалі, ніхто це не проконтролює. От для чого це робиться – щоб різницю в кошторисі можна було просто вкрасти.

- А оскільки нас чекає велика відбудова..

- Так вони готують для цього ґрунт, паралельно усуваючи людей, які мають свою думку та говорять правду. Стараються знищити своїх опонентів, дискредитувати Спілку архітекторів, зробити так, щоб ми не могли впливати, виступати, висловлюватися. Так, у нас готується велика відбудова. І процес підготовки схожий на боротьбу за те, хто очолить грошові потоки.

ПРОМОВА ФОН ДЕР ЛЯЙЄН БУЛА ПОБУДУВАЛА ДОВКОЛА ПОСТАТІ РОМАНА РАТУШНОГО - ВОНА ГОВОРИЛА, ЩО УКРАЇНА ВІДБУДОВУЄТЬСЯ САМЕ ДЛЯ ТАКИХ ЛЮДЕЙ, І ТАКИМИ ЛЮДЬМИ

- Ти ж була в Лугано, коли представляли всі ці плани відбудови. Як це виглядало? І якою була позиція європейських партнерів, чи робили вони якісь застереження, говорили про якісь проблеми у нас?

- Так, тут можна вже підсумувати. По-перше, в Лугано дуже показовою була промова пані Урсули фон дер Ляйєн. Вона побудувала її довкола постаті Романа Ратушного. Згадала його на початку, як героя і захисника природного парку в Києві від незаконних будівель, фінансованих олігархами, - а далі говорила, що Україна відбудовується саме для таких людей, і такими людьми. І Україна має бути такою, про яку мріяв Роман Ратушний і що саме ця мрія зібрала всіх в той день в Лугано.

Не просто так пані Урсула обрала Романа, київського активіста, Героя війни, для того, щоб розказати всім про відбудову України. Це звучало як візія, принцип і натяк усім, хто хоче цей принцип порушити.

По-друге, і з публічних виступів, і з кулуарних розмов стало зрозуміло: Європейці будуть підтримувати проєкти, які підтримає українське громадянське суспільство. Це обов’язкова умова. Такі проєкти має підтримати бізнес та акцептувати місцева влада. Громадянське суспільство, бізнес і влада – така Європейська формула довіри. Це те, що вони чекають від нас і готові фінансувати. Плюс, обов’язково, прозорість, відкритість, підзвітність. Є сім принципів Лугано, які сформулювали на конференції. Там є принцип взаємодії в сенсі залучення усіх зацікавлених сторін до процесів, реформ і проектів. Всіх, а не лише самих впливових.

Також, в Лугано сформулювали головну візію – Build back better – відбудувати краще ніж було. Наші політики все це почули та ретранслюють. Поширюють тезу про важливість громадянського суспільства, інституцій, що його представляють, співпрацю, взаємодію, залученість громад. На жаль, це лише слова, бо те, що вони кажуть і те, що роблять по факту – абсолютно протилежні речі. Абсолютно!

- У мене, чесно кажучи, є великі побоювання щодо громадянського суспільства, тому що, наскільки я пам’ятаю, у нас і до засідань комітетів мали б бути допущені якісь громадські організації. І я знаю, що навіть ви не були завжди допущені до засідань профільного комітету.

- Коли депутати чи виконавча влада замислює реформу містобудування, то логічно, що в напрацюванні цієї реформи, ще до того як вона стане законопроєктом, повинні брати участь громадські організації, пов’язані з цією сферою. Національна спілка архітекторів України – не була залучена до розробки реформи містобудування. Дійсно, навіщо архітектори в містобудуванні? Зате активно залучили Конфедерацію будівельників України та Офіс простих рішень і результатів, які по факту працювали на обслуговування інтересів забудовного бізнесу. Навіть офіси цих "простих рішень" і Слуг народу знаходяться в одній будівлі. Про що ми говоримо? От вам і ті, хто писав реформу.

Нам, професійній спільноті, аби потрапити на комітет, підкомітет і всі їхні засідання, довелось робити публічні акції, виходити на Садову, збирати сотні людей, вручати на камери лист голові комітету Андрію Клочку з проханням допустити наших представників. Самі засідання комітету – це теж окрема історія. Наприклад, воно призначається на десяту ранку, а текст з поправками, який буде розглядатися, приходить в кращому випадку о восьмій вечора. Добре, ти не спиш півночі, працюєш з текстом, приходиш підготовлений, кидаєш всі свої справи, роботу, інвестуєш свій час, безкоштовно робиш це з думкою, що твоя робота важлива. Але бути на комітеті і бути почутими – це дві великі різниці.

Тому так, ми на ці засідання ходили, не пропустили жодного, навіть щось вибили, здавалось, про щось домовились. Але показовою стала фінальна історія. Уявіть, народні депутати на підкомітеті готували презентацію про мій ФОП! Коли законопроєкт 5655 винесли на розгляд комітету до другого читання 28 грудня минулого року, голова всіх Слуг народу Олена Шуляк розпочала його нападками на мій ФОП

От вам "високий" рівень парламентської дискусії та яскрава ілюстрація "співпраці" з професійними об’єднаннями. Вдумайтеся, депутати витрачають свій час не на те, щоб почути альтернативну думку повноправних учасників галузі, а на спроби дискредитації опонента.

Негативні висновки та листи проти цього законопроєкту направляли НАЗК, ГНЕУ, Міністерство культури, ГО "Разом проти корупції", Асоціація міст та Асоціація ОТГ, але воюють з нами – архітекторами, бо ми стали публічним рушієм спротиву. До речі, коли законопроєкт готували до другого читання, рух "ЧЕСНО" випустив заяву проти його прийняття. Я вже згадувала Романа Ратушного, так от він також підписав ту заяву, про що Рух "ЧЕСНО" нагадав у своїй нещодавній публікації. Але ручним депутатам на чолі з Шуляк вигідно казати, що це лише думка мого ФОПу та якоїсь незрозумілої Спілки архітекторів чи поширювати тезу, що у мене з нею особистий конфлікт, чого взагалі немає. Це маніпуляція для тих, хто не заглиблюється в справжню суть "реформи".

ЯКЩО РАНІШЕ МИ ОТРИМУВАЛИ ВІД ДЕПУТАТІВ ВІДПИСКИ, ТО ТЕПЕР ПОВНИЙ ІГНОР

- Тоді питання, чи залучали вас до обговорення тих законопроєктів, які ухвалювались зараз про бомбосховища і про захисти інвесторів (5091).

- Авжеж ні. Я більше скажу. Щойно почалися розмови про відбудову, ми зібралися в Спілці архітекторів, написали листи на Верховну Раду з пропозицією долучитися до Національної ради відновлення України, до участі в робочих групах. Ми відкриті і готові до співпраці. Але, якщо раніше ми принаймні отримували відписки, то зараз - повний ігнор.

До речі, законопроект 5655 з’явився в переліку нормативно-правових актів, на виконання завдань Плану відновлення та розвитку України – це напрацювання їхніх робочих груп. Розумієте чому нас там немає?

Нікого з нас туди не запрошують, нас там не хочуть бачити. Проти нас ведуть конкретні репресії. Ми боремося проти законопроєкту і несправедливих рішень, а вони воюють з нами. Це принципова різниця. Тепер ми ще й не можемо додавати архітекторів в електронну систему як саморегулівна організація, атестувати. І через це архітектор не може підписати свій проєкт, чим позбавлений права на фахову діяльність.

- А хто тоді буде ліцензувати архітекторів? Мінрегіон?

- В Мінрегіоні нема кому цим займатися, тому такі повноваження делегуються саморегулівним організаціям. В Україні їх чотири. Національні спілка архітекторів України атестує архітекторів, Гільдія проектувальників в будівництві – інженерів, Гільдія інженерів технічного нагляду та Асоціація експертів будівельної галузі опікується відповідно своїми фахівцями. Мінрегіон у травні випускає наказ №71 (контроль за його виконанням належить Козловській), що на період дії воєнного стану подовжуються делеговані повноваження трьом з чотирьох саморегулівних організацій. Вгадай, якої там немає?

- Звісно, вашої

- Звісно, нашої. Тому що архітектори не змирилися з позбавленням прав та виступили проти злочинної "реформи".

Якщо би я працювала в Мінрегіоні і бачила, що є активні фахові люди, я би сказала: "Шановні, приходьте до нас, працюйте в робочій групі, давайте спільними зусиллями розробимо рішення для якісної розбудови України". Але, вочевидь, там інші цілі.

- Пам’ятаю розмову з одним забудовником. Не буду називати його імені. Він мені сказав, що він підтримує 5655, тому що він вважає низьким рівень українських архітекторів. У мене питання. Ти знаєш про кейси залучення іноземних архітекторів до проєктування наших будинків або кварталів?

- Найперший приклад, який спадає на думку, це бібліотека УКУ (Українського католицького університету). Проект розробила німецька компанія Behnisch Architekten в колаборації з командою Юліана Чаплінського і вийшов дуже хороший об’єкт.

А твердження вашого знайомого забудовника, по-перше, нелогічне, по-друге неправда. Я думаю, що він в принципі законопроєкт не читав. Бо 5655 звісно допомагає добити українських архітекторів, але ніяк не сприяє залученню іноземних. Там навіть розділ "Міжнародна співпраця" хотіли викинути. До речі, саме нашими зусиллями його повернули.

У нас багато прекрасних архітекторів. Знаєте, скількох колег, котрі виїхали через війну, найняли іноземні компанії? Усіх. Ще й контракти попідписували на три і п’ять років. Бо наші – фахівці високого рівня.

Просто у них немає ресурсу про це писати, вкладати гроші в піар, навіть зробити хорший сайт. Елементарно грошей не вистачає. Тепер я хочу запитати вашого забудовника. А що ви зробили, аби у нас були хороші архітектори та щоб вони розвивалися? Може обирали компанію за принципом якості, а не найнижчою ціною, може сплачували достойну вартість, а не торгувалися до копійки, може проводили відкриті архітектурні конкурси на краще рішення для своїх об’єктів?

Щоб виявити гідних талановитих архітекторів, існує світова практика архітектурних конкурсів. В світі нічого значущого без конкурсу не будується в принципі. А у наших забудовників та представників влади від слова "конкурс" око сіпається. Навіть Президент, проєктуючи свій Президентський університет робить все, щоб оминути архітектурний конкурс, що має бути за законом. Який приклад це дає ринку? Що в законі треба знайти шпарину, плювати на світову практику, не шукати найкращу ідею та рішення, а взяти ноунейма, який "безкоштовно" щось запроєктує, зруйнує 19-й павільйон ВДНГ під виглядом підготовчих робіт, а перед цим спеціально скоригуює межі охоронних зон пам’ятки національного значення. Так про що ми говоримо? От мені реально цікаво, забудовники чи представники влади хоч на секунду замислюються над своєю власною відповідальністю за розвиток якісної вітчизняної архітектури? Чи простіше сказати, що у нас архітектори погані?

НАСПРАВДІ ЗАКОНОМ 5091 ЗАХИЩАЮТЬ ЗАБУДОВНИКА, А НЕ ІНВЕСТОРА

- Давай ще поговоримо про 5091, який називають законом про захист інвесторів. Але, знову-таки, у багатьох твоїх колег є сумніви щодо того, чи це інвесторів захищають чи забудовника цим законом захищають.

- Звісно, цим законом захищають забудовника. Я поясню як він пов’язаний з 5655. В 5655 вписали визначення самочинного будівництва. Далі побачите, як Шуляк буде розповідати, що завдяки цьому більше не буде самочинного будівництва. А органи місцевого самоврядування зможуть своїм рішенням робити демонтаж такої самочинної забудови без суду.

У нас самочинних будівництв - половина в Києві. Бо якщо придивитися, скільки побудовано з порушенням норм, жахнешся. А от випадок, що когось наказали чи щось демонтували, ми можемо згадати лише один — ТРЦ на Троїцькій площі біля Олімпійського, де зробили демонтаж на вимогу УЄФА через те, що нам могли відмінити Євро 2012. І все!

- Там, напевно, якщо б не УЄФА, її б ніхто і не демонтував.

- Звісно. Якби не УЄФА, ніхто б і не демонтував. І це один-єдиний випадок. Тепер дивіться, що вони роблять. Прописують в 5565, що таке самочинне будівництво: перевищення поверховості, висоти та щільності, дуже обмежені критерії, насправді.

Але в іншому пункті, пишеться, що неможливо визнати будівництво самочинним, якщо там зареєстроване речове право третіх осіб. Що таке зареєстроване речове право третіх осіб? Уявіть, я – забудовник. Ми з вами друзі. Я вам продав один маленький гаражний бокс чи паркомісце за три копійки і у вас є зареєстроване речове право. Все. Я можу будувати все, що завгодно. Такий об’єкт не визнають самочинним. А тепер, увага. Вони зробили закон "про захист інвесторів", вписали туди юридичний нонсенс - "спеціальне майнове право на майбутній об’єкт нерухомості". Вдумайтесь, спеціальне речове право на те, що не існує. Тобто тепер я можу продати вам неіснуючий гаражний бокс.

Далі за законом ви маєте ще одне дивне право вимагати від забудовника добудови такого об'єкта, яким би він не був самочинним, з будь-якими порушеннями. Навіщо таке писати в закон? Для того щоб забудовники могли будувати все, що завгодно з порушенням будь-яких норм. І це не єдиний схематоз цього закону. Він робить інвесторів рабами забудовників і співучасниками злочинів. Про це докладно писав Георгій Могильний. Коли дійде до судів, скандалів, а це буде наша нова реальність, то всі забудовники, посилатимуться на те, що вони роблять все за законом і будуть праві.

Зараз я чую про кримінальні провадження на активістів, які захищали "Квіти України". У активістів є правда, у Забудовника - гроші і ресурси. Забудовник може корумпувати суди, кошмарити активістів, при цьому казати, що робить все за законом. У нас і так жахливе законодавство в сфері містобудування, яке руйнує всю галузь, але їм ще мало. Якщо написати закони, де ні у кого не буде прав, окрім забудовника, то і судів не треба. Навіщо платити хабарі, якщо можна все порішати з депутатами?

Розумієте, "реформування" нашого містобудівного законодавства - це історія про гроші. Забудовникам стало дорого платити хабарі за узгодження проєктної документації – законом відмінили всі узгодження, стало дорого платити за пайову участь в інфраструктурі міст – законом відмінили пайову участь, дорого платити хабарі ДАБІ - вирішили замінити його на власний приватний містобудівний контроль, не хочеться платити архітекторам за проекти - давайте зробимо їх залежними, стало дорого вирішувати питання в судах – давайте просто заберемо собі всі права за законом.
Замість того, щоб боротися з корупцією силами правоохоронних органів, крупний бізнес знайшов легший шлях через депутатів-лобістів.
Депутати скоро так "дореформують" законодавство, що суди в принципі будуть непотрібні. Ну треба ж було дійти ще до того щоб прописати в законопроєкті 5655, хто на кого може скаржитися та ініціювати перевірки, а хто ні. На забудовника, на замовника, генпідрядника скаржитися не може взагалі ніхто. Їх контролюватимуть тільки приватні структури містобудівного контролю, які забудовники самі собі і постворюють. А всім іншим - державний нагляд. Уявіть, головним ініціаторам порушень, які і так узурпували ринок - приватний контроль. Всім іншим - корупційний державний нагляд!
Громаді - взагалі нічого. Вони ніяк не зможуть впливати. Я не знаю, як це припинити, що ще зробити? Де ще треба написати аби люди прозріли? Бо якщо не почитали закон на 21 сторінку, то як почитають на 261? Депутати вже наприймали жахливі речі для галузі містобудування. Якщо приймуть 5655 - наслідки будуть невиправними. Ми їх відчуємо за пару років. Сьогоднішня хаотична забудова міст здаватиметься нам раєм.

- А якщо ми говоримо про ту ж будівлю Київпроєкту, яка зараз там… Сага перебудовує на свій розсуд, або про Довженко-центр, цей гучний скандал, взагалі там громадськість зможе хоч якось втрутися, чи буде та сама схема?

- Там уже є та сама схема. І Київпроєкт, і Дитячий світ, і 19-й павільйон, і Довженко-центр, я ще згадую про Сінний ринок – це руйнування не просто об’єктів хорошої архітектури, вони нищать осередки міської культури. Знищення Сінного ринку, наша "блошка" – це ж окремий кластер! Знищення 19-го павільйону, де був Кураж-базар, де утворилася спільнота. Довженко-центр - прекрасна нова культурна інституція, зі своєю потужною дією. Нищать тепер Київпроєкт, в якому проєктувалися всі найкращі будівлі Києва. Нищиться - культура, сенси, зв’язки, спільноти. В цьому головний злочин. До того ж руйнується хороша архітектура, якої у нас і так небагато і відновити це буде неможливо.

Квіти України проєктували в Киівпроекті за результатом конкурсу, де переміг Микола Левчук. Таку будівлю в будь-якому адекватному місті берегли б, показували іноземним туристам, пишалися, а ми нищимо. І ці знищення вже майже легалізовані чинним законодавством. Ручні депутати пишуть закони так, щоб громада не мала навіть змоги захистити місто в суді.

Ми можемо згадати лише один успішний кейс в Києві, коли громада перемогла в протистоянні із забудовником. Це голосування за створення ландшафтного заказника в Протасовому Яру. Я, до речі, архітектурний диплом робила на цю територію - парк зимових видів спорту. У мене теж є своя історія Протасового яру. Моя бабуся жила на вулиці Волгоградській, яка тепер перейменована на вулицю Романа Ратушного. Схоже, що в цій країні треба вмерти, щоб тебе почули.

Бо якщо ти хочеш в демократичний спосіб брати участь в суспільно-важливих процесах, розвивати професійну громадську організацію, розбудовувати горизонтальну структуру – ти отримаєш тиск і війну з крупним бізнесом та державною машиною.

Розумієте, причиною будівництва має бути суспільний запит, а не фінансова вигода вузького кола людей. На наших очах відбувається реальна анексія будівельної сфери.
Допоки влада буде обслуговувати олігархат і боротися з професіоналами, ми не побудуємо нову модерну країну, за яку зараз гинуть кращі з-поміж нас.