Зустріч на Алясці: Ідентифікація, Автентифікація, Авторизація

Пропоную просте, але логічне пояснення навіщо насправді Трамп зустрічається з ВВХ в Анкориджі. У діях багатьох сучасних топ-політиків пояснення дуже прості – просто ми їх не знаємо. Але їх можна вирахувати. Час зараз такий: у вищій політиці не модно бути розумним, виваженим, відповідальним за свої слова. 

Так от, яка вам таке пояснення: Трамп просто хоче особисто пересвідчитися, що він дійсно розмовляє з людиною.
Причому саме з тією людиною, яка дійсно самостійно та одноосібно приймає рішення по Московії.

Можливо, Вітьков сумнівався, що йому приводили на зустрічі оригінального Пу.
Можливо, з ним у москві зустрічалися кожного разу різні двійники. Які постійно кудись виходили під час перемовин, або їх видавала неоднакова манера поведінки, тембр голосу, навіть запах чи безсвідома “аура”.

Те саме про дзвінки Ху@ло-Трамп: різні двійники від різних “башт кремля” могли по різному себе поводити і говорити різні речі - тому що неможливо тримати у пам’яті усі дрібні деталі.

Відповідно, якісь раніше проговорені, але важливі моменти – просто “губилися” під час наступного дзвінка.
Це говорить про те, що або співбесідник має катастрофічні провали у пам’яті, або це просто інша людина. Або навіть “штучний інтелект”, і цього не можна виключати. Але кожна сучасні модель - галюцинує.

І коли подібні сумніви накопичуються і питання “так а з ким я розмовляю” стає вже більшими, ніж “конспірологія” – ось тоді і пропонується жива зустріч “очі-в-очі”.
Під час такого оффлайн-діалогу можна врешті розвіяти підозри – або їх підтвердити.
Тому що за фізичної присутності неможливо змахлювати та підмінити людину на говорящу ляльку. І можна вимагати прийняття негайних рішень – без можливості “проконсультуватися”: “все вирішуємо тут і зараз”.

І саме для цього вищі політики так часто проводять особисті зустрічі.

Канали комунікацій можуть контролюватися – не тільки друзями чи ворогами, але також власними підлеглими. Які у кращому випадку будуть писати про це книжки. У найгіршому – негайно зливатимуть інфу ворогам.

Офіційні контакти – довготривалі та неефективні, справжній сенс дипломатичних повідомлень потрібно розшифровувати та вгадувати. А на особистій зустрічі “off-record” можна сказати як воно є – без ризику публічного скандалу.

І ще під час особистих зустрічей вирішується проблема “цар несправжній”: навіть найкращий двійник навряд чи зможе повністю скопіювати оригінала.
А навіть якщо таке і трапиться – двійник ніколи не буде приймати ключові рішення та давати урочисті обіцянки, дивлячись партнеру в очі: буде всіляко крутити та уникати, “мені треба подумати”, “мені треба попісяти”, “давайте відкладемо це питання до наступної зустрічі”, тощо.

Уся ця моя теорія непрямо підтверджується заявою Марко Рубіо, що “зустріч матиме ознайомчий характер, під час якої містер Трамп прагне дати власну оцінку ситуації.”
Оце Рубіо фактично спалив справжню мету зустрічі: Трамп хоче просто переконатися, що “цар справжній”. І що саме оці умови справжні. І що вони стабільні, що з ними можна працювати далі і нести їх Україні та Європі.

Так, самим фактом зустрічі Трамп легітимізує міжнародного садиста-терориста.
Але Трампу вочевидь набагато важливіше знати “еталонну” позицію від справжнього самодержця країни рабів.
Хоча таке пояснення все ще не дає відповіді чому переговори відбудуть не на нейтральній території, а на території противника Московії.
Адже США – все ж союзник України, надає нам зброю, якою ми вбиваємо ЙР, а на московське царство США наклали доволі болючі санкції.
Запишемо у загадки.

Але впевнений, що усі ці розмірковування виявляться зрештою неважливими, оскільки зустріч на Алясці (якщо відбудеться) - війну не припинить.
І не дуже цьому допоможе.
Тому цей допис не стільки про двійників у топ-політиці, скільки про їхню довіру до сучасних каналів комунікацій: все одно доводиться діяти “дідівськими” методами – стара добра “особиста зустріч”.
Ідентифікація-автентифікація-авторизація.