Що нам заважає виграти війну. Погляд з США

Я чудово розумію, з якою ціллю нам скинули частину документу, під яким стоять підписи Голови АНБ та Директорів Нацрозвідки та ЦРУ США, у частині, де йде мова про можливість України виграти війну проти рф. Я повинен його опублікувати у дуже скороченій версії, з виключенням багатьох пунктів та без "розпису подробиць" - я це зроблю. Але все ж таки його у кінці допису відкоментую. Сьогодні буде перша частина, завтра друга та моє резюме.

Документ розділений на чотири частини: "Внутрішньополітичні проблеми України", "Військові проблеми України", "Зовнішньополітичні проблеми України", "Економічні проблеми України", "Допомога союзників Україні". Саме у такому порядку.

Внутрішньополітичні проблеми.

1. Слабке, іноді вкрай слабке стратегічне планування на всіх рівнях української виконавчої влади, яке не дозволяє Україні завчасно реагувати на очевидні перспективні загрози з боку рф. .

2. Слабкий професіональний рівень підготовки кадрового складу як вищого керівництва України, так і всієї виконавчої вертикалі.

3. Слабка виконавча дисципліна на всіх рівнях, яка не дозволяє в основному вчасно, іноді й взагалі, втілювати у життя заплановані органами виконавчої влади рішення.

4. Загальний стабільно високий рівень корупції у державі який, вочевидь,отримав центр координації, у вигляді ОПУ.

5. Небажання приймати та пов'язане з цим постійне зволікання з прийняттям непопулярних, проте життєво необхідних для забезпечення обороноздатності та довготривалої стійкості України, рішень, що призводить до хронічної втрати ініціативи України у протистоянні з рф.

6. Слабка інформаційна політика, яку проводить влада України, яка залишилася на рівні 2022-го року.

7. Практична відсутність діалогу влади з громадянським суспільством, що призводить до її зростаючої відірваності від потреб та запитів населення.

8. Практична відсутність роботи кадрового ліфту у всій владній вертикалі - слабо, або погано підготовлений професійно кадровий склад у ній майже не оновлюється, проте переміщується по посадах.

"Військові проблеми України".

1. Вкрай низька дисципліна у ЗСУ навіть у порівнянні з низькою такою у армії рф. Вона призводить до СЗЧ та до відмов особового складу виконувати накази командування.

2. Низька підготовка командного складу всіх рівнів.

3. Відсутність посадового ліфту, який вби виносив на вищі командні посади командирів, чиї підрозділи добре проявили себе на полі бою.

4. Майже абсолютна безкарність для представників командного складу всіх рівнів , які або не впоралися з виконанням своїх обов'язків, або віддавали злочинні чи валюнтаристські накази що не відображають реальну ситуацію на полі бою.

5. Системна корупція зверху донизу.

6. Повільна та запізніла адаптація ЗСУ до методів бойових дій, які застосовує армія рф.

7. Недостатньо ефективна мобілізаційна політика як вищої, так середньої ланки керівництва України які відповідальні за її проведення - це призводить до системного кадрового голоду у ЗСУ.

8. Незадовільна, іноді погана робота ГШ ЗСУ та штабів нижчого рівня, як на стадії стратегічного та тактичного планування, так і на стадії забезпечення потреб підрозділів.

9. Незадовільна робота МОУ, яке не має досі "Центру Стратегічного планування" який би завчасно визначав перспективні виклики та пропонував перспективні рішення на ті.

10. Низький професіональний рівень кадрового складу МОУ.

11. Слабкий рівень спеціалістів МОУ, які опікується проблемами ОПК, що призводить до проведення міністерством малоефективної промислової політики, яку МОУ проводить у сфері стимулювання розробки та випуску необхідних для ЗСУ систем озброєнь.

12. Низька ефективність як наслідок системної корупції у сфері закупівель МОУ.

Зовнішньополітичні проблеми України.

1. Абсолютно надмірна централізація у сфері переговорних процесів всіх рівнів, яка фактично призводить до ситуації, коли будь-які життєво важливі переговори, так і переговори другорядні врешті решт замикаються на особі Президента України, який вимушений разом з ближнім оточенням опікуватися проблемами, які апріорі не повинні вимагати їх участі.

2. Нівелювання ролі МЗС, яке перетворилося на технічний придаток ОПУ.

3. Погана професійна підготовка ключових довірених посадовців Президента України, яким той делегує свої переговорні повноваження (Умеров, Єрмак).

4. Відсутність у МЗС впливових інституцій, які б займалися профільним вивченням напрямків можливих у майбутньому переговорів, та особливості персоналій з якими такі переговори повинні проводитися. Така відсутність призводить до неякісної підготовки і часто до невдач у переговорних процесах,, особливо з країнами "Глобального півдня".

5. Незрозуміла кадрова політика вищого керівництва України при призначенні на посади у дипломатичному корпусі, яка, вочевидь, не направлена на призначення на ключові посади достатньо підготовлених кар'єрних дипломатів, проте орієнтована на сумнівні призначення на посади осіб, які мають протекцію з боку ОПУ та особисто Президента України.

6. Слабка маневреність президента України як вищого переговорника від імені Держави - вкрай важко змінює своє амплуа пристосовуючись до особливостей характеру співрозмовника та його манери ведення переговорів, і це все частіше призводить до непорозумінь у його спілкуванні з представниками світового бізнесу та політикуму.

Далі буде.