Правосуддя не на часі: чому бізнес в Україні роками не отримує остаточного рішення суду

"Філіп Морріс Україна" – велика міжнародна компанія і один з найбільших платників податків України – вже майже 13 років судиться через суперечливе рішення податківців тих часів. Для бізнесу це питання честі, податківці намагаються не втрачати обличчя. І все це множиться на неповороткість українських судів.

Хоча, за останні 10 років в країні і відбулося немало позитивних змін (реформ) з питань судочинства, рівень довіри українців до судової системи залишається відверто низьким. Наприклад, за даними соцопитування Центру Разумкова (березень 2025 р.), 73% українців не довіряють українським судам.

Ставлення українського бізнесу до судової системи України є також доволі скептичним. Так, згідно із звітом Ради Бізнес-Омбудсмена "Україна у війні: трансформація бізнес-середовища та перспективи інвестування", серед основних викликів для бізнесу 20% опитаних українських бізнесменів назвали "неправомірні або необґрунтовані судові рішення".

Майже 50% бізнесменів зізналися, що у випадках недобросовісної поведінки органів державної влади чи місцевого самоврядування вони вирішували до українських судів не звертатися взагалі (імовірно, оскільки не бачили в цьому перспектив). При цьому 38,5% українських підприємців назвали саме "забезпечення доступу до правосуддя" ключовим фактором, який буде сприяти притоку інвестицій (у т.ч. іноземних) в економіку України після війни.

З огляду на вищезазначені проблеми, на початку вересня 2025 р. до участі в 10-му Міжнародному форумі із захисту бізнесу організатори запросили і кількох провідних українських суддів – зокрема, голову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ларису Рогач.

Виступаючи на Форумі пані Лариса підкреслила важливість потужного українського бізнесу і міжнародних інвесторів для перемоги і міцності української економіки під час війни.

Згадавши про рекомендації Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ), пані Лариса Рогач особливо наголосила на необхідності скорочення строків судового розгляду, зменшення кількості невмотивованих зупинень проваджень і направлень справ на новий розгляд.

За її інформацією, строки розгляду більшості господарських справ (від позову до суду першої інстанції і аж до ухвалення остаточного рішення касаційної інстанції) становлять в середньому менше 8 місяців, що є цілком пристойним результатом в умовах війни.

Утім, на жаль, багато мудрих слів, сказаних на Форумі розбиваються об українську реальність. Причому з неповороткістю української судової системи стикаються навіть величезні міжнародні компанії. І хоча згаданий нижче кейс стосується не господарського, а адміністративного судочинства, але й строки розгляду становлять аж ніяк не 8 місяців, а вже понад 13 років.

Суд без кінця і краю
Ось наприклад, 10 вересня 2025 р. у Другому апеляційному адміністративному суді м. Харкова слухалася справа, яку було розпочато ще за часів Чемпіонату Євро-2012.

Ще в 2012 р. податківці провели перевірку компанії "Філіп Морріс Україна". За результатами перевірки компанію зобов’язали сплатити додатково 18,9 млн грн податків.

Більша частина (15,1 млн грн) цієї суми – це доплата акцизу за тютюнові вироби, які було знищено під час пожежі на складі в Донецьку ще в 2009 році. Також 3,8 млн грн податківці тоді донарахували по кількох маркетингових договорах, які вони чомусь запідозрили у безтоварності.

Компанія з висновками перевірки не погодилася, надала усі підтверджуючі документи зі свого боку і почала оскаржувати рішення податківців у судовому порядку.

І от цей "захоплюючий процес" триває вже майже 13 років. Загалом за цей період українські суди: 3 рази повертали справу на новий розгляд, 4 рази розглядали справу спочатку, ухвалили загалом 10 судових рішень (але жодне з них так і не стало остаточним), допитали більше 10 свідків та вивчили десятки томів документів.

У квітні 2025 р., заходячи на "нове коло", суд першої інстанції знову ухвалив ще одне рішення на користь компанії. Але знову апеляція.

Реально, цей судовий процес вже перейшов будь-які межі здорового глузду. З одного боку, міжнародна компанія, для якої це питання стало справою принципу і честі. З іншого боку, податківці, які вимушено проявляють "професійну солідарність" із дуже суперечливим рішенням, яке 13 років тому прийняли їхні попередники.

Зараз справа рухається вже в бік касації, а за нею вже проглядаються обриси Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Принаймні є інформація, що "Філіп Морріс Україна" не виключає звернення до ЄСПЛ, оскільки її право на справедливий судовий розгляд у розумні строки було порушено.

Дійсно, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка є основоположним документом для ЄСПЛ і яка поширюється не лише на фізичних, але й на юридичних осіб, гарантує, зокрема, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…".

Більше того, має місце очевидне порушення і принципу юридичної визначеності, який у практиці ЄСПЛ є складовою більш загальної концепції верховенства права, закріпленого у Преамбулі Конвенції. Зокрема, про яку визначеність податкового законодавства може йти мова, якщо професійні судді першої, апеляційної та касаційної інстанцій змушені четвертий раз вирішувати просте правове питання – чи є акциз при знищенні тютюнових виробів, чи його таки немає? І це ще й в умовах, коли податкове законодавство прямо передбачає, що якщо норми є неоднозначними – рішення потрібно приймати на користь саме платника податків (п. 4.1.4 Податкового кодексу України).

Зрозуміло, що звернення міжнародної компанії, ще й найбільшого платника податків Україні та великого інвестора до Європейського суду з прав людини – це не найкраща реклама інвестиційного клімату України. І такий позов може для багатьох іноземних інвесторів значити значно більше, ніж всі міжнародні інвестиційні форуми і інші акції, проведені урядом України для залучення інвестицій.

Тим більше, для розуміння ситуації – лише за перше півріччя 2025 р. "Філіп Морріс Україна" сплатила в Україні податків на 28,9 млрд грн. Під час війни, в травні 2024 року компанія відкрила нову фабрику у Львівській області, в яку інвестувала 30 млн доларів США. Тобто держава готова ризикнути десятками мільярдів податків, десятками мільйонів доларів інвестицій заради менш ніж 20 млн грн так званих "донарахувань" через неправомірне рішення податківців 13 років тому.

І, на жаль, подібні абсурдні ситуації – це не поодинокі випадки в українській судовій практиці. Якщо ситуація не зазнає якісних змін, подібна практика зможе створити величезні перешкоди для подальших інвестицій в економіку України як під час, так і після завершення війни.