Справа Фортуни: "Її хочуть примусити дати неправдиві свідчення проти більш відомих добровольців"

Автор: Валерія Бурлакова

Що відомо про затримання Вікторії Котеленець, як просувається розгляд аналогічних справ та скільки за час війни було винесено вироків за жорстоке поводження з військовополоненими, у якому, зокрема, підозрюють жінку-добровольця.

"ВСІ ДИВИЛИСЯ ВІДЕО, РІЗНИЦЯ ВЕЛИЧЕЗНА"

Вже понад тиждень мати двох маленьких дітей, дружина українського офіцера, ветеранка Вікторія Котеленець (позивний Фортуна) перебуває під вартою. 19 січня представники Головного слідчого управління затримали її безпосередньо у Міністерстві ветеранів, де вона отримувала своє посвідчення учасника бойових дій. У війні Вікторія Котеленець брала участь у 2015-2017 роках у лавах "Правого сектору", а згодом - Української Добровольчої Армії. Чоловік Вікторії, Анатолій Котеленець - на сьогодні лейтенант ЗСУ - також починав війну добровольцем.

 Вікторія та Анатолій  у Широкиному навесні 2016 року

Підозрюють Вікторію Котеленець у тому, що у 2014 році вона була однією з тих, хто з боку терористів брав участь у так званому "параді" у Донецьку. А також - у тому, що вона воювала на боці терористів.

Жінка, яку слідчі вважають Вікторією Котеленець, конвоює військовополонених у окупованому Донецьку

Першою реакцією друзів та побратимів дівчини на несподіване затримання стали зауваження про те, що Вікторія Котеленець раніше вже неодноразово проходила різноманітні перевірки: починаючи від перевірки під час приєднання "Правого сектору" (тим більше, що воювати за Україну Вікторія приїхала з Донецька) до кількох перевірок СБУ у різні роки. А також до, зрештою, банальної перевірки, яка передувала наданню статуса учасника бойових дій. "В комісії по наданню статусу УБД є представники всіх головних державних структур, зокрема Міністерства внутрішніх справ та СБУ, - написала про цю ситуацію нардеп Яна Зінкевич. - Невже під час розгляду документів не було жодних питань чи претензій? Чому на врученні документу її раптово арештовують?"

 У помешканні Вікторії Котеленець на Донеччині (до столиці вона приїхала спеціально для того, щоб отримати УБД) за її відсутності відбувся обшук

На додачу до минулих перевірок, Центр "Миротворець" блискавично оприлюднив зроблений після затримання дівчини порівняльний аналіз, проведений за допомогою програми з розпізнавання облич "NeuroIdentigraf". За інформацією Центру, у тестуванні програми майже рік брали участь розшуківці МВС та СБ України.

На "думку" програми, Вікторія Котеленець та жінка, що конвоювала українських військових - різні особи, схожість яких становить 0%. При цьому в особі жінки з "параду" програма з 92-93% впевненості впізнала донеччанку Ольгу Сухову. 

За версією ж офіційного слідства, четверо військовополонених з "параду" окупантів упізнали Вікторію Котеленець на фото. Але сторона захисту зауважує: з усіх жінок на наданих українським бійцям фотографіях зовнішню схожість з терористкою мала лише Вікторія Котеленець. А, скажімо, Ольги Сухової, серед запропонованих для упізнання осіб не було взагалі.

Побратими Вікторії Котеленець тим часом згадують: ще у 2015 році, коли хтось помітив певну схожість Фортуни із жінкою-конвоїром та у лавах добровольців почали ширитися чутки, у підрозділі "всі дивилися відео з "параду", різниця між тією бабою і Фортуною величезна".

БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ АБО ЗАСЕКРЕЧЕНІСТЬ

На сьогоднішній день Фортуні інкримінують ст. 260 (створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їхній діяльності, від 3 до 8 років) та ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, а саме - жорстоке поводження з військовополоненими, від 8 до 12 років).

Як зауважує адвокат Вікторії Котеленець Віталій Цокур, стаття 438 знаходиться у відомстві СБУ, а не поліції.

Перше запитання, яке мимоволі виникає (безвідносно до Вікторії Котеленець та того, чи є саме вона жінкою з "параду") чи може стаття про порушення звичаїв війни, про жорстоке поводження з військовополоненими впевнено застосовуватися щодо проросійських бойовиків, терористів? Людей які, звичайно ж, офіційно не є військовослужбовцями?

Сказати важко. Тому що незважаючи на безліч дій терористів щодо українських військових, які можна було б кваліфікувати таким чином, ст. 438 КК України не так вже й часто згадується в українських судах. Пошук у Реєстрі судових рішень суто за статею "Порушення законів та звичаїв війни" загалом дає нам лише дві датовані жовтнем 2020 роком ухвали (не суттєві - про призначення розглядів) столичного Шевченківського суду.

Обидві вони стосуються справи Романа Лягіна, "міністра праці та соціальної політики ДНР", одного з засновників секретної тюрми "ДНР" на місці колишнього арт-центру "Ізоляція".

Трохи більше судових рішень, у яких ст. 438 так чи інакше фігурує, можна знайти за ключовими словами. Це будуть різноманітні дозволи на вилучення певних речей підозрюваних, на розкриття медичних таємниць у вигляді стоматологічних карток, на доступ до інформації з банківських карток у справах, які можна перелічити на пальцях.

Безпосередньо ж судових вироків, внесених у реєстр, у яких фігурує у тому числі і ст. 438, нам трапилося два.

Перший - це датований 2017 роком вирок Слов'янського суду затриманому чоловіку з Черкащини, який під час своєї "служби" на окупованій території "здійснював озброєну охорону та незаконне утримання полонених військовослужбовців Збройних Сил України". 

Другий - торішній вирок Лисичанського суду чотирьом "дрібним" бойовикам, один з яких Дмитро Тєлєгін. Четверо заочно засуджених терористів - "воїни" "Козацької Національної гвардії Всевеликого війська Донського ім. М.І. Платова". Згідно з матеріалами справи, вони"незаконно позбавляли волі та викрадали людей". Так, цивільних, але це також підпадає під статтю: "Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням..."

Чому у нашій реальності так багато жорстокості щодо полонених військових та цивільних, так багато "порушення звичаїв війни" - і так мало ст. 438? "Може бути, що це пєчаль і бездіяльність, - пояснюють Цензор.НЕТ адвокати. - А може бути, що це провадження СБУ - і ДСА засекретила ухвали по цих провадженнях".

Однак чи можуть бути засекреченими вироки окупантам, тим більше - потенційно гучні? Навіть якщо вони винесені заочно, до затримання людини? Навряд... Втім, на сьомий рік війни їх не видно.

"ТАКІ ЗЛОЧИНИ ПОВИННІ БУТИ НАЗВАНІ ВІЙСЬКОВИМИ"

Чи не найстрашніший епізод війни, який згадується, коли чуєш слова "жорстоке поводження з військовополоненими" - вбивство полоненого кіборга Ігоря Брановицького. В останні години оборони ДАП боєць 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади Ігор Брановицький витягнув на собі з поля бою двох "трьохсотих", які в результаті врятувалися, а сам повернувся у новий термінал – бо вирішив залишатися там разом із важкими пораненими. Згодом старшина Анатолій Свирид взяв біле полотнище та пішов домовлятися із терористами про госпіталізацію поранених. Так Ігор разом з побратимами потрапив у полон. Там Брановицький зізнався, що він - кулеметник, якого розшукували бойовики. Зізнався лише для того, щоб захистити інших. Ігоря по-звірячому побили, після чого двома пострілами у голову кіборга застрелив командир бандформування "Спарта" Арсен Павлов. 

"Справа лежить", - констатує Ніна Брановицька, мати Ігоря. Кримінальних проваджень, пояснює вона, декілька. Одне провадження - велике. Там фігурують різні люди, зокрема і Гіві, фігурує 438 стаття. Інше провадження - по Моторолі, Арсену Павлову. Адже офіційних доказів того, що Моторола загинув, українські силовики не мають.

"Саме по одному Моторолі поставили ст. 115 (умисне вбивство, карається позбавленням волі від 8 до 15 років, у той час, як жорстоке поводження з військовополоненими поєднане з умисним вбивством - карається позбавленням волі на 10-15 років або довічним позбавленням волі, - Ред), - каже мама вбитого кіборга. - Я хочу, щоб перекваліфікували - але немає закону про воєнні злочини, немає закону про колаборацію..."

На сьогоднішній день ніхто не засуджений - навіть заочно. Справу, за словами матері вбитого кіборга, безкінечно "мурижать" - із суду відсилають у апеляційний суд, потім у Верховний Суд, щоб там їй дали оцінку, і так далі. "Бувало, що від засідання до засідання минало пів року, - каже Ніна Брановицька. - Зараз справу відправили на дорозслідування".

Нічого не просувається. Ніна Костянтинівна переконана - проблема у відсутності законодавчої, юридичної бази, на яку юристи могли б посилатися "щоб усе було залізобетонно". У День пам’яті, каже, командир батальйону підвів її до Зеленського, який якраз проходив повз. Ніна Брановицька поговорила із президентом.

"Навіть якщо Гіві і Моторола загинули - вони ж були не одні! Такі злочини повинні бути названі військовими, - переконана вона. - Зеленський поручив, щоб зі мною зв’язалися - і зі мною дійсно згодом зв’язалися, я дала посилання на кримінальні справи... Але я і до Порошенка підходила так само свого часу. І якось воно не просунулося..."

Дає надію на сьогоднішній лише те, що у Гаазі українські справи взяли до розгляду.

"ЇЇ ХОЧУТЬ НАЛЯКАТИ ЗАХМАРНИМ СТРОКОМ І ПРИМУСИТИ ДАТИ НЕПРАВДИВІ СВІДЧЕННЯ"

… Якщо Ніна Брановицька говорить про недосконалість законодавства, відсутність у ньому чіткого визначення "статусу" окупантів і навіть самого факту ведення війни - то є ж і випадки, коли до незаконних дій причетні безумовно російські силовики. Чи інкримінують порушення звичаїв ведення війни та жорстоке поводження хоча б їм?..

Звільнений з полону терористів минулого року луганський бізнесмен Денис Секацький свого часу розповідав Цензор.НЕТ  про те, як його вивезли до Ростова та катували майже 10 днів поспіль. Він був прикутий до стіни у міській будівлі ФСБ.

"Я давав пояснення СБУ, і навіть давав прізвище керівника групи ФСБ. Але це нічим не закінчилося. Мене просто опитали після звільнення з полону, подальших дій жодних не було, хоча я знаю і прізвище його. І, думаю, наша Служба безпеки могла б без проблем дізнатися склад тієї групи, - каже Денис зараз. - Опізнання я не проводив, тому що ніякі фотографії росіян мені не показували. Все заглухло, так і не встигнувши початися".

… У четвер, 28 січня, у Києві розглядатимуть апеляційну скаргу на рішення суду щодо тримання Вікторії Котеленець під вартою. У СІЗО її відправили на два місяці.

Чому саме напередодні затримання ветеранки до справи тоді ще не відомої білявки з параду додалася ст. 438 - стаття в Україні така непопулярна, що її вирішили не інкримінувати навіть ватажку бойовиків, який застрелив полоненого кіборга?.. Питання відкрите.

"Як розповів адвокат, друга - важча - стаття з'явилася у справі буквально за пару днів до арешту Вікторії. Очевидно, що вона знадобилась саме для того, щоб можна було закрити Віку в СІЗО без права на заставу, - переконана Олена Білозерська. Вона добре знає Вікторію, воювала пліч-о-пліч з нею у добровольчому підрозділі та сьогодні робить все можливе для того, щоб допомогти посестрі. - Це класичний поліцейський тиск на "недосвідчену дівчинку з провінції" - вочевидь, її хочуть налякати захмарним тюремним строком і примусити дати неправдиві свідчення проти когось із більш відомих чи впливових добровольців. Також схоже на те, що влада хоче дискредитувати тих фронтовиків, добровольців, волонтерів, учасників патріотичної спільноти, які не заплямували себе дрібним і не дуже криміналом, бо регулярно очищували свої лави від "мутних" елементів - як це робили у підрозділі, де служила Вікторія..."

P.S. У Головному слідчому управлінні МВС у відповідь на прохання Цензор.НЕТ прокоментувати ситуацію із затриманням Вікторії Котеленець нам порадили звернутися до Нацполіції. Представники відділу комунікації Національної поліції, своєю чергою, запевнили нас, що не володіють інформацією та попросили відправити письмовий офіційний запит. Ми обов'язково з'ясуємо подробиці затримання - зокрема і те, яким чином Вікторія проходила попередні перевірки силовиків, необхідні для отримання УБД, після вручення якого її, власне, заарештували.

Валерія Бурлакова, Цензор.НЕТ