Голова Держагентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів: "Чорнобильську зону треба показувати такою, якою вона є, а не влаштовувати атракціони"
Україна і світ перевідкривають і переосмислюють Чорнобильську зону. Частково цьому посприяв міні-серіал "Чорнобиль" від HBO, однак через 35 років, можливо, ми готові подивитися в очі своїм травмам усвідомлено? Зону відчуження трансформували у заповідник та промисловий сектор, все це вабить туристів з усього світу. Що вони звідти виносять? А що ми готові розповісти собі і світу про цю трагедію та висновки, до яких вона підштовхує?
***
Голова Державного агентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів у розмові з Цензор.НЕТ підкреслює, що настав час сформувати історичний контекст Чорнобильської зони: щоб винести уроки з цієї трагедії для себе і нащадків. За її словами, нині до Зони їдуть переважно любителі комп’ютерних ігор та серіалів. Нині ж Україна починає роботу з розширення кола туристів, яким цікава пам’ять та розуміння історичних подій.
ПІСЛЯ ВІДВІДАННЯ ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ ЛЮДИНА МАЄ ВИХОДИТИ З ПЕВНИМИ СЕНСАМИ, А НЕ ВІДЧУВАТИ, НІБИ ПОБУВАЛА НА АТРАКЦІОНІ
- Було анонсовано концепцію розвитку Чорнобильської зони. Які основні акценти у цій програмі у частині туризму?
- Якщо говорити чесно, то вживати слово "туризм" в контексті Чорнобилю є не зовсім коректним. Звісно відвідування певного місця можна вважати частиною туристичної поїздки, але у цьому випадку йдеться ще й про місце національної пам’яті. І це дещо ускладнює подачу історичного контексту.
Близько двох років тому я модерувала одну дискусію в Польщі, учасниками якої були менеджери таких складних історичних локацій, як колишні концентраційні табори "Аушвіц" та "Дахау". Там дійсно тонка межа між тим, що називають "зароблянням грошей" і тим, яку інформацію про цю трагедію треба доносити людям. Тому доречніше вести мову про відвідини Чорнобиля, які насамперед повинні нести сенси. Люди, які приїздять до Зони відчуження, повинні отримувати там конкретний смисловий посил і виходити звідти зі сформованими висновками.
- Про що саме йдеться?
- Зараз створена робоча група та підписано меморандум між Міністерством культури та інформаційної політики, Державним агентством розвитку туризму, Міністерством захистом довкілля та Державним агентством з управління зоною відчуження. Документ передбачає переосмислення концепції відвідування Зони відчуження, її розвиток, покращення інфраструктури, музеєфікацію об'єктів тощо.
- Якщо сформувати візію стратегії, то як це назвати: переходом від пострадянської пам’яті до сучасної чи лише певну корекцію?
- Чорнобиль досі лишається місцем, з яким часто асоціюють Україну, і тривалий час вона сприймалася виключно у негативному ключі. З’явилася частина людей, яких вабила небезпека, і для них поїздка в Зону стала свого роду екстремальним, незвіданим туризмом, але це була доволі вузька категорія людей.
З одного боку, ми маємо відвідування Зони у 2019 році на рівні 124 тисячі людей, і цей показник з року в рік зростав. Однак за той же час одну тільки Чернечу гору в Каневі відвідало 90 тисяч людей. Львів приймав 1,5-2 мільйони туристів. З цієї точки зору 124 тисячі вже не видається такою великою цифрою.
- Однак у випадку Чернечої гори йдеться переважно про внутрішній український туризм, а у Чорнобилі – про приїзд іноземних туристів.
- Звісно, 90% туристів у Зоні – це іноземці. Але якщо ми говоримо про кількість, то це не так і багато. Окрім того, цільовою аудиторією турів до Чорнобиля була молодь, люди, які грали у комп’ютерні ігри на кшталт "Сталкера" і яких приваблювала постапокаліптична реальність тощо.
Після виходу серіалу "Чорнобиль" виробництва HBO з’явився шанс залучити більше туристів, які цікавляться власне історією. Наприклад, тих, кого цікавить історія "холодної війни", вабить історія про радіолокаційну дугу, про ті непрості часи. Про Чорнобиль знову широко заговорили, і сьогодні це є шансом переосмислення. Ми розуміємо, що історія, показана у кіно, не є правдивою на 100%, але в художньому світлі все подано з правильними висновками. Зокрема, наскільки СРСР приховував трагедію, її наслідки, використовував людей як біологічних роботів, - особливо задіяних при ліквідації солдатів, кількість яких досі залишається невідомою. Сьогодні ж ми маємо Росію, яка, як і Радянський Союз, нарощує власну військову силу і загрожує нею своїм сусідам. Це небезпека тоталітаризму, яка нависає над усім світом.
- Тому завдання туру в Чорнобиль, зокрема – показати, яким злом був Радянський Союз?
- Так, однак це не єдине його завдання. У когось виникає ностальгія за радянським морозивом чи "ковбасою за 2,20". Навіть якщо закрити очі на небажання деяких громадян розуміти, що за тодішніми мірками ковбаса за 2,20 була не зовсім дешевим задоволенням, негативних моментів у Радянському Союзі було значно більше. Просто влада це усіляко приховувала.
Однак пріоритетом має бути розповідь про трагедію і про людей, які її пережили. Говорячи про Чорнобиль, ми повинні акцентувати на тому, яким був би світ, якби цю трагедію не зупинили, і наскільки негативним є тоталітаризм. Це шанс розповісти про Чорнобиль більшій кількості людей, привернути увагу до України та небезпеки, яка нависла над нею. Окрім того, ми повинні говорити про відповідальність людини перед природою, перед нашим спільним домом.
СЬОГОДНІ ДО ЗОНИ ПРИЇЗДЯТЬ ПЕРЕВАЖНО ГРАВЦІ КОМ’ЮТЕРНИХ ІГОР. НАШОЮ МЕТОЮ Є ПРИВАБИТИ НОВІ КАТЕГОРІЇ ТУРИСТІВ
- Сьогодні екскурсійні тури організовує як державне Агентство, так і приватні компанії. Наскільки можна судити, дещо відрізняється манера висвітлення туристам і теми, які перед ними порушують. У мене склалося враження, що приватні тури провели велику дослідницьку роботу, однак формують акценти хтось на кітч, а хтось – на позитив: побут, відродження природи після аварії, порівняно успішну евакуацію населення, унікальні технічні споруди, побудовані у процесі ліквідації. Також популярні атракції – перевдягання у білі костюми, "радіоактивне морозиво", тощо. А такі моменти, як злочин радянської влади, зашкарублість управлінської системи, трагедія переселенців – часто лишаються поза увагою. Чи передбачаєте певну суперечку з приватними туроператорами у зв’язку з цим?
- Приватний сектор завжди матиме на меті продати якомога більше. У цьому випадку можна обрати легкий чи складний шлях і багато хто обирає саме легкий. Тому, наприклад, продають сталкерські тури. Для таких відвідувачів, на жаль, це є розвагою. Але у тому і полягає роль держави, щоб туризм не шкодив природі та пам’яті.
Тому буде пошук консенсусу. Якщо туроператори звикли продавати в один спосіб, а доведеться продавати по-іншому, то може виникнути певний спротив. Але ми з усіма ведемо діалог, і багато туроператорів розуміють, що зону треба показувати такою, якою вона є, а не влаштовувати розважальні атракціони.
Загалом промоція Чорнобиля має бути в єдиному стилі, навіть якщо йдеться про виставкові стенди. Вона не може складатись виключно з розважально-ігрової складової і водночас відлякувати від України інших відвідувачів. Тому що є туристи, які їдуть до Львова, Трускавця чи Одеси сім’ями. І якщо ми таким людям будемо робити занадто агресивну промоцію турів у Чорнобиль з символами радіації, то такий тип туриста це радше відлякає.
- Тобто йдеться про уніфікацію контексту для різних категорій туристів?
- Власне, нашою метою є привабити різні категорії відвідувачів, а не відлякувати їх. Є місто Чорнобиль, яке розташоване від самої Прип’яті на значній відстані. Там навіть рівень радіації фактично на рівні Києва. У Чорнобилі є надзвичайно цікавий музей, присвячений ліквідаторам. Там, зокрема, експонується книга записів з дня катастрофи і посвідчення ліквідатора під кількашаровим захистом, яке досі забруднене радіацією. Є церква та частина красивих дерев’яних хаток ще старого Чорнобиля. Це місце також має право на те, щоб бути музеєфікованим і приваблювати аудиторію, яка не хоче йти в ту частину, де вищий рівень радіації, але хоче ознайомитися з історією.
- У Києві також є музей Чорнобиля, яку роль у загальній концепції відіграватиме він?
- На сьогодні він працює без жодної прив’язки до Зони відчуження. Все це потрібно об’єднувати у ширший сенсовий продукт.
- Вже розроблена айдентика Зони відчуження. Нагадайте її суть.
- Логотип Чорнобильської зони вже розроблений. Це чорна пляма у формі реактора, яка з року в рік зменшується.
Фото логотипа: Укрінформ
Розроблено її видозміну на кожен рік. У 2064 році пляма має щезнути, тобто це не вічний логотип. Саме 2064-го Чорнобильську електростанцію буде повністю виведено з експлуатації. Ідея лого в тому, що природа очищується і життя відновлюється.
І сьогодні ми вже її використовуємо. Цьогоріч до 35-ї річниці трагедії відбудеться ряд заходів, присвячених роковинам. Для багатьох українців Зона – це дійсно чорна пляма. Я сама лише нещодавно її відвідала. Після такої поїздки інакше дивишся на життя.
ТРИВАЄ ДИСКУСІЯ ПРО ТЕ, ЯКІ ОБ’ЄКТИ ЗОНИ КОНСЕРВУВАТИ І БРАТИ ПІД ЗАХИСТ ЮНЕСКО
- Оголошено про великі інфраструктурні зміни у Зоні, і починаєте ви з доріг?
- Дорога, що веде від КПП "Дитятки" до Прип’яті, передана на баланс "Укравтодору", бо її не ремонтували багато років.
Другим етапом має бути визнання Зони відчуження спадщиною ЮНЕСКО. Відповідно, необхідно провести консервацію частини пам’яток. Щонайменше потрібно зробити водовідведення від будівель. Прип’ять руйнується і через 10 років виглядатиме зовсім інакше - як логотип змінний, так і сама локація змінюватиметься. І третій елемент - робота з пам’яттю, незалежно від того, чи відвідує людина зону.
- Що саме підлягатиме консервуванню?
- Мають бути визначені ключові будівлі, які підлягатимуть збереженню, однак усе зберегти, на жаль, не вдасться. Зараз цей список обговорюється. Зокрема, йдеться про головну площу Прип’яті.
Річ у тім, що ЮНЕСКО у свої списки не бере багато нових об’єктів, тому потрібно буде вести переговори. Для початку необхідно взяти ці споруди під захист на національному рівні.
- Присвоєння пам’ятці статусу – це виважений крок, тому що за неї потрібно нести відповідальність.Чи є розуміння усіх профільних структур, що у разі отримання статусу ЮНЕСКО халявити чи зловживати становищем вже не вийде?
- Власне, тому ми і розуміємо, що, на жаль, не матимемо ресурсу для того, щоб охороняти та зберігати усі тамтешні споруди.
- Чи можлива заміна асфальту у самій Прип’яті? Оскільки зараз він катастрофічно заріс та зіпсувався?
- Асфальтове покриття не є частиною спадщини. Тобто мову ведуть про споруди. Так само раптом через багато років хтось вирішить побудувати у Прип’яті щось, то у частині, яка перебуватиме під охороною, цього робити не можна.
- Будинки збережуть у тому вигляді, у якому вони є станом на сьогодні, чи дещо відремонтують та примарафетять для відтворення епохи?
- Їх точно не потрібно і не можна марафетити. Для початку необхідно, щоб фахівці зробили свою оцінку перед консервацією. Можливо, знадобиться укріплення стін, але загалом не йдеться про відбудову чи реставрацію. Ідеться про консервацію на поточному етапі. Водночас, в Україні не так багато фахівців, які можуть здійснювати таку роботу.
- Промислові споруди та хатинки й громадські будівлі по селах бодай частково зберігатимуть?
- Ми консультувалися з Міністерством і ДАЗВом щодо взяття під охорону будівель Музею побуту тамтешніх мешканців, де можна подивитися, як жили на тих територіях до катастрофи. Однак на сьогодні приміщення музею не може вмістити усієї експозиції. Але якщо зробити декілька хатинок музеями, відтворити там побут, демонструвати інтерв’ю із самоселами, то можна орієнтуватися на те, що в самому Чорнобилі можна провести цілий день і не просто поробити селфі, а замислитися, чим жили там люди і зрозуміти, що Чорнобиль – це не про сталкерські ігри.
Однак цей проєкт потребує багато часу, і зараз ми працюємо командно над цим планом.
- Чи йдеться про включення власне природного заповідника на території Зони під захист ЮНЕСКО, бо він сам по собі також є феноменом – як демонстрація природи, яка відвоювала своє місце у людей?
- Про це також ведуть мову. Про конкретні плани буде відомо у майбутньому.
- Повернуся до питання про безпеку. Чи є комунікація з іншими структурами про те, щоб дотримуватися усіх правил поводження у Зоні? Наприклад, є інформація, що у Прип’яті влаштовували навчання Національної гвардії чи іншої правоохоронної структури, навіть лишилися сліди від куль на одному з будинків.
- Я вперше чую інформацію про стрільбища. У будь-якому разі, цього не варто робити у Прип’яті. Але там взагалі багато чого нехорошого відбувається: незаконний туризм, пожежі. До слова, є версія, що минулорічні пожежі почалися з вини сталкерів. Ми достеменно цього не знаємо, але безпеки мають дотримуватись усі.
Тобто зону потрібно охороняти, і на це потрібні значні кошти. Великий ресурс йде на перевезення палива, охоронні функції. Для ДАЗВ туризм становить 5-10% від усієї діяльності та є радше додатковим навантаженням, тому що основне його завдання – це безпека, а саме: невитік радіації, перевезення палива, підтримка саркофагу тощо.
Але збільшення відвідуваності залучить інвестиції на збереження і дослідження того, що ми маємо, зокрема й у науковій сфері.
- З приводу пожеж. На сьогодні є розуміння, з якої причини вони почалися, адже їх сталося кілька?
- Це питання ми не вивчали спеціально. Версій кілька, включаючи й ту, що хтось підпалив поля. Однак знаю, що ДАЗВ вживає багато заходів для того, щоб уникнути повторення такого.
Увесь комплекс дій наразі в процесі розробки. Сподіваюся, що в наступному році, коли відновиться міжнародне сполучення, ми зможемо у зовсім іншому ключі показувати Чорнобиль світу.
Ольга Скороход, Цензор.НЕТ
Фото: Наталія Шаромова, Цензор.НЕТ
