"Путін приїхав в Париж і я беру його в заручники": 20 невідомих цитат Василя Сліпака

Автор: Валерія Бурлакова

П'ять років тому, 29 червня 2016 року, у бою на Світлодарській дузі загинув Міф - Василь Сліпак - всесвітньо відомий оперний співак, волонтер, доброволець.

Здається, і про його життя, і про його смерть вже написано все (а, можливо, і трішечки більше, враховуючи те, як швидко біографія Міфа обростає міфами). Є, звичайно, і дещо нове... Ну, наприклад, у 2021 році Нацбанк випустив пам’ятну монету з портретом воїна, на другому боці якої - соловейко на стволі автомата. Цього ж року ім’я Василя вперше пролунало в день його загибелі у стінах Зали пам’яті на території Міністерства оборони - напередодні добровольця нарешті внесли до офіційної Книги пам’яті загиблих у боях за Україну.

Але окрім цього - сказати щось несподіване, здається, вже неможливо. Як ми, так і інші ЗМІ, вже писали і про його життя, і про його смерть, публікували спогади друзів, рідних та, звичайно ж, побратимів. Друкували і сотні цитат із десятків інтерв’ю Василя, і навіть уривки з особистого листування Міфа: "Вже були думки все нахєр послати і виїжджати на фронт..."

... Але і тиші зовсім не хочеться - тому нехай знову говорить сам Міф. У п’яту річницю його загибелі ми відібрали 30 непублічних, непродуманих, сказаних не на камеру - а від того, можливо, навіть більш щирих та вартих уваги - висловів Василя. Це слова, які він писав у соцмережах: і у власних дописах, і коментарях до своїх та чужих постів. З початку війни - і до самого кінця.

ПРО "МИРНЕ" ЖИТТЯ

"Кілька днів тому в моєму селі під Парижем помітив автівку з прапором всередині. Не думаючи відв'язав зі свого пальта, яке багато чого пройшло, жовто-сині бомбончики і завішав на двірники.... Подарунок було прийнято! Сьогодні ще щось маленьке приліплю невідомому патріоту у Франції"

"Вона була вдягнена у все червоно-чорне, не знаючи, що зробить мені дуже приємно" (про мецо-сопрано на репетиції у Парижі)

"Мені майже ніколи нічого не сниться, а цієї ночі температурив і ось так: путін приїхав в Париж і я, підлаштувавшись в охоронці, беру його в заручники. І він під дулом мого пістолета виголошує завдання для негайного виконання урядом та думою росії..."

"Жахливе, хімічне, але таке рідне Рево доїхало до Парижа. Відразу флешбек до Маріуполя, де мої сестрички, братчики дали вперше спробувати цю гидоту, але ефективну гидоту. Тому день починається оптимістично! Все має бути добре. І мені вже троха добре))"

"Прошу вибачення у всіх, крім м%скалів та зрадників... Соррі за неповну християнську чистоту"

"З. сказала, що закінчила останню плитку українського шоколаду.. Бо не знати, коли ще вона зможе його з'їсти, в мене полилися сльози самі...." (про розмову зі знайомою з окупованого Криму)

"... В один зимовий вечір уявив нашого тремтячого бійця, який засинає десь в промерзлому бліндажі і буде готовий зірватися в будь-яку секунду по бойовій тривозі, поки ми десь ніжимося під теплою ковдрою. Так хочеться бути в ці моменти поряд з цими людьми, зовсім близько, щоби розділити з ними цей простір, бути присутніми. Нічого не говорити, або робити разом якісь зовсім банальні буденні справи"

ПРО УКРАЇНУ

"... ти впевнений - влада, правоохоронні органи, судді, депутати працюють проти тебе, проти народу... сбєрбанки росії на кожному кроці, ворожі погляди тітушних чи ригівських, можливо, рил... Некомфортно. Відчуваєш більшу небезпеку і ворожість, ніж в політично проросійському Парижі... Такі враження за ранішньою кавою від столиці... Невже ми здалися? Дай Боже сил!"

"Бандерівець може бути будь-якої національності"

"Так завжди було і буде! Відсоток тих, хто веде, дуже маленький, незважаючи на більшість, яка багато говорить, або просто боязко відсиджується. Все тільки починається. Вирішальний момент залежить тільки від нас"

"Націоналіст не має жодної політичної забарвленості, типу правий, лівий, центрист, в нього тільки одна ціль. Тому націоналістом повинен би бути кожен українець та українка в Україні та за її межами БЕЗ ВИКЛЮЧЕНЬ"

"Знаєте, що робить щасливим, коли аналізуєш, слухаєш і чуєш людей? Від "найобезбашенішого" фронтовика до найітелігентнішого академіка чи толерантного художника: мають всі одинаковий фон думки щодо поточної ситуації і її вирішення, самі ще цього не запідозрюючи. Слухайте, брати і сестри, ви самі не знаєте про те, що ви вже об'єдналися"

"Знайте: один в нашому полі воїн також"

ПРО ВІЙНУ

"Як не страшно будуть звучати мої слова, але: кров наша обмиває майбутню надію! Тому ми готові її проливати"

"По всьому видно, що Генштаб є розстрільним по багатьох питаннях, а ми чомусь це все спокійно споглядаєм"

"Я пишаюсь бути українцем і своїм теперішнім виглядом, пишаюсь своїм народом, навіть якщо зараз більшість спить і засіла по норах в очікуванні не знати чого, але дуже вірю в нас усіх..."

"...Зналися буквально півгодини, але вже коли він мені надзвонював на фронті, щоб зустрітися, по телефону називав мене братиком. Так, деколи півгодини вистачає, щоб стати побратимом на війні" (про загиблого Василя Кіндрацького http://memorybook.org.ua/14/kindracki.htm)

"Мої кактуси вперше зацвіли двома квітками яскраво-червоного кольору. Не знаю чому, але перше, що прийшло на думку: Кіндрат та Шип http://memorybook.org.ua/26/cisar.htm...."

"Я щасливий, що ми всі є один у одного! Не забувайте, що живемо ми в унікальний момент нашої історіі"

"Ми незламні і нас набагато більше, ніж здається. Заплата буде"

Валерія Бурлакова, Цензор.НЕТ