Кримська платформа: помірний успіх чи стратегічний прорив України? Відповідають вітчизняні політики та дипломати

Автор: Євген Кузьменко

Якщо винести за дужки величезне історичне свято – 30-річний ювілей новітньої незалежної України – найактуальнішою подією за півтора останні тижні, безумовно, стало проведення довгоочікуваного міжнародного саміту "Кримська платформа".

Що у порядку денному цього масштабного заходу вдалося зробити, а що – не дуже? "Цензор.НЕТ" почув з цього приводу думки українських політиків та дипломатів, яким є близька тема деокупації Криму і взагалі тематика зовнішньополітичного співробітництва.

1. Чи задоволені ви рівнем міжнародного представництва на заході? Наскільки правильно було обрано порядок денний "Кримської платформи"?

Микита Потураєв, нардеп фракції "Слуга народу", голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики; голова постійної делегації ВР у Парламентській Асамблеї ОБСЄ:

Я думаю, Україна має бути задоволена представництвом. Треба пам’ятати, що за резолюцію, що засуджувала окупацію Криму, в ООН голосувало близько 100 держав. Тобто якщо сьогодні ми мали в Києві більше ніж 40 – це є дуже добре і свідчить про те, що насправді підтримка України в деокупації Криму залишається міцною і високою. Навіть попри тиск, який Росія чинила як на ті держави, які прислала свої делегації, так і на ті держави, які через тиск з боку Росії не змогли приєднатися. (Але мені відомо, що достатньо багато держав, які не були присутні, висловлювали неформальну підтримку як цієї ініціативи, так і України загалом. І я переконаний, що в подальшому, в міру того, як Кримська платформа буде міцнішати, вони також приєднаються до кола учасників).

Стосовно порядку денного: я вважаю, що для початку він був абсолютно правильно і коректно сформований. Перша частина, яка закінчилася підписанням декларації, стала, я вважаю, великим успіхом, адже декларація є достатньо конкретною і жорсткою, оскільки містить можливість введення додаткових санкцій проти Росії (у випадку продовження нею агресивної політики). Це дуже важливо. Як і те, що, за підсумками першої частини було прийняте рішення створити три виміри Кримської платформи: це дає підстави очікувати на те, що Кримська платформа зможе перетворитися на міжнародну організацію . Адже саме таким чином було побудовано і решту міжнародних організацій на кшталт ОБСЄ, ПАРЄ, НАТО. Ці організації також мають три виміри.

Що ж до тематичних панелей, то все охопити, звичайно, неможливо, але всі головні сегменти проблеми, які існують в окупованому Криму, - були обговорені.

Єлизавета Ясько, нардеп фракції "Слуга народу", голова підкомітету з питань міжпарламентського співробітництва, двосторонніх та багатосторонніх відносин парламентського комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва:

Я думаю, це дуже хороший початок для зовсім нової міжнародної платформи. Було багато гостей. Можливо, нам би хотілось, аби були присутні такі люди, як Меркель. Але, тим не менш, були і голови держав, і голови парламентів, досить багато парламентарів, різних гостей. І всі вони майже два дні вголос говорили про Крим, про Україну. Вважаю, що у контексті привернення уваги і для того, аби взагалі повернути тему Криму на порядок денний – я за проведення такого дійства поставила б дуже хорошу оцінку.

Ірина Геращенко, ексвіцеспікер Верховної Ради, співголова фракції "Європейська солідарність", член комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва:

Я всім серцем підтримую Кримську платформу – так само, як будь-які ініціативи, направлені на відновлення територіальної цілісності і суверенітету України. Ми вважаємо дуже важливим порушувати питання і тримати на порядку денному питання деокупації Криму та агресії Російської Федерації. В цьому контексті Кримська платформа є дуже важливою. Звичайно, хотілося б вищого представництва від Франції, Німеччини, тих країн, які для нас є ключовими в Нормандському форматі. Але, тим не менш, дійсно важливо, що ці країни були представлені – і питання не стільки в представництві, як у наповненні Кримської платформи. Те, що є така ініціатива – ми це всіляко вітаємо. Те, що є підсумковий документ – це також добре.

Щоправда, мені здається, що було 3 теми, до яких було найменше уваги в контексті Кримської платформи. Перша тема – блокада українського морського пароплавства в Керченській протоці і акваторії Азовського моря. І тут хотілося б, щоб і влада наводила більше прикладів і давала більше інформації про неадекватність російської політики в цьому питанні.

Друга тема – це права людини в окупованому Криму і тема заручників. Вона взагалі зникла з порядку денного. Про неї не говорять, не називають прізвища людей, за яких б’ється українська влада. Таке відчуття, що Зеленський віддав "беркутівців" Путіну – і ми забули про цю тему, бо вона є невигідною для влади, адже обміни припинилися. А за це треба боротися, в тому числі публічно.

І третя важлива тема – те, що Росія готує чергові незаконні вибори у Держдуму на території окупованого Криму. І, користуючись цієї платформою, влада повинна була голосніше апелювати до світу щодо невизнання цих виборів. Вони ж апріорі будуть фальсифіковані через їхню незаконність у Криму.

Оцих тем на саміті мені не вистачало. І останнє: мені здалося, що виступи української влади були більш млявими, ніж заяви наших міжнародних партнерів. Хотілося б більш жорстких і зрозумілих виступів від української влади як організатора цієї платформи.

Соломія Бобровська, нардеп фракції "Голос", секретар комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва:

І так, і ні. Ми всі розуміємо, що завжди є простір для вдосконалення. Тішить, що наші сусіди були представлені головами держав і урядів. Представники основних союзників в Європі та за океаном також були присутні. Подекуди хотілося би вищого рівня представництва від них. Зокрема, є питання до того, чому Німеччину і США представляли міністри енергетики - важко не провести паралелі з "Північним потоком". Також можна було би краще пропрацьовувати зв'язки з країнами Африки, Латинської Америки та Близького Сходу, які на саміті представлені не були.

Змістовне наповнення Кримської платформи в цілому теж порадувало. З одного боку, ми говоримо про кримців, які найбільше постраждали від окупації півострова, також ми ставимо питання стосовно політики невизнання та цінностей, які лежать в основі західної політики щодо Росії. Особливо хочу відмітити те, що окрема панель була присвячена Чорноморському регіону, і це дуже важливо, щоб ми не забували про наше окуповане море і безпекові проблеми пов'язані з цим.

Данило Лубківський, український дипломат, директор Київського Безпекового форуму:

Саміт Кримської платформи – важливий зовнішньополітичний успіх України.

Слід віддати належне ініціаторам та організаторам цієї події. Такі крупні міжнародні заходи рідко бувають ідеальними, тож завжди знайдуться елементи, які можна вдосконалити. Але в принциповій оцінці цього саміту слід відзначити найважливіше: у Києві прозвучав переконливий сигнал, звернений до міжнародного співтовариства і до російського агресора, про те, що тема Криму не є ані закритою, ані забутою. Емоційна реакція Москви підтверджує, що це послання почуте.

У контексті саміту важливо сказати про ще кілька речей. Добре, що в своїй зовнішньополітичній роботі Володимир Зеленський повернувся до тих підходів, які просувала широка міжнародна команда України (керівництво держави і парламентської коаліції, політики та громадські активісти) в період 2014-19 років, а саме - консолідація і мобілізація міжнародної коаліції на підтримку України. Така коаліція не є даністю, її формування і розширення вимагає постійної і системної роботи.

Не радив би Президенту України та його команді протиставляти свою активність попереднім міжнародним результатам України. Саміт Кримської платформи був би неможливим без всього великого багажу рішень, напрацювань та ідей минулих років. Мудрість полягає в тому, щоб забезпечити тяглість нашої національної позиції.

Слід пам’ятати, що першою глобальною реакцією на окупацію Криму стала історична резолюція Генеральної Асамблеї ООН, схвалена за ініціативою уряду на чолі з Арсенієм Яценюком у березні 2014 року. Цей документ підтримало сто держав-членів ООН, окресливши масштаб світової підтримки України. Про такий масштаб треба памятати й сьогодні і до нього прагнути.

Таким чином, в Києві відбулася вагома міжнародна подія. Значення цієї ініціативи зростатиме, якщо влада не обмежиться суто нинішнім ефектом, а, не відкладаючи, продовжить розвиток цієї платформи і наповнення її новими практичними ідеями.

1. Чи справді КП заклала базу для майбутньої деокупації Криму, чи це, скорше, політично-декларативний захід для підняття політичного рейтингу нинішньої правлячої команди?

Микита Потураєв: Я згоден з тим, що ця історія – і політична, і декларативна. Але у її концепції немає нічого штучно-піарівського. Більш того, саме її політична і декларативна цінність дозволяє з оптимізмом дивитися в її майбутнє.

Єлизавета Ясько: Це, звичайно, 100% - політична платформа, яка потрібна не тільки нашій партії, а і всій Україні. Тому проведення цього заходу точно не варто критикувати.

Ірина Геращенко: Перше, що мене здивувало: на саміт Європейської платформи не запросили депутатів від опозиції як такої. Хоч мені здається, було б дуже важливо продемонструвати єдність країни по кримському питанню. Наприклад, від нашої фракції були, звичайно, запрошені кримські татари Мустафа Джемілєв і Ахтем Чийгоз, а також пані Климпуш-Цинцадзе як голова комітету з євроінтеграції. Все! На питання щодо можливого запрошення Петра Порошенка ми отримали відповідь у тому сенсі, що ніхто нічого не знає – але так, він не є запрошений. І мені здається, що це велика помилка. Тому що насправді питання деокупації Криму є спільним завданням всієї політичної еліти України. І на міжнародному рівні ми – тобто монобільшість і опозиція - завжди демонструємо спільну позицію. І було б важливо продемонструвати нашим міжнародним партнерам таку єдність всередині країни.

Багато питань викликає наповнення КП. І найбільше обурення викликає позиція Зеленського, який своєю ненавистю до Порошенка нівелює всю попередню роботу не тільки попередньої влади, а й міжнародного співтовариства. Адже є низка резолюцій – в тому числі резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яку підписали понад 00 країн. В ній відзначалося, що Росія є країна-агресор. І є так звана декларація Помпео, у якій Держдеп США, нашого ключового стратегічного партнера, затвердив невизнання окупації Криму і статус Росії як країни-агресора. Це є дуже сильний документ, який дає нам величезну підмогу у санкційній політиці проти РФ. І коли Зеленський публічно говорить, що документ саміту "Кримська платформа" - це є перший документ, яким визначається, що країна-агресор – це Росія, він таким чином хоче тюкнути попередню команду. Але він бреше – і, по суті, перекреслює важливу міжнародну роботу. Хоча як на мене, є теми, в яких має бути продемонстрована наступність влади.

Соломія Бобровська: Кримська платформа - це інструмент м'якої сили. Вона не може змусити вивести російські війська з Криму напряму. Але вона є засобом консолідації міжнародної підтримки і утримання питання Криму на порядку денному світової спільноти. Росія, насправді, аналогічні заходи та об'єднання за участю маргінальних європейських політиків організовує вже кілька років. Тому нам треба дуже активно працювати в рамках Кримської платформи і розвивати цей напрямок.

 Данило Лубківський: Розглядаю заснування Кримської платформи як серйозний крок в правильному напрямку.

Відправною точкою для деокупації півострова, втім, є міжнародна політика невизнання його незаконної анексії Росією, яка була закладена в позицію абсолютної більшості держав світу з перших днів агресії проти України.

Продовження політики невизнання, моніторинг за дотриманням прав людини на окупованій території та реакція на злочини Кремля, розширення санкцій і протидія безпековим викликам, які збільшуються зі сторони російських сил в Чорному морі та Азові, - це, з одного боку, безумовні пріоритети діяльності платформи, а з іншого – це і є дорожня карта деокупації на цьому історичному етапі.

Кримська платформа має потенціал стати вагомим інструментом тиску на Росію.

Те, наскільки ефективно буде використовуватися цей інструмент, залежить насамперед від української влади. Вірю, що активна позиція кримських татар, нашого експертного та громадського середовища не дозволять звести цю роботу лише до декларацій.

1. Якими ви бачите практичні геополітичні досягнення цього форуму? Чи варто очікувати подальших кроків?

Микита Потураєв: Деякі досягнення я вже відмітив, відповідаючи на ваше перше питання. Взагалі-то найголовніший практичний результат цього форуму – в тому, що він відбувся. Далі вона має стати на ноги і відбутися як постійний майданчик. І оскільки принципи її діяльності зафіксована в декларації, яка підписана, то надалі ми можемо розраховувати на те, що будуть напрацьовуватись резолюції, рекомендації урядам тих країн, які входять в Кримську платформу. Якщо КП стане офіційно зареєстрованою міжнародною організацією (а не просто майданчиком, де люди збираються поговорити), - тоді вага цих резолюцій і рекомендацій буде великою. Бо насправді, як ми розуміємо, ПАРЄ і ОБСЄ не накладають санкцій. Але і ПАРЄ, і ОБСЄ, приймаючи резолюції, рекомендують урядам країн, які погоджуються з тими резолюціями, займати відповідну позицію і робити відповідні кроки стосовно Росії. От так воно працює.

Єлизавета Ясько: Щодо практичних досягнень, то першою користю стала дуже нервова реакція Росії. Друга користь: міжнародна спільнота приїхала сюди – і це дуже практично. Це зовсім не те, якби вони десь собі сиділи по свої країнах. Ні, вони приїхали сюди – і на рівні міністрів досить серйозно було представлено багато країн. Певну користь ми отримали практично в кожній галузі. Наприклад, я була на зустрічі з британським міністром Європи – і я знаю, що давно йде багато роботи по нашій морській безпеці. Це ж практичні речі – і програма дій, і, можливо, якась технічна допомога. І так по кожному актуальному напрямку. І це дуже добре.

На даний момент відомо, що буде створений офіс підтримки Кримської платформи. Як часто будуть відбуватися такі великі системні зустрічі, як саміт – наразі невідомо, але в цілому такі зустрічі на різних рівнях – наприклад, по енергетиці, дипломатії економічних питань – будуть плануватися. Але це вже залежить від людей, які приїхали, і від нашої сторони. Не знаю, чи це буде з періодичністю раз в рік (я думаю, нам зараз треба рухатися значно швидше).

Ірина Геращенко: З огляду на те, що парламент, по суті, був вилучений з підготовки і самої дискусії Кримської платформи, важливим було те, що парламент хоча б послухав цю дискусію – адже там були наші міжнародні партнери. В цей день було зібрано позачергове засідання парламенту і прийнято заяву парламенту України до міжнародного співтовариства про важливість деокупації Криму. Ми, фракція "ЄС", є співавторами цієї постанови, виступали за проведення цього засідання – і це теж є жест парламенту і всіх фракцій на підтримку ініціативи Зеленського по Кримській платформі. Демонструючи консолідовану конструктивну позицію в тому числі "Європейської солідарності".

Соломія Бобровська: Перший форум був установчий - по суті, це була звірка годинників. Україна продемонструвала, що "втоми від України", яку активно намагається розкручувати РФ, - немає. Що наші союзники - з нами. Зрештою, на Саміті так чи інакше були представлені 46 держав. Кримська платформа - це майданчик для просування українського погляду на конфлікт, для захисту українських інтересів. Це не швидкі результати. Це довга і методична робота, яка дасть свої плоди в перспективі навіть не місяців, але років.

Данило Лубківський: На мій погляд, було б доречно, якби Міністр закордонних справ публічно представив бачення подальшої діяльності платформи, як вона розвиватиметься інституційно і які конкретні плани стоять на порядку денному.

Варто подумати над презентацією результатів саміту Кримської платформи та майбутніх кроків у ключових світових столицях. Раджу керівництву МЗС провести таку презентацію у доречній формі під час загальних дебатів нової сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка розпочнеться у вересні. Такі презентації потрібні не лише для дипломатичних середовищ, але й для громадськості.

Сигнал про те, що тема Криму не є перегорнутою, потрібно поширювати з новою силою. Світ має знати про це.

І тут є ще один принциповий момент. Природно і закономірно, що кримська тематика є головним центром уваги платформи. Але в рамках її роботи слід знайти місце й для теми Донбасу, моніторингу і захисту прав на цій окупованій території.

Загалом наш принцип мусить бути один: теми деокупації Криму і Донбасу – нероздільні; окупант і його злочини – ті самі і їх не можна штучно розмежовувати. На таких підходах я послідовно наполягав упродовж багатьох років.

Активна робота Кримської платформи неминуче виведе на таку постановку питання. Окупант має усвідомлювати, що Україна не лише не втомилася від боротьби за свою територіальну цілісність, але й розгортає її з новою силою.

Євген Кузьменко, Цензор. НЕТ