"Державу Україна я хочу більше, аніж сукню". Що думають військові та цивільні жінки про військовий облік

Автор: Валерія Бурлакова

Міноборони розширило перелік професій, що передбачає взяття жінок віком від 18 до 60 років на військовий облік як військовозобов’язаних.

Ми попросили жінок, які служать або служили у ЗСУ, а також тих, хто, можливо, незабаром там опиниться, прокоментувати наказ Міністерства.

"ДЕРЖАВА ХОЧЕ РОЗУМІТИ, НА ЩО ЗМОЖЕ РОЗРАХОВУВАТИ"

Ірина Рибакова, пресофіцер 93 ОМБр "Холодний Яр"

Я вважаю, що це підготовка до якоїсь великої війни, яку всерйоз розглядає держава. Тому що якщо згадати 2014 рік - то тоді військкомати взагалі не впоралися із призовом. Всі пам’ятають випадки, коли приходить абсолютно здоровий дорослий чоловік, і його не можуть призвати у військо. Кажуть: "Потім прийди, почекай…" Навіть одному з наших колишніх комбатів - це був майор, який на початку війни знав озброєння, у тому числі важке, міг стріляти з чого завгодно, що було дивиною на той час - відмовив військкомат. Цей чоловік тоді пішов у добробат. І ми, в принципі, пам’ятаємо, що всі добробати складалися з людей, яким відмовили у військкоматах. Вони просто не могли впоратися з напливом людей, не могли навіть оцінити скільки в них вільного ресурсу.

Думаю, саме для того, щоб не створювати паніку та істерику якщо щось почнеться, якщо дійсно будуть бомбити наші міста - то вже зараз держава хоче розуміти на що вона зможе розраховувати. У тому числі, й чим можуть бути корисні жінки.

Крім того, ми всі чудово знаємо, що якщо буде стріляти важке озброєння по великому місту - людям безпечніше бути у складі збройних формувань. Це може бути і тероборона, і ЗСУ - але буде наплив людей у ці формування, у тому числі і жінок. Хтось емігрує, звичайно, стане біженцем. А хтось - піде у збройні формування. То чому б вже зараз не зробити попередню оцінку, не зрозуміти, хто придатний до цього?

"ОБОВ’ЯЗОК ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ - ЦЕ ОБОВ’ЯЗОК ГРОМАДЯН, А НЕ ПЕВНОЇ ЧАСТИНИ НАСЕЛЕННЯ"

Андріана Сусак, ветеранка "Айдару", Народний герой України, голова Жіночого ветеранського руху

Нічого страшного у цьому немає. По-перше, доброволиці, ветеранки, які мають статус УБД, але не стоять на обліку, тепер можуть цілком законно стати на облік. У 2014 році жінки, які йшли у тодішні воєнкомати і яких відправляли назад, бо вони не підпадали під ВОС, ішли в добробати. Урегулювання нормативно-правових норм відповідно до чинного законодавства і Конституції України - це завжди добре.

Щодо паніки та вибуху в соціальних мережах… Думаю, що МО і ГШ потрібно одразу розписувати алгоритми дій наказів МО, пояснювати, кого вони стосуються, якщо наказ вступає в силу. Тобто, попрацювати, як часто всі рекомендують, саме над комунікаціями та інформуванням. Нікого завтра в армію не заберуть. Не потрібно панікувати, що жінкам одразу дадуть автомати та відвезуть їх на поле бою. Щоб отримати зброю і потрапити на поле бою потрібно вчитися, бути мотивованою. І ще і заслужити це.

А наказ МО - це дії, які покажуть мобілізаційний ресурс країни, в тому числі жінок, для формування тероборони. У випадку ескалації - дозволять мобілізувати населення законним шляхом, нормально формувати бюджет і враховувати потреби.

Щодо недоброзичливих коментарів стосовно жінок в армії… Таке у нас поки суспільство. Але у нас восьмий рік війна з РФ. Обов‘язок захищати країну- це обов‘язок громадян, а не окремої частки населення. Так, не всі готові йти до війська, не всі готові і не всім потрібно воювати зі зброєю у руках. Але захищати країну, бути дотичними в інформаційному полі, логістиці, укомплектуванні - потрібно. Як і потрібно пройти курси домедичної допомоги, знати про свої дії у разі ескалації. Як казала Голда Меїр: "Ми хочемо жити. Наші вороги хочуть бачити нас мертвими. У нас немає простору для маніпуляцій". Чи потрібні бібліотекарі, менеджери, бухгалтери, юристи в армії? Так , потрібні! Армія - це не лише про зброю, це цілий організм.

"НІЧОГО СУТТЄВО НЕ ЗМІНИТЬСЯ"

Марина Валицька (Ксена), боєць батальйону "Донбас-Україна"

У разі необхідності абсолютно всі працездатні громадяни мають стати на захист своєї країни, а такий облік мав би дозволити проаналізувати, на які ресурси можна розраховувати. Але я не вірю на 100% ані у законослухняність громадян, ані у тотальний патріотизм. Тому вважаю, що нічого суттєво не зміниться, адже без згоди прекрасної статі ніхто її служити на благо Вітчизни не змусить. Тим більше жінок, у яких є неповнолітні діти.

А от для жінок, які справді захочуть бути корисними в армії, є плюс - не треба освоювати нові навички. Не всі можуть на рівні з чоловіками стати справжньою "бойовою одиницею" згідно з більшістю існуючих посад, а от професійна айтішниця на своєму місці явно не буде тягарем. Як, наприклад, вона ж як механік-водій БМП.

"В АРМІЇ МОЖЕ БУТИ ЛЮДИНА НА ВІЗКУ АБО З АУТИЗМОМ, БО ВІЙНА - ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА СПРАВА"

Наталія Нагорна, журналістка, військовий кореспондент, автор книги "Повернутися з війни" 

Колись Кучма написав книжку "Україна- не Росія". Після того, як розширили перелік спеціальностей, які мають стояти на обліку, то за мотивами моїх соцмереж можна написати книгу "Україна – не Ізраїль". Бо обов’язку служити бояться, як вогню.

Це не стало новиною для мене. Адже я чудово розумію, що навіть люди, які зараз добровільно підписали контракт, часто планують лише служити… І зовсім не планують воювати. Тут у нас гендерна рівність - такі є серед жінок, і серед чоловіків.

Найперше, чим я завжди насолоджуюсь в Ізраїлі, - це люди у формі. Без статі. Чи усіх статей, якщо хочете. Військовослужбовці. Солдати. Які гордо йдуть по місту з автоматами, сідають в автобуси з великими баулами. За страшенно рідкісним винятком не намагаються відмазатися від армії. Бо потім довго пояснювати чому ти там не був.

Я читаю у наших соцмережах якісь дикі речі про "гендерну рівність", але це питання "загальнолюдської рівності". В армію йде бідний та багатий, розумний і "трійочник", чоловік та жінка. Тому що склалися такі умови існування держави в світі. Бо окрім нас її немає кому захищати. Армія дає змогу навчитися. А ще бути громадянином своєї держави. І бути рівним серед рівних. В армії може бути людина на візку або з аутизмом, бо війна – інтелектуальна справа. Не всі мають "бігти з автоматом в бій" - на війні в 21 столітті потрібно, м’яко кажучи, не лише це.

Коли періодично служать чи воюють усі, то не виникає питання "навіщо ми утримуємо армію?". Бо кожен з нас і є ця армія. Бо сьогодні тут я, завтра мій брат, післязавтра твій син, у вівторок – ти, у січні – твій батько…

Але ж нас привчали, що "я – дівчинка, я не хочу нічого вирішувати, я хочу помаду і сукню". Я теж хочу помаду, але окрім того, що я жінка, я ще й громадянка. Державу Україну я хочу більше, аніж сукню.

Я розумію (принаймні намагаюся зрозуміти) жінок, які не хочуть ставати на облік. В нас є негативний досвід перших років війни, коли призовників, які ніколи не тримали автомат, відправляли без підготовки на фронт. А раптом відправлять мене?

Але в цьому випадку принаймні поки що йдеться зовсім не про це. А про те, ким ви можете бути під час війни, де ви можете бути ефективними. От візьмемо для прикладу мене. Я – журналістка. І у військкоматі в мене буде код 916. Якщо я відкрию перелік цих кодів, то дізнаюся, що призвати мене можуть як журналіста. Мене не мають посадити за важелі танка. Мене не примушують стріляти з автомата, з якого я, якщо чесно, не вмію стріляти, бо моя спеціальність це не тільки не передбачає, але в цивільному житті ще й забороняє.. В перші роки війни в нас виникали ситуації, коли військові спеціальності брали "з голови". Але це неправильно і так не має бути. Для цього потрібен облік.

Якщо моїй державі і людям будуть потрібні мої навички, то в мене не виникає питань, чому я маю це робити. Мені було б соромно, якби мене "відловлювали по закутках". Я не хочу так. Хочу, аби мене навчили до. Аби я знала, де я маю бути.

Особисто я не планую робити кар’єру військової. Я не планую бути в армії весь час. Тому мене влаштовує контрактна армія: коли я знаю, що є люди, які несуть службу і воюють на постійній основі. Але я хочу розуміти якими мають бути мої дії, якщо в нас в країні починається "Геть Велика Війна". Не "конфлікт на Сході", під час якого вже восьмий рік ховають загиблих по всій Україні. А саме бойові дії всюди

"З ким залишаться мої діти, якщо я піду воювати?" - запитують жінки, яких ще ніхто не забирав воювати. Але чомусь не ставлять інше питання: "Що буде з моїми дітьми, якщо ніхто не піде воювати?"

Чи обурює мене, що мене хочуть поставити на облік? Та це треба було зробити ще 8 років тому.

"ЯКЩО МОЇ ЗДІБНОСТІ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ - ЦЕ КРУТО"

Юлія Смірнова, волонтерка

Це треба було робити ще у 2014-2015 роках, і тоді нам легше було б налагоджувати, скажімо, логістику. Я - менеджер з зовнішньоекономічної діяльності, моя перша освіта - це логіст. Друга освіта моя - маркетолог. Якщо мої здібності логіста, маркетолога, менеджера, організатора знадобляться для того, щоб розвивати армію, підтримувати її, щоб зробити свій невеличкий внесок у перемогу - то все не даремно, все навпаки круто.

Якщо вони все впровадять правильно - я не бачу в цьому проблеми. Я підпадаю під новий перелік, я буду військовозобов’язаною.

"МОЖНА СТОЯТИ НА ОБЛІКУ ДО 60 РОКІВ, І ТЕБЕ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПОКЛИЧУТЬ НА ЗБОРИ"

Анастасія Федченко, журналістка, військовий кореспондент

Я чекаю, коли Міністерство оборони оприлюднить чіткий алгоритм дій. І тоді я вже піду у військкомат і робитиму те, що мені скажуть у військкоматі.

Це цілком нормально. Я з абсолютним розумінням ставлюся до того, що визначений перелік професій, які можуть бути дотичні до війська. У тому числі це і журналісти. Якщо дійсно буде повномасштабне вторгнення Росії, якщо потрібно буде випускати листівки, газети, якщо зникне інтернет… Або, якщо все буде відносно нормально, можна бути пресофіцером, вести сторінку підрозділів, у який призначать. І то - це за умов повномасштабної війни, якщо держава дійсно тебе потребуватиме як фахівця та мобілізує. Це лише взяття на облік. Не те, що ти сьогодні прийшла у військкомат, пройшла огляд у гінеколога, зашнурувала берці - і завтра вже десь копаєш окопи. Можна стати на військовий облік та залишатися на ньому до 60 років, і тебе жодного разу не покличуть на жодні збори. І тим більше - не покличуть брати участь у бойових діях.

Я вже подивилася де військкомат мого району, і втішилася - недалеко йти.

"МЕНІ, МАБУТЬ, У ШТАБ. ЦЕ НЕ ГЕРОЇЧНО, АЛЕ Я ВМІЮ"

Оксана Іванців, правозахисниця, громадська активістка, засновник проєкту "Що таке пам’ятати"

Мені не до кінця зрозуміла ситуація з ФОПами і як вони визначають професії, але на облік я стану, бо вважаю, що це нормально у країні, яка воює. Якщо раптом станеться масштабна агресія і тих сил, що зараз є в ЗСУ буде недостатньо, то краще зустрічати ворога готовими та організованими, ніж по підвалах.

… Мені, мабуть, у штаб. Це не героїчно, але я вмію працювати з документами, менеджерити процеси, працювати з інформацією, писати, тому будь-що з цього. Мені здається, я могла б бути парамедиком. Я не боюсь крові, швидко приймаю рішення в критичних обставинах, але підготовки спеціальної не маю. Загалом хотіла б бути там, де буду максимально корисною.

І якщо нас ставлять на облік, то хотілося б навчань.

Валерія Бурлакова, Цензор.НЕТ