Олександр Корнієнко: "Я б у жодному разі не опускав руки і не зменшував активності у питанні закриття неба"

Автор: Ольга Москалюк

"Цензор.НЕТ" поговорив із першим віцеспікером Олександром Корнієнком про роботу Верховної Ради, підготовку законопроєктів, про нардепів, які втекли від війни, взаємодію з НАТО та перспективи закриття неба над Україною.

***

Повномасштабна війна змінила життя абсолютно усіх українців та змусила по максимуму адаптуватися до сьогоднішніх реалій. От і народні депутати замість роботи в сесійній залі займаються волонтерською роботою, задіяні в теробороні чи навіть захищають нас на фронті. Приблизно раз на тиждень збираються під куполом для ухвалення необхідних в нинішній ситуації рішень. Судячи з відео, які з’являлися постфактум, на місці понад 300 парламентарів. Керівництво парламенту – у повному складі.

- Як зараз проходить ваш день? – запитую у неділю вранці першого заступника голови Верховної Ради Олександра Корнієнка.

- Залежно від ситуації, - відповідає. - Багато часу традиційно присвячую організації парламентських засідань. Вони відбуваються приблизного щотижня – раз на десять днів. А готуються мінімум тиждень до цього - йде активна робота над порядком денним. Також, проводжу медійну і дипломатичну діяльність – беру участь в українських та міжнародних ефірах, спілкуюся з іноземними колегами з різних питань. Як і всі у цей час - координую частину гуманітарних справ, які пов’язані з проходженням вантажів.

Фото з фейсбук-сторінки Корнієнка

"НОВИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ФРАКЦІЇ "СЛУГА НАРОДУ" МИ НЕ СПОСТЕРІГАЄМО"

- 15 березня Верховна Рада зібралася на засідання, щоб ухвалити необхідні закони для продовження воєнного стану, виділення коштів на армію та підтримку бізнесу. Було більше ніж 300 депутатів. Які мали результати на табло під час голосування? Конституційну більшість?

- Більшість законів мали таку велику підтримку.

- Виходить, війна об’єднала депутатів та примирила опонентів?

- Можна так сказати щодо тих законопроєктів, навколо яких іде серйозний активний пошук компромісів. При цьому не слід забувати, що компроміси – це завжди двостороння історія. Разом з тим, є й питання, з яких завжди зберігатиметься політична дискусія. Наприклад, законопроєкт про дистанційне голосування. Незважаючи на те, що він підписаний 240 народними депутатами, опозиція все одно виступатиме проти нього з різних причин.

- Запровадження дистанційного голосування зараз би полегшило роботу Верховної Ради?

- Дивіться, ми з Русланом Олексійовичем Стефанчуком не розглядаємо дистанційне голосування як повний замінник пленарній формі засідань. Але на ті випадки, коли буде необхідна заміна - у нас немає варіанту для підстрахування. А це погано у тих умовах, в яких ми нині перебуваємо. Ми говорили про це під час пандемії, але нас не почули. Ми говоримо про це зараз під час війни, однак знову не чують. При тому, що у більшості парламентів світу є такий працюючий відповідник.

У нас триває політична дискусія з цього приводу. Ми свою думку висловили реєстрацією законопроєкту, в якому виписали усі можливі запобіжники, зокрема про те, що не можна дистанційно вносити зміни до Конституції, переобирати керівництво Верховної Ради, висловлювати імпічмент президенту і навіть голосувати закони, пов’язані з мирним врегулюванням. Я поки не бачу інших причин, окрім політичних, для того, щоб не підтримувати цю ініціативу.

- На якій стадії сьогодні законопроєкт?

- Збігає термін подання альтернативних законопроєктів. Як тільки він закінчиться, проситимемо комітет розглянути його. Очевидно, той законопроєкт, який викликає дискусії, не може бути підтриманий усіма фракціями консенсусно, тому проходитиме усі процедури.

 Фото з сайту ВР

- Для прийняття закону достатньо 226 голосів. Тобто лише депутатів вашої фракції. Усі "слуги народу" готові його підтримати?

- Зараз не згадаю, скільки із 240 підписантів було саме "слуг". Десь до 200. Але якщо під документом 240 підписів, то які можуть бути далі питання про підтримку?! Ми свідомо йшли на те, щоб зібрати саме таку кількість. Якби стільки не було, можливо, й не реєстрували б законопроєкт. Ми спочатку провели консультації з фракціями та групами, погодили текст, обмеження та нюанси. Після того пішли на реєстрацію. Я не кажу, що цей законопроєкт зараз є найважливішим. Але це важливий момент, який показує суспільству: ми готові до будь-якого розвитку подій. Залишаючись у Києві та збираючись на своєму робочому місці під куполом, куди завжди може прилетіти ракета (це всі теж розуміють) - ми працюємо над тим, щоб мати запасні варіанти, які дозволять зберегти легітимність законодавчої влади в будь-яких умовах.

- А яка взагалі ситуація у фракції "Слуга народу"? Чи зникли розбіжності?

- Про це краще запитувати у Андрія Мотовиловця чи Олени Шуляк. Вони зараз більше знаються на тому, що відбувається у фракції. Давид (керівник фракції Давид Арахамія. – О.М.) зайнятий перемовинами. Я, як один із керівників Верховної Ради, бачу: депутати сумлінно приїжджають на засідання, багато вирішують гуманітарних, безпекових питань, в тому числі з нашою допомогою. Хтось воює у регулярних військах, хтось у теробороні. Більшість займається волонтерською діяльністю. Є ті, хто зосереджений на міжнародному напрямку - працює волонтерський дипломатичний жіночий "батальйон". Політичні дискусії в чаті фракції зараз особливо не виникають. Законопроєкти проходять обговорення в комітетах, але треба розуміти, що у більшості своїй вони компромісні. Сьогодні ніхто не бачить ні можливості, ні необхідності ухвалювати документи на 100+ статей. Ми зосереджені на нагальних питаннях – те, що треба терміново "підкрутити", змінити чи підсилити. Наприклад, податкова лібералізація, яка була проголосована на минулому засіданні. Наступного плануємо прийняти митну лібералізацію. Це те, що уряд сам не може зробити. Також ідеться про зміни до бюджету в тому, що стосується Збройних Сил України. У мирний час ми подекуди навіть не розуміли, що може виникнути необхідність у закріпленні певних норм, а на щось не звернули належної уваги. До прикладу: що бійці тероборони можуть бути учасниками бойових дій. Можна було якось здогадатися та передбачити це у законі, але чомусь цього раніше не було зроблено. На сьогодні законопроєктами, в основному, займається уряд. Центр генерування законодавчих ініціатив змістився в його бік. Комітети роблять це точково, а більше проходить спільних напрацювань з Кабміном.

Загалом скажу: нових політичних процесів у фракції ми не спостерігаємо. Старі, які були раніше – мабуть, збереглися. Але сьогодні вони не є на передньому плані. Ми бачимо, що принаймні переважна більшість фракції в парламенті й декларує, й своїми діями підтверджує єдність заради України.

- Ви розказали, що через війну Україну покинули близько 20 народних депутатів...

- Не зовсім так. Ми говорили, що за межами України знаходяться близько 20 депутатів, із яких 9 чи 10 – в ПАРЄ.

- Спікер Руслан Стефанчук сказав, що більшість тих, хто втік з України через напад Росії – члени ОПЗЖ. Чому ви не називаєте їхні прізвища? Нехай би країна знала своїх "героїв".

- Взагалі, думаю, це мають зробити відповідні органи. Але виникне питання, чи проходять ці люди за статтею, як колаборанти? Ми психологічно усвідомлюємо, що, мабуть, вони такими є: якщо народний депутат покинув країну під час війни (або ще й за два дні до неї), певне, він не є патріотом своєї країни. Прийде час, й усі про все дізнаються. Але ті, хто за кордоном у відрядженні, чи за дорученням – інша річ, яку навіть не потрібно обговорювати.

А щодо ОПЗЖ… Після рішення РНБО ми тепер взагалі можемо очікувати на певні зміни у політичному "ландшафті" і Верховної Ради, і політикуму. Тому що надалі точно підуть рішення правозастосовчих органів – Мінюсту і, можливо, ЦВК. Ми зараз вивчаємо питання, хто що далі має робити. Є бачення і щодо фракцій заборонених партій у місцевих радах по всій країні.

- До речі, на минулому засіданні Верховна Рада позбавила мандата депутата ОПЗЖ Іллю Киву…

- За його заявою.

- Так. Більше нікого немає "на черзі"? Заяви ніхто не писав?

- Я більше заяв не бачив.

 Фото з сайту "Слуги народу"

"ЗАРАЗ РОЗКОЛИ НА РУКУ ТІЛЬКИ ОДНІЙ ПОЛІТСИЛІ ПІД НАЗВОЮ "ФАШИСТСЬКА РОСІЯ""

-Руслан Стефанчук у п’ятницюзаявив, що на тлі переговорів з Росією він допускає можливість зміни Конституції у частині євроатлантичної інтеграції. Наступного дня через резонанс навколо цього був змушений пояснити, що мав на увазі: "Я був, є і буду одним із найбільших поборників євроінтеграційного та євроатлантичного напрямку. Хоча не робитиму з того таємницю: позиція деяких країн-членів НАТО щодо євроатлантичних перспектив України мене відверто засмучує. Сьогодні Україна намагається знайти оптимальний варіант гарантій власної безпеки. Відшуковуються різні варіанти – як у межах існуючих форматів, так і шляхом створення нових". Чи не є це натяком на те, що Україна готова на переговорах з Росією іти на поступки в питанні вступу до НАТО, про що зараз вже говорять в суспільстві?

- Давайте так: про це говорить певна категорія громадян у соціальних мережах, зокрема, у Фейсбуці. Ці люди часто є або напряму активістами, або ж членами однієї з партій, або наближеними до неї блогерами. Натомість є велика частина, яка каже інше: не робімо далекоглядних висновків, по-перше, враховуючи, що йдуть консультації, по-друге, відштовхуючись від статей в іноземній пресі з посиланнями на анонімні джерела. Озвучу ще свою особисту думку: усім колегам, у яких багато вільного часу на продукування, організацію і розповсюдження подібних дискусій, раджу інвестувати його у ознайомлення з історією України з 1917 по 1922 роки. Там все написано. Зокрема про те, що далі в таких випадках може відбуватися, і чим загрожуватиме країні. Тому я б такі дискусії на політичному рівні припинив, як неконструктивні. Я вітаю рішення і Петра Олексійовича (Порошенка. – О.М.), який публічно написав, що потрібно припиняти суперечки щодо будь-яких питань. Дуже хотілося б, щоб люди, які себе самопризначили моральними авторитетами, як мінімум Фейсбуку, як максимум – нації, трохи себе ж і перевірили, наскільки їхні моральні орієнтири є корисними для нашої загальної перемоги. А на наступний день після перемоги я готовий з усіма на будь-яких ток-шоу обговорювати ці питання та приймати у себе на сторінці у Фейсбуці тисячі ботів. Ми ж не проти! Ми три роки таке якось витримували. І надалі це робитимемо, якщо потрібно. Однак сьогодні треба займатися нашою перемогою і розуміти, що зараз розколи на руку тільки одній політичній силі під назвою "фашистська Росія".

- Я правильно розумію, ви вважаєте, що українська сторона на переговорах не повинна відступати від своїх позицій? Тобто не йти на компроміси?

- Дивіться, я дотримуюсь такої точки зору: особливо під час війни усі мають займатися своїми справами. От є переговорна група, яку уповноважив президент. До неї входить керівник коаліції Арахамія, міністр оборони Резніков, радник керівника Офісу Подоляк, заступник міністра МЗС Точицький – тобто усі, хто мають відношення до більшості гілок влади. Вони ведуть відповідну діяльність, зокрема публічну. Ми усі маємо погоджуватися із цим рішенням та обговорювати його в таких тональностях, які не заважатимуть загальній справі й нашій перемозі.

У депутатів багато задач та ідей. Вони мають допрацьовувати законопроєкти, які подає уряд. Опозиція з цим прекрасно справляється. А переговорники мають проводити перемовини та інформувати світову спільноту таким чином, яким вважають за потрібне. Якщо ви звернули увагу, комунікацію проводить одна людина з переговорної групи (Михайло Подоляк. – О.М.). Це теж, мабуть, певна домовленість та важлива складова переговорів.

- Повернусь до НАТО. Ми постійно просимо Альянс закрити небо над Україною. Однак він боїться, що такими діями викличе конфронтацію з Росією. Хоча Литва, Латвія та Естонія підтримали та прийняли відповідне рішення із закликом до своїх "колег". Перед тим генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив: "В Україні не буде розгортання повітряних чи наземних сил, і це єдина позиція наших союзників". А канцлер Німеччини Олаф Шольц сказав, що Берлін продовжить надавати підтримку Україні, але виключив військове втручання НАТО. Нам не варто навіть сподіватися на створення безпольотної зони над Україною чи ще можна переламати ситуацію?

- Ми маємо завжди сподіватися. Найменше мені б хотілося, щоб наша вся багаторічна робота і співпраця з партнерами закінчилася нашим сильним розчаруванням в них. Тому ми маємо говорити про закриття неба. Повторюся: сподіватися на це. Акцентувати, що для цього є кілька шляхів. Ми вітаємо те, що одним із них наші партнери все ж готові йти - ми всі бачимо відповідні новини. Тому я б в жодному разі не опускав руки і не зменшував наші активності. Її дипломатична складова спрямована на уряди країн НАТО, а публічна - на їхніх громадян. Ми, народні депутати, тут багато чого робимо, зокрема співпрацюємо з різними позаполітичними рухами з адвокаційних питань. Це дуже важливі речі, тому що чим більше громадян країн-членів НАТО підтримуватимуть нас, тим більше їхні політики будуть змушені робити певні кроки. Ми ж розуміємо, що на Заході панує демократія. Наведу приклад: наша група співпраці з Естонією на чолі з нардепом Пушкаренком багато чого зробила для того, щоб з’явилася заява естонського парламенту. Вона "прорвала кригу". Далі решта балтійських країн долучилися до них.

Особисто я дотичний до взаємодії Верховної Ради з Парламентською асамблеєю НАТО, тому що є співголовою групи Міжпарламентської ради Україна-НАТО, як перший віцеспікер. Я побачив, що думка парламентарів, як представників народів своїх країн, набагато гнучкіша та вселяє більше надії Україні, аніж погляди євробюрократичної "натівської" структури. У тих країнах, які ближче до нас і Російської Федерації, давно розуміли, до чого все йдеться, і що наступними можуть стати вони. Тому багато акцентували на тому, що вже зараз потрібно підтримувати Україну, активізувати можливі та неможливі обговорення про постачання зброї і так далі. Але у кожної країни-учасниці – власна думка, а НАТО – це консенсусний орган. Тому вони змушені зважати на думки усіх учасників. Бачите, зараз уся ця комунікація дещо ускладнилася, тому що незрозуміло, як далі НАТО бачить ситуацію. Ми поки що чуємо від них, що вони не можуть закрити небо, тому що не хочуть допустити Третьої світової війни. Ніякої іншої комунікації ми не спостерігаємо. А нам би хотілося зрозуміти, якою вона буде. Тому, що по європерспективі вона - чітка й прозора. Ми дуже вдячні Єврокомісії, Європарламенту, що вони в стислі терміни (один-два тижні) дають тут конкретні рішення. Це серйозне просування.

 Фото з сайту ВР

- На вашу думку, чи є передумови для Третьої світової війни, якої так боїться Захід?

- Ми можемо говорити про те, що переживаємо, у чому беремо участь. На превеликий жаль, ми бачимо, що маємо справу з жорстким, жорстоким та підступним ворогом, якого взагалі не цікавлять людські життя – ні своїх громадян, ні, тим більше, чужих. Він може вдаватися до будь-яких дій. Чи є це питання політичним, геополітичним, медико-психіатричним, клінічним, не знаю. Тому не можу дати точну оцінку, хоч і у минулому був дотичний до професії, пов’язаної з людською душею. Точно зрозуміло одне: можна очікувати будь-чого від такої людини (Путіна. – О.М.). Ми ж бачимо, як вони маніпулюють навіть такими речами, які є неприйнятними – з артилерійськими обстрілами захоплюють атомні станції та сховища ядерних відходів. А пригадайте історію про біологічну лабораторію. Очевидно, навіщо вони її створюють. Але незрозуміло, чому світ ще обговорює це з якоюсь часткою серйозності, як-от на Радбезі ООН.

Я б хотів сказати, що ця дискусія не повинна бути у площині оцінки дій НАТО по закриттю неба. А якщо ви мене запитаєте, чи може бути ядерний удар (Росії. – О.М.)? я вам скажу: від цього противника можна очікувати, чого завгодно. Сподіваємося, такого не буде. Але це не повинно створювати підстави для наших партнерів (якими ми їх вважаємо і дякуємо за постачання зброї) до того, щоб не діяти. Ми розуміємо їхні прагнення. Це їхнє суверенне право – захищати свої країни та один одного. Але тут питання, чи в безпеці сьогодні Європа, коли за 20 кілометрів від неї відбуваються ракетні обстріли? То ж чи не варто більш активно зупиняти Російську Федерацію усім світом, поки вона не почала лізти до європейських країн і там розв’язувати серйозні проблеми? У нас тисячі загиблих та поранених, мільйони біженців, оточені міста, гуманітарна криза, геноцид, з країни вивозять людей... Не знаю, що може бути гірше. Дійсно, хіба якась хімічна зброя, чи ядерні удари. Не думаю, що в Європі недооцінюють ситуацію. Вони дуже добре її бачать, особливо ті держави, які ближче до нас – країни Балтії та Польща. Але в житті так буває: ми щось добре оцінюємо, однак не робимо якихось кроків. Хотілося б, щоб Європа почала їх робити. У НАТО точно є кілька країн, які готові на більш жорсткі дії. Сподіваємося, вони будуть почуті всередині Альянсу.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"