Від тез про "ви руїна" до закликів до геноциду українців: чому статтю Тимофія Сергейцева випустили після звірств на Київщині

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Випущена одразу після фото звірств на Київщині стаття російського політтехнолога Сергейцева дуже схожа на спробу зламати більшість українців психологічно. Сергейцев вже не раз таке практикував на виборах.

Після страшних кадрів з Ірпеня і Бучі український інформпростір розірвало від статті російського політтехнолога Тимофія Сергейцева, який фактично благословляє геноцид українського народу. Вийшла вона навіть не на якомусь "Коммерсанте", а в державному агентстві РИА Новости. Тобто очевидно, з благословення Кремля.

Московський політтехнолог описує "денацифікацію України" через ліквідацію ЗСУ та учасників теороборони, потім формування російських органів влади та міліції, "інсталяцію" російського інформаційного простору, вилучення українських підручників історії, бо вони посприяли "нацифікації" України.

Далі масові слідчі дії, люстрація минулої влади, знищення Конституції України і заміна російськими аналогами.

Найстрашніше, що Сергейцев благословляє покарання частини населення, яке підтримувало армію та владу.

"Подальша денацифікація цієї маси населення полягає у перевихованні, яке досягається ідеологічними репресіями (придушенням) нацистських установок та жорсткою цензурою: не лише у політичній сфері, але обов'язково також у сфері культури та освіти", - пише технолог.

Сергейцев відмовляє Україні в існуванні як нації (на відміну від Грузії) та державі і зводить її до Малоросії та Новоросії.

"Денацифікація неминуче буде й деукраїнізацією — відмовою від розпочатого ще радянською владою масштабного штучного роздування етнічного компонента самоідентифікації населення територій історичних Малоросії та Новоросії… Бандерівська верхівка повинна бути ліквідована, перевиховати її неможливо. Соціальне "болото", яке активно та пасивно її підтримало дією та бездіяльністю, має пережити тяготи війни та засвоїти пережитий досвід як історичний урок і спокутування своєї провини",- написав політтехнолог.

Слова Сергейцева викликають оціпеніння і шок, але зараз українцям важливо не злякатись і зрозуміти, хто саме їх залякує.

Кілька років тому я зі своїм колегою Антоном Семиженком писала для сайту INSIDER історію політтехнологій в Україні. І частина нашого дослідження стосувалась саме роботи московських політтехнологів.

Першим московитів в Україну запросив Віктор Пінчук — сталось це ще в 1998 році, коли він обирався по мажоритарному округу в Дніпропетровську.

Разом з Дмитром Кисельовим, Дмитром Куликовим в Україну приїхав і Тимофій Сєргєйцев. Вони позиціонувались як представники так званого Московського методологічного гуртка - експерти в роботі "з ситуаціями керованої кризи".

"Тіма і Діма" - саме так називали Сергейцева і Куликова українські технологи. Медійники доклали свої "ручонки" до кількох компаній.

Але навряд чи можна сказати, що перемога Кучми над Симоненком – це їхня перемога, а не здорового глузду.

У 2004-му "Тіма і Діма" були серед тих, хто натравлював один на одного регіони України. Ті технологи, з якими я спілкувалась, кажуть, що безпосередньо ідея карти поділу України на три сорти належить Володимиру Грановському. Але були і ті, хто приписував її саме Сергейцеву.

"Довелось двічі проводити президентську кампанію на Україні. Першого разу ми переконливо її виграли, а другого стали змістовною причиною так званої "помаранчевої революції". Методологія ММГ змусила нас торкнутись історії, усвідомивши її як обставини власної діяльності", - описав свої "досягнення" Сергейцев у спогадах для Московського методологічного гуртка.

Насправді він мав би почепити собі на погони ще й нікчемну кампанію "Озимого покоління" у 2002. Але він про це не згадав.

"Пиячили активно. Сам я з ними не знайомий — але люди казали, що вони "ловили кайф" від можливості познущатись із кандидатів. Напившись, бились об заклад: "Давай цьому дурню впаримо ось це і це. Як думаєш, вийде?" - згадував про роботу Сергейцева Сергій Гайдай.

Попри те, що у 2004 Сергейцев зазнав як частина групи технологів фіаско, його все-таки покликали на роботу у 2009. Тоді він робив кампанію для кандидата в президенти Арсенія Яценюка, з подачі того ж Віктора Пінчука.

"Коли ми створили штаб і прийшли туди працювати, всі були дуже натхненні. Ми вірили, що Яценюк може перемогти, він швидко набирав рейтинг. Але тут прийшли російські політтехнологи — і все змінилось", - розповів свого часу один з учасників штабу Яценюка.

Росіяни - Іскандер Валітов, Тимофій Сергейцев та Дмитро Куликов - прийшли в липні 2009.

Вони майже на день закрилися з Яценюком, і тоді з кімнати вийшла інша людина.

"Що вони там йому впарювали, я не знаю. Але можу розповісти, як вони проводили тренінги нам", — розповідає один із тодішніх працівників штабу. — "Нас завезли на якусь заміську базу, й чотири чи п'ять днів майже цілодобово "прокачували". Ти сидиш цілий день, слухаєш однотипні лекції та смертельно хочеш спати, а тоді під кінець тобі починають втовкмачувати, що вся ваша країна — руїна. Спершу ти, звісно, опираєшся — але потім здаєшся".

"Пригадую, сказали вони нам зробити презентацію по регіонах. Виходить Андрій Павелко з командою розповідати про Дніпро: мовляв, от у нас там таке машинобудування, інше. Росіяни у відповідь: "Та все фігня, нічого там у вас нема. Ми там були проїздом. І взагалі у вас нічого свого нема. Ви – руїна!" Народ довго опирався, але під кінець здався. Найдовше сперечатись із ними вийшло в Степана Кубіва", - розповів мій співрозмовник.

Сьогодні кожному ураїнцю страшно читати маячню Сергейцева, бо це фактично заклик до геноциду. Особилво страшно після кадрів з Бучі, Ірпеня і Гостомеля. Але, можливо, тому ця стаття зараз і вийшла. Щоб ми прочитали, злякались і здалися.

Сергейцев понад 20 років докладав своїх зусиль, щоб знищити Україну політично. У нього це не вийшло. Зараз його остання зброя залякати.

Я три тижні прожила в окупації. І головним завданням для росіян було нас залякати – постійним патрулюванням, набігами з автоматами на наші двори, погрозами, що при втечі ми підірвемось на міні. В рідкі хвилини, коли мені вдавалось зібрати себе докупи, я читала "Дар" Едіт Егер, яка вижила в концтаборі.

Один з її постулатів – не дати собі злякатись, щоб мати сили вижити.

Завдання Сергейцева – зламати нашу психіку. Наше завдання – вижити і перемогти!

А писанина Сергейцева – нехай буде доказом для Гааги.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ