Я хочу розповісти про свого сина, про його героїчний шлях
Історію нашої сім‘ї неодноразово описувати і розповідали… але це було до… до загибелі Ярика… я не буду повторювати 2020 рік і його героїчний подвиг, коли він врятував свого командира й інших побратимів у Пісках… про це вже багато сказано і написано… Коли почалася повномасштабна війна, мій син тоді вже звільнений з лав ЗСУ, після 4 років на війні в складі 131 окремого розвідувального батальйону. Та вже 24.02 о 8 ранку він вже стояв у військкоматі…
Був розподілений у славетну 72 бригаду в роту розвідки, командиром відділення, він був сержантом… він боронив Київ, Київщину свою рідну… під Броварами, в селі Плоске їхня група потрапила під масований артилерійський обстріл в оточенні… Він сам, один молодий юнак, серед всієї групи мав бойовий досвід… він вивів всю групу 8 чоловік 13 кілометрів з оточення живими і неушкодженими, а потім знов повернувся в пекло ще по одну групу… і вивів всіх… юний воїн вкотре врятував купу життів…
Потім був Ірпінь, Горенка, Димер… де він так само вправно і вміло воював і допомагав побратимам…. А потім та ж Київщина, але під кордоном з білорусією… Поліське… бойове патрулювання на автомобілі… він був за кермом… їх було 4… наїхав на ворожу міну ТМ своїм колесом і прийняв весь удар на себе… він один загинув на місці…. Ось так, молодий юнак із палким серцем і неймовірною любов‘ю до України віддав своє життя за всіх нас… за кожного… він врятував десятки життів побратимів, а своє віддав за нашу неньку….
Він мав багато різних нагород.. в основному волонтерських… найвищою його нагородою і гордістю була нагорода "Народний Герой України"… на її врученні він сказав: - "коли держава каже, що це наша робота, народ каже що ми Герої"… тому що саме тоді, коли його було подано на вручення державної нагороди орден "За мужність" один генерал не підписав і сказав що то просто його робота була… Він ніколи не гнався за нагородами… він завжди казав: - "мамо, я просто виконую свій обов‘язок"…. але… якщо є Бог на світі… якщо є на світі справедливість, то я впевнена що мій син Герой не на словах!… і він як ніхто достойний найвищої нагороди від держави "Герой України"…. і якщо зараз йому посмертно вручать просто той орден "За мужність", який мали вручити ще два роки тому, я його не прийму…. бо він Герой України і в свої 22 роки він це звання заслужив, врятувавши життя десятків побратимів і поклавши своє життя за Україну…..
Олена Кукла
своєю відданістю і всім своїм коротким але героїчним життям, яке віддав за нас...
Вони йдуть до раю на перегрупування!
Ви виховали Героя і Україна схиляє голову перед його силою, красою і мужністю.
Вічна Слава йому. Герої не вмирають .
Всі ми не вічні і відходимо в інше життя по різному.
Ярослав пішов як Герой. Але рано пішов.. став зіркою на небі.
Всі ми не вічні і відходимо в інше життя по різному.
Ярослав пішов як Герой. Але рано пішов.. став зіркою на небі.
Їхні бойові побратими і посестри, хто відстоює державу і її майбутнє - після перемоги піддаються переслідуванням і маргіналізації.
"мудрий нарІд" обирає чергових політичних мерзотників керувати країною, які знову доводять країну до чергової кризи і необхідности платити життями ось таких юнних патріотів.
Самі ж наймудріші з поміж "мудрих" у нарІді, як і їхні обранці, відсиджуються закордоном чи інших безпечних місцях, не цураючись скористатися нагодою мати ґешефт з біди до якої самі і призвели.
І все повторюється знову у якомусь заклятому колі. Тільки кожного разу з більшими жертвами.