"Ніхто не знає точних даних по дітях у Маріуполі, ні про живих, ні про загиблих. Керівника служби у справах дітей немає в живих", – прокурор Юлія Усенко

Автор: Тетяна Бодня

За даними омбудсмена з України в Росію примусово вивезено вже 121 тисячу дітей. Навіщо? На це питання відповіді поки що немає. Хіба що припущення, що цих дітей можуть віддати на всиновлення росіянам. Хоч норми Женевської конвенції говорять про те, що насильницька передача дітей від однієї етнічної групи до іншої – це прояв геноциду.

Чи існує юридичний механізм, який дозволяє повернути дітей, і що робитиме Україна, якщо їх дійсно почнуть всиновлювати росіяни? Ці запитання ми адресували начальнику Департаменту захисту прав дітей і протидії насильству Офісу генпрокурора Юлії Усенко.

"ТРОЄ 17-РІЧНИХ ПІДЛІТКІВ ІШЛИ ВУЛИЦЕЮ, ПО ЯКІЙ ЇХАЛА КОЛОНА РОСІЙСЬКОЇ ТЕХНІКИ. І ОДИН З БМП ЇХ ПРОСТО РОЗСТРІЛЯВ"

– За даними Офісу Генпрокурора, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні загинуло 226 дітей, 417 дітей (станом на 11.05.2022) дістали поранення різного ступеня тяжкості, але ця цифра постійно змінюється. Чи проводяться за цими фактами розслідування? І чи включають ці цифри дітей, які постраждали від війни, перебуваючи на окупованих територіях?

– Так, проводяться. За кожним фактом загибелі та поранення дитини, про який стало відомо, правоохоронними органами проводиться розслідування. Ми також реагуємо на інформацію, коли родичі повідомляють, що дитина, наприклад, загинула внаслідок обстрілів, а вони її поховали десь на окупованій території. Тобто, ми фактично без тіла, але реєструємо ці провадження. І вже коли матимемо доступ до територій, відповідно, буде проведено слідчі дії: ексгумацію, ідентифікацію і, звичайно, перепоховання.

До цих даних не входить інформація про дітей, які потерпіли від сексуального насильства.

– Які основні причини загибелі дітей? Дітей теж масово розстрілюють, як дорослих?

– Якщо казати однією фразою, то діти помирають від війни.

– Це зрозуміло. Хотілося б докладніше.

– Це випадки, коли обстрілюється цивільна інфраструктура, і діти гинуть під завалами. Це випадки, коли відбуваються невибіркові обстріли чи ракетні обстріли, авіаудари. І діти гинуть або отримують поранення від осколків чи вибухів. Є й розстріли. Наприклад, один із таких фактів зафіксовано на Чернігівщині. Троє 17-річних підлітків шли вулицею, по якій їхала колона російської техніки. І один з БМП їх просто розстріляв. Два близнюки загинули одразу, ще один хлопець дістав поранення і вижив.

– У братських могилах дітей теж знаходять?

– У них, слава Богу, не так багато дітей. Мені зараз важко говорити про кількість, бо робота слідчих і прокурорів ще триває. Наприклад, на Київщині з початку війни загинуло близько 50 дітей.

Щодо братських могил є сім фактів. За характером ушкоджень – це вогнепальні поранення. Як діти їх зазнали, наразі ще не можемо точно сказати чи це були розстріли впритул, чи невибіркові розстріли.

Є окремі поховання. Наприклад, могила сім’ї, яку розстріляли в автомобілі під час спроби евакуюватися. Такі приклади є і на Київщині, й на Чернігівщині, і на Донеччині такого дуже багато.

– Після звільнення окупованих територій стало зрозуміло, що чоловіків там переважно розстрілювали, з жінками було вибірково. А що там відбувалося з дітьми?

– У мене є досвід спілкування з жителями Київщини, які пережили окупацію. З того, що розповідають, то з дітьми російські військові поводилися по-різному. Та здебільшого люди кажуть, що дітей не чіпали, коли ходили по будинках і мародерили чи перевіряли наявність чоловіків, які мають відношення до військової служби, тероборони або просто мають зброю, скажімо, мисливці.

Та були й інші ситуації. Коли їхали автомобілі чи автобуси і там величезними літерами було написано "Діти", а їх розстрілювали.

Чи коли ракету з надписом "За дітей" було випущено, щоб убити цивільних, у тому числі дітей на вокзалі в Краматорську. Чи те, що сталося в Маріупольському драмтеатрі, на який росіяни скидали авіабомби, розуміючи, що там переховуються діти. І ми не знаємо наразі, які ще жахи ховаються в Маріуполі.

Те, що цілеспрямовано ведуться дії, націлені на знищення нашого населення, вже очевидно для всіх. І діти – не виняток.

– Скільки неповнолітніх постраждало від зґвалтувань? Ґвалтувати і дівчаток, і хлопчиків?

– Я можу говорити лише про ті факти, які в нас зафіксовано в межах кримінальних проваджень, коли є потерпіла особа, і свідчення дає дитина або її рідні. Йдеться про неповнолітніх дівчат. Є дані, яких дуже багато в ЗМІ, також про це каже омбудсмен. Там серед фактів є випадок і з хлопчиком, але до нас, на жаль, ця інформація офіційно не надійшла.

– Може, варто було поцікавитись у Денісової щодо цієї інформації, звідки вона в неї?

– Ми мали розмову з омбудсменом щодо інформації, яка надійшла на "гарячу лінію". Нам важливо фіксувати ці факти. Ми розуміємо, що якщо немає потерпілої особи і, відповідно, свідчень від першоджерела, то нам буде складно проводити розслідування. Однак ми однозначно це будемо робити і знаходити способи, як нам доказувати такі злочини. Тому що наша країна, наші громадяни, весь світ мають знати, що насправді відбувалося на нашій території, що робили російські військові з нашими дітьми.

– Якщо вони зверталися до омбудсмена, там що, немає контактів цих людей?

– Омбудсмен повідомила, що робота цієї "гарячої лінії" запустилася, коли почалася повномасштабна війна та була спрямована на надання психологічної допомоги з різних питань, і не лише людям, відносно яких вчинили сексуальне насильство. Її анонсували як конфіденційну і у них немає персональних даних тих, хто звернувся з приводу сексуального насильства. Їх не вимагають.

Тому сподіваємося, що психологи проводячи бесіду з тими, хто готовий сприймати таку інформацію, налаштовуватимуть їх, що потрібно звертатися до правоохоронних органів, свідчити. Що ми змінили підходи до розслідування таких злочинів. І не лише у випадках з дітьми, а й з дорослими. Зараз проводиться мінімум слідчих дій за участю потерпілого, щоб не травмувати людину ще раз. Тобто, це має бути один якісний допит для того, щоб людина могла пройти необхідну реабілітацію та подолати наслідки пережитого. При цьому ми до допиту долучаємо психологів і для дітей, і для дорослих.

Я хочу наголосити: звертайтеся, безкінечних допитів не буде, конфіденційність обов’язково буде збережено, бо прокурорів і слідчих наше законодавство зобов’язує зберігати таємницю слідства.

– Окремі потерпілі можуть думати, що якщо минув певний час, неможливо буде довести акт насильства.

– Оскільки ці дії вчиняються фактично за присутності очевидців і є випадки, коли ці свідки залишилися живими, це теж допомагає слідству, бо вони можуть надати показання. Нам не важливі біологічні зразки і т. ін., специфіка розслідування цих злочинів інша. Нам важливо фіксувати всі факти насильства, які були. У нас немає підстав не довіряти жертвам. Є дуже багато процесуальних можливостей, щоб зібрати докази. Зокрема й психологічна експертиза. Психологи можуть дати висновки відносно того, що сталося. Тобто, який досвід насильства пережила дитина чи доросла людина.

– Серед убитих дітей немає зґвалтованих? Чи така експертиза не проводиться?

– В умовах війни така експертиза на рахунок сексуального насильства проводиться обов’язково. Такий алгоритм у нас напрацьовано всіма дотичними до цього процесу правоохоронними органами.

Фактів, про які ви питаєте, наразі не виявлено.

– Періодично про факти зґвалтування на своїй сторінці у "Фейсбуці" пише колишній уповноважений з прав дитини Кулеба. Ви його не читаєте?

– Мені дуже прикро, що про це багато хто говорить і пише, але до нас ці люди не звертаються. Якщо будь-якому громадянину стало відомо про злочин, треба звертатися в правоохоронні органи. Тим паче, коли йдеться про злочини, вчинені щодо дітей. На жаль, нині все обмежується публічними повідомленнями. Ми їх фіксуємо і за кожним таким повідомленням робимо запити, тому що повинні робити нашу роботу в межах законодавства.

У нас немає проблем із розслідуванням, у нас проблема з виявленням таких злочинів. Ми комунікуємо з громадськими організаціями, які опікуються цією темою, аби вони нам допомагали. Нам важливо, щоб громадяни, які володіють інформацією про скоєнні факти сексуального насильства, повідомляти про це. Для того, щоб ми мали повну картину воєнних злочинів, які вчинялись на території нашої держави. Це проблема, навколо якої мають об’єднатися всі. Злочин – це публічний інтерес, це не справа приватного обвинувачення. Правоохоронці мають це фіксувати і захищати наших громадян.

"ВСИНОВЛЕННЯ ЗАРАЗ "НА ПАУЗІ"

– Зараз чимало жінок із дітьми їдуть за кордон, рятуючись від війни. А є спроби вивезти дітей за кордон представниками криміналітету і факти торгівлі?

– Я не можу повідомити деталей, та ми вже працюємо над одним таким фактом. Та йдеться не про торгівлю, ми більше схиляємося до того, що це спроба незаконного усиновлення. На час війни усиновлення повністю призупинено. І національне, й міжнародне. Є форма тимчасового влаштування дитини, процедуру за якою дуже спрощено, щоб діти не залишалися без піклування. Та саме всиновлення зараз "на паузі". Бо дуже багато питань, які неможливо вирішити так, як цього вимагає певна процедура, і щоб уникнути зловживань, звичайно.

Ми з міграційною поліцією слідкуємо за всіма переміщеннями дітей за кордон. Наші дипломати відслідковують місцеперебування дітей на території інших держав. Представники Координаційного штабу з питань захисту дітей в умовах воєнного стану нещодавно здійснили досить насичений моніторинговий візит в інші країни, де знайшли прихисток діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування.

– А що з цими дітьми, яких хотіли незаконно всиновити?

– Діти в безпеці, вони під пильним наглядом правоохоронної системи і нашої, й тієї країни, де їх виявили. Ми сподіваємося, що попередили цей факт, бо є більше ніж достатньо підстав вважати, що дітей хотіли вивезти далі.

– На окупованих територіях залишилися будинки дитини чи інтернати, які не змогли вчасно евакуювати?

– У Херсонській області залишилось три такі заклади. Вони, на жаль, не встигли виїхати через те, що Херсонщину однією з найперших дуже швидко окупували. Наші соціальні служби на зв’язку з цими закладами, вони на території області залишаються, їх не вивезли ні в Крим, ні в Росію.

Ще один такий заклад на Харківщині. Іншої інформації щодо дитячих закладів, які б залишилися, немає. Всіх вчасно встигли вивезти. Та я не можу на 100% сказати, що на окупованих територіях не залишилося прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу. Бо в нас є й приклад переміщення дитячого будинку сімейного типу з Маріуполя до країни-агресора.

З деякими соціальними службами просто немає зв’язку, немає доступу до інформації. Це населенні пункти, де йдуть активні бойові дії. Ми не можемо ніяк вплинути на ситуацію, але процес ідентифікації прийомних сімей, які залишилися на окупованих територіях, триває. Для того, щоб зрозуміти, чи вони там, чи живі й чи не переміщено їх на територію рф.

– А є якісь дані по Маріуполю? Скільки там загинуло дітей, скільки залишилося живих у місті станом на сьогодні?

– Ніхто не знає точних даних по Маріуполю ні про живих, ні про загиблих. Керівника служби у справах дітей немає в живих.

– Якщо сім’я на окупованій території і батьки загинули, як бути дитині, яка хоче евакуюватися?

– З тієї інформації, яку ми отримуємо з таких територій, дітьми опікуються родичі чи знайомі таких родин. Але декілька днів тому вся країна бачила інформацію про повернення дітей-сиріт із Маріуполя, які втратили батьків під час війни і були переміщені на територію так званої "ДНР". Їх, слава Богу, вдалося завдяки керівництву нашої держави повернути. Їхні бабуся і дідусь дізналися, що вони живі, стукали в усі двері, не втрачали надії.

– У підвалі школи в селі Ягідному на Чернігівщині окупанти місяць тримали в заручниках понад 300 людей одночасно. Серед них були й діти. Скільки дітей там померло? Що з тими, кого вдалося звільнити?

– Фактів смертей у цьому підвалі в Ягідному не було. Один неповнолітній хлопець дістав осколкове поранення. Його вивезли для надання медичної допомоги на територію республіки білорусь. Батьки дали на це дозвіл, бо там проживає бабуся. Зараз уже вирішується питання повернення хлопчика додому.

– Денісова заявила, що російські окупанти викрали 121 тисячу дітей, серед яких не лише сироти, а й діти, які мають батьків. Вона стверджує, що російські ЗМІ почали поширювати інформацію про ініціативу президента рф внести зміни в законодавство "для організації прискореної процедури всиновлення дітей із Донбасу". Денісова анонсувала звернення до Офісу генерального прокуратура з проханням відкрити кримінальне провадження і розслідувати факти незаконної депортації дітей із України в Росію. Чи відкрито таке провадження?

– Ще до того, як з’явилася інформація про спроби адаптувати російське законодавство під те, щоб у них була змога наших дітей всиновлювати, було розпочато кримінальне провадження за фактами незаконного переміщення неповнолітніх на територію рф і так званих самопроголошених республік "ЛНР" і "ДНР". Його було зареєстровано ще наприкінці березня після повідомлення МЗС України про вивезення понад 2 тисяч дітей. У рамках цього провадження ми дуже ретельно перевіряємо всю інформацію, яка з’являється щодо переміщення.

Було звернення омбудсмена, але ці факти ми вже перевіряємо, тому окремого провадження не реєстрували. Також поки що жодного відомого нам факту всиновлення немає, а зміни до законодавства, які анонсуються, ми теж відпрацьовуємо.

Дійсно, інформації щодо цього було поширено багато. Створювалися там цілі робочі групи, і цим займалася дитячий омбудсман рф. Була пресконференція так званого керівника "ДНР", який пафосно казав, що діти повинні мати сім’ю.

Ми дуже ретельно за цим слідкуємо. Поки не буде прийнято відповідного законодавства й не буде зафіксовано фактів усиновлення, звичайно, що якогось окремого рішення ми не прийматимемо. Але ми тримаємо руку на пульсі.

– За якою статтею розслідується це кримінальне провадження?

– За статтею 438 Кримінального кодексу, бо примусове переміщення цивільного населення заборонено Женевською конвенцією, і окупанти вчиняють воєнний злочин.

Якщо стоятиме питання усиновлення дітей, ми будемо над кваліфікацією працювати далі. Норми Женевської конвенції говорять про те, що насильницька передача дітей від однієї етнічної групи до іншої – це прояв геноциду.

– Є якась змога повернути цих дітей в Україну?

– З огляду на ситуацію, окрім перемовин, інших варіантів наразі немає. Російську федерацію ще з 2014 року виключено з мережі дитячих омбудсманів. Це було пов’язано з ситуацією щодо дітей, які залишилися в анексованому Криму. Тому питання про те, як нам повертати дітей, більше до дипломатів, але наше завдання – фіксувати кожен факт переміщення та усиновлення, якщо такі будуть.

І наостанок, всі органи правопорядку об’єдналися задля фіксації всіх фактів воєнних злочинів щодо дітей і перемога на всіх фронтах, у тому числі юридичному, безумовно за Україною.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"