Військовослужбовець Михайло Макарук: "У нас держава тільки розказує, як треба прикривати російський бізнес в Україні. Але не займається цим"

Автор: Ольга Москалюк

До повномасштабного вторгнення Михайло Макарук роками займався інформуванням людей про російську агресію проти України. Був і залишається речником InformNapalm – волонтерського проєкту, який має такий профіль. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну також пішов воювати. Хоч раніше успішно волонтерив і дуже добре розбирається у питаннях амуніції та екіпіровки, адже має тут колосальний досвід.

- На початку війни у 2014 році я подзвонив своєму другові Олексію, який сказав, що знаходиться в аеропорту Краматорська і у них нічого немає. Я спитав хлопців з "Народного тилу", чи можна через них переслати речі та обладнання? Погодились. Зібрав цих, зайнявся іншим підрозділом. Так з’явилися ті, ким я опікувався, - розказує мені, як все починалося. – Потім у 2017 році допомагав писати законопроєкти про ССО та лобіювати їх. Тому що згідно із законом є така штука, як проведення інформаційно-психологічних спеціальних операцій. А це те, що якраз і робить InformNapalm. Я спочатку їм просто допомагав. Коли шукали спікера, усіх дістали ці хлопчики в краватках, тому що треба був хтось із "зубками". То взяли мене. Так і понеслось.

- Як для тебе почалося 24 лютого?

- Мене розбудила дружина й показала новини. Я сказав їм збиратися, а сам поїхав на місце збору нашого ТрО і отримав зброю...

- Тобто ти заздалегідь знав, куди їхати та що робити?

- Так, основне ядро нашої команди знало, що робити в такій ситуації, і ми усіх попереджали, що напад буде. Ввечері я повернувся додому, зібрав усю амуніцію, адже у мене було все своє. Рано вранці моя родина виїхала на захід України. Я вдома все позакривав, вимкнув світло, газ, воду і приїхав на базу. Тоді почали підтягуватися мої друзі. Я попав в те ТрО, де їх була більшість. До речі, я тобі хочу сказати, що з InformNapalm воює шестеро людей.

- Це чоловіки чи жінки теж?

- Чоловіки – офіцери, молодші сержанти, як я, солдати. А наші дівчата здебільшого за кордоном займаються волонтерством, приймають сім’ї та активно допомагають у Болгарії, Іспанії, Португалії, Литві, Туреччині. Тобто ті, хто не воюють, допомагають волонтеркою або своїми знаннями та коштами. Наприклад, у нас є Кузьма Тутов на позивний Дід. Я б хотів зараз подякувати нашим підписникам та читачам, які допомогли зібрати гроші йому на лікування. Так от його прооперували, а на другий день він написав: "Я в строю!". Хоча вже у поважному віці, але працює на повну. Унікальна людина! Пам’ятаєш, піднімали паніку, що росіяни заривають якісь хімічні боєприпаси? Він тоді пояснив, що то були міни. А коли в Керченській протоці обстріляли і взяли в полон наші кораблі, по фото через дві години розказав, із якого корабля стріляли та з яких гармат! Це спеціаліст по воронках дуже високого рівня. І от ми працюємо. Якось так трапилося, що на початку травня ми залишили лави ТрО та перейшли у підрозділ ЗСУ, який більше підходить для нашої специфічної роботи. Ми задоволені. Тому що коли ти потрапляєш на іншій рівень, до тебе, відповідно, інакші вимоги та ставлення. Усі пройшли перевірку. Розумієш, дуже круто, коли у тебе не просто командир, а реально батя. Шкода, що в інтерв’ю не можна його називати…

- Але прийде час, і буде не просто можна, а й треба.

- Я тобі обіцяю, що навіть зводжу до нього. Це дуже позитивний чоловік! Він – начальник штабу. До речі, коли туди приїжджаєш, знаєш, що тебе раді бачити, гарно до тебе ставляться. Немає такого: "Гуляй на м'ясо". І твою роботу цінують. Вона у нас дуже специфічна: окрім чітко визначених завдань нашого центру, моя група займається проведенням розвідки на місцях, систематизуванням інформації, яку роблять не військові, та інформаційно-психологічними операціями. Ні для кого ж не секрет, що ми перші зробили звернення до елдеенерівців. Тоді людина з нашої команди – знаменитий блогер з Донецька, кандидат історичних наук Віталій Овчаренко вийшов і сказав: "Ребята, я такой же донецкий, как и вы. Сдавайтесь, если не хотите воевать и погибнуть!". Ми ж перші показали, як зробити такі відео-звернення та як приймають тих, хто здався – без прикрас, а як воно є! Думаю, скоро вийде невеликий запис інтерв’ю з одним із тих, хто здався…

- Здався зараз чи раніше?

- Раніше. Адже після полону йдуть ще процеси дебрифінгу, фільтрації, зняття інформації. Це ж не просто так от він здався й ходитиме – роздаватиме інтерв’ю. Ні, так це не працює.

Далі: розвінчання російських фейків - це колосальна праця. А робота з агентурою! Залізти в дупу світу, щось знайти, зібрати документи та фактаж. Розумієш, бригади, які коїли злочини в Бучі, були ідентифіковані завдяки одному папірцю, написаному від руки, який русня просто залишила у себе на блокпосту! На нього ніхто не звертав уваги. А тут приїхав чувак із InformNapalm і каже: "Дайте ми пориємося, подивимося, що тут є. Можливо, щось знайдемо". І знайшли! Отак наші катаються.

- Ти неодноразово опитував полонених. Зрозуміло, що ворог викликає відповідну реакцію, зокрема агресивну. Як у таких випадках тримати себе в руках?

- Ти – професіонал і маєш це робити. Твоє завдання не гнобити його і не зробити з нього "котлету", а максимально витягнути оперативну інформацію, яка може бути корисною. Говориш холоднокровно, монотонно менторським голосом. Даєш закурити та пропонуєш воду. Один мій знайомий так робить - сідає навпроти, закурює і каже: "Тебе ніхто не битиме. Я тобі даю цигарку, а ти мені усе розказуєш. Ні – нарікай на себе". Жоден ще не відмовився. А коли ти будеш когось лупасити, то це буде порушенням, по-перше, українського законодавства і тоді до тебе прийде ДБР, яке ніхто ніколи не бачив на фронті, і чий спецназ доблесно звалив з Києва в перші дні повномасштабної війни, а зараз вони розказують, якими є класними вояками (посміхається. – О.М.). По-друге, міжнародного. Окрім того, такі дії не матимуть жодного ефекту. Інколи чую: треба допитувати полонених через тортури, як-от клеймування гарчим залізом. Та немає сенсу!

- А росіяни з нашими саме так і роблять!

- Тому що вони – чорти! Вони ж так роблять не для того, щоб добути інформацію. Це армія садистів. В принципі, як і вся їхня нація. А якими вони можуть бути?! Якщо той строковик з дитинства бачив, як батько постійно лупить мамку, а вона потім до нього лащиться, він випиває горілку та йде до туалету на вулицю. Хочу, щоб усі запам’ятали: сенс цієї війни не в тому, що росіяни хочуть нас приєднати, а в тому, що їх бісить сам факт нашого існування. Вони вважають, що "хохлов надо истребить". Багато хто цього не може зрозуміти. Ви ж з ними не спілкувалися, не слухали їхні радіоефіри та не читали переписки. Там червоною лінією: "Хохлы – это низший сорт русских! Они должны нам прислуживать и вламывать на стройке, а хохлушек мы будем насиловать. Вся хохляндия должна быть наша". Це той самий Третій Рейх! Їх бісить сам факт нашого існування, що у наших селах горить світло, хороші будівлі, що ми живемо краще, аніж вони. Між нами - прірва в два століття. У них ще кріпосне право. І досі не настав 1861 рік. Коли нам розказують, що там щось зміниться - путін піде й буде порядок, та ніхр@на! Вони продовжуватимуть пробувати нас знищити. Тому що хочуть цього. Найстрашніше інше: у нас ще вірять в "хороших русских". Ну не існує їх! Вам Коца мало чи Навального?! От чому ж ці "навалісти" пишуть: "Вот мальчик пошел на спецоперацию добровольцем и умер". Охріненні російські ліберали!

- Слухай, з Навальним взагалі давно все зрозуміло. Зокрема після його заяви про те, що "Крым – это не бутерброд".

- Розумієш, у цій всій війні є два "але". Перше: у нас багато хто думав, що пронесе і все буде добре. От хто прийшов першими на фронт? Ті, хто попереджав про такий можливий сценарій, та ті, у кого є яйця. А зараз я інколи читають такі інтерв’ю: "Я б теж пішов в ТрО, але мені сказали, що моє місце не там". Сука, де ти був?! Деякі чорти розказують, що займаються в тилу важливими справами. Слухайте, а на фронті рук не вистачає. Люди завжди треба!

Друге: відставні генерали та офіцери поїхали зі звичайними автоматниками на прорив проти БМП і не пропустили ворога. Я прекрасно пам’ятаю київський іподром 25 лютого, який був забитий мужиками! Як і дорогу біля Жулян, де чоловіки стояли "із двостволками". Здавалося б, а що він може?! Так може ж! На Борщагівці хлопці були лише із "коктейлями Молотова" і все! Оце для мене було показником того, що ми росіян вз@бем. Для мене реальними місцями супротиву стали Охтирка, Суми та Чернігів. Це – Міста-герої! Вони стояли до кінця. Також потужним посилом було те, як вистояли Миколаїв і Харків. Але зараз от усі думають, що буде швидка перемога. Такої не буде! Пишуть: "Клас, наші взяли чергове село!". Але не говорить, якою ж ціною! Ніхто не звертає увагу, що у нас кожного дня – десятки поранених не з подряпинами чи забоями, які навіть не беруться лікувати, а з дуже серйозними травмами. Наші хлопці кожного дня "приходять додому на щиті". Я у випадках, коли знову починають хайпитись на поверненні наших територій, кажу: "Позакривайте п@здаки і слухайте Генштаб, щоб не нашкодити". У нас же у 2014-2015 роках теж були випадки, коли політики ловили хайп на цій темі. Так і зараз. Ось один вже взяв Ліван і Слава Богу!

- Ти говориш, що війна ще довго триватиме…

- Так. Думаю, останнім містом, яке ми звільнимо, і за яке русня триматиметься зубами, буде Маріуполь. Він за масштабами може зрівнятися з Майданеком і Треблінкою. Скажу більше: ми Крим скоріше візьмемо, аніж Маріуполь. Півострів однозначно треба брати. Але потрібно врахувати: коли ми це робимо – отримуємо "чорну діру" у морально-суспільному плані. Ми здобуваємо здебільшого дебільне населення з купою виродків, і я цього не боюся говорити. Тому що ті, хто міг виїхати, за вісім років це зробили, а хто не міг і лишився – це незначний відсоток. Але ж туди понаїхало кацапське бидло. Я дуже не проти, щоб там сталося таке, як у 1920 році з армією Врангеля: той, хто не сів на корабель, був убитий. Крим тоді був червоний від крові. Я особисто є прихильником того, щоб на півострові провести фільтраційні дії і всіх, хто без українського паспорта, відразу депортувати...

- Куди?

- В рашку – звідки приїхали. От відкрити коридор і вперед під конвоєм. А ті, хто залишаться, далі проходять фільтраційні дії. Ти ж пам’ятаєш, що я – один із тих, хто проштовхував законопроєкт про колабораціонізм ще п’ять років тому. Так от я вважаю, що теперішній в умовах наших сьогоднішніх реаліях – це лайно. Треба проєкт закону про внесення змін в Конституцію України, адже нині у нас жоден громадянин не може бути позбавлений в правах. А я впевнений, що ми повинні прописати на рівні Основного Закону: людина, яка була колаборантом, до кінця життя не має права обиратися та бути обраною, працювати на державній службі будь-ким – навіть прибиральником і ніде не служити – тобто повністю відфільтрувати. Більше того, обкласти її додатковим податком. А на деокупованих у майбутньому територіях – так званих лднр і Криму, заборонити виборче право строком на 15 років. Люди, які були пов’язані із колабораціонізмом, повинні отримувати паспорт жителя України, а не громадянина. Без можливості користатися безвізом, ведення бізнеса і так далі. Він може бути лише найманим працівником і то – лише у приватному сервісі. Тобто ця людина має бути урізана і позбавлена в правах і стати шматком сумного лайна, яке тут виживає, а не живе.

- А що із тими, хто виявився на окупованих територіях заручником ситуації? Не встиг виїхати з тих чи інших причин.

- Так таких дохріна! Для таких - фільтрація. Якщо проходиш – живи собі спокійно, але голосувати певний час на виборах не зможеш. Там мають і надалі функціонувати військово-цивільні адміністрації. Повинен і надалі залишитися військовий стан, адже на тих територіях треба усе розміновувати та розбудовувати. Що далеко ходити – у Київській області намінували більше, аніж у певних лісах під час Другої світової війни.

Це ми з тобою проговорили про зовнішній фронт. Є ще внутрішній. Дивись, у 2017 році, коли ми з тобою познайомилися, я "бомбив" Яндекс. І що мені кричали? "Що ти робиш? Це все – лібералізм, свобода слова! Не можна забороняти Одноклассники! Та й взагалі там бізнес". Хочеться відповісти тим діячам: "Ну що, поїли лайна?!". До речі, я нагадую: той же додаток Mail.ru видалили з App Store. У мене є чимало питань до наших профільних служб. Зокрема чому немає звернення про таке ж видалення Яндексу? Поки "клієнт" ще "тепленький". Він несе більшу загрозу, аніж Mail.ru. Я про це одразу говорив. І ми це довели.

- Чому?

- Тому що це сервіс, який заходить у всі сфери твого життя. Уяви: Яндекс заміняє усе, що є, і у тебе в один момент зникає Приват24, Убер, Уклон. Що починається? Паніка! Вони саме цього хотіли. У 2014 році Мінінфраструктури намагався підписати такий меморандум про співпрацю, щоб висвітлювати, де затори, який стан доріг. Тобто повністю передати критичну інфраструктуру в руки ворогу. Ми підняли кіпіш і у нас вийшло. Зараз нас теж часто "штурхають" і як тільки не називають через те, що ми пояснюємо: не існує ніякого приватного сектору в росії, який йде на експорт. Це все – кремлівські гроші. Якщо ви купуєте російське, то фінансуєте вбивство наших військових. Ми от взялися й зробили ґрунтовне дослідження по 1XBET. Тому що, по-перше, з України щорічно в ігорному бізнесі виводиться 600 мільйонів доларів. По-друге, йдеться про національну безпеку. 1XBET у нас діють, так само, як в рашці: знаходять лобістів у владі, які їх просувають. Вони ж тут хочуть банк відкривати! Руснявий банк для ігроманів в Україні! Вони розказують, що не русня, а кіпріоти. Так-так: один – фсбешник з департаменту типу нашої кіберполіції, і два мєнта, які просто встали, поїхали з росії і на Кіпрі "перемелюють" ці бабки та продають там елітну нерухомість для російських олігархів. При цьому кажуть: "Ми не працюємо в росії!". А ми виклали аналіз-порівняння їхніх двох сайтів – українського та російського. Вони ідентичні! Ще й знайшли відео із закритої вечірки в травні, на якому стоять чорти у футболках із написом 1XBET і співають, як треба вбивати "азовців" у Маріуполі! Розумієш, можна згадувати Бабакова, Ставицького та інших. Вони більш визначні. А ці ж сидять тихо. От чому я говорю, що нам треба закривати це питання? Дивись, граюча людина вже має слабкість. Вона програлася – уже винна гроші. Згідно нашого законодавства, ігрові сервіси мають право отримувати доступ до персональних даних. Для вербування спецслужби використовують чотири основних фактори: компромат, грошовий – купити-продати, вихід на персональні дані, щоб знати, хто ти є і ще такий метод, як жалість до співробітників спецслужб…

- Це як?

- Кажуть: "Допоможіть мені, будь ласка, тому що мені потрібні показники". Це реально!

- І хтось на це ведеться?

- Буває й таке. Так от у тебе є ці точки входу для вербування. Навіщо треба? А написали липові списки для референдумів. Елементарно ж! А ти потім доведи, що це не громадяни України. По десятках тисяч це неможливо. Або підкупили людей і тоді з’являються корегувальники, інформатори, агенти. Коли ми це розказуємо про 1XBET, на нас дивляться й кажуть: "Можливо, вони хороші й допомагають українській армії". Де, бл@дь, це показано?! Не знають. Причому у нас деякі структури й політики за них стоять горою. Дивися, хто мав би займатися цим питанням? СБУ, де є цілих два профільних департаменти. На всі наші заклики, звернення вони відмовчуються. Це доволі насторожує і викликає підозру, що вони, можливо, не допрацьовують. Але це вкрай зухвало у військовий час. Щоб ти розуміла: петиція про заборону діяльності 1XBET набрала необхідні 25 тисяч голосів у доволі швидкі терміни. На День Незалежності журналісти запитували про це президента, і він дав доручення невідкладно розібратися в ситуації. Комісія з питань азартних ігор встановила, що вони – русняві й забрала у них ліцензію. Яких, бл@дь, доказів вам ще не вистачає?! Я не розумію, чому досі РНБО не ввела санкції проти них, як і чому Мінюст не вніс відповідне подання. Нещодавно при Кабміні був сформований новий орган, який залучив до себе купу експертів – з ГУР, Служби зовнішньої розвідки, поліції, Мінюста, НАЗК. InformNapalm тут зробив роботу замість СБУ. Бери, добивай та можеш отримувати за це визнання. Але нічого не відбувається! Напевно, є зацікавленість. То ж хочеться передати велике вітання Юлії Свириденко, яка є головою цієї групи в уряді. Мені її позиція незрозуміла. Вона – перший віцепрем’єр, міністр економіки. Має розуміти, яка тут може бути шкода державі під час війни. Її імпотентна позиція в цьому питанні вказує лише на одне: вона ще недостатньо проінформована (але після цього інтерв’ю це буде неможливо) або йдеться про саботаж. Тоді до неї мають бути питання у компетентних органів. Або візьмемо Міністерство закордонних справ. Ми, наприклад, з ними працюємо, зокрема передаємо свої матеріали та дослідження. Там є держсекретар Олександр Баньков, який теж входить до тієї групи, про яку я тоді розказав. Він також не знає, що відбувається?! То нехай у нас спитає! Це ж реально важливі речі, адже ми говоримо не про якийсь маленький бізнесок, який потроху виводить гроші з України. Йдеться про персональні данні українців та питання захисту нашої держави в умовах військового часу. Ви що, вражі діти, подуріли?! Чому волонтери та українське суспільство все розуміють, а ви – ні?! У мене в цьому питанні є певна надія на МВС, оскільки Кіберполіція показує певну ефективність в нинішніх умовах. Думаю, вони розуміють цю позицію, тому що там працюють професіонали. Впевнений, що Служба зовнішньої розвідки може звернути увагу. Як і Мінюст, зважаючи на нашу титанічну багаторічну співпрацю. За інших не знаю. Але рішення має приймати пані Юлія Свириденко. Дуже дивно, коли публічно звертаєшся, а реакції немає. Так, я розумію, що в Офісі президента можуть бути люди, які зацікавлені в тому, щоб ця контора продовжувала працювати. Чому я так говорю? У нас є підтверджена інформація, що розслідування InformNapalm по 1XBET під кураторством певних людей з ОП намагалися поставити у так званий інформаційний бан в українських медіа. Нам дзвонили наші дружні ЗМІ й мої друзі з СБУ теж про це говорили. Чому? Тому що в Офісі ходить один такий нікому не відомий громадянин Латвії Боря Баум – дуже цікава особистість! Після його повернення в Україну почалося відмазування російського бізнесу. Тому треба санкції проти засновників 1XBET та фактично пов’язаних з ними українських букмекерських брендів і сайтів. Тоді це питання закриється. Я особисто не проти ігорного бізнеса, що мені часто закидають. Я за! Але не руснявого! Нехай сюди зайдуть британці, американці, однак не росія. Я взагалі із тих людей, хто є прихильником, наприклад, легалізації канабісу, щоб він не йшов незаконним шляхом. Я – такий трохи республіканець: все, що може приносити кошти в бюджет, має це робити, але регулюватися державою. Коли я з 2015 року кричав про вільне відповідальне володіння зброєю, мене дехто називав дураком. А зараз що?! Уже ж треба легалізувати, так?!

- Але ж питання володіння зброєю все одно до кінця не вирішено.

- Воно вирішиться тільки із прийняттям нормального закону про самозахист. За Конституцією, якщо хтось зазіхає на моє майно, яке є недоторканим, я маю право його захищати. Пропишіть ось це: якщо якесь падло залазить до мене в хату, я маю повне право в нього стріляти. А не так, як у нас: коли мужики обороняють свої домівки від грабіжників та вбивць, а потім сидять по СІЗО, тому що, вибачте, не туди, куди треба, стріляли. А хто дивитиметься, коли на його дружину нападають?! А всякі дуримани розповідають: не треба українцям зброя, бо вони один одного перестріляють. За ці сім місяців сильно один одного перестріляли?! У Києві усі бачили, як видавали зброю ТрО. Багато перестрілів знаходять?! Тепер кажуть: це питання треба вирішувати після війни. Ні хріна! Мене оце бісить: повернуться хлопці з війни, тоді вони наведуть лад. А ви тут, бля@ь, що робите, поки ми воюємо?! Тобто ми повинні прийти з війни і замість того, щоб приділити увагу своєму здоров’ю та сім’ї, маємо вй@бувати на благо держави?! Ви зараз чим займаєтеся?! Сидите і тужите за Україною?! Та скільки можна! Піднімайте сраки й робіть реформи зараз. Негайно! Так, зараз нас повністю годує Захід. Так займіться, зрештою, реформуванням країни, необхідним для життя. Наприклад, судової системи. А то у нас російська "пліснява" та корупціонери й досі сидять в судах. Треба розуміти, що рівень терпимості тих, хто повернеться з війни, до певного свавілля буде нульовий. А якщо ми не легалізуємо зброю, вичищатимемо її з країни десятки років. Я поясню, чому необхідно з цим розібратися. Ще до війни й за ці вісім років кількість злочинів, скоєних з легальної зброї, складали менше 5 відсотків. Коли ти вчиняєш злочин із зброї, яку зареєстрував, що?

- Тебе легко знайти.

- Правильно. Тому ти можеш її використовувати в крайніх випадках. Якщо буде легалізація – буде й захист. І фраза про автомат: "Щоб стояв у кожній хаті", стане нормою для українців. Я вважаю, що у тебе має бути для захисту твоєї сім’ї - пістолет, будинку – рушниця, а країни – карабін або гвинтівка. Я не розумію, чого ми тут боїмося?! Те саме з персональними даними: якщо ми їх не захищатимемо – вони витікатимуть. Ми усі пишаємося нашою "Дією". Прекрасно! Але де-юре москалі з 1XBET можуть зараз отримати нову ліцензію й, відповідно, доступ до цих персональних даних українців. А тоді можна буде оформити кредит на ігромана. От у мами є син, який грає. Вона за нього раз розрахувалася, а потім нізвідки взявся ще кредит. Вона нічого не доведе! І русня зможе з нею робити багато всього. Зараз же військовий час! Тому, повторюся, позиція пані Свириденко викликає у мене певне занепокоєння. А із позицією СБУ мені все ясно – сумніваюся, що там є "яйця", щоб вирішити це питання. Я дуже критично до них ставлюся після приходу туди дяді Вані Баканова, якого між собою називали Іванушка-Дурачок. Поясню, чому – Херсон, кількість агентів. Ефективність роботи керівництва Служби безпеки з початку вторгнення була нульова. А от офіцери, майори та капітани СБУ ганяли з гвинтівками під Бучею та ловили корегувальників. Знаю підполковників, які повернулися в стрій, будучи вже пенсіонерами, щоб допомагати. Вони усі працювали! СБУ встояла за рахунок не керівництва, а особового складу. А в ЗСУ керівництво з самого початку вторгнення узяло на себе усю відповідальність та почало тримати цей тягар війни. Коли мене запитують, за що я поважаю Залужного? Елементарно – за те, що він не боявся брати на себе відповідальність і заздалегідь попереджав: готуйтеся до війни! Після цього всього до нього довіра – колосальна! Це правда.

Моя повага до нього – максимально висока. Те, що я зараз бачу в ЗСУ, і що було у 2014-2015 роках – це небо і земля в усьому. Наприклад, я за всю війну від держави отримав зброю, боєкомплект, літні Talan, тому що вони класні, шкарпетки, футболку й офігенну зелену фліску. Все! Решту сам собі купував. Ще солярку наливають. Але не завжди (посміхається. – О.М.), тому часто самі купуємо. Є компанії, які допомагають армії. Мене запитують, чи є сенс щось робити маленьким волонтерам, коли є великі фонди? Звичайно, є! Тому що великі фонди роблять комплексні проєкти, а коли тобі приходять в’язані шкарпетки чи труселя з написом: "Хлопці, бережіть, бо нам ще козаків робити" – це, справді, круто! Або коли ти отримуєш закатку від бабусі – та ви що, друзі! Звичайні люди збираються і плетуть для нас сітки, як моя мама, наприклад. От є бабуся з дідусем - переселенці з Краматорська, які приходять кожну неділю й допомагають в цьому. Це офігенно! Ти відчуваєш, за що воюєш! А у кацапів що? Чому вони все крадуть? Бо у них нічого немає! Та й родичі їхні не особливо щось передають армії. І зброя у них не найкращого ґатунку. Просто їх – дохєра, ось в чому питання. І нам його треба вирішити. Рома Ратушний правильно сказав: "Чим більше росіян ми вб'ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям". Я це розумію і не хочу, щоб мій син потім вляпувався у весь цей треш. Ми повинні пам’ятати, що за всю історію людства росіяни колись отримали добрих п@здюлей від японців – більше туди не лізуть. Так само із фінами та шведами. Нам потрібно зробити з ними так само. От щоб більше не лізли!

- Історія показує, що отримували і від нас, але ж лізуть!

- Нам потрібно після перемоги викопати здоровенні рови (тому що парканчики нічого не дадуть) і забути про росіян повністю! Я за те, щоб перекрити усі транспортні зв’язки з ними. Як бути з імміграцією? Через Польщу, Туреччину. А тим, хто розказує, що у нього там родичі – п@здуй в росію і забудь, що ти – українець. Цивілізаційний вибір уже зроблений. Чого зараз вартий паспорт громадянина росії? У мого кота із його ветеринарним паспортом прав подорожувати світом набагато більше, аніж в кацапів. І я ж не шуткую! А згадай, як здоровезні мужики ломилися через кордон після оголошення часткової мобілізації. У нас хто виїжджав? Жінки з дітьми. Я це особисто бачив, тому що ми проводили евакуаційну місію з Ірпеня – забирали маленьких діток і розсаджували в потяги. І в той час в Україну поверталися чоловіки, які на початку вторгнення були за кордоном, і пішли на фронт. Тому коли мені кажуть: "Давайте помиримся с русскими", я відповідаю: "Ніхера!"

- Але в Україні далеко не всі думають так, як ти…

- А я тобі скажу, коли вони думатимуть інакше – коли біля них прилетить 120-та міна або їхніх рідних зачепить чи вб’є уламком російської ракети. От тоді я подивлюся, що вони заспівають! Я за війну втратив дуже багато друзів. Деяких з них ти теж чудово знала – Сашу Махова, Каріма Гуламова, Льошу Чубашева. Ще загинули кілька моїх хлопців, які були непублічними. Я ж ніколи цього не забуду! Я порушу дуже болючу тему, але вона виникне: поділ суспільства після війні – а де ти був і що робив? У "коломийському котлі"?! Ну-ну! Молодець! "А я что, вам что-то должен?!". "Так, сука, винен, тому що ти сидів у тилу на заході й трусився, коли хтось пішов воювати і вмирав". От побачиш, що цей поділ буде! Питання в тому, що у нас держава ніхера не робить, щоб вирішити це питання. Адже у нас Міністерство у справах ветеранів нормально не функціонує. А у Штатах – це найпотужніше міністерство! Ти бачиш багато державних програм по реабілітації військових?

- Взагалі не бачу.

- Тому що їх немає! Є волонтерські. Але так не повинно бути! А чи бачиш пільгові програми для тих, хто втратив руки-ноги, щоб вони могли зробити житло? Теж немає! У нас держава тільки розказує, як треба прикривати російський бізнес в Україні. Але не займається цим. Знаєш, що я тобі скажу? Я дуже сумніваюся, що у владі після цієї війни все залишиться, як є.

- Але ж ти знаєш, які зараз рейтинги.

- Я не прихильник чинної влади. Я прекрасно пам’ятаю провал роботи керівництва СБУ, недороблені реформи. От скажи мені, будь ласка, як я можу їх підтримувати, коли телефонують "згори" й кажуть, що наше розслідування по русні треба не показувати?! Як я маю поважати ту владу, коли депутат правлячої монобільшості Мар’яна Безумная пише в СБУ заяви на волонтерів та військових, тому що їй, бачите, постіки не подобаються на Фейсбуці?! За що мені їх поважати?! За те, що керівник фракції не може прийти, стукнути по столу й сказати: "Що ти, дурепо, робиш?!". Зате як депутат, вона не працює. От цікавиться, що пов’язує Дану Ярову і Макарука? 2014 рік – розбирали трупи наших військових, які загинули. Хоче повторити наш цей досвід? Поїхали! Замість цього всього влада має займатися виконанням своїх безпосередніх обов’язків та забезпечувати суспільство. Розумієш, чим довше затягується війна, тим їм невигідніше. Тому що їхні системні косяки, про які ми зараз говоримо, будуть більш яскраві. І ніякий рейтинг не переможе антирейтинг.

- Ці косяки їм не пробачатимуть?

- Звичайно, ні!

- А як же це: "Не на часі такі питання, тому що в країні війна"?

- Усім буде однаково. Вимагатимуть дій. Тому що війною зайняті військові. А що робить влада?! У нас що, усі комітети Ради працюють на оборону? Ні! Чи міністерства? Теж ні! От у мене є питання до міністра Ткаченка: "Пане Олександре, а коли будуть нормальні сучасні мультики з українським перекладом, щоб моя дитина могла подивитися? Ви що, не можете поукладати контракти й зробити?! Починайте з найменших речей – нехай у нас буде якісний україномовний контент". Коли усе буде зроблено нормально?! Чому це спрацювало з нашою музичною сферою? Тут ми зараз випускаємо класний контент. Чому не можна таке ж зробити з мультиками?

- Тому що створенням класного музичного контенту займалася не держава, а самі виконавці з власної ініціативи, як-от, до прикладу, Олександр Ярмак та Коля Сєрга. При тому, що вони ще й воюють.

- Так от культурний фронт також є важливим. А що тут за сім місяців зробила Україна як держава? Усім займаються музиканти, зокрема і ті, яких ти назвала.

От ми запостили плакат: "Не тринди багато!". Його взяв Генштаб – він розійшовся військами. Нам не шкода! І виконавці так само не пошкодують своїх пісень, тому що хочемо захистити свою країну і таким чином також.

- Наостанок запитаю тебе, як ти вважаєш, яким буде "смак" у нашої перемоги?

- Дуже гірким. Ми побачили тільки Чернігівщину, Бучу, Ірпінь, Гостомель, Ізюм. Але ще не бачили Маріуполь, Волноваху, Херсонщину. А там не одна і навіть не три Бучі… Це все треба буде дуже обережно висвітлювати. А далі буде ще одна гіркота: "Мамо, дивись, у дяді немає ноги – хі-хі". Тому що наше суспільство не готово до прийому такої кількості покалічених війною. У садочках і школах нічого з цього приводу не говорять, не роз’яснюють. Піночет же правду говорив – під час війни усі моляться на солдата, як на Бога, а після – про нього забувають.

А яким буде у нас ставлення до ветеранів? От кульгатиме він перебитою ногою тротуаром, а хтось поспішатиме і штовхне його. Чи багато людей у нас поступляться місцем хлопцю з протезом? Яке ставлення до них буде в державних установах? Скоро ми знову почуємо фразу: "Ми вас туди не відправляли!". Уже сьогодні таке проскакує. Як тобі ситуація: "А чому ви на пошту приїхали? Ви ж маєте бути на фронті!".

- Де це таке було?

- У Голосіївському відділені "Укрпошти" в Києві. Передаю їй привіт. Ми заїхали по дорозі відправити посилку. Отаке почули. От тобі правда. А з фронту повернуться чуваки, які згрібали кишки, землю гризли і таке тут побачать. Як ти думаєш, надовго їх вистачить? Це повертаючись до питання, що держава уже має над цим працювати. А цим зараз активно займається частина українського суспільства – волонтери, активісти, деякі журналісти, мислячі люди. Але державної роботи немає! Я тоді скажу, що у нас досі навіть не вирішено питання надання УБД тим, хто з 24 лютого воюють. У нас є хлопці, які з Ірпеня мають важкі поранення, але не можуть отримати цей статус! Як і сім’ї загиблих. Верховна Рада не зробила відповідне законодавство, яке раніше поширювалося лише на Донецьку та Луганську області. Депутати ж вирішують якусь херню. А це коли буде вирішено?! Адже є чітке розуміння, де йшли бої: частина Житомирської області, Київська, Чернігівська, Сумська, Харківська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська, Донецька та Луганська. Все! Бл@дь, це важко прописати?! Коли ми побачимо УБД для цих військових?! А де укладання міжнародних грантів, щоб люди, які прийшли з фронту, могли перекваліфікуватися? А де укладання контрактів між державою та бізнесом, щоб залучати ветеранів до роботи? Де це все є?! Питань дуже багато. При тому, що у нас скоро військових будуть просто шугатися. Це хріново. Я дуже не хочу, щоб частина із тих, з ким я зараз воюю, залишилися за бортом нашого суспільства. Ніхто ж не говорить, скільки зараз сімей уже розпалися, правда? А їх дуже багато! І здебільшого це не вина тих, хто пішов воювати. Так склалися обставини. От не зміг дехто бути сам більше семи місяців. Усі ми – живі люди. І ми ж розуміємо, що чоловіків у країні стане набагато менше. Не оцих хіпстерів, які тут бродять, а справжніх! А йдеться ж про генофонд! До речі, ти знаєш, як військові один одного після приїзду визначають? За поглядом. Він пустий. Походи по місту, зверни увагу.

- Таке важке у нас з тобою завершення розмови. Хочеться оптимізму.

- Ми все одно росіян вз@бем! Це вибір нашого виживання. А за нами стоять сім’ї і чекають на нас. Я усіх, хто прочитає це інтерв’ю, дуже прошу: будь ласка, не сидіть і не думайте: "Україна переможе, коли кицька лапки зложить". Ні! Робіть щось для перемоги, допомагайте. І найголовніше - я вас дуже прошу: не забувайте, що за вашу ранкову каву хтось платить брудом, кров’ю, потом та іноді життям. Пам’ятайте про них і поважайте. І все буде добре! Хоча можна ще так завершити: "Вірте і довіряйте Збройним Силам України, Залужному, Шапталі, Мойсюку…".

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото надані Михайлом Макаруком