Дана Ярова: З таким підходом Міноборони наші солдати отримають зимову форму десь до кінця року, в кращому випадку

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Про те, що зима близько, а у бійців немає зимового комплекту форми, говорить вже навіть Мар’яна Безугла. А активісти, журналісти і волонтери б’ють про це на сполох кілька місяців. І найактивніше це робить Дана Ярова. Бо вона переконана, що МО провалило цю роботу.

Скільки місяців треба на те, щоб пошити форму, як у Туреччині її примудрились купити вдвічі дорожче, в чому проблема з допомогою НАТО і коли форму побачать солдати, волонтерка і підприємиця розповіла в інтерв’ю Цензор.НЕТ.

До нас дуже "неочікувано" прийшов жовтень і стало питання зимової форми для наших військових. Ти маєш власне підприємство, яке її відшиває. Скажи, скільки у вас зараз запитів на форму?

Приходить більше дзвінків, ніж ми можемо обробити. Не те, що відшити – ми не встигаємо обробляти замовлення. Ми не встигаємо вносити інформацію в таблицю. До речі, що я спостерігаю останній тиждень, і те, про що я писала як рекомендацію для Міноборони - Держказначейство дало дозвіл місцевим органам держаної влади закуповувати форму (тобто законодавчий дозвіл вони мали давно, а зараз пішли і гроші). Тому на нас масово виходять ОТГ, щоб зробити замовлення на приписані до них частини. Це повинні були зробити раніше, значно раніше.

Чому я почала ще з травня бити в набат про зимову форму, бо я як виробник знаю, що виробничий цикл пошиття зимового одягу достатньо тривалий і трудомісткий. Це три шари і це займає втричі більше часу ніж пошиття літнього одягу.

Тобто це десь три місяці?

Так, якщо брати з урахуванням того, що треба замовити сировину, дочекатися доки її виготовлять, купити фурнітуру, включити логістику і виробничий процес – саме пошиття зимового одягу.

Річ у тому, що жоден виробник тканини не тримає її пофарбованою. Тим паче в колір українського пікселю, тим паче в тих колосальних об’ємах, які нам потрібні. Єдиний український виробник сировини, яка відповідає технічним умовам Міноборони, вже 7 місяців працює в 3 зміни, але він не справляється з обсягами. На одну зимову форму іде 5,5 м тканини. А тепер помнож її на заявлену кількість військових у лавах ЗСУ. Уявила? Тобто це колосальний об’єм сировини. Виготовлення тканини займає десь місяць. Фарбування суров’я (нефарбована сурова тканина) займає 2-3 тижні. Ще якась логістика – нехай з Туреччини це буде 5 днів – і далі вже виготовлення самого виробу- зимової форми. Ось це все займе три місяці. А тепер треба додати логістику вже всередині Міністерства оборони, не менше місяця, то отримаємо 4 місяці.

Наскільки на вас вплинув злам логістики через повномасштабну війну, бо ж тепер ми все завозимо лише через західний кордон?

Звісно, вплинуло. На початку війни, коли був дозволений лише критичний імпорт, неможливо було нічого завезти, я сама казала Офісу президента, що треба ситуативно імпортувати одяг для військових, паралельно шукати виробництва, які не зачепило, та заключати контракти з ними. До того ж, ми втратили дуже багато хабів легкої промисловості – це і Харків, і Чернігів, і Херсон…

…Мелітополь…

Так. Тому я ще в квітні почала говорити про імпорт, бо підприємства тільки починали оговтуватись, рахувати збитки, руйнування. І іншого вибору крім контрактувати літню форму в квітні в інших країнах, у нашої влади не було. Особисто я рекомендувала їм Туреччину. Бо будь-хто в легкій промисловості знає, що по якісну синтетику треба йти в Китай, а по якісну бавовну (неоднозначно тепер звучить) – до Туреччини.

Це була моя рекомендація тоді. Але коли підприємства вже почали оговтуватись, підтягувати робочу силу, то я вже почала бити в набат – що треба контрактувати місцевих виробників, і контрактувати зимову форму , з урахуванням виробничого процесу, про який я розповіла вище. На жаль, Міноборони мене не почули.

Воно закінчило контактувати, тобто підписувати договори з постачальниками зимової форми, десь у середині вересня.

А коли ти зверталась до них і все це пояснювала, що тобі казали в Міністерстві?

Все добре, ми все тримаємо на контролі, ми все контрактуємо…

Ти працюєш же не один рік і з пошивом форми, і як волонтер. Наприклад, я точно знаю, що по бронежилетах в минулі роки були провалені всі закупівлі. Яка ситуація з формою була?

Всі держзамовлення 2019, 2020, 2021 року були провалені. Ось спеціально перед інтерв’ю це перевірила. Крім того, можу тобі сказати, що починаючи з 2019 року по 2021 рік кількість постачальників Міноборони зменшилась на 30%. На зараз, кількість постачальників зменшилась ще більше, і перетворилась на "тісний закритий клуб по інтересах", вибач за таке порівняння, але я нижче поясню, чому я так говорю.

Звісно, що якісь запаси були. Але всі вони були видані з 24 лютого і на складах не лишилось нічого. От тому я з весни і почала кричати, що треба контрактувати.

Давайте просто зрозуміємо, що влітку голі й босі - це звучить по одному, а от коли голі й босі взимку – це вже геть по-іншому. Я пам’ятаю, як у 2016 були аномальні морози, і у нас хлопці, які були добре одягнуті, масово потрапляли в лікарні з обмороженнями кінцівок. Поки ми не відправили на фронт теплушки і тоді ситуація за тиждень різко покращилась. Але ж це не 2016 рік. І це зовсім інша кількість людей.

І чи зможуть волонтери закрити ці потреби? Ні, не зможуть. Чи зможуть закрити потреби родичі? Ні, не зможуть. Чому? Бо ми знову всі упираємось в цикл виробництва. І пропозиції на ринку зимового одягу менше, ніж попиту.

Тобто навіть якщо хтось подзвонить Дані Яровій і скаже: "Даночко, на гроші - поший", то він лише стане в чергу?

Саме так, бо в Дани таких, як він чи вона, вже 3 тисячі, а може вже й більше. Бо запити надходять постійно, навіть в цей час, коли я даю інтерв’ю .

Що ж тоді в такій ситуації робити?

Що ми маємо на сьогоднішній день. В Україні живих підприємств легкої промисловості більше ніж півтори тисячі. З них з Міноборони працює десь 50 підрядників. Тобто це трохи більше 3% від усіх підприємств легкої промисловості в Україні. А 96 % працюють з західними компаніями, які масово заходять до нас.

Це ти маєш на увазі, що ми ж шиємо форму для когось, чи йдеться про побутовий мас-маркет на кшталт Zara?

Є й ті, що відшивають форму. В основному, звісно, це цивільні замовлення. За давальницькими схемами сировини нам дають лекала, сировину і ми відшиваємо. Як і попередні роки. Так от 96 % підприємств легкої промисловості у воюючій країні відшиває саме це. Або зимову форму за якісь космічні кошти, не для Міноборони, а просто на ринок. Мені вчора прислали фото досить непоганої форми, але вартість 7500 грн – це космос. Є потужні підприємства, які шиють форму іншим арміям. А ми контрактуємо форму у Туреччині. Дорожче, ніж ми б пошили в Україні. Чому?

Ну якщо ми прийшли в останній момент, то чому б туркам не заробити?

Ні, в Туреччині ціни завжди нижчі – у них нижча собівартість продукції, нижче податки, вище конкурентне середовище, вони закладають значно меншу маржу заробітку.

Тобто ти натякаєш, що маржа осяде не в Туреччині або не тільки в Туреччині, але ще й в когось в Україні?

Так. В когось осяде…

Тому що вчора мені стало відомо, нашу форму викупляють десь під 3 тисячі гривень. А в Туреччині замовлено по 130 доларів комплект. Це без логістики. Так, це закрита інформація, і перевірити ми її зможемо тільки протягом 70 днів, після закінчення військового стану, або її можуть перевірити відповідні правоохоронні органи. Я б на їхньому місці перевірила би.

Тобто вдвічі дорожче?

Навіть більше.

Що могло би робити Міноборони, КМУ і вся виконавча влада? Мобілізувати не 50 підприємств, а всі ті 1500, які відносяться до підприємств легкої промисловості, щоб вони не на захід працювали, або на ринок по завищених цінахм, а шили форму нашим військовослужбовцям, по контрактам Міноборони. Але ми нічого такого не бачимо.

Навіть якщо ми повернемось на кілька кроків назад у нашій розмові, і припустимо, що зараз солдат має достатньо коштів, щоб купити собі форму і ми можемо її продати, скажи мені, навіщо тоді існують департаменти в Міноборони, які цим мають займатись і яким на це виділяють гроші?

Як варіант, щоб у когось в дивані потім знайшли сотні тисяч доларів….

Це ти сказала…

Зараз МО робить замовлення у якихсь виробників, ви беретесь відшивати для міністерства?

Я – ні. Мені простіше взяти замовлення в людей і зразу відправити на лінію фронту.

Чому?

Дуже непрозора система укладання договорів, зарегульована система приймання продукції.

Незважаючи на Prozorro?

Ну тут ще треба уточнити, що від початку війни тендерів не проводять. Згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 за номером 169 Міноборони має право не проводити закупівлі через Prozorro, тобто не застосовувати Закони України "Про оборонні закупівлі", та "Про публічні закупівлі". Інформацію щодо укладених договорів Міноборони, постачальників Міноборони, ціни за якими було законтрактовано, та кількість, ми зможемо побачити не пізніше 70 днів після скасування воєнного стану. Тобто ми можемо констатувати, що при Міноборони є свій власний закритий, тісний пул постачальників, і тільки уявити, які закупівельні ціни вони встановлюють. Бо це не ринкові відносини, це не конкурентне середовище, це "тісний закритий клуб за інтересами". Але якщо з півтора тисяч підприємств, які є на території України, на них виходить лише 50, то виникає питання чому? МО платить досить непогані кошти. Але виробники не хочуть працювати. Бо бізнес не працює там, де йому невигідно, некомфортно і від нього можуть вимагати відкати - це перша проблема. Друга- Міноборони не запрошує нових постачальників до роботи з ними. Чому? Питання.

Проблема номер один Міноборони робить страшенну таємницю з того, скільки форми потрібно. Хоча Президент України не раз говорив чисельність ЗСУ, на сайті Міноборони у вільному доступі лежить інформація, щодо норми забезпечення окремого військовослужбовця на рік. Перемножити одне на друге не є проблемою. Навіть якщо Міноборони не хоче показувати реальні потреби, вони можуть дробити потреби, та виставляти лоти по 2,3,5, 20 тисяч. Тим самим збільшувати залучену кількість постачальників, та створювати нормальне конкурентне середовище.

І вони ж так і виставляли лоти на торги в попередні роки.

Так. Більше того, я коли була у Волонтерському десанті, то саме цього і добивалась – щоб були дрібніші лоти. Бо великі лоти не всі можуть взяти. А якщо це будуть лоти по 5 тисяч, то їх розберуть. І у вас буде краща конкуренція, конверсія, та значно нижчі ризики зриву постання. До речі, саме ризик зриву поставки під час війни, я би поставила на перше місце.

Що робить натомість Міноборони? Вони виставили лот на 200 тисяч зимової форми. Тим самим звузивши кількість виробників, які можуть його взяти, до 3-4 компаній. Чи навмисно це було зроблено? Я не знаю. Тобто сказати зразу, що це корупція – не скажеш. Але це неконкурентне середовище. Крім того, саме цей контракт на 200 тисяч зимової форми був зірваний по строках.

До речі, всі постачальники Міноборони зараз отримують передоплату до 100% від суми поставки. Розумієш, чому вони не пускають у свій "тісний закритий клуб за інтересами"? Це безпрецедентно, навіть в 2014-2016 роках, передоплату давали зі скрипом і то на рівні 50% від суми контракту.

Все-таки і ти, і Юра Бутусов, і інші вже не перший тиждень говорять про зимову форму. І міністр змушений вже був вийти і запевнити, що її не можна взяти з полиці одномоментно. Але вона буде. Навіть, якби я не читала всіх критиків МО, то мене здивував у його словах такий момент.

У нас є озвучена президентом кількість комбатантів - близько мільйона. При цьому заступниця міністра оборони Ганна Маляр говорить про замовлені 135 тисяч комплектів, Резніков говорить про 200, які просять у НАТО. А на решту де ми візьмемо форму?

Спершу давай зупинимось на тому, що НАТО нам готове допомогти, але не надати одразу запитану кількість. Я от буквально днями бачила повідомлення про Литву, що вони готові виділити кошти, щоб цю форму пошили. Тобто ні в кого на складах сотнями тисяч зайва форма не лежить. Якщо якась і лежить, то нам даватимуть всю підряд, а не в пікселі, як нам треба. І треба розуміти, що якщо нам приходить іспанська зимова форма, то вона розрахована на зиму, де +5.

Зараз в Європі йде мобілізаційний процес і всі шиють форму для себе. Більше того, зараз найбільший виробник України – я не буду його називати – шиє військову форму для Молдови. Він відмовився від контракту з МО і взяв це замовлення, бо в МО йому не могли 4 тижні підписати контракт. А для підприємства такий простой – це величезні збитки.

Десь тижнів 3-4 тому я бачила у тебе фото з Резніковим і в твоїх попередніх інтерв’ю ти вже говорила, що ніби почався якийсь діалог. І нібито МО обіцяло якісь кроки. До чого все звелося за цей місяць?

Десь місяць тому Міноборони дійсно вийшло з ініціативою: давайте налагоджувати контакт. Для них було велике здивування, скільки є підприємств в легкій промисловості. Що підприємства, які не бачать замовлень від Міноборони, починають шукати і брати якісь інші замовлення. В Європі, наприклад. Про що ми вже сказали вище. От до чого призвела вся ця закритість.

Бо зараз мене часто питають, а може зараз увесь наш Легпром напружитись і за 2 тижні відшити? І я тоді згадую цей анекдот, чи можуть три жінки виносити за три місяці дитину, яку треба носити 9 місяців. Ні, не може.

Ще раз, щоб зараз у нас була форма, її треба було законтрактувати у червні місяці. А не у вересні. А зараз вони вже мають контрактувати форму на 2023 рік. Бо зараз якраз розглядається бюджет, але Міноборони вже зараз нічого не заважає, контрактувати форму на наступний рік вже зараз.

Ок, а до чого тоді ви домовились?

Було проведено дві зустрічі – одна з міністром оборони і одна з прем’єром. На цю зустріч – парарампампііііу – були запрошені підрядчики Міноборони, весь той самий " закритий клуб по інтересах", про який я вже згадувала. Вони поспілкувались і на цьому все скінчилось.

На моє питання, чи були якісь доручення іншими міністерствам та відомствам, щодо налагодження роботи, і чи були протокольні рішення за  результатами зустрічі, мені сказали, що були, але по суті ні про що. Зібрались, поговорили, розійшлись. Ми знову стоїмо в цій точці.

І ми стоїмо в ній без форми. Що зараз можна зробити?

А що вже зробиш? Час назад не повернеш. Якщо виходити з дати 15 вересня- закінчення контактування зимової форми, додати до них 3 місяці на виробництво, плюс місяць для логістики всередині Міноборони і ти зрозумієш, коли наші солдати отримають форму.

Оптимістично, десь під Новий рік.

Я думаю, що до кінця зими. Але за наказом та нормативами Міноборони, зараз я тобі скажу дуже важливі дати : 1 жовтня та 15 жовтня.

1 жовтня всі зами по тилу бригад мають отримати на свої склади зимову форму. І до 15 жовтня в них є два тижні, щоб роздати її бійцям. 15 жовтня всі бійці ЗСУ повинні бути одягнені в зимову форму. Тобто до "грандіозного шухера" лишилось 4 дні.

І це ж не тільки форма – це ж від шкарпеток до зимового спального мішка та намета.

Вочевидь, ми зараз як Вінні-Пух у безвихідному становищі, але що б ти порадила зараз робити Міноборони, щоб якось виправити цю ситуацію?

Якщо ми знаходимось в цій точці, то ми вже маємо говорити про форму 23 року. Що має зробити Міністерство найперше?

Перше - озвучити свої потреби. Не можете сказати прямо, прикриваючись державною таємницею, розбивайте на дрібні лоти, і виставляйте вже зараз. Хоча, я тобі вже сказала, їхні потреби це задачка для 1 класу. Як тільки буде затверджено бюджет, ви можете не тільки укладати договори, але й їх авансувати.

Друге – залучайте більше виробників через малі лоти. Чим більше буде конкурентне середовище, тим кращою буде ціна і якість продукту, і знову ж менші ризики зриву контрактів. До речі, Міноборони зараз не веде претензійно-позовну роботу по зірваних строках. Чому? Я не знаю.

Третє - починайте вести претензійно позовну роботу з недоброчесними постачальниками та збільшуйте штрафні санкції за несвоєчасну здачу продукції. До речі, саме це я зробила в 2016 році, коли була у Волонтерському десанті при МО. І це спрацювало, всі почали здавати у строки, як "зайчики".

Четверте - чим більше постачальників ви залучите, з різними ціновими пропозиціями, тим кращу ціну ви отримаєте. Крім того, ринок врегулює сам себе сам. Чим краще конкурентне середовище, тим нижча ціна, вища якість, своєчасне постачання.

П’яте – щоб не було як зараз, ми маємо думати наперед. Тобто вже сьогодні думати про літню форму і зимову на наступний рік. Бо ж війна за рік не закінчиться. А навіть, якщо і закінчиться, то постійно буде її загроза. І нам треба вибудувати систему – прозору, конкурентоздатну, в якій задіяний весь бізнес, а не лише лояльний та знову ж таки "закритий клуб по інтересах".

І головне. Якщо ми говоримо, що ідемо в НАТО, то і працювати ми повинні за стандартами НАТО, а не лише з наближеними особами. Це відсутність договорняків, корупції, це ринок, який регулює сам себе. З цього мають початися наші кроки до НАТО.

Але так, щоб зібрати тільки своїх, посидіти з ними, і розійтися – так це працювати не буде. Або буде, але тоді ми будемо постійно в тій точці, де знаходимось зараз, із зірваними контрактами та відсутністю речового забезпечення бійців та безкінечною критикою Міноборони.

Найголовніше, роздягнений боєць – втрачає свою боєздатність. Це повинно дуже добре усвідомлювати Міноборони та й всі ми з вами.

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ