Командир зведеної тактичної групи "Адам" Євген Межевікін: "За дві доби інтенсивних боїв під Бахмутом у ворога загинуло близько ста зеків, яких сюди пригнали"
Герой України, Народний Герой України розповів про захист Бахмуту та розвінчав новітній "подвиг Гастелло" вагнерівців. На початку широкомасштабного наступу Євген Межевікін організував побратимів, роздобув декілька танків і особисто наганяв страху на росіян в Ірпені.
Фото: Роман Ніколаєв
Про це він розповів Цензору в березні.
З часом його ініціатива призвела до формування тактичної групи, яку, зрозуміло, він і очолює. І саме зараз вона на захист Бахмуту. Попри хронічний недосип, постійні телефонні дзвінки та безкінечні питання підлеглих Євген розповів нам про все, що робиться зараз в найгарячішій точці фронту. І хоча він зауважив, що його група не мала відпочинку та ротації, командир залишається настільки вмотивованим та позитивним, що заряджає цими емоціями оточуючих. А це дуже важливо на шляху до перемоги.
"ТЕХНІКИ У НИХ БАГАТО. ЩЕ ДОВГО В НІЙ БУДУТЬ ГОРІТИ"
-Після Києва ми поїхали на запорізький напрямок, навіть на маріупольський – скажімо так, - розповідає командир зведеної тактичної групи "Адам" полковник, Герой України, повний кавалер ордена Богдана Хмельницьког, Народний герой України Євген Межевікін, позивний Адам. – Ми мали створити коридор для виходу наших підрозділів з Маріуполя. Наша команда почала формуватися ще в Києві. Після визволення і вигнання орків з Київщини хлопці, які зі мною воювали, зауважили: на наступну задачу залюбки поїдемо з тобою. Тому на Запоріжжя я взяв тих самих. Вони своєю чергою підтягнули своїх знайомих. Так команда розрослася. На жаль, пробити коридор не вийшло…
Після Запоріжжя ми тиждень відпочили і поїхали на харківський напрямок. Це був квітень. Ситуація була критична. Під Харковом стабільний кістяк групи продовжив виконувати задачі. З того часу однією командою працюємо. Правда, після Харкова у нас досі не виходило вийти на відновлення. Ми ще не відпочивали.
Все залежало від обстановки в певному районі і задач, які ставило командування. Виходячи з цього і діяв, застосовуючи різні сили і засоби. Для цього мені придавали підрозділи із складу резервів. Коли ми зупиняли ворога біля лисичанського НПЗ, задачі були одні. Аналізуючи обстановку і роблячи висновки, зрозумів, що для якісного виконання завдань потрібно додати безпілотні групи для проведення розвідки і ураження противника, додати вогневі засоби, які будуть безпосередньо в моєму підпорядкуванні. У мене немає штабу, значить, потрібна оперативна група, яка буде складатися з офіцера- артилериста, також необхідні сили підтримки, офіцер для організації охорони та оборони і обліку особового складу. Так група і формувалася.
-На даний момент Бахмут залишається за нами? Бо майже кожного дня росіяни пишуть у своїх ЗМІ про те, що місто вже вони контролюють.
- Згадайте історію з Донецьким аеропортом. Скільки вони його брали? Разів 30. І чомусь ніяк не могли взяти. Так само і з Бахмутом. Підійшли на якусь околицю, табличку побачили, тіктокери сфоткали і виставили. Треба ж доповісти, що зайшли у місто.
Ситуація складна, але на нашій ділянці точно контрольована. Північніше – трошки складніше. Чим глибше противник просувається до самого Бахмута, тим це навіть краще для нас, бо можна контролювати його подальші дії і рух. Хай намагається рухатися.
Крім того, він втрачає дуже велику кількість - не назвеш їх ані людьми, ані особовим складом – стада, яке пригнали сюди знищувати фашистів, захищати росію від НАТО. За два дні інтенсивних боїв вони втрачали до ста чоловік. Це тільки вбитими! І це не заважає їм і далі намагатися рухатися вперед і закидувати своїм м’ясом наші позиції.
-Багато хто розповідає, що вони не вивозять тіла своїх вбитих…
-Вагнерівці бувають різними. В основному, це м'ясо, яке тут на нас кидають, - це набрані зекі. Бойові підрозділи ми вибили ще влітку. Але ці набрані постійно проходять підготовку, добре фінансуються. Весь час іде підготовка особового складу, заточка під конкретну задачу. Кожен підрозділ на невеличкому напрямку виконує своє завдання. Чому не збирають загиблих? М'ясо і їм не потрібно. Тіла можуть валятися, навіть якщо наші війська відійшли з певних причин, виконали маневрену оборону. Але тіла все рівно продовжують валятися, хоча їх можна було б позбирати. Забирають їх лише тому, що вони стають демотивуючим фактором для наступного м’яса, яке нам закидають. Хоча ті, хто мають іти знову, добре знають про систему покарань, що будуть покарані якщо залишать позиції чи відмовляться виконувати задачу. Ми ж побачили це на прикладі того вагнервіця, якого кувалдою покарали.
Там ніхто не намагається витягнути і поранених. На це уваги не звертають. Якщо доживе до вечора, може тоді винесуть, або сам виповзе. Але і це м’ясо закінчується. Залишки перекинули північніше. Зараз сюди зайшли підрозділи, які, ми помітили, витягають свій особовий склад - і поранених, і вбитих. Це свідчить про те, що зеки на цьому напрямку закінчуються або закінчилися.
На елітних вагнерівців можуть витратити 20 -30 чоловік, аби його витягнути. Навіть мертвого якогось командіріка обов’язково витягають. Готові і на обміни в таких випадках. Таке також є.
-Техніки тут також багато? Б’єте броню? Здається, що вона вже закінчилася у росіян…
-Спадщина радянського союзу у них дуже велика. Військову техніку, яка знаходилася на базах зберігання, відновити і поставити в стрій не складно. І не багато часу займає. Тому техніки у них багато. Ще будуть горіти в тій техніці дуже довго. Але якість її вже не та. Сучасної залишилося дуже мало.
На цьому напрямку крайнє масоване застосування броні було під Лисичанським НПЗ. Там вони ішли батальйонами на штурм. Танками, БМП. Багато згоріло. А тут… За крайній місяць ми помітили одну МТЛБ, яка боєприпаси привезла. На радощах її знищили. Більше не бачили ніякої техніки. В основному вони використовують смішні машини – шістки-легковики плюс мотоблоки. На них вивозять поранених, підвозять БК. Ми навіть на свій рахунок вже записали один знищений мотоблок.
Але у вагнерівців були і Д30, і міномети -120-ті та 82-і. БМки придаються їм у великій кількості. З БК немає проблем. "Піони" залишилися і працюють. Танки є. Все у них є. Плюс авіація.
-По вас працюють?
-Місяць назад було складно. Не могли збити жодного літака та вертольота. Вони це відчували і залітали настільки далеко, що зухвало розверталися на наших позиціях. Але ми провели перегрупування сил і засобів протиповітряної оборони, те саме зробив і старший начальник. І буквально за цей тиждень збили, якщо не помиляюся, три вертольоти і два літаки. Після цього вони вже наносять удари з великій відстані. Точність ударів різко впала. Їхні льотчики відчувають – трошки далі залетів і тут залишився.
Крайній літак, про який розповідають в російських телеграм-каналах, вже обріс легендою: екіпаж Су-24 виконував завдання, був збитий фашистами, і екіпаж не катапультувався, а помітив колону укропівської техніки і здійснив подвиг Гастелло - знищив цю колону. Насправді у нас є купа фотографій, як цей літак впав в лісочок, зробив доріжку довгу-довгу. Мабуть, переплутав ліс із колоною техніки укропів.
-У тебе вистачає часу читати телеграм-канали?
-У нас обов’язки розподілені. Найбільш цікаве мені доповідають окремо. Часу дійсно немає ту ахінею читати. Хіба що посміятися над бредом різних сімоньян… Ідіоти…
"ПІДРОЗДІЛАМ, ЯК ІШЛИ ДРУГИМ ЕШЕЛОНОМ, ДІСТАЛОСЯ БІЛЬШЕ ТРОФЕЇВ – У НИХ БУВ ЧАС ЇХ ЗБИРАТИ"
-Чому росіяни так б’ються за Бахмут? Він стратегічно цінний?
- Не бачу ніякого стратегічного значення у захопленні цього населеного пункту. Це більше політичне бажання. Керівництво недодержави заявило всьому світу після першого, другого, третього фіаско, що насправді мало за мету звільнення від фашистів Донецької області. А тут хоп - і Донецька область не підкорюється. А що до переднього краю поближче, що можна показати як свою перемогу? Це Бахмут. Решта великих міст дуже далеко. Щоб їх захопити, потрібно залучити великі сили, мати великі втрати. Вони не спроможні нічого зробити ні при якому розкладі. Це неможливо. Тому Бахмут.
Велика країна, людей багато – і зеків багато. За рахунок цього м’яса вони змогли пройти трошки вперед. Але, думаю, на цьому все і закінчиться.
-Твоя група брала участь у визволенні Балаклії...
-Всім сподобалося працювати в наступі. Перший був під Харковом у квітні-травні. Тоді ми подивилися, що по белгородській трасі можна трошки просунутися вперед. А використовуючи сили і засоби сусідів зліва і справа, змінюючи напрямки почергово, можна потрошку проходити вперед і визволяти наші території. Це у нас були перші вдалі спроби - коли ми допомагали знищувати 200-ту російську бригаду. Також ми звільнили висоти, добре укріплені, і населені пункти. Після цього вдала наступальна операція була і у Балаклії. Ми починали пробивати коридор і повинні були просунутися до арсеналу, зробити прохід та забезпечити подальший рух наших підрозділів. Зліва від нас потужно працювала 25 бригада.
Щоб продавити ворожу оборону, ми спочатку провели розвідку району, все спланували. Вони там були дуже розслаблені. Ми виявили сили і засоби, як проходить логістика, де знаходяться боєприпаси, особовий склад, де відпочивають. Знали навіть, де і хто готує їм їсти. Тоді декілька діб поспіль завдавали вогневе враження, але не показуючи основного напрямку майбутніх дій. Били всюди, але на певному напрямку - більш потужно. Під час безпосереднього наступу використовували танки, які працювали з закритих позицій. Декілька наших гармат і мінометів пробили бреш на околицях Вербівки. Спочатку ми визволили її. Заблокували декількома групами населений пункт, щоб ніхто не вийшов. І захопили два мости. Один, правда, росіяни встигли підірвати. Другий також був розрушений, але ми поклали понтони, які дозволили здійснювати рух у напрямку Балаклії.
Спочатку її заблокували. Далі працювали інші підрозділи з нами у взаємодії – ми завдавали вогневого враження, а вони зачищали. Після того ми отримали команду рухатися далі вперед. Гнати противника, поки сиплеться. Ще 30 кілометрів ми пройшли, визволили декілька населених пунктів, захопили купу техніки, боєприпасів, починаючи від стрілецького озброєння і закінчуючи майже підводним човном. Після того у нас з’явилися БМки, 2С3, танки з сучасними тепловізійними приборами наведення, справді класні. Сам на такому танку поїздив, коли треба було перегнати. Також взяли легкоброньовані машини, броньовані КаМАЗи. Чого тільки не було. Єдине, у нас не було часу це збирати. Підрозділам, які ішли у другому ешелоні, дісталося більше. Вони мали час зібрати це майно.
-Воно працює?
-З того, що позбирали, ми багато вже використали. Танки, міномети, кулемети, протитанкові засоби працюють досі і знищують ворога.
"БПЛА – ДОРОГИЙ РОЗХІДНИЙ МАТЕРІАЛ, ЯКИЙ БЕРЕЖЕ ЖИТТЯ ОСОБОВОМУ СКЛАДУ"
-Сучасна війна неможлива без використання БПЛА…
-Найпростіший варіант для підрозділів – використання окремих БПЛА з миттєвою передачею інформації в центр прийняття рішень і звідти - на вогневе враження засобами, які у нас є, або корегування підрозділами. Навіть найпростіші Мавіки допомагають долетіти до позицій ворога. Завдати йому вогневого враження, аби він зрозумів, що йому тут не місце.
Кожній зброї можна протидіяти. Ворог використовує станції РЕБ, дронові пушки. Їх дуже багато різноманітних, які діють в різних діапазонах. Тому дрони часто стають некерованими. Багато що залежить від майстерності пілотів. Від вмотивованості і сміливості цих людей. Щоб якісно виконати завдання, потрібно якомога ближче підійти до ворога. Щоб якісно забезпечити вогневе ураження і розвідку, іноді доводиться ризикувати цими дронами та собою, тому що противник так само має не тільки засоби для глушіння роботи мавіків, а й радіоелектронну розвідку, яка допомагає з’ясувати, де перебувають пілоти і як проходить маршрут дрона. Це складна робота і дуже багато цих дронів ми втрачаємо.
Цивільні дрони не мають нести скиди. Але несуть і знищують ворога. Тому у них перегріваються та відмовляють мотори. Плюс вітер, іноді дощ. Коли приходиться працювати на мінімальному заряді, апарат не встигає повернутися. Плюс їх збивають. Тому це дуже дорогий, але розхідний матеріал, і ти з цим нічого не вдієш. Тому ми всі постійно звертаємося до людей і збираємо на БПЛА гроші, щоб забезпечити підрозділи цими апаратами.
А вони ще й бережуть життя особовому складу. Тому що вчасно виявляємо накопичення та переміщення особового складу противника. І на підходах до переднього краю вже завдаємо враження і знищуємо його.
-Тепер в кожному підрозділі має бути підрозділ БПЛА?
- Так. В кожній військовій частині я бачу роту БПЛА. А ця рота має мати легкі, середні і важкі летальні апарати, які працюють вдень і вночі, які можуть проводити розвідку на малій і великій відстані, які можуть нести легкі скиди для ураження ворога, і важкі. Плюс в цей підрозділ мають входити засоби радіоелектронної розвідки. Які так само будуть виявляти точки зльоту ворожого дрону. Необхідно мати і засоби подавлення ворожої техніки.
-Все це має забезпечуватися на державному рівні, а не волонтерами…
-Звісно. Ми до цього прийдемо. Нам залишилося ще трішки роботи, аби вигнати виродків, які залишилися і не розуміють, що державне це державне, і продовжують класти собі в кишеню те, що має іти людям або державі. І тоді всього нам вистачить, все можна буде закуповувати. А в тому, що будуть вмотивовані люди, не сумніваюся.
-Які БПЛА вам зараз вкрай потрібні?
- Дуже потрібні звичайні Мавіки-3. Плюс дуже цікаві 30-ті Матріси тепловізійні. І щоб він був не один, не два. Щоб не боятися їх втратити, бо вони дуже дорогі. Також потрібні повноприводні буси – для пунктів управління, які можна розгорнути де завгодно і дуже швидко, які обладнані моніторами, комп’ютерами, інтернетом. Самі це робимо, це не складно. Аби було з чого робити. Це на порядок підвищить ефективність будь-якого підрозділу по знищенню ворога. Вони і так скиглять і не хочуть воювати. Але якщо приділити увагу цьому і збільшити засоби вогневого враження, можна зробити легшим нашу путь по визволенню української землі.
Збір на дрон з тепловізором для групи "Адам":
Карта банки:
5375411204682996
Карта приват:
Приват:
4149629331113753
Станіслав Гришин
PayPal
Віолетта Кіртока, Цензор. НЕТ
Честь Вам і шана!
Літальні летальні апарати )))