Хто контролює острів – той контролює Чорне море: Деталі визволення Зміїного від російських окупантів
Острів Зміїний має дуже важливе стратегічне значення. Розміщення там російської ППО та військових дозволяло контролювати Чорне море навколо нього. Після знищення крейсеру "Москва", у квітні, українські захисники починають знищувати ворога. Окупанти вимушені тікати з острова, назвавши це "жестом доброї волі".
Про це йдеться на сторінці СБУ у фейсбуці.
Керівник Центру спецоперацій "А" СБУ Євгеній Хмара: Підрозділ центру спеціальних операцій – це спеціалізований підрозділ висококваліфікованих спеціалістів, яких готують до виконання саме такого роду завдань. Хлопці проходять висококваліфікований відбір і готуються до того, щоби приймати рішення в складних умовах, у швидкозмінюваних умовах. І приймати ці рішення максимально правильними і доречними на той момент. Підрозділ має в своєму складі групи, які готуються виконувати задачі на морі, на воді. Це підрозділи водолазного способу доставки. Вони мають і парашутну підготовку, і комбіновану, спосіб доставки також вони володіють. Коли стало питання, який підрозділ має виконувати цю задачу, одним з підрозділів, який міг виконати цю задачу якісно, саме був центр спеціальних операцій Служби безпеки України. Потрібно сказати, що це була важка, ризикована операція. Але вкрай важлива для нашої держави.
Ця операція була саме направлена на кваліфікацію, розрахована була на кваліфікацію операторів, спеціалістів, тих, які будуть її виконувати. І взаємодія, злагодженість дій, розуміння один одного відігравало найбільшу, найзначнішу роль. Тому що там залежало все, розрахунок був на хвилини, на секунди, на дії кожного окремо і дії кожного в складі групи. Ми маємо пам’ятати, що кожен співробітник, який брав участь, він був високомотивований, тому що розумів, наскільки значну роль відігравало звільнення Зміїного від сил противника. Так як противник здійснював оперативний контроль наших транспортних шляхів, нашого транспортного сполучення на морі. Хлопці почали діяти з перших днів, з перших хвилин, а можна сказати, і треба сказати, що і до початку повномасштабної агресії. Вони проводили свої спеціальні операції, спеціальні дії на шляхах сполучення противника. Нищили ворога в їхніх районах базування, районах зосередження, тилових пунктах управління, командних пунктах. Ми проводимо операції по деблокуванню тих чи інших транспортних шляхів, які зможуть дати максимальне логістичне сполучення нашим підрозділам сил оборони.
Керівник групи ЦСО "А" СБУ Зміїного з позивним Кот: У нас не було достатньо багато часу, щоб тренуватися. Але взагалі наш підрозділ тренувався до цього. Там той досвід, який у нас був попередній, ми використовували його. А уже безпосередньо перед операцією, це були деякі штрихи, які потрібно було підготувати спеціально для цієї операції. Наш підрозділ має досвід проведення спецоперацій на землі, на воді. Тому безпосередньо ми приймали там участь. Коли ми отримали це завдання, я думаю, це потрібно згадати, що це було квітень 2022 року, тоді, коли ворог контролював острів. Щоб було розуміння, що той, хто контролює острів, той контролює безпосередньо Чорне море. Західну частину. Керівництвом сил оборони і безпеки було рішення і віддане бойове розпорядження на звільнення острова наприкінці квітня. Часу було обмаль. Але наш досвід допоміг нам зробити цю підготовку якісно. Готувалися так. Ми, скажімо так, зібрали всю інформацію, яка була по ворогу, по острову. Підготували макет острова. Проводили тренування. Розписали дії кожні – індивідуальні, групові. Провели злагодження тактичних елементів. У нас просто підготовка була розписана по хвилинах. Кожен співробітник розумів похвилинно, що він робить на кожному етапі.
- Це, наприклад, що входило у вашу підготовку і чим підготовка "Альфи" відрізняється від інших військових?
- Центр спеціальних операцій А Служби безпеки України – це оперативно-бойовий підрозділ, який відрізняється дуже високим рівнем підготовки. В нього також більша частина приходить з інших військових формувань. Даже тоді, коли співробітники, скажімо так. З армії приходять в наш підрозділ, мають якийсь бекграунд військовий. Проходження тренінгів, перші 5 років вони вважаються молодими співробітниками. Вони спочатку проходять інтенсивні курси підготовки по всіх напрямках. І тільки вже після цього п’ятирічного терміну вони готові до здійснення, вважається, що вони готові до здійснення цих операцій
- Ви безпосередньо брали участь у першому етапі операції, летіли на гвинтокрилах на сам острів. Розкажіть, як це відбувалося. От настає день Х...
- У нас розписано, щоб ви розуміли, ми багато часу летіли по континентальній часті України. Але безпосередньо у нас були рубежі, на яких були розписані від хвилини дії кожного підрозділу. Тобто все було розписано, просто, як часи. Перший раз не затронуло, у нас було декілька спроб – ми зараз про це порозмовляємо з вами. На першому етапі, коли ми летіли, я помню, згадав сейчас, пролітали над континентальною частью України і просто розуміння відповідальності за цю операцію, час, в який це проходило, там пролітали над країною, дивилися на нашу Україну і запам’яталося, бачили декілька разів похоронні процесії. Ми так, дуже низько над території країни летіли. І ці думки, які на той час були, ми всі очікували взяти участь у таких операціях. Весь, скажімо так, оборонний склад – взяти участь в таких операціях. І ці похорони – було таке відчуття, що це недаремно. І от уже на підльоті до острова так сталося, що ворог підняв свою авіацію і ми не змогли дійти безпосередньо до острова. Прийшлося повернутися на берег. А потрібно зазначити, що на той час у нас було обмаль ресурсів – вогневих засобів на той час у нашій країни для того, щоби проводити цю спецоперацію. І основний розрахунок був на ефект несподіваності. І коли ми повернулися, то цього ефекта несподіваності не стало. Коли ми повернулися, ми провели нараду, на якій зазначили, що ризики операції збільшені, складності – збільшено. І кожному співробітнику моєї групи я дав можливість відмовитися від участі в другому етапі спецоперації. Але ніхто не відмовився. І от тоді, коли вже наступного разу ми летіли на острів, план був такий. Авіація проводить вогневе враження острова. І після цього ми проводимо висадку і проводимо штурмові дії. Ми висадилися і діяли по нашому плану. Були труднощі, тому що ворог був теж непростий. Фахівці, скажімо так, ворога. Підготувалися до нашої зустрічі. У них був час і до цього. І уже безпосередньо, коли вони зрозуміли, що наша країна почали проводити такі попитки проведення спецоперацій, вони підготувалися. По острову було багато, щільно посіяно мінними загородженнями. Багато мін у форматі підключення в електричний спосіб, також розтяжки. Тому ми висадилися. Діяли згідно з планом. Рухалися до центру острова. Знімали ці розтяжки, знімали міни безпосередньо і рухалися згідно з нашим планом. Вертольоти є дуже вразлива ціль для самольотів. І ворог, так сталося, в цей час підняв літаки. Це був один з факторів скасування операції, по якому керівництво прийняло рішення скасування операції. Це було розумно і правильно. Тому що дуже вразлива висадка десанту безпосередньо, коли вся штурмова група знаходиться на борту гелікоптера – це легка мішень, ціль для самольотів. Тому була така перша відмова. А потім ми підготувалися. Зробили ще одну. Ворог не встиг підняти авіацію на підході нашому до острова. І тому ми провели висадку. Потім ворог підняв свою авіацію. Але уже десант висадився на берег і ми почали діяти. Діяти згідно з нашим планом, рухатися по тихх напрямках, які зони відповідальності у нас були. Було достатньо проблем, тому що непростий ландшафт острова. Ще раз – ворог підготувався. Він використовував якісні укриття, які були збудовані ще з часів Другої світової війни. Там румунські укриття бетонні. На цьому острові. Вони, скажімо так, допомагали ворогу організувати так оборону, що кожен метр вони могли контролювати. Але у нас була здача і ми продовжували рух, рухалися в тих напрямках, які були у нас зазначені. Десь на цьому етапі до мене дійшла команда, коли наші хлопці там вже перші поранені були, рухалися далі. у нас було одне укриття, яке ми ніяк не могли пройти. Не могли пройти це укриття, тому що воно знаходилося на панівній висоті, бетонне. Ми використали там десь половину нашого боєкомплекту ручних протитанкових гранатометів, іншого, безпосередньо на цьому етапі наші побратими з ГУРу втратили двох військовослужбовців, які дуже героїчно намагалися підійти і підривати це укриття. Але це не вийшло. Вони виконали своє завдання ціною власного життя.
Ми продовжили боротися за кожен метр. Далі ми скоординували безпосередньо з острова дії нашого Байрактару. І вже з безпілотника завдали вогневе враження, в результаті чого, скажімо так, притушили дії ворога з цієї вогневої позиції. І продовжили виконувати завдання. В даному випадку були задіяні ці підрозділи, які морської направленості. Тобто такі підрозділи проходили тренінги, щоб у вас було розуміння, з захистом – броня, каска, зброя. Долали дистанції водою більше ніж 5 км. Тому ми були готові до виконання таких задач, тому і були задіяні. Також специфіка безпосередньо нашого підрозділу – дії в міській місцевості, але на острові знаходилося декілька будинків. І це безпосередньо була наша задача. Ми по них працювали. Брали під контроль кожне приміщення, заходили там і продовжували рух далі.
Керівник ЦСО "А" СБУ Євгеній Хмара: складність цієї операції була в тому, що противник був в укриттях. Противник був готовий до нашого штурму. Розрахунок був на раптовість нашої операції. але все ж таки ми розуміли, що він був максимально підготовлений до протидії нашим силам. І хлопцям доводилося збирати максимально свої сили і мужність, насамперед мужність, щоб підійти до цього острова. Він мав, ще раз повторюю, він мав сили, щоб підрозділ просто не наблизився до острова. Але хлопцям вдалося завдяки висококваліфікованим пілотам, висококваліфікованому плануванню і підбору часу висадки, їм вдалося наблизитися до острова і здійснити висадку. Після того ми маємо розуміння, у нас у хлопців були максимальні розвіддані, які могли в той момент отримати на той час, але все ж таких було недостатньо. І підрозділу доводилося в онлайні під час самого бою, він був швидкоплинний – там не було часу, зрозумівши ситуацію, планувати свої подальші дії. Їм доводилося поглядами, жестами, якимось двома-трьома словами сказати один одному, що робити і продовжувати спеціальну операцію, її виконувати, досягати успіху. Підрозділи зазнали втрат. Хлопці зберегли свою функціональність. Хлопці зберегли свою мотивацію і продовжили виконувати задачу.
Керівник групи ЦСО "А" СБУ Зміїного з позивним Кот: перший варіант із задіянням гелікоптерів. Але він не працював, тому що ворог підняв свою авіацію. Вертольоти – це дуже легка ціль для літаків. Керівництвом операції було прийнято рішення не використовувати гелікоптери. І в цей час катери Військово-морських сил, які забезпечували наш відхід під керівництвом безпосередньо наших співробітників. Вони підійшли ближче до острова. І вражою ракетою був вражений наш катер. До речі, якщо затронути цей катер, я думаю, це буде правильно сказати про те, що… про командира цього катеру. Цю задачу, він отримав завдання за декілька днів до проведення спецоперації. Я був безпосередньо на інструктажі і одразу відчув у ньому таку, знаєте, надійну людину, професійну. Було розуміння, що він готовий виконати ту задачу, яка на нього була покладена і був впевнений в цьому. На той момент, коли ракета прилетіла по цьому катеру, на цьому катері знаходилися співробітники також мого підрозділу. Вони мені потім розповідали, що він… він був молодий командир, але діяв дуже рішуче і професійно. Він подав команду покинути всім катер. Боровся за живучість катера. Порахував тих, хто вийшов у команду. Недорахувався всіх своїх військовослужбовців, моряків. Пішов всередину діставати їх і уже не повернувся. Загинув дуже героїчно.
Також працювала авіація ворога. Це безпосередньо було ближче до континентальної частини, а ми цього не бачили, але уже потім узнали, що також ворожою ракетою був знищений і наш гелікоптер, який прикривав наші дії. Бій проходив там. Дистанція – 100-200 метрів. Скеляста місцевість. Тому займалися евакуацією його. У цей час зазнав також поранення Аскет. Аскет, щоб дати можливість евакуювати Полтаву, надавав допомогу собі сам. Взагалі було двоє, одних з найпрофесійніших співробітників нашого підрозділу. Багато років прослужили. По Аскету можу розказати, що дуже професійний був співробітник такий. Яке б питання, яку спеціалізацію він не брав, він завжди ставав фахівцем. Такий стриманий, професійний. Мав авторитет серед керівників і взагалі наших співробітників.
Стосовно Полтави. Полтава був трохи інший. Теж професійний, більш такий, емоційний, душею колективу, він був такий лідер природний і командир однієї з підгруп був. Трохи затрону про Полтаву. Десь напередодні перед цим, з початку великої війни, Полтава діяв на сході нашої країни. Очолював групу, яка під час виконання інших задач по дорозі ще віджала у орків танк, забрала його, передала ЗСУ. Так, воно характеризує, я думаю, що співробітник був… обидва були такі, достойні. Я так хочу відмітити дії екіпажів вертольотів. Це була така важлива складова, ви розумієте, техніку, на якій вони працювали. Наприклад, був один такий случай у нас, коли ми перший раз рушили по континентальній часті України і вимушено зробили аварійну посадку. Гелікоптер, там щось вийшло з ладу. І керівництво операції швидко знайшло резервний, інший гелікоптер. Він прийшов. У командира екіпажу була можливість відмовитися від, скажімо, роботи з іншим екіпажем. Буде задіяно інший екіпаж, інший командир. Але командир підійшов до мене, сказав: хлопці, я розумію, що треба робити, я розумію складнощі, труднощі, але я буду працювати з нами. І він працював з нами. Я вдячний їм за цю роботу.
Стосовно інших підрозділів. Коли авіація противника піднялася, гелікоптери наші не могли підійти. Уже пройшов той час, який був запланований на відхід. Ми продовжували діяти на острові, виконувати свою задачу. Але потрібно виходити. А другий варіант у нас був – морський путь. Але морський путь – прилетіла ракета, був вражений основний катер. Тому ті, хто там попали в воду, поранені були евакуйовані на іншому плавзасобі. Вони поверталися на берег. Надавалася їм допомога. Залишився тільки один плавзасіб. Було недостатньо для того, щоб евакуювати поранених, вбитих і групу, яка виконувала задачу. Тому дуже швидко вступила в роботу морська охорона Державної прикордонної служби. Їхні катери – я дуже вдячний їм, вони дуже швидко відреагували. Це, на мою думку, показує, що делегування повноважень на місця, тому що катери одразу пішли на острів Зміїний і ми завдяки їхнім рішучим діям в екстремальних умовах евакуювали поранених і групу, відійшли на берег. Безпосередньо з нами діяли на острові співробітники, військовослужбовці ГУРу. Діяли на високому рівні. Запам’ятався хлопець, Вікінг позивний у нього був. На жаль, ми даже не знаємо імен, у нас не прийнято – по позивних знаємо одне одного. Вікінг був кулеметником. Щоб просто було розуміння по підготовці. В середньому кожен співробітник, виходячи на цю операцію, додаткової ваги мав 40 кг. 40 плюс – мінімум. А кулеметники – на них ще більше навантаження було. Тому що безпосередньо наш кулеметник несе на собі тисячу боєприпасів. Тисяча боєприпасів кулемету це уже 20 кг без рахунку зброї і іншого. Чому я згадав цього хлопця – тому що на відході вони прикривали дії нашої групи. І Вікінг, і наш кулеметник дуже сміливо рішуче прикривали наші дії на відході. Чому згадав? Згадую всіх, хто загинув. Через декілька тижнів дізнався уже, що Вікінг загинув на іншій операції, яку виконував. Незалежно від того, що ми з різних відомств, працювала одна команда. Але хлопці загнули. Загинули з гордістю. Ну, по цьому питанню хочу сказати. У нас так прийнято в колективі, ми говоримо: герої не вмирають. У нас керівник каже: герої не вмирають, герої йдуть на небо, а там перегруповуються. Отак ми в душі будемо думати, що вони у нашому резерві і допомагають нам звідти, зверху. Найважче розмовляти з рідними, коли вони втрачають своїх близьких.
- А це ви повідомляєте про смерть?
- Звісно. у нас обов’язок командирів – повідомити. У нас є таке, що кожен спецназовець помирає одинаком, але коли ти на похоронах стоїш, дивишся в очі дружинам, матерям, дітям, то розумієш, що ніхто з нас не одинак. Це саме тяжке, оцей етап. На жаль, він іноді стається. Але ми готуємся. Я згадую цих хлопців. Всі емоції залишаються. Пам’ятаю, похорон обох хлопців, до Аскета дружини я підійшов вибачитися, що не зберіг її чоловіка. І відповідь у мене залишиться на все життя. Вона сказала, що він був героєм, а вона – його дружина, і для неї честь бути дружиною героя. У мене більше слів не було, що їй сказати. Знаєте, такі люди і роблять цю історію. Така операція загалом, я вважаю, що вона змінює хід війни. Це низка таких задач, які привели з собою спочатку деокупацію Київщини, Херсонщини, потім Зміїного, потім після цього інші вже території. Я впевнений, що наша перемога скоро прийде. А хлопці – вони віддали все, що у них було, для цієї перемоги. Тому ми їх і згадуємо.
На похороні Полтави я розмовляв з мамою, коли уже поховали Полтаву. Мати попросила мене, щоб наприкінці війни відзвітувати їй про те, що кожен хлопець, якого ціною свого життя спас Полтава, що він живий. Для мене особисто це мотивація тренувати і готувати наших хлопців ще ретельніше. Планувати такі спецоперації більш якісно, сплановано. І ми продовжуємо, ми цю роботу робимо спочатку війни, з початку 14 року. Ви повинні розуміти, що я командир. Я несу відповідальність за кожного співробітника. Тому потрібно розуміти, що коли ризики возросли, це статистика, ми розуміли, що дуже великі ризики, але ми розуміли, як я вам казав, емоціональний фон при якому це проходило. Для нас було просто честю приймати участь у такі спецоперації. До такої спецоперації ми готувались все життя. Ми їх виконуємо, тому для нас… скажемо, не було можливості це робити. Але шанс був у кожного. Це важливо. Кожен співробітник має мати право на шанс. Але цим шансом ніхто не скористався. Всі сказали, що вони ідуть і готові виконувати цю задачу.
- А ви попереджаєте своїх рідних і близьких про такі спеціальні операції?
- Ні, ми не попереджаємо. Наші рідні, близькі взагалі небагато знають про те, що ми робимо. У нас вообще не загалом не прийнято розмовляти про наші спецзаходи. Близькі знають, що коли ми їдемо у відрядження, коли ми можна сказати декілька днів не будемо на зв’язку – так, звісно, вони хвилюються. Але вони не знають, що ми робимо. Це така корпоративна культура в нашій організації.
Керівник Центру спецоперацій "А" СБУ Євгеній Хмара: Нашу перемогу ми маємо цінувати, ті зусилля, які хлопці здійснили, маємо пам’ятати імена наших полеглих героїв. Тут я собі дозволю їх назвати, їхні позивні: це Аскет і Полтава. І дуже вкрай важливо, щоб ми були достойні їхньої пам’яті, їхніх зусиль.
