Дрони і Міноборони. Що не так?

Автор: Євген Шибалов

Додаткове пояснення, чому мене так вкурвлює саме тема дронів і саме стосовно нашого Міноборони. Мультироторні дрони, так само як і FPV - це чи не єдине питання, де нам не можуть допомогти союзники.

З тієї простої причини, що на озброєнні армій НАТО пристойного мультиротора - немає.

До цієї війни натівські генерали, як і всі інші генерали, сильно недооцінювали значення та можливості дронів.

Вважалося, що дрон може бути або розвідником, або коригувальником далекобійної високоточної зброї, або ударним БПЛА.

Відповідно, довоєнні серійні дрони літакового типу або крило, і діють на відстані ВІД двадцяти кілометрів за лінією зіткнення.

Дронами, як передбачалося, треба розвідувати та знищувати важливі цілі в глибині бойових порядків супротивника.

А на піхоту в окопах на нулі дрони, пролітаючи нагорі, зверхньо попльовують керосином чи що там в них.

Останні два роки довели, що пани генерали були, м’яко кажучи, неправі.

Таке вже бувало, і неодноразово.

Під час Другої світової війни генерали та конструктори бойової техніки так само недооцінили, скажімо, значення винаходу скромного німецького інженера Рудольфа Дизеля.

Зараз же армійська техніка дизельна вся, за рідкісними винятками.

2022 рік продемонстрував, що в умілих руках мультироторний дрон, звичайний вертольотик на радіоуправлінні з камерою, є грізною зброєю.

Вперше дрон як зборю використав цивільний, до того ж підліток. Сміливий хлопчик запустив дрон з балкона багатоповерхівки, побачив скупчення російської техніки і подзвонив нашим.

Наші передали координати арті.

Арта зреагувала.

Вийшло яскраво, гучно і красиво.

Розумні люди прецедент оцінили адекватно і практику розповсюдили.

Мультироторний дрон став бойовим побратимом солдатів ЗСУ.

Він заповнив у повітрі діапазон від нуля до двадцяти кілометрів, тобто лінію фронту та ближній тил. Мультиротор, у цивільному дівоцтві відомий як "квадрокоптер", проявив себе і як розвідник, і як коригувальник, і навіть ударний БПЛА зі скидом.

Це було нове слово у воєнній науці, і завдяки кмітливому поєднанню цивільний технологій з військовими ми могли точно вибивати ворога на ближніх підступах, не вступаючи у виснажливі у контактні бої на лініях оборони.

І це прекрасно. Ненавиджу контактні бої та щиро їх боюся більше за все на війні.

Натомість було очевидно, що ворог, падлюка така, теж хоче жити, і буде шукати способи боротьби з новою загрозою і запозичувати вдалі зразки техніки та тактику її використання.

Логічно було би очікувати, що тим часом наша держава в особі Міністерства оборони зробить все, щоби зберегти лідерство в цьому питанні і наситити війська несподівано знайденим дешевим та ефективним інструментом війни.

Але чомусь виявилося, що логіка працює тільки з однієї сторони.

Російське керівництво дійсно щедро профінансувало програми, призначені ліквідувати відставання. Попри санкції, росіяни примудрилися державним коштом закупити велику партію "мавіків" та розпочали масову підготовку пілотів.

Росіяни спромоглися модифікувати засоби РЕБ під протидію мультироторам та FPV-дронам. Для наших пілотів польоти із заглушеним GPS та відпадаючою телеметрією, так само як і великі втрати дронів - сувора реальність.

Росіяни викотили як "отвєтку" свій "Ланцет". Дуже неприємна штука.

Що в цей робило Міністерство оборони України, яке відповідає за прийняття заявок, розміщення замовлень та постачання у війська потрібних зразків озброєння та іншого обладнання?

НІХ#Я!

Все, що могли зробити волонтери та ентузіасти, вони зробили. Уклін їм за це і дяка.

Проте російська армія в питанні дронів досягла паритету, а подекуди і вирвалася вперед. Бо розрізнені зусилля відчайдухів не можуть конкурувати з концентрованою владою і грошима в руках диктатора.

Тому маємо те, що маємо.

А без зміни підходів матимемо ще гірші наслідки.

Євген Шибалов