Філософ і офіцер ЗСУ Олександр Комаров: "Роль дронів у цій війні зростає щомісяця. У 2024-му вони можуть стати основним засобом і розвідки, і ураження"

Автор: Євген Кузьменко

Торішня наша розмова з артилеристом-навідником (а за мирного життя – філософом, організатором і учасником безлічі проєктів) Олександром Комаровим була про мотивацію воювати і боронити Україну, про кредо артилериста і досвід поранення.

 У тій розмові було багато сенсів і роздумів про те місце, яке волею обставин і власного вибору займає на війні абсолютно цивільна людина.

Нинішня бесіда – іншого характеру. З нещодавнім командиром взводу батареї безпілотних авіаційних комплексів дивізіону артилерійської розвідки, а нині - заступником командира батареї з морально-психологічного забезпечення - 45-ї окремої артилерійської бригади, молодшим лейтенантом Олександром Комаровим ми говорили про суто актуальну проблематику: безпілотники і їхнє надважливе місце у війні-2024; атаки росіян на українські тилові міста; а також про те, як розв`язувати важку проблему наступної хвилі мобілізації.

- Як протягом війни змінилося місце БПЛА у бойових діях і специфіка роботи з ними? Які прийоми, які раніше вважалися основними і найбільш ефективними, нині змінюються?

- Тут, імовірно, спершу слід розділити принаймні на кілька рубрик, як-от: БпЛА роторного типу, літакового (крила) і fpv. І кожен з цих типів зазнав своїх змін і розвитку.

Я пам’ятаю, як влітку 2022 року інструктори радили нам не займатися скидами з Мавіків. Казали: не витрачайте на це час, тому що насправді успішний скид вдається один раз, приблизно, на двадцять. Але відтоді майстерність пілотів істотна зросла. Як і загалом ефективність цього типу ураження, адже сама витривалість польоту, обсяг вибухівки, яку може перенести один безпілотник - все це змінилось, вдосконалилось. Колись використовували виключно "воги" ( осколковий боєприпас калібру 40мм для підствольних та ручних гранатометів, – ред.) по 300 грамів, які ефективні проти піхоти в межах плюс мінус 8 метрів; зараз це більш серйозні, важчі засоби.

Що стосується fpv-ішок, які летять в один кінець, то з останнього, що мені відомо, застосовується вже апарат "Мамонт", який може нести до 4 кг вибухівки.

- Пояснимо для читачів: ті fpv, що, за твоїми словами, летять в один кінець, - це так звані дрони-камікадзе, задача яких – відпрацювати з вибухівкою певну ланку ворога.

- Так, правильно. Хоча мені відомі і такі випадки, коли fpv працювали скидами. Втім, з точки зору співвідношення ціна / ефективність - це оптимальний варіант щоб він працював саме як камікадзе.

Стосовно інших змін: у нас проходило багато навчань за кордоном - і ті безпілотні літальні апарати, які нам передавали з Заходу, серед іншого літакового типу, - вони просто були впроваджені як явище. Тому що на початку війни їх просто не було.

Хоча наші виробники зараз теж намагаються активно конкурувати. Є українські зразки, які дійсно ефективні і з якими працює наш підрозділ. Отже, за український сектор виробництва крил, певною мірою, можна порадіти. На моє переконання, роль дронів у цій війні зростає з кожним місяцем. У 2024 році, гадаю, вони можуть стати основним засобом не лише розвідки, але й ураження.

- Навіть так?

- В 24-му вже точно можуть. Ми зайшли в ситуацію, яку наш Головнокомандувач у відомій статті описав як… наразі патову. Тобто позиційна історія, в якій іти на відкритий штурм, тобто на безпосередній, масштабний вогневий контакт з ворогом, - означає зазнавати шалених втрат. Зараз, за оцінками британської розвідки, росіяни мають найбільші втрати за весь час. В них були шалені втрати на старті; потім при штурмі Бахмуту в березні 23 року, але зараз, при штурмі Авдіївки, – навіть трохи вищі. Ті, хто йде на відкриті штурмові дії добре укріплених позицій, - це шлях, який закінчується смертю для тих, хто туди йде.

- На жаль, це стосується і нас; якщо за нинішнього статус-кво будуть подібні спроби масштабного наступу, то і ми зазнаємо оцих рекордних втрат.

- Очевидно, так. Тому, на мій погляд, наш Головнокомандувач апелює до decision makers на Заході, озвучуючи по пунктах, які технології нам потрібні. Бо зараз іде війна технологій! Це дуже важливо. Нам не можна уподібнюватися дикунам, і використовуючи "Жуков-style" просто відправляти людей хвилями на окопи і бетонні укріплення. Нам потрібна точність, далекобійність і досконале знання поля бою. Це досягається розвідкою, а за розвідником має одразу летіти і ударний борт. Тобто вигравати ми маємо за рахунок технологій. Це війна технологій, і в 2024 роль далекобійних засобів ураження лише зростатиме. І безпілотних літальних апаратів найрізноманітнішого характеру ставатиме все більше.

- Тобто якщо у 2022 році ми з тобою згадували поширену фразу, що зараз іде війна артилерії, то у 2024 році буде війна безпілотних літальних апаратів?

- Я вважаю, що їхнє значення зростатиме. З іншого боку, слід розуміти що наша діяльність – це, по суті, обслуговування роботи артилерії. Ми погляд артилерії - хоча безпілотник і стає автономним засобом ураження, знаходить власну нішу. Якщо до того була розвідка і коригування, то в цьому році це все більше - окрема царина діяльності, якою зайняті безліч людей.

Якщо можна, дозволю собі тут ліричний відступ: це - війна, яка потребує кваліфікованих кадрів. Повторю, що ми не маємо права уподібнюватися кацапам – гнати хвилі мобілізованих на укріплені позиції. Звісно, знецінювати їхні технології теж не слід, вони є, вони вкрай небезпечні, і вони теж не стоять на місці. Їм досі вдається красти, купувати, якось по-чорному завозити деталі з Заходу, купувати в Ірані, в Північній Кореї чи Китай їм поставляє – там спробуй ще розберись. Але за рівнем втрат і за специфікою їхніх операцій очевидно, що людей вони не рахують. Нам же треба думати про кваліфіковані кадри, які здатні розібратися з високими технологіями і вести розумну війну. Розумну – означає і більш ефективну і більш безпечну для себе. Ми безумовно потребуємо поповнення, і до того, якісного. І, серед іншого, я би сказав, що креативний клас також має замислюватися про те, що цю війну ми можемо виграти лише спільними зусиллями.

До початку повномасштабної війни філософія була основною сферою застосування талантів Олександра

- Вважаєш, що у тих суспільних дискусіях, які у нас точаться навколо мобілізації, акцент має бути зміщений саме на підготовку таких кадрів?

- Я не сиджу в Генштабі, тож не можу стверджувати, яких професій скільки потрібно. Але для мене очевидно, що велика кількість людей, яких мобілізують, не мають необхідного бекґраунда, аби працювати зі складними технологіями.

- Що саме ти маєш на увазі?

- Ну приміром, скільки людей у війську, які добре знають іноземні мови? Скільки людей, які мають ґрунтовну технічну, або й гуманітарну освіту? Здебільшого це люди з середньою, середньою спеціальною освітою. Для мене великий подив був, коли я перейшов у розвідувальний дивізіон – і побачив, наскільки сильно відрізняється рівень освіти і рівень підготовки (а відтак і дисципліни, відповідальності). Тобто в високотехнологічних підрозділах потрібні люди з гарною освітою (а таких підрозділів стає все більше). Я не можу сказати: от тепер нам в цілому потрібні переважно люди з дипломами. Може, і не переважно, я не знаю, в цілому знають лише в Генштабі, але за свою царину я можу судити.

- Добре, тоді спитаю, у якому технічному забезпеченні має гострі потреби твій підрозділ? Ти знаєш, що наприкінці тексту ми ставимо інфу для донатів.

- Тут мені легко озвучити. Нам потрібні крила, тобто безпілотники літакового типу. І – я так м’яко скажу – певна кількість забезпечення в нашому випадку лягає на приватну ініціативу. На жаль, крила втрачаються: їх душить ворожий РЕБ, збиває вороже ППО. І часто буває так, що ми самостійно маємо шукати засоби й можливості. З одного боку, це від 400 тисяч і до мільйонів гривень – за один борт. І це суми, які подекуди лякають. З іншого, спільними зусиллями відновлювати наш парк нам вдається. Тут варто зважати на один важливий нюанс.

- Який саме?

- З одного боку, виходить, що це дуже великі кошти, які постійно витрачаються. З іншого боку, якщо ми порахуємо, скільки коштує один артилерійський снаряд (а їх потрібно кілька тільки для пристрілки), то виходить, що це неспівмірні суми! І з цієї точки зору, наші засоби не такі вже й дорогі. Інше питання, що бійці-артилеристи не мають самостійно шукати собі снаряди. Вони або є, або ні. Це гостре питання – одне з основних в наших міжнародних комунікаціях. Всі знають - Україні потрібні снаряди, і цим питанням займаються, в тому числі, західні уряди.

- А з безпілотниками інакше?

- Так. Держава щось дала, щось не дала, - тож, хлопці, шукаємо, хто що може; давайте збирати кошти і купувати. Адже все доступне на ринку, і якщо ми хочемо від себе максимум ефективності – ми маємо самі подбати про власне забезпечення.

- Весь час доводиться чути про те, що РЕБ – це козир в рукаві у росіян. Чи бачиш ти поступове покращення українського РЕБу?

- Мені важко оцінити, але я на це дуже сподіваюсь. Можу підтвердити, що кацапи в цьому сенсі працюють дуже активно. На ділянках, де працюємо ми, майже не існує такої ситуації, щоби взагалі було відсутнє подавлення. Всюди РЕБ, всюди постійна загроза. Вони всюди душать. Те, що ми точно в цьому напрямку працюємо, - це мені відомо. Але те, що Залужний у своїй статті для The Economist одним з перших пунктів озвучує, що нам потрібні РЕБ, говорить про те, що це на сьогодні - одна з найперших потреб. Хоча, знову ж таки, я тут можу більше судити зі сторони. Але те, що я прочитав у цій статті, - це все елементи загального виграшу повітряного простору. Йдеться і про підсилення нашого РЕБ, і про активізацію безпілотників, яка може перевантажувати ворожу протиповітряну оборону. І тоді можливо ще застосування авіації, на яку ми чекаємо. Я думаю, тут ідеться про загальний комплекс – РЕБ, ППО, авіація, безпілотники, які, у 2024 році, будемо сподіватися, стануть gamechanger’ом.

- Щодо атак ворога на український тил. Нещодавно росіяни розпочали новий "театральний сезон". Запустили близько 75 шахедів, переважно на Київ. На твою думку, чи зберігатиметься цієї зими оцей їхній тренд - удари по українських енергохабах? Чи може бути зміна пріоритетів – адмінбудівлі, газопроводи, залізничні шляхи та шосейні дороги?

- Знаєш, в нас все ж таки за цей час істотно була вдосконалена система ППО. І я думаю, що чого вони можуть досягти – це просто ефекту терору. Вони ж, я думаю, розуміють, що істотних ушкоджень вони нам завдати не зможуть – як не змогли завдати минулої зими (хоча це були і шахеди, і ракети, і ППО у нас була слабкіша). Але вони все одно будуть це робити, просто щоби зводити людей з розуму. Цивільні розповідають мені, як їхні діти сплять у ванній; та вони й самі часто не сплять ночами через те, що бояться атаки. Думаю, росіяни на це і розраховують. Це їхні методи ведення гібридної війни. В тому сенсі, що це теж технологія психологічного і інформаційного тиску. Я думаю, що вони поєднують це і з іншими інформаційними вкидами. Наприклад, в інтернеті гуляє характерне відео: люди з дуже очевидним присмаком російського акценту українською мовою обговорюють, що от, мовляв, наших вже більше мільйона загинуло.

Тобто з одного боку, у нас є постійні нічні вибухи, а з іншого – постійні інформаційні вкиди. Я думаю, вони на це і розраховують. Мені нещодавно одна обізнана людина розповіла, що їхній начальник Генштабу Герасимов захищав дисертацію з гібридних методів війни. І в його дисертації зазначається, що лише 25% ураження мають бути безпосередньо на полі бою. А 75% - це гібридні заходи. Звідси і ці підходи, коли вони запускають 80, ми збиваємо 79 - але пів країни в тилу на нервах. Все ж таки переживають за дітей, міркують, як жити в довгостроковій перспективі… Ми маємо подолати всі ці інформаційні вкиди. Маємо розуміти, що у нас дуже підступний ворог, який буде використовувати моральну складову.

- Тобто вони працюватимуть на фактор виснаження і втоми, які накопичуються. Тим не менш, чи правильно я розумію, що головна їхня задача – по-перше, зменшувати бойовий запас наших ППО, який коштує неспівмірні з дронами-камікадзе гроші; і по-друге, визначати розташування і траєкторії роботи розрахунків нашої ППО?

- Безумовно. У нас, звісно, є і мобільні розрахунки ППО. Але стаціонарні теж доводиться задіювати і по таких цілях включно. І все-таки, на мій погляд, в першу чергу вони розраховують, що колись їм вдасться задушити нас таким тиском. Адже власне населення їм вдавалося таким чином переламати. Є дуже багато різних досліджень, зокрема – от кого я знаю особисто – Девіда Саттера, відомого американського журналіста, який розслідував те, як Путін прийшов до влади. Терактами вони налякали населення - і всі проголосували за того, хто обіцяв, що це припинить. Я думаю, що, зважаючи на те, що у власній країні такий метод терору, залякування, в них спрацював, вони вважають, що спрацює і в нас. Тож нам важливо триматися за будь-яких обставин, і не вестися на їхні підступні провокації.

- Якою мірою на плани ворога з запуску в наш тил дронів-камікадзе впливає погода?

- Вітер може бути серйозною перепоною, коли це легкий борт. А коли це баражуюча бомба… Мають бути серйозні буревії, щоби безпілотники припинили роботу. Щойно виникне можливість - вони вилетять. Тому, якщо ти питаєш в тому сенсі, чи врятує нас погода – ні, не врятує. Шахеди літатимуть. Не сьогодні так завтра.

- Ще одне дилетантське – але при цьому дуже популярне – питання. Чому дрони збивають не між населеними пунктами, а коли вони вже летять над населеними пунктами, і уламки збитих дронів можуть впасти на будинки?

- Просто йдеться про те, що кожен вогневий засіб має обмежену дальність ураження. Тому їх розміщають там, де буде найімовірніша атака – а це густонаселені території.

Знаєш, це як Сент-Екзюпері писав у "Планеті людей", він же був пілотом, що коли він підіймається в повітря і дивиться, скільки у нас незаселеної землі і наскільки невеличкі насправді острівці, де горить світло – міста…тобто ми не можемо всю цю територію заставити ППО, щоб вона збивала всюди. Ставлять в певних місцях – і звісно, що це густо населені райони.

- Не можу не спитати про інформаційні складову. Ти і твої побратими слідкуєте за гучними дискусіями у наших тилових фейсбучиках? Чи є щось таке, що вас сильно чіпляє: Ірина Фаріон і її заяви? Хрестовий похід Мар’яни Безуглої проти головкома Залужного? Може, ще щось? Чи є теми, які активно обговорюється що тут, що там?

- Загалом, я думаю, у сучасному суспільстві всюди один і той самий інформаційний фон. З точки зору загальної інформації, у нас приблизно все те саме, що і в тилу. Аби зовсім втратити доступ до інтернету – такого нема. Старлінки всюди. Тому доступ до інформації є; просто бажання брати участь в тих чи інших публічних обговореннях, чесно кажучи, виникає далеко не завжди. Та й якось важко зараз відрізнити важливе суспільне питання від неважливого. Коли йдеться про речі, які стосуються безпосередньо моєї актуальної професії (як би це тригерно для мене самого не звучало, що це вже професія) - оце зрозуміліше. А щоб брати участь у інших суперечках…Для цього треба бути завжди у відповідних умовах і відповідному контексті. До контексту доступ є, щоби ознайомитись, а от умов нема. Суб’єктивно – важливим є зараз інше.

- Ти теж притримуєшся тієї точки зору, що тією чи іншою мірою на цій війні воювати доведеться усім чоловікам?

- Хочеться сказати щось оптимістичне: мовляв, ніхто не застрахований від чорного лебедя. Але у 2022 році ми вже чекали, що ось-ось буде переламний успіх - і все завершиться нашою блискучою перемогою. Зараз ми потверезішали, подорослішали і, звісно, тут треба дивитися на речі реально. Можливо йдеться не так про те, чи доведеться воювати всім у цій війні, як про те, що якщо цього не станеться – вона й не завершиться. Саме військовий досвід широких кіл громадян зробить нас непривабливими для майбутніх нападів.

Тому я і казав, що креативному класу слід замислюватися зараз про свою участь. Тим більше, що на сьогоднішній день все трохи простіше. Є цілі рекрутингові компанії, які одразу знайомлять зі специфікою, пропонують професії, різні підрозділи. Це не так як в перші дні - куди направили, туди направили. Ні, тут залежно від твого бекграунду можуть допомогти обрати професію, яку ти легше опануєш; те, в чому ти можеш бути ефективним. А люди зі здібностями до навчання можуть бути операторами тих чи інших високотехнологічних засобів, це все ж таки безпечніше, ніж окоп на передньому рубежі.

Тому, так, зараз слід ухвалювати для себе рішення. Дійсно, на сьогоднішній день ми зовсім не бачимо горизонтів завершення. Тому точно доведеться, принаймні багатьом, долучитися до нас. Вступити в цю війну зараз - означає потрапити в коло досвідчених людей, які допомагатимуть, ділитимуться досвідом. Пройти підготовку, по можливості, навчання за кордоном, перш ніж потрапити на передову. Далеко не у всіх були такі привілеї на початку повномасштабного вторгнення. А досвід і знання - це не лише твоя ефективність, але й твоя безпека.

Зараз все ще занадто багато питань, які не мають відповідей щодо нашого майбутнього. Тому зараз час вчинків – час рішучості.

Увага! Охочі допомогти підрозділу Олександра Комарова з придбанням крил, тобто безпілотників літакового типу, можуть долучитися до актуального збору на монобанку: https://send.monobank.ua/jar/3rPLZ4SdoG

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

ФОТО: архів Олександра Комарова