Політичне питання

Автор: Юрій Касьянов

Пентагон звернувся до цивільних виробників дронів із проханням розробити і надати на випробування вже в грудні цього року недорогі одноразові дрони радіусом дії до 300 км. Американська армія має намір мати цілий флот таких дронів, виходячи з досвіду нашої війни.

Що таке "недорогий дрон" по-американськи - це десь до 100 тис. доларів. Типу "шахед". Очевидно, що американці в нього обов'язково впихнуть умовно захищену CRPA-антену супутникової навігації, ще якусь оптичну систему навігації та наведення, але головне - замовник вимагає, щоб дрони могли літати взагалі без GPS, тобто - без використання супутникової навігації.

Проблема спуфінгу

Чому без GPS? - Тому що вже й у нас такі прості рішення, засновані на супутниковій навігації, не працюють. Навіть дорогі CRPA-антени не працюють. Точніше, працюють, подекуди і час від часу, там, на тій ділянці фронту або кордону, де противник (або ми) не застосовує спуфінг - підміну супутникових координат. Тому що повне придушення супутникових сигналів глушилкою, те що в побуті називається "ребом", - це одне, це не так страшно, і певний час правильно зроблений і налаштований дрон може летіти за стандартною, вбудованою інерціальною системою навігації, тобто, за даними магнітного компаса (напрямок), барометра (висота), приймача повітряного тиску (швидкість). А ось у разі підміни координат ситуація стає набагато гіршою, особливо якщо підміняється координата за висотою польоту, - безпілотник, що летить на низькій висоті 50-100 метрів, запросто може зіткнутися із землею, бо автопілот вважає, що він летить надто високо, отримуючи хибну інформацію про висоту польоту від системи супутникової навігації, що потерпає від спуфінгу.

Чи є у нас технічні рішення щодо боротьби зі спуфінгом? Чи є надійні рішення (катапульти) для швидкого запуску великих дронів, тому що дедалі частіше й частіше команди запускачів зазнають ударів ракетами ворога по місцях запуску з коліс (на шасі)?.. Чи є у нас технічні можливості для подолання ешелонованої системи ППО і РЕБ дронами?.. - У когось є, у когось немає. Немає обміну досвідом і технічними напрацюваннями. Тому що нездорова конкуренція.

Проблема з ударами безпілотниками на велику дальність

Не буду занурювати обивателів, які не мають, як правило, навіть достатньої середньої освіти (хоча майже всі мають вищу), у складні технічні речі, тож поясню по-простому - якщо майже щоночі "шахеди" залітають углиб України та атакують навіть Київ (де теж глушать і спуфять супутникові координати), а у нас проводиться масовий запуск далекобійних дронів у кількості 70, 150, і навіть 350 за ніч, і жоден із них не долітає до цілі (таке трапляється дедалі частіше й частіше), а багато хто навіть не перелітає лінію фронту або кордон, - то, напевно, у нас із діпстрайком (ударами безпілотниками на велику дальність) велика проблема.

Так-так - у нас велика проблема з "недольотами", які зазвичай списують на роботу ППО противника. У кращому разі наверх доповідається, що рознесли якусь другорядну нафтобазу, не захищену засобами ППО і не прикриту парасолькою РЕБ, або навіть склади з боєприпасами, які через російську недолугість теж нічим не були прикриті й захищені, і де снаряди, бомби та ракети зберігалися штабелями, на відкритій місцевості поруч із новенькими, але порожніми бетонними укриттями... Але, хлопці, коли востаннє наші далекі бпла літали на москву? А коли долетіли? Коли успішно бомбили аеродром Енгельс або базу в Оленье?... Де обіцяний знищений Кримський міст?.. Стоїть, зараза. Значить, є проблема.

Кожен масовий наліт дронів обходиться бюджету у $10 млн

Кожен такий масовий наліт, між іншим, обходиться платнику податків у середньому щось близько 10 млн доларів. Тому що є безпілотники, які летять на 300 км, несуть 3-5 кг бойової частини, і коштують 5 тис. доларів, а є такі самі, іншого виробника, теж на 300 км і теж 3-5 кг пластиду, але вже по 15 тис. доларів. Є такі ж на 300 км, але 30 кг пластиду - вони вже коштують 240 тис. доларів. А є 30 кг на 500 км - і вже 350 тис доларів. Ціни - умовні, орієнтовні, всім відомі. Усі професіонали знають, що дрон-камікадзе "маленький" і дрон-камікадзе "великий" мало чим відрізняються за начинкою - електроніка практично та сама, тільки розмір у "великого" більший, і двигун, ясна річ, потужніший. При цьому і стандартний обиватель, і типовий начальник обожнюють потужніші та дорожчі безпілотники з бойовою частиною "хоча б 20 кг", хоча для знищення літака супротивника на аеродромі або пускової установки С-300 достатньо й однієї піхотної гранати вагою півкілограма, а великий безпілотник легше збити.

Ціноутворення в безпілотній сфері - це секрет полішинеля: хто як зміг продати, за скільки - той і молодець. Нагорі зазвичай думають так само, як середній обиватель, прикидаючи вартість дрона за кількістю кілограмів у сотнях тисяч доларів: 20 кг - 200 тис., 30 кг - 300 тис., а ефективність розраховують із кількості кілограмів вибухівки, занесених на кількість кілометрів. Ось і виходить, що великі дрони - дорогі, а маленькі - дешеві, хоча ефективність ураження цілей, точності ударів, можливості подолання ППО і РЕБ може бути прямо протилежна.

Багато непотрібного піару і переможної бравади, водночас дуже часто на дорогому "великому" безпілотнику стоїть той самий популярний аматорський автопілот "оранж куб" (600-700 доларів), що й на "маленькому", причому наглухо приклеєний до поверхні фюзеляжу, який відчуває дикі вібрації від роботи потужного двигуна внутрішнього згоряння. Ну і що, запитаєте ви?.. - А те, що від цих вібрацій набір вбудованих в автопілот датчиків - гіроскопи, акселерометри - не працює, інерціальна система навігації не працює, і в умовах придушення сигналів супутникової навігації або спуфінгу, дорогий апарат упевнено стикається із землею. Не летить.

Десять мільйонів доларів грошей платників податків догоряють у полях і посадках, потрапляють у парки і сквери, завдають ударів по висотках, бо ціна безпілотника не завжди визначає його якість і можливість подолання ворожих ППО і РЕБ.

Проблеми у безпілотній сфері

Проблема у нас одна й та сама, що була рік тому, два роки тому, три роки тому і десять років тому - відсутність професійного підходу в безпілотній сфері, і особливо в ніші дальніх безпілотних бомбардувань. І якщо на рівні фпв-дронів не потрібно так багато знань, досвіду для забезпечення щоденної бойової роботи, і самі дрони, і технічні рішення для них не дуже складні та дорогі, то там, де працюють повністю автономні бойові летючі роботи, класичний, загальноприйнятий зараз "державний підхід" - "дати грошей, і воно саме якось запрацює, ринок все виправить" - не працює.

Якщо такою складною темою, як діпстрайк, займаються вже десятки відомств і організацій без будь-якої мінімальної кооперації на рівні розробників, виробників і запускачів, без об'єднання й консолідації знань і досвіду авіаційних конструкторів, айтішників, електронників, то ми заздалегідь приречені на неефективне використання фінансових коштів і людських ресурсів.

Ну, немає у нас стільки інженерів, щоб десятки компаній могли розробляти і виробляти однотипні за призначенням та ефективні далекобійні дрони, немає у нас стільки фахівців, щоб забезпечити кожне силове відомство професійною командою запускачів без обміну досвідом з іншими командами. Навіть наш ворог, який має значно більше ресурсів, і не ліквідував систему професійної та технічної освіти, не закрив військові заводи, робить один основний тип (та й той ліцензійний) дальнього ударного дрону - усім відомий "шахед", а не розпорошує свої можливості по десятках різних програм.

Жорстка конкуренція між виробниками і застосовувачами за похвалу і плюшки від вищого військово-політичного керівництва, за фінансові та людські ресурси не допомагає, а шкодить розвитку наших ударних безпілотних систем великої дальності. Потрібні кооперація, обмін досвідом, спільний пошук працюючих рішень. На рівні командирів - щодо тактики застосування. На рівні інженерів - щодо вирішення складних технічних завдань. Інакше ефективність наших діпстрайків і далі знижуватиметься, Київ бомбитимуть, а москва житиме добре.

І це справді політичне питання, від вирішення якого також залежить наша перемога, як і від грамотного проведення наземних операцій. Адже далекобійну зброю нам так і не дали, і навряд чи дадуть. Треба розраховувати на свої сили, і застосовувати їх майстерно.

Автор: Юрій Касьянов