В СІЗО без жодних пояснень. Як правоохоронці та судді розслідують справи проти волонтерів

Автор: Любов Величко

Чотири кейси необгрунтованого переслідування волонтерів правоохоронцями.

Винен без жодних пояснень

На початку війни у Кримінальному кодексі з'явилася нова стаття ч. 3 ст. 201-2 - за розкрадання гуманітарної допомоги. Вона передбачає покарання - до семи років за ґратами.

За ходом розслідування таких злочинів пильно стежить президент Володимир Зеленський. На початку вересня він зустрічався з керівником Нацполу та міністром внутрішніх справ, щоб обговорити це питання. А потім зробив публічну заяву, у якій навів приклад кримінальної справи, в якій відомого своєю доброчесністю львівського волонтера та громадського активіста Святослава Літинського звинувачують у торгівлі автомобілями, які призначалися для ЗСУ.

Як і у випадку зі справою Літинського, затримання по цій статті найчастіше відбуваються у прикордонних областях, у тому числі на Львівщині.

За даними Єдиного судового реєстру, зараз львівські суди розглядають дев'ять випадків розкрадання гуманітарки. Більшість цих справ досі знаходяться на етапі досудового розслідування в Нацполі (8 справ) та у Львівському територіальному управлінні Державного бюро розслідувань (1 справа).

Разом з тим хід розслідування та судовий розгляд "справ про гуманітарку" з боку президента негласно "тримає на контролі" Служба безпеки України.

Напередодні судових засідань співробітники СБУ нагадують про себе і проводять "профілактичні бесіди" із суддями, які їх розглядають - щоб ті приймали максимально жорсткі рішення стосовно підозрюваних фігурантів. Можливо, саме тому серед проаналізованих судових ухвал у судах Львівської області у п'яти із шести випадків судді обирали найсуворіший запобіжний захід для підозрюваних - слідчий ізолятор зі значною заставою.

Один із суддів Галицького районного суду міста Львова не під запис зізнався, що вже звик до візитів оперативників перед судовими засіданнями у справах про розкрадання гуманітарки. Але при цьому зазначив, що не вважає тиском такі візити до свого кабінету: "Так, приходять регулярно. Але ж, мабуть, така в них робота. Нічого дивного я в цьому не бачу".

Останнім часом подібні справи стають резонансними передусім тому, що в ролі підозрюваних виявляються люди зі зразковою репутацією. Наприклад, у продажі автомобілів для ЗСУ звинуватили відомого львівського художника Олеся Дзиндру, а в продажі бронежилетів - головного редактора бізнес-видання Mind.ua Євгена Шпитка та директора провідного тренінгового центру для тілоохоронців Олега Кончаківського.

Перед судовим засіданням про обрання запобіжного заходу для львівського художника Олеся Дзиндри небайдужі активісти прийшли під стіни суду, демонструючи свою підтримку. Фото - Новинарня

Через гучні акції протесту суд призначив Дзиндрі запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. А розглядаючи клопотання прокурора у справі Шпитка та Кончаківського, суд вирішив відправити обох у слідчий ізолятор із заставою 2 млн і 1,5 млн грн відповідно.

За логікою судді, у Кончаківського застава на 500 тисяч гривень менша, бо той брав участь у бойових діях в Бучі та Ірпені, і за бойові заслуги отримав медаль Захисника Вітчизни, зробив пожертвування для ЗСУ на суму понад 2 млн грн і має подяки від начальника військової частини.

При цьому, сума збитків, яку слідство вважає завданою Кончаківським, складає близько 700 тис. грн.

"Олег Кончаківський разом з партнерами в перші дні війни закупив для військових супутникових телефонів загальною вартістю понад 2 млн 356 тис грн. А тепер прокурори просять сплатити 2 млн грн як заставу. У них совість є? Чому слідчий Нацполіції львівської області Василь Бучинський в очі заявляє, що "арешт виховає особу"? Чому у цьому конкретному випадку не можна застосувати особисте зобов’язання або хоча б домашній арешт?", - заявив у судовому засіданні адвокат Кончаківського Андрій Доманський.

Після розгляду питання стосовно обрання запобіжного заходу нам вдалося офрекордз поспілкуватися із суддею: "Адвокати підзахисного відпрацьовують свої гроші: вони намагаються ще на етапі досудового розслідування довести, що їхній підзахисний не вчиняв ніякого злочину. Але я не буду розбиратися у перипетіях цієї справи. Моя задача - зважити аргументи прокурора та адвокатів щодо прийнятного запобіжного заходу. А винен підозрюваний чи ні - хай вирішує суд під час розгляду справи по суті".

Речі та їх імена

У розкраданні гуманітарної допомоги правоохоронці також звинувачують людей, які допомагають тим, що на прохання військових за власні кошти великими партіями купують військову амуніцію за кордоном, доставляють її в Україну, а потім продають по собівартості або із мінімальною 3-5% надбавкою, щоб покрити витрати на логістику (наприклад, на транспортну доставку).

На початку війни легально придбати бронежилети можна було у державного підприємства "Спецтхеноекспорт": інформація про це була опублікована на їхньому офіційному сайті. Але від приватних осіб замовлення тут не приймали. Договір можна було підписати тільки із юридичною особою - тобто, приватною компанією.

Допомогти військовим та їх родинам вирішив директор ТОВ "Артан центр" Олег Кончаківський. Його компанія "Артан центр" виступила посередником, який приймав кошти на свій рахунок, а потім переказував їх до ДК "Спецтехноекспорт" для закупівлі спорядження.

Головний редактор Mind.ua Євген Шпитко (на фото - крайній зліва) та директор тренінгового центру "Артан центр" Олег Кончаківський (на фото - крайній зліва) знайомі багато років, і публічно підписали меморандум про співпрацю в 2021 році. Фото - Фейсбук-сторінка Mind.ua

Слідство проаналізувало рух коштів по рахунку ТОВ "Артан Центр" у березні 2022 року. І зафіксувало, що компанія перераховувала мільйони гривень на рахунок державного концерну "Укрспецтехноекспорт", який в той час відкрито на своєму сайті продавав бронежилети усім бажаючим. А потім за допомогою контрольної закупки довело, що фігуранти дійсно продали куплені в державному концерні товари. Але чи є це злочином?

Доповідь прокурора по справі №12022140000000146 в день обрання запобіжного заходу для директора ТОВ "Артан центр" Олега Кончаківського

За словами адвокатів Шпитка та Кончаківського, слідчі вперто ігнорують той факт, що бронежилети та каски завозились в Україну не як гуманітарна допомога, а як звичайний товар. Про це свідчать митні декларації та податкова звітність, в якій вказано, що підприємці сплатили податки за цей товар. В той час як гуманітарна допомога не оподатковується законодавством.

"Відсутня письмова або будь-яка інша пропозиція донора, відсутня письмова або будь-яка інша згода отримувача, - аргументує захисник ТОВ "артан Центр Денис Записний. - Слідчий в своїй підозрі посилається на урядову постанову про правила пропуску гуманітарної допомоги через кордон України в умовах воєнного стану. Але при цьому навіть не намагається з'ясувати, яким чином перевезено відповідні товари. Але ж ми надали усі митні декларації. Вони свідчать про те, що бронежилети зайшли на територію України не як гуманітарна допомога, а як звичайний товар. І замовник товару (ТОВ "Артан центр") сплатив за нього 422 тис. грн податків. Звідси питання: за що судять мого підзахисного? За те, що він займався бізнесом і чесно платив податки?".

Натомість у правоохоронців є договір між приватною компанією ТОВ "Артан центр" та державними підприємствами про покупку товарів військового призначення. Тобто, документ про господарську діяльність між покупцем та продавцем.

Під час судового засідання у Галицькому суді 2 вересня 2022 року слідчий Василь Бучинський по-своєму почав трактувати українське законодавство. Він заявив, що "безповоротна фінансова допомога і є гуманітарною допомогою просто "за сукупністю доказів". При цьому, платники (військові та їхні родичі, які замовили бронежилети - Ред.) є донорами гуманітарної допомоги, а два державних підприємства (ДП "Спецтехноекспорт" та "Укрспецтехноекспорт" - Ред.) є отримувачами гуманітарної допомоги".

На думку Євгена Шпитка, кримінальна справа про продаж ним та Олегом Кончаківським гуманітарної допомоги була придумана керівництвом СБУ у Львівській області. Мовляв, "дехто за результатами переслідування волонтерів отримав підвищення - призначення на посаду в Києві".

Фрагмент останньої версії підозри Євгену Шпитку у кримінальному провадженні №12022140000000146

За п’ять місяців текст підозри у розкраданні гуманітарної допомоги змінювався кілька разів. Шпитко зазначає, що спочатку його звинувачували у торгівлі гуманітаркою, а тепер - у привласненні коштів, які люди перерахували на рахунки.

"Проблема в тому, що ми не збирали кошти, - пояснює Шпитко. - Ми робили спільні закупівлі амуніції, рацій, дронів. Відповідно у кожного платежу є призначення, на що його використати. А у випадках, коли ми вкладали власні кошти, щоб привезти партію, то робили це за собівартістю. Тобто це все була просто купівля-продаж товарів, в якій ніхто не отримував прибутку".

На даний момент у підозрі та матеріалах справи вже відсутні звинувачення у торгівлі гуманітарною допомогою. Але це не заважає слідству намагатись передати її до суду та не відновлює шкоду завдану репутації підозрюваних.

"Зараз справу продовжують форсувати. Вони не змогли знайти хоча б якісь порушення, тому просто називають збір коштів на картку "привласненням благодійних внесків". Нісенітниця полягає в тому, що у справі немає постраждалих, жоден з надавачів благодійних внесків не заявив про "привласнення коштів", а сама справа була відкрита на підставі рапорту слідчого на основні постів у facebook з фото з амуніцією. І все більшому колу осіб стає очевидним, що замість того, щоб займатись реальним розкраданням гуманітарної допомоги СБУ порушували надумані справи на волонтерів, які вели свою діяльність відкрито та мали за мету допомогу армії, а не якесь міфічне збагачення", - каже Шпитко.

Його адвокати вважають, що слідством керують, а слідчі лише намагається підтасовувати матеріали справи під задачі керівництва. Наприклад, вже відведений за численні порушення колишній слідчий неодноразово вмовляв свідків давати "потрібні" йому покази, або переконував суддів, в тому, що впевнений, що підозрювані дійсно винні, просто потрібно ще трохи часу, щоб таки це довести. Сам же слідчий такі звинувачення відкидав і від будь-яких коментарів утримувався: "Слідство триває, розголошувати його хід я не маю права".

В свою чергу слідчі Головного управління Нацполіції у Львівській області називали покупців бронежилетів "благодійниками". А куплений ними товар - "гуманітарною допомогою".

За словами адвоката Андрія Доманського, всього за перші два місяці війни ТОВ "Артан центр" отримав на свої рахунки 11,2 млн грн від охочих придбати військові товари: "І кожен боєць в результаті своє замовлення отримав. Ба більше, Кончаківський купував бронежилети за власні 2,3 млн грн, щоб потім продати куплений товар комусь, кому він буде терміново потрібен".

На даний час ця справа має всі шанси стати гучною не через звинувачення у торгівлі гуманітаркою з боку опозиційного політика та власника медіа, а численні порушення з боку слідства та судейського корпусу, що фіксуються стороною захисту.

Наприклад, у цій справі вже було відведено 3 слідчих. 2 слідчих було відведено за спробу крадіжки грошей під час одного з обшуків. Старшого слідчого було відведені за численні порушення, в тому числі підозру у підробці протоколів допиту.

"Вивчаючи матеріали справи, вражає масштаб ресурсу, витраченого службою безпеки для проведення розслідування. Оперативники та слідчі, задіяні у цій справі могли би за час та ресурси витрачені на цю справу спіймати 3-4 колаборантів, - додає адвокат Андрій Стужук, що на даний час проходить військову службу у Національній Гвардії України. Вони познайомились зі Шпитком, коли останній допомагав з постачанням амуніції ДФТГ, що вела військові дії в Донецькій області і де проходив службу Стужук навесні.

Подібні скандали обурюють волонтерську спільноту. Мовляв, кількість призовників збільшується, касок і бронежилетів постійно не вистачає, а закупівлі в Міноборони не пришвидшуються. І тому дивним виглядає позиція правоохоронців, які затримують людей, які за власні кошти купують необхідне обладнання, і потім продають його в Україні - тим, кому воно потрібне тут і зараз.

Щоб зупинити непотрібні баталії, проаналізувавши судову практику винесення рішень у справах за статтею ч. 3 ст. 201-2, юристи Олександр Ружицький та Нірвал Вішевник пропонують правоохоронцям та суддям при оцінці незаконного використання гуманітарної допомоги спершу отримати відповіді на такі запитання:

1. Чи є товар гуманітарною допомогою у розумінні профільного закону, тобто:
2. Чи був він отриманий від донорів безкоштовно?
3. Чи був він визнаний/задекларований як гуманітарна допомога?
4. Чи відбувся подальший продаж цього товару третім особам?
5. Чи є докази у достатній мірі, які би свідчили, що у результаті продажу особа отримала прибуток?
6. Чи досягнуто поріг значного розміру — 438 тис грн?

На їхнє переконання, якщо хоча б на одне із запитань є відповідь "ні", то у такому разі відсутня об’єктивна сторона складу злочину.

Провокація злочину

У схожій із Кончаківським та Шпитком ситуації опинився депутат Черкаської міської ради Олексій Мельник. Він протягом перших трьох місяців війни був керівником добровольчого формування Черкаської територіальної громади. Мельник допомагав своїм підлеглим, купуючи за свої кошти та кошти благодійників військову амуніцію. Зокрема, безплатно роздавав військовим бронежилети та кевларові каски, тактичні аптечки тощо. Таким чином він допоміг сотням бійців, які воювали на передових рубежах.

"Друзям важливо організувати допомогу, а не просто кошти переказати, - розповідає Олексій Мельник.- Щоб придбати бронежилет - це ж не просто треба зайти в магазин і купити. Пройдіть процес замовлення тактичних навушників заради експерименту. Цим можуть займатися люди на мирній території, в яких є час та інтернет. У бійців такої змоги немає. Вони під обстрілами постійно знаходяться. Ми зі Швейцарії, Польщі, США, Канади амуніцію привозили".

22 квітня 2022 року. Бійці територіальної оборони міста Черкаси із подарованими кевларовими касками, тактичними окулярами, бронежилетами, спальними мішками, які допоміг придбати та доставити Олексій Мельник. Фото автора

Фабула справи №12022250000000113:

13.05.2022 український кордон перетнули 28 тепловізорів для потреб добровольчого формування №6 Черкаської міської територіальної громади, командиром якої є Мельник О.О. У митній декларації було вказано, що ці тепловізори передає канадська діаспора. Підставна особа X попросила Мельника продати йому тепловізор. Мельник йому відмовив, але порадив звернутися із цим проханням до громадянина США N. Особа Х звернулася до особи N і передала кошти за тепловізор готівкою через кур’єра посередника. За невстановлених органом досудового розслідування обставин Мельник О.О. продав, ще 27 тепловізорів. Кому, де, коли і за яких обставин - невідомо.

Як і у випадку зі справою Шпитка, слідство закриває очі на те, що військову амуніцію Мельник доставляв з-за кордону як звичайний товар, а не гуманітарну допомогу. Про це говорять акти прийому-передачі та чеки про оплату товару. Як докази винуватості волонтера правоохоронці використовують контрольну закупку та записи телефонних розмов, в яких Мельник обговорює із друзями вартість придбаної амуніції.

Мельник згадує, як до нього звернувся чоловік із проханням продати йому тепловізор. Згодом з'ясувалося, що це підставна особа, яка співпрацювала із правоохоронцями як агент: "Той чоловік приходив до мене аж п'ять разів, і кожного разу просив - продайте тепловізор. Ми казали, що продати не можемо, а можемо тільки подарувати. Просили від нього підтвердження про те, що він військовий і що готові передати на його військову частину. Але він казав, що не хоче він вступати в ЗСУ, а сам йде на війну і в нього є спонсор айтішник. Ми пояснюємо, що у випадку поранення або смерті не буде компенсації для рідних, але він все одно нічого не хотів слухати".

Під час останнього візиту незнайомець запитав, в кого Мельник купує тепловізори. І депутат дав йому контакти свого постачальника зі США. Згодом слідчі використали цей факт передачі контакту як доказ винуватості у розкраданні гуманітарки. Хоча: 1) сам Мельник тепловізор не продавав, 2) проданий американцем тепловізор не був гуманітарною допомогою.

"Підставна особа з моїм постачальником зв'язався, домовився про покупку, - пояснює Мельник. - Американець сказав, де забрати ці речі. Потім забрав ці речі у кур'єра і готівкою з ним розрахувався, заплативши 70 тисяч гривень. І в цей же день ввечері до мене з обшуками прилетіло СБУ".

"Тепловізори Мельник не замовляв, - коментує справу свого підзахисного адвокат Мирослав Тараненко. - Купляла тепловізор підставна особа в США - агент СБУ, скоріше за все. До чого тут Мельник? Логіка слідства така - Мельник купував схожу амуніцію військовим".

Справу три місяці розслідували слідчі Головного управління Нацполіції в Черкаській області. Зараз вона уже передана до суду. З точки зору Кримінально-процесуального Кодексу, дії підставного покупця тепловізора трактуються як провокація злочину.

Така сама провокація злочину була і у Львівській справі Матиса і Шпитка. Підставна особа Ростислав Гелета був фігурантом кримінальної справи у 2021 році, після якої почав співпрацювати з органами. І це не єдина справа, де його використовували для провокації злочини. Він також приймав участь у провокації злочину проти посадових осіб ДП "Львіввугілля".

Практика Європейського суду з прав людини говорить, що підбурювання з боку поліції відбувається, коли правоохоронці або їхні таємні агенти не обмежуються пасивним розслідуванням, а для отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб’єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Щоб притягнути волонтера до кримінальної відповідальності за ст. 201-2 ККУ, масштаб розкрадання мав бути у розмірі 350 неоподаткованих мінімумів громадян або більше. Але 70 тисяч гривень, які заплатила підставна особа за тепловізор, на цю мить - це лише 56 неоподаткованих мінімумів громадян. Та правоохоронці знайшли простий спосіб, як збільшити суму завданих збитків.

"Орган досудового розслідування, зазначив, що за невстановлених обставин Мельник продав, ще 27 тепловізорів, - розповідає адвокат Мирослав Тараненко. - Правда, кому, де, коли - невідомо. Слідчі так і не з'ясували, де ці 27 тепловізорів, хто їх купив і чи взагалі були у Мельника ці тепловізори?".

"У нас цих тепловізорів немає, бо ми їх не замовляли, - пояснює Олексій Мельник. - Як аргумент слідчі кажуть, що в якійсь митній декларації написано, що чиказька діаспора надсилає нам ці речі. Але ж лист - це не показник того, що воно в нас є! І доказів про отримання нами цих предметів немає. На суд здійснювався тиск з боку СБУ, прокуратури. Це показник для слідчих, і їм байдуже, що на засідання приходили сотні військових, щоб мене підтримати".

Благодійні фонди під ударом

Закон забороняє продавати товари, які волонтери придбали за кошти благодійників. Але чи слід відправляти до в’язниці відповідальних осіб у ситуації, коли благодійний фонд відкрито та публічно пропонує військовим стати співучасниками закупки необхідного товару, щоб купувати його не за повну ціну, а за частину вартості? По такій схемі з 2016 року працювала відома на Закарпатті організація "Рух підтримки закарпатських військових".

Аж до травня 2022 року правоохоронці не звернули увагу на цю програму співфінансування. "Це свого роду спільнокошт - коли ми частину коштів збираємо, а частину дають військові. Так ми можемо купити більше товарів, і хлопці отримують їх набагато дешевше", - пояснює керівниця БФ "Рух підтримки закарпатських військових" Галина Ярцева.

Щоб застосувати статтю кримінального кодексу про продаж благодійної допомоги, слідчі здійснили контрольну закупку через свого агента. Той придбав 5 шоломів на суму 22 тисячі гривень.

"Ми придбали 1250 шоломів, майже всі з них роздали безплатно по запитах від військових, - розповідає Галина Ярцева. - А те, що лишилася (приблизно 1% від загальної кількості), запустили по програмі співфінансування - по 85 доларів за шолом, тобто, у два рази дешевше, ніж їхня ціна на ринку. Закупщик - це був цивільний, а не військовий. І питав кілька разів - чи у вас там продається, хоча йому казали, що це благодійний внесок. Гроші він кинув у волонтерську скриньку".

Щоб сума збитків була достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, правоохоронці звинуватили Галину в нецільовому використанні благодійних внесків. А підставою для цього стали благодійні ярмарки, на яких вона продавала товари із патріотичним мерчем. Мовляв, кошти за продаж волонтерка пересилала на свій рахунок.

При цьому, правоохоронці не звернули увагу на те, що згодом всі гроші були витрачені на покупку військової амуніції.

"Ми купували футболки і торби, брендували їх, частину на ярмарках продавали публічно, - розповідає Галина Ярцева. - Наприклад, у березні та квітні у нас була лінійка мерчу із рускім корабльом - купували у підрядника і його продавали дорожче. А весь прибуток витрачали на потребу ЗСУ - наприклад, на покупку тепловізорів. Потім нам "шиють" нецільове використання благодійних внесків - за виготовлення і продаж патріотичного мерчу!".

Фабула кримінального провадження:

Галина Ярцева маскувала продаж гуманітарної допомоги під виглядом "благодійного внеску": пропонувала громадянам придбати спорядження за "спеціальною ціною" — 50% від повної вартості. Волонтерка давала підписувати відповідні акти, у яких зазначалося, що це благодійний внесок. За попередніми даними, з лютого 2022 року саме на ці рахунки було переведено понад 3 млн гривень. Слідство вважає, що ці гроші фігурантка зберігала для себе. Маючи цю суму на рахунках, волонтерка продовжувала поширювати інформацію про те, що коштів не вистачає й необхідний терміновий збір на потреби ЗСУ. У такий спосіб було виведено майже 600 тисяч гривень, які надійшли як благодійні пожертви. Кримінальне провадження зареєстроване за ч. 3 ст. 201-2 ККУ - незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги в період дії воєнного стану.

Волонтерка вважає цю справу замовною і розповідає про кричущі факти у діях правоохоронців. За її словами, очолювана нею організація "Рух підтримки закарпатських військових. Ужгород" офіційно зареєстрована як юридична особа була лише 13 травня 2022 року. А справу в Єдиний реєстр досудових розслідувань правоохоронці внесли заднім числом - 3 травня - вказавши при цьому, що Ярцева є керівником організації, якої де юре не існувала.

"Без ордерів у нас на складах СБУ та поліція проводили обшуки, користуючись воєнним станом. Все зі складів вивезли,- розповідає Галина Ярцева. - А суди відбувалися в місті Іршава за 100 км від Ужгорода, тому що вони придумали, що у нас був якийсь хаб гуманітарної допомоги в селі Білки Іршавського району і ми з того хабу продавали гум допомогу: шоломи, берці. Але біда в тому, що цього хабу в нас ніколи не було".

Волонтерська спільнота під керівництвом Галини Ярцевої - найбільша у Закарпатті. Протягом восьми років вона допомагала армійцям та їхнім родинам. Тому кримінальна справа не залишила байдужими ні військових, ні місцевих жителів: вони приходили на судові засідання, на яких вирішувалося питання запобіжного заходу для волонтерки.

Командир батальйону "Карпатська січ" Тарас Дяк охарактеризував цей процес "кошмаренням місцевих волонтерів" з боку правоохоронних органів: "З невимушеною цікавістю спостерігаємо, як правоохоронці на Закарпатті кошмарять місцевих волонтерів та вилучають допомогу, яка адресовувалася на передову. З нетерпінням чекаємо, коли ці ж герої в погонах приїдуть на "нуль", щоб конфіскувати амуніцію, речі та медикаменти, які змогли сюди просочитися повз їхнє пильне око".

Волонтерка Галина Ярцева під час затримання СБУ, фото - Служба безпеки України

Зараз волонтерка на свободі - запобіжний захід їй не подовжили, бо в середині серпня кримінальну справу передали в міжнародне співробітництво. Розуміючи, що кримінальний процес може зайняти десять років, Ярцева вирішила відбілювати свою репутацію всіма доступними методами. Зокрема, вона подала до суду із заявою про захист честі та гідності, які сплюндрували правоохоронці незаконними, на її думку, діями.

"На кону моя репутація і довіра людей. Місто маленьке, всі всіх знають, - коментує волонтерка. - Ми подали справу в суд про честь і гідність, 9 грудня буде засідання, розглядатиме справу Ужгородський міськрайонний суд. Відповідачі - СБУ, НПУ, прокуратура Закарпатської області - які поширили інформацію про звинувачення про збагачення. Обличчя так зробили, що кожна собака в місті мене впізнає. В одну хвилину як по команді опублікували ці дописи".

Поспішні висновки

17 травня Львівський Оборонний Кластер заявив про крадіжку бронежилетів в української армії: плитоноски, які ЛОК передає захисникам безкоштовно, продавались в "Епіцентрі" по 12,5 тисячі грн за одиницю.

У ЛОК пояснили, що на чохлах бронежилетів в "Епіцентрі" вони знайшли серійні номери, які ця організація наносить під час виробництва.

Бронежилети в Епіцентрі, фото - Фейсбук-сторінка ЛОК

Голова правління Львівського Оборонного Кластеру Максим Плєхов назвав продаж своїх плитоносок "не просто шахрайством", а "актом державної зради". Активісти звернулися до СБУ і передали інформацію про всі деталі виробництва та відправки товару. До розкриття злочину залучили Департамент кібербезпеки Служби безпеки України та слідчих Державного бюро розслідувань.

Фабула кримінального провадження:

Керівництво компанії "Венето" намагались незаконно продати понад тисячу бронежилетів на загальну суму понад 12 млн грн. Ці засоби захисту були виготовлені в Україні громадською організацією "Львівський оборонний кластер", і через Черкаську військову адміністрацію мали бути передані на потреби оборони. Однак замість безкоштовної передачі українським військовим, причетні чиновники намагались продати бронежилети через афілійовані комерційні структури та мережу магазинів "Епіцентр".

В "Епіцентрі" повідомили, що бронежилети поставила компанія "Група Венето", яка має на них усі документи: товарні накладні, сертифікати випробувань та якості. "Відповідно, ТОВ "Епіцентр К" правомірно закупив сертифікований товар з усіма підтверджуючими документами".

В "Епіцентрі" також додали, що на фото з виробничих приміщень "Групи Венето" можна побачити "тканину для виробництва, залишки плитоносок, відходи після порізки металу на жилети. Бірки на жилетах містять інформацію та штрих-коди складської програми, яку використовують на виробництві "Групи Венето".

Фото з виробничих приміщень "Група Венето". На території компанії можна побачити тканину для виробництва, залишки плитоносок, відходи після порізки металу на жилети. Бірки на жилетах містять інформацію та штрих-коди складської програми, яку використовують на виробництві "Групи Венето". Фото - Фейсбук-сторінка Епіцентру

Через кілька днів після гучного скандалу "Епіцентр" зняв з продажу всю продукцію від цього постачальника та припинив з ним всі взаємовідносини.

Черкаська обласна військова адміністрація заявила, що до питання комерційної реалізації бронежилетів жодного відношення не має: "Черкаська ОВА отримала від ЛОК гуманітарну допомогу - тисячу тканинних чохлів для бронеплит, а не бронежилетів. Ці чохли військова адміністрація привезла на зберігання до складу компанії "Венето". Це підприємство ("Венето" - Ред.) мало виготовити бронеплити для цих чохлів із спеціального металу, наданого ОВА. Надалі готові засоби захисту, надані цим підприємством, у зазначеній кількості були передані в підрозділи ЗСУ, що підтверджено відповідними актами".

В.о. директора ТОВ "Група Венето" Олександр Жученко заявив, що розкрадання гуманітарки не відбувалося, при відвантаженні чохлів Черкаській ОВА сталася помилка через "людський фактор". А тому він не вважає винним себе та своїх співробітників: "Ніхто не постраждав. Єдині, кому заподіяно шкоду - це репутація Групи компаній Венето, Епіцентр, та їх засновників".

За його словами, "Венето" виготовляла бронежилети для продажу в мережі "Епіцентр": із металу вирізалися плити та шилися чохли для них. Разом з тим, на складі "Венето" на прохання Черкаської ОВА певний час зберігалися брендовані чохли ЛОКу. Оскільки візуально чохли, пошиті "Венето" та чохли ЛОКу дуже схожі, хтось із працівників на складі їх переплутав. В результаті, в "Епіцентр" потрапили 200 бронежилетів, для яких використали чохли із гуманітарної допопоги ЛОКу. А Черкаська ОВА отримала змішану партію: 800 плитоносок ЛОКу та 200 - "Венето".

Через півроку після початку слідчих дій керівництво ЛОКу не змінило свою жорстку позицію. Дмитро Шульмейстер у коментарі для Цензор.нет заявив, що кількох співробітників його організації уже допитали слідчі у рамках цієї справи, і сам він готовий виступати свідком у суді, коли це буде потрібно.

"Ми не слідчі, і не судді, і не знаємо, навмисно було допущено помилку компанією "Венето" чи ні. В будь-якому випадку, ми впевнені, що такого не має бути", - сказав він.

"Коли правоохоронці переконалися, що людський фактор є, вони втихомирилися, зараз уже не проводяться активні слідчі дії. Але справу не закрили, досудове розслідування триває", - пояснює Олександр Кобилянський, адвокат ТОВ "Група Венето".

Наявна кримінальна справа принесла не лише репутаційні, а й матеріальні збитки. В компанії констатують, що деякі великі контрагенти відмовляються продавати їхній основний товар - матрац. Партнери пояснюють, що поки кримінальна справа не закрита, продовжувати ділові відносини для них небезпечно з точки зору репутації. Тому продажі у "Венето" суттєво впали.

Адвокат підкреслює, що не помітив неправомірних дій зі сторони слідчих. Але компанію обурило те, як Служба безпеки України подала неправдиву інформацію на своєму офіційному телеграм-каналі, розповідаючи про цю справу. Мовляв, цей фактор дуже сильно вплинув на тональність, в якій згодом висвітлювали цей кейс українські медіа.

"Нам дуже не сподобалося те, що СБУ показали це, як велику перемогу, хоча це не відповідає дійсності, - пояснює Олександр Кобилянський. - І в дописі, який поширили СБУ, вказали суму збитків 12 млн грн, хоча насправді мова про 200 тис. грн. Підприємство будували 30 років не для того, щоб потрапити в скандал через якісь 200 тисяч гривень".

Справа стала публічною, і після пояснень "Венето" в СБУ почалися внутрішні перевірки - мовляв, чи не занадто рано вони зробили висновок про злочинні наміри компанії?

"Обшукати - це одне, а довести в суді це інше, - коментує внутрішні розбірки через цю справу офіцер ДКІБ СБУ на умовах анонімності. - Були внутрішні перевірки на предмет заангажованості співробітників СБУ. В результаті, правда, так нікого до відповідальності не притягнули. На законодавчому рівні варто було б розглянути питання амністії для всіх волонтерів, які намагалися допомогти ЗСУ в перші місяці війни - коли через хаос доводилося привозити допомогу всіма правдами і неправдами".

Любов Величко для Бізнес Цензор