Україна вперше приватизувала морський порт. Чи потрібно було продавати?
Фонд держмайна планує приватизувати порт "Усть-Дунайськ" на Одещині. Водночас ділки, які роками контролювали порт, намагаються зірвати приватизацію. (Текст від 16.01 оновлено результатами аукціону, який відбувся 17.01)
Фонд державного майна провів приватизацію порту "Усть-Дунайськ" за 201 млн грн ($5,5 млн). Остаточна цінова пропозиція за порт у 3,3 раза перевищила стартову ціну, яка становила 60 млн грн.
За порт змагалися 8 інвесторів. Тепер переможець має 20 робочих днів на сплату вартості лоту.
Ім'я переможця поки не повідомляється.
Порт "Усть-Дунайськ" від початку повномасштабного вторгнення перевалив на експорт більше 150 тисяч тонн зерна. Таке кратне збільшення перевалки зумовлене об’єктивними обставинами, а не ефективністю менеджменту.
Загалом, до 2022 року, порт типово був збитковим. Тому потрібно було знайти ефективного приватного власника через відкриті торги.
"Усть-Дунайськ" розпочав свою роботу в далекі 70-ті роки, як пункт перевалки вантажів з Європи до Південно-Східної Азії. Однак, порт не був серед лідерів по перевалці навіть серед невеликих портових інфраструктурних об’єктів.
Десятки років саме великі порти Одеси забезпечували левову частину українського експорту. Вони мають спроможності приймати крупні судна, які за раз можуть перевозити до 150 тисяч тонн зерна.
Порти Дунаю мають в десятки разів меншу спроможність, наприклад – невеликі судна до 8 тисяч тонн.
Якщо порівняти "Усть-Дунайськ" і порт "Чорноморськ", що розташований поблизу Одеси, то за період 2019-2021 роки перший перевалив 64 тисячі тонн вантажів, тоді як другий – 25,6 млн тонн. Різниця феноменальна – 400 разів. Хоча, проаналізувавши ситуацію, можна сказати – подібний відрив по результатам не має бути настільки разючим. Інвестиції у великі морські порти були значно більш привабливішими, ніж порти на кшталт "Усть-Дунайську".
Крім цього, звертаємо увагу на фінансові показники "Усть-Дунайську", що вочевидь роками керувався не надто ефективними менеджерами.
З 2019-го по 2021-й цей порт був збитковим, максимально досягши показника в "мінус" 308 тисяч гривень за рік. Далі розберемо хто і як контролював "Усть-Дунайськ".
Війна, як другий шанс для дунайського порту
Після 24 лютого 2022 року ситуація у сфері перевезення морськими портами кардинально змінилась. Більшість з інфраструктурних об’єктів були заблоковані, однак не порти Дунаю.
"Усть-Дунайськ" відновив роботу одним з перших, вже з 1 квітня. З того часу там перевалили на експорт 153 тисяч тонн зерна. За січень-вересень 2022 року порт отримав прибуток 848 тисяч гривень.
Однак, для збільшення експортного потенціалу порту потрібні значні інвестиції. Мова йде про сотні мільйонів гривень, яких в держави не знайшлось за 30 років.
Продавши порт на відкритому приватизаційному аукціоні, Україна вирішить відразу три проблеми. Перш за все, отримаємо додаткові кошти до держбюджету. По-друге, залучить приватного інвестора, що буде зацікавлений розвивати даний напрямок бізнесу. Тут йдеться про податки різного рівня, розвиток портової інфраструктури і підвищення конкуренції на ринку морських перевезень.
По-третє, Україна вчергове зробить свій фундаментальний внесок у вирішення світової продовольчої кризи.
Крім того, розвиваючи дунайські порти, ми нівелюємо великий логістичний ризик, який виник після 24 лютого. Наша економіка виявилася неготовою до блокування портів Одеси, на які до повномасштабної війни припадала левова частка всього українського експорту.
Зокрема, до 24 лютого 2022 року через найбільші порти Одеси та Миколаєва експортували, щонайменше, 70% продукції гірничо-металургійного комплексу.
Через блокування цих портів Україна втратила дві третини експорту металопродукції. Бізнес не встиг переорієнтувати всі свої експортні потоки через дунайські порти чи західний сухопутний кордон.
За підрахунками Української асоціації вторинних металів, за січень-листопад 2022 року валютна виручка від металопродукції впала, у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року на 65,5%, тобто до $4,35 млрд.
Чому потрібно було "очистити" і продати порт?
Очищення будь-якої структури перед приватизацією є основоположною умовою для високої конкуренції на аукціоні (торгах).
Може йти мова як про інституційне очищення (зміна керівництва), так і про фінансове ("закриття" боргів, податків, соціальних внесків) або судове (виведення з-під арештів). Конфігурацій надто багато.
Безумовно й те, що на кожному з державних підприємств з часом "осідає" пил від цілком зрозумілих фінансових інтересів приватних осіб за "патронажу" силовиків або окремих політичних кіл.
Про роботу на потужностях державного порту "Усть-Дунайськ" у відповідних колах зазначають наступне.
Ключовим бенефіціаром нинішнього використання порту вважають відомого на Одещині бізнесмена Андрія Іванова, що володіє групою компаній "Трансшип".
Зрозуміло, що він намагається максимізувати свої прибутки через використання порту.
Однак, називали ще одну компанію, що "приросла" до порту – "Зерновий термінал "Кілія".
Джерела в Фонді держмайна зауважили, що остання компанія вивела частину майнового комплексу з держвласності. Нині проходять оскарження у судових інстанціях господарської юрисдикції. Також абсолютно не нова історія.
Але ключовим все ж таки називають Андрія Іванова, як власника компанії, що обробила 94% вантажів порту у 2021 році.
Крім цього нам стверджували, що саме він впливав на призначення директорів вищезгаданого порту з початку 2000-х років.
Важко знайти в мережі повноцінну біографію згаданого бізнесмена. Проте можна довідатись, що свого часу він був заступником директора порту "Усть-Дунайськ". Тому безумовно, зі справою він знається добре. І цілком вірогідно, що своїм авторитетом і зв’язками якось міг впливати на призначення менеджменту цього порту.
Також можна знайти згадки, хоча це скоріш припущення, що Іванов був пов’язаний з російським капіталом. Юридично подібне підтвердити неможливо, це справа органів досудового розслідування і прокуратури.
Але, що таки можна підтвердити, так це намагання окремих "груп впливу" зірвати аукціон.
Наприклад, за даними джерел у ФДМУ, директор порту без погодження з Фондом підписав "договір оренди суден" (плавучий кран і 2 буксири) із вищезгаданою компанією "Трансшип". Ціна, як нам зазначали, неринкова.
Далі - директор десь "загубив" документи, а сам плавучий кран і буксири почергово деякі "ділки" намагались вигнати за кордон без відповідних дозволів. Ситуацію у Фонді ледве врятували, щоб майно не "розпливлося" по різним сторонам горизонту.
Нехитрий план окремих осіб, щоб зірвати майбутні торги і приватизацію загалом.
При цьому пакети документів на участь в аукціоні інтенсивно подавалися.
Підсумовуючи, порт має бути приватизовано прозоро і підзвітно. Це ключові принципи. Зазначений інфраструктурний об’єкт роками давав змогу "заробляти" різним структурам, залишаючи державі лише збитки. І якщо хтось хоче вказати пальцем на результати 2022 року, то цим доволі скромним успіхам єдине пояснення – всі інші ключові порти країни заблоковані. Тому "Усть-Дунайськ" і не показав збитків.
При цьому, жодних інституційних покращень там не робиться, просто використовують те державне майно, яке в наявності. Нагадаю, що фізичне зношення основних ресурсів порту з року в рік лише збільшуватиметься. Тому приватизація - єдиний вихід з поточної ситуації.
В свою чергу, гроші, які має сплатити переможець, профільні органи публічної влади мали б перевірити на пов’язаність з російським бенефіціарами.
Участь російських структур заборонена на рівні закону, але по факту може виявитися трохи інакше.
Олександр Лємєнов для БізнесЦензор
