У Європі досі є міфи щодо української неякісної молочки, але ми на фактах доводимо зворотне, – координаторка Євроінтеграційного комітету СМПУ

Автор: Юлiя Далецька

Представники української молочної галузі продовжують встановлювати нові контакти з потенційними європейськими партнерами. Це відкриває нові можливості для співпраці та експорту продукції. Водночас подекуди європейці досі вірять у міфи про неякісну українську молочку. На це українська сторона наводить факти та цифри, які доводять зворотне.

На початку вересня у польському місті Білосток відбувся 21-й Міжнародний форум молочних кооперативів, який є найбільшим заходом молочної галузі Центральної та Східної Європи. На нього також була присутня українська делегація.

Під час заходу чимало часу приділили саме Україні. Зокрема, відбувся окремий круглий стіл "Україна – Польща – ЄС" за участю українських, польських та європейських асоціацій, чиновників та бізнесу.

Про результати польського форуму та інтеграцію української галузі в цілому "БізнесЦензор" поговорив з координаторкою Євроінтеграційного комітету Спілки молочних підприємств України Єлизаветою Святківською.

– Як можете охарактеризувати результати форуму з боку української делегації?

Українська делегація продемонструвала високий рівень зацікавленості у співпраці з європейськими партнерами та отриманні нових знань. Було встановлено численні контакти з потенційними партнерами, що відкриває нові можливості для співпраці та експорту української молочної продукції. Форум допоміг чіткіше визначити пріоритетні напрямки роботи для української молочної галузі в контексті євроінтеграції.

– Як ставиться Європа до українських колег?

Європейські колеги виявили значний інтерес до українського молочного сектору, адже рано чи пізно ми будемо мати спільний ринок. Звичайно це викликає масу побоювань, здебільшого через відсутність чіткої картинки щодо нашої аграрної галузі.

Але ми продовжуємо доносити інформацію про нас і демонструємо спільність цінностей та прагнення до створення єдиного європейського ринку. Відповідно європейські партнери і в першу чергу поляки, як найближчі наші сусіди, готові надавати підтримку українським виробникам у процесі адаптації до європейських стандартів.

– Чи є побоювання з боку ЄС відносно інтеграції українського сектору?

Так, і це цілком природно, ми є велика аграрна держава що одночасно несе в собі для спільної аграрної політики ЄС і виклики і можливості. Є побоювання щодо конкуренції з боку українських виробників, особливо на окремих сегментах ринку, адже наша аграрна продукція без дотацій на сьогодні є, як правило, конкурентніша за європейську з дотаціями.

Адаптація до європейських стандартів може трохи вирівняти цю ситуацію, хоча значною мірою деякі підприємства вже працюють за європейським стандартами з дотриманням строгих санітарних та фітосанітарних норм.

– Чи поділяєте ви ці побоювання?

Низка побоювань, звичайно, що не безпідставні, як от розуміння що наші сучасні середні та великі молочні ферми є надзвичайно ефективними і в стані забезпечувати високу якість молока яке відповідає всім європейським вимогам. Отже це змусить Європу переглядати свої підходи до підтримки.

Разом з тим є низка побоювань, які ми швидше називаємо міфами, оскільки розуміємо, що вони не відповідають дійсності. Так, у європейців часто складається враження, що ми можемо виробляти лише "сировинну продукцію", а продукти з високою доданою вартістю – ні. Чи, наприклад, що у нас все молоко неякісне і домінує подвірне виробництво, чи що у нас олігархи все скупили і через те дрібні фермери не можуть розвиватися.

Власне для цього і потрібні такі зустрічі, щоб ми могли більше розповісти про наші реалії і на конкретних фактах і цифрах показати наш ринок. З іншого боку – зрозуміти політику ЄС, адже ми хочемо імплементувати їхні правила.

– Як би ви могли описати стан української молочної галузі в контексті євроінтеграції?

Українська молочна галузь має значний потенціал для розвитку та експорту продукції за підтримки і разом з європейськими колегами на світові ринки. Звичайно, виробництво потребуватиме модернізації та адаптації до європейських стандартів. Але більшість українських виробників зацікавлені в євроінтеграції та готові до змін.

– На скільки бізнес залучений до цього та рухається у напрямку Європи?

Більшість великих та середніх підприємств мають розуміння, що адаптації до європейських вимог не уникнути. По мірі імплементації європейського законодавства бізнес починає виконувати ці вимоги. Ті, хто хочуть експортувати до ЄС, вже добре орієнтуються в європейських практиках і застосовують їх.

– Чи є учасники, які виступають проти євроінтеграції?

По мірі поглиблення вимог вони будуть з’являтися, адже не всі зможуть знайти додаткові ресурси на адаптацію.

– Як триває робота зі створенням Дорожньої карти євроінтеграції молочної галузі?

Ми провели попередній скринінг із визначенням основних законодавчих розбіжностей та визначили пріоритетні напрямки роботи. Наразі відбувається формування робочих груп для безпосередньої роботи за окремими напрямками.

– Чи були зустрічі з європейськими експертами, на що вони радять звернути увагу у першу чергу?

Ми постійно так чи інакше маємо діалог із європейськими експертами. Запланована безпосередня їх участь у робочих групах. Відповідно до попередньої оцінки – пріоритет номер один – це впровадження систем контролю безпечності, але тут ми на законодавчому рівні практично повністю вже відповідаємо вимогам ЄС.

Так, нам потрібно продовжувати створювати ефективну систему відстеження походження молочної продукції від виробника до споживача. І власне ця робота вже давно ведеться. Більш новими є для нас такі напрямки як благополуччя тварин, сталий розвиток довкілля. Тут звичайно потрібна безпосередня участь європейців.

– На вашу думку, скільки часу потрібно українській молочці для повної готовності до вступу в ЄС?

Складно відповісти, оскільки ситуація постійно змінюється через війну. Сьогодні важливо зберегти виробництво в умовах пошкодженої енергетичної інфраструктури, втрати традиційних каналів збуту, зниженні внутрішнього попиту. Тобто головні ресурси йдуть в першу чергу на виживання в даних умовах.

Паралельно триває адаптація законодавства до вимог ЄС із передбаченими відтермінуванням його виконання до моменту припинення бойових дій.

Іноземні інвестори чекають поки закінчиться війна, а без коштів модернізацію проводити неможливо. Разом з тим, якраз створення Дорожньої карти для молочної галузі України дозволить окреслити строки і необхідні кошти – це і є одна із задач проєкту. За умови ефективної співпраці всіх зацікавлених сторін та підтримки з боку ЄС, Україна має всі шанси успішно інтегрувати свою молочну галузь в європейський простір.