Засновниця "Британського офтальмологічного центру" Наталія Фоустер: "Сертифікація в Україні – фінансова діра, що витягає ресурси і не дає розвиватись"

Автор: Ольга Прокопишина

БізнесЦензор поспілкувався з Наталією Фоустер, докторкою філософії з медицини та засновницею "Британського офтальмологічного центру" та "Німецької очної клініки" про проблеми іноземного бізнесу, зокрема медичного, що працює зараз в Україні.

"Напочатку повномасштабної війни ми відкрили другу клініку в Україні"

– "Британський офтальмологічний центр" відкрився у 2015 році. Як ви починали працювати в Україні?

– Центр справді отримав ліцензію і фактично почав працювати у 2015 році.

Ми купили старовинну будівлю у центрі Києва, вона була в дуже занедбаному стані. Щоб виконати реконструкцію довелося провести величезну роботу, додатково укріплювати схили. Використали технологію вдавлювання паль. 136 паль по периметру цієї будівлі було використано, від 144 до 14 метрів. Створили конструкцію, яка всередині наповнена арматурою, бетоном. Спеціальні підпірні стіни побудували, щоб схил не сповз, бо тут великі підземні води.

Немає точної інформації, коли ця будівля була побудована. Орієнтовно – кінець XIХ століття. Будинок мав дерев’яні перекриття і пічне опалення. Під землею йшли труби, що від маленької котельні поруч заходили в дім. Була складна система пічних труб. В одній з цих печей будівельник з бригади, що тоді вела для нас ремонтні роботи, знайшов скарб і зник з ним. Раптом заболіла рука. І його, і скарб більше ніхто вже не побачив.

– Чому Ви вирішили інвестувати у реконструкцію історичної будівлі, а не побудувати чи купити щось нове?

– Ми хотіли працювати в самому центрі міста. На той час пропозиція такої нерухомості в Києві була досить обмежена. Ця будівля сподобалась своєю красою, історичною цінністю. Це був проєкт, що було технологічно дуже цікаво реалізовувати.

– Яким був ринок офтальмологічних послуг в Україні, коли Ви починали тут працювати?

– Офтальмологія в Україні була добре розвинена. Ми запропонували послугу для клієнта з доходом середнім та вище середнього. На дуже дорогому обладнанні, на дорогих витратних матеріалах, чого жодна муніципальна лікарня не може собі дозволити.

Офтальмологія загалом в Україні на високому рівні. Тому зараз українські офтальмологи легко працевлаштовуються закордоном. Під час війни виїхало близько двох тисяч лікарів-офтальмологів, зокрема і хірургів. З моєї точки зору, фахівці зі Східної Європи недооцінені.

Учбові бази тут, звичайно, давно застаріли, але ще лишились відголоски тієї освіти, ще є достатньо сильна школа в Україні.

– Безпосередньо "Британський офтальмологічний центр" зіштовхнувся зараз з відтоком кадрів?

– Дуже багато виїхало молоді, коли дозволили виїзд для чоловіків 18-22 років. Позвільнялись. Я не кажу про лікарів, вони старші за віком. Це медбрати, регістратори.

Загалом проблема кадрів існує. Якщо раніше ми закривали вакансію за один день і черга стояла з охочих у нас працювати, бо тут зовсім інші перспективи, наукова робота, захист дисертації…То зараз ми закриваємо вакансії важче.

Взагалі перші місяці повномасштабного вторгнення наш центр працював як безоплатний пункт медичної допомоги для мешканців Києва. З 25 лютого були розвішені величезні щити з червоним хрестом.

У першу чергу ми надавали офтальмологічну допомогу. Жодна інша офтальмологічна клініка в Києві не працювала. Ми отримали вал пацієнтів, що були, на жаль, залишені своїми лікарями. Їм було потрібно продовжити лікування, продовжити певний етап операції, щоб не втратити зір. Було проведено багато операцій повністю безоплатно. З державних структур нам ніхто не допомагав. Йшли бої у передмісті Києва. Люди приходили постійно, хтось йшов пішки через блокпости, когось привозили на машинах, у нас працювали операційні, надавалась екстрена медична допомога. Ми працювали, поки були в наявності витратні матеріали.

А потім приїхала податкова, повиставляла нам рахунки за все – за світло, за газ, за зарплату. Хоча деякі лікарі перші місяці працювали як волонтери. Це правда, ми нікому не відмовляли.

У Києві залишалося тоді сім громадян Великої Британії, посольство щодня контактувало з нами і пропонувало допомогу з евакуацією.

– Зараз посольство Великої Британії якось сприяє вашому бізнесу в Україні?

– У нас не було потреби звертатися за правовою чи іншою допомогою до нашого посольства, ми проводимо щорічний міжнародний аудит і повністю дотримуємося законодавства. Хоча ми на постійному зв’язку з посольством, відчуваємо його захист та піклування, увагу до нашого бізнесу і до мене особисто як до громадянки Великої Британії. Я впевнена, що інтереси наших офтальмологічних центрів будуть захищені. Якщо в Україні їх будуть незаконно порушувати, винуватці понесуть належне покарання. Тут не буде компромісів.

Ми відкрили в Києві у перший рік повномасштабного вторгнення другий корпус – "Німецьку очну клініку". Її відмінність лише у тому, що відділ медичного контролю безпосередньо знаходиться у Німеччині.

– Чому ви вирішили тоді відкрити ще одну клініку?

– Другий корпус нам був давно необхідний. У нас велика кількість пацієнтів, яким маємо забезпечити комфорт, а не змушувати чекати в чергах.

Приміщення "Німецької очної клініки" були на той час готові приблизно на 90%. І була підозра, що якщо на час військових дій це будівництво заморозити, то потім розпочати його знову буде набагато важче. Не було й думки, що наша праця може бути не затребувана.

Зараз дві клініки виконують до 500 лазерних корекцій зору на тиждень. Ми не маємо жодного випадку ускладнень впродовж десяти років роботи в Україні. До нас під час війни їдуть пацієнти з усіх регіонів України, навіть із західних областей. Звертаються саме до нашої клініки, щоб отримати кваліфіковану допомогу, медичні послуги, що зазвичай перевершують очікування пацієнтів. До 2022 року значну кількість серед наших пацієнтів становили іноземці.

– Як сам ринок змінився під час війни? Чи став меншим попит?

Він став меншим, бо у людей в Україні банально зменшився дохід. Пацієнти дуже болісно реагують на будь-які зміни у вартості лікування. На жаль, можу констатувати, що через брак грошей пацієнти відмовляються навіть від обов’язкового лікування, у випадках, коли така відмова загрожує їм втратою зору. У нас поточна ціна не покриває витрати на обстеження пацієнтів. Але пацієнти реально не тягнуть вищі ціни. Тому ми продовжуємо працювати на високому рівні, але з дуже низькою рентабельністю.

Вартість лікування через війну суттєво зросла. Наприклад, розбомбили завод "Азовсталь", звідки отримували інертні гази. Коли спалюють азот, спалюється кисень і виходять брудні інертні гази, що потім очищаються та використовуються в медицині. Вони нам життєво необхідні. Зупинився завод з очистки цих газів. До того, як розбомбили завод, Україна забезпечувала всю Європу інертними газами. Вартість балону газу виросла в десять разів, з 1600 євро до 16 000 євро. А нам потрібен цей газ постійно.

Ще нам потрібні певні запасні частини, що подорожчали в 6-8 разів. Частина проводки для медобладнання випускалась в Україні, підприємство теж зруйноване. Ця війна, що досі триває, спричинила суттєве подорожчання лікування та вплинула на його якість.

Звичайно, лікування зараз дороге. Тому українці потребують допомоги від держави, на яку громадяни України заслуговують, зокрема на проведення життєво необхідних операцій. Можемо розглянути досвід Литви, наприклад. Там держава фінансує лікування катаракти. Існують так звані лікарняні каси. 350 євро виділяють пацієнту на лікування.

Немає сенсу утримувати велику кількість державних лікарень, де є величезні витрати на все що завгодно: фарбування стін, штори, на зарплатню головного лікаря. На все що завгодно окрім пацієнта. Набагато ефективніше було б працювати з приватними центрами, як наш. Ми зможемо виконувати 10 тисяч операцій, надайте хоча б мінімальне фінансування, якусь дотацію від держави для пацієнта. Кожна гривня з неї буде витрачатись саме на медичну допомогу, лікування хворого.

Натомість у нас постійні витрати на отримання сертифікатів відповідності, підтвердження цих сертифікатів в Україні.

Раніше ми отримували сертифікат на продукт один раз і він був необмеженої дії. Потім, здається у 2021 році, Міністерство охорони здоров’я внесло зміни стосовно сертифікатів, їх строковості. І, до речі, не всі підприємства вчасно про це тоді дізнались, що потрібно оновлювати сертифікати відповідності. І зараз кожен рік ми витрачаємо десь 15 тис. євро на сертифікати. Це вже у нас як абонплата.

Коли з’являється новий препарат, чи нове медичне обладнання, що вже пройшло успішно тестування в світі, європейські органи сертифікації провели дослідження, що його варто використовувати, наприклад, мова йде про штучний кришталик для ока. Його активно використовують у Великій Британії, в США, в Канаді, по всьому світу. В Україні я його не можу використовувати. Бо мені потрібно пройти процедуру так званої сертифікації, дуже дорогу. На сертифікацію кожного продукту в Україні ми платимо 8-10 тис. євро. За те, що певна уповноважена організація видасть нам папірець, щоб ми могли продукт в Україні п’ять років використовувати. Тому ми обмежуємось лише самим необхідним, враховуючи величезну кількість номенклатури.

Тобто в Україні пацієнт отримує все з запізненням. А якщо певний препарат має дуже вузьке застосування і не покриє витрат на сертифікацію, то його ніхто не буде завозити в Україну, сертифікувати.

Сертифікується в Україні абсолютно все, до абсурду: медичні стільці, ліжка операційні. Чи не буде алергії у пацієнта, якщо він полежить півгодини на німецькому операційному столі…

За все беруть гроші. Західна техніка часто модернізується. Наприклад, компанія Carl Zeiss виробляє операційні мікроскопи, запускає нову модель зі штучним інтелектом, на сто відсотків надійну. Це нова сертифікація в Україні, великі гроші. Стосується всього: від таблетки аспірину до складного обладнання.

Сертифікація – величезна фінансова діра, що витягає всі ресурси і не дає розвиватись лікувальним закладам: і державним, і приватним. Зараз, наприклад, вийшов новий пристрій для лікування катаракти. Він вже використовується в Японії, в США, в країнах Європи. Компанія-виробник з оборотом в мільярди доларів. На нашу країну виділили п’ять таких апаратів, з яких ми закупили два в обидві наші клініки, вартістю по 300 тис. євро. І ось ми чекаємо завершення сертифікаційних робіт у серпні наступного року.

Якщо у виробника зміниться буква в назві продукту, відбулись зміни, треба проходити цю процедуру сертифікації знову. Вона достатньо тривала. Наприклад, ми подали документи у кінці грудня, була нова продукція від виробника, а закінчили сертифікацію у травні. Зараз подаємо нові документи на сертифікацію, щоб не вибитись з цього графіку.

Якщо подивитись не лише на нашу компанію, а взагалі на галузь, це сотні мільйонів доларів просто за папірець з печаткою, які незрозуміло навіщо і кому йдуть. І це теж впливає на ціну препаратів, на вартість лікування.

Хоча можна було б просто підключитись до європейської бази, наприклад, щоб перевірити копію європейського сертифіката. Всі препарати мають серію, партію. Легко перевірити, що це не фальсифікат. І ми одразу ж отримали б величезну перевагу для наших пацієнтів.

Інша проблема в Україні – це пошук проблем контролюючими органами, це створення фіктивних кримінальних справ з відповідними наслідками.

– Тобто незважаючи на обіцянки, що буде мораторій на перевірки бізнесу, парламент навіть зібрався приймати закон про захист бізнесу, ви не відчули змін у роботі правоохоронних органів?

Чесно кажучи, ні.

Ось податкова до нас приходить з перевіркою. Ми нічого не боїмося, ми щорічно проходимо аудит у міжнародній компанії E&Y. У нашої керуючої клініки в Лондоні статус компанії з бездоганною репутацією, якою ми дуже дорожимо.

Проте загалом певні проблеми існують, які податковій потрібно вирішувати. Нещодавно шукали у "Британський офтальмологічний центр" економіста, у нас нормальні зарплати, для економіста – 53 тис. грн на руки, тобто сплачуємо 75-80 тис. грн і віддаємо 40% на податки. Ми отримали 50 резюме. З них лише один з зарплатою, що вдвічі менша за ту, що пропонуємо ми – близько 33 тис. грн. Інші 49 розповідають, що отримають мінімальну зарплату і решту в конверті.

У нас лікарі отримують в середньому 100 тис. грн, радіють, що приходить зарплата на картку. Я питаю: "Як може бути інакше?". Напевно, якось може бути, якщо до інших за 12 тис. грн йдуть працювати.

З іншого боку, я знаю конкретні ситуації, коли проти іноземних компаній в Україні відкривали фіктивні кримінальні справи. Більше року директорів водили на допити, багатозначно натякали, погрожували, врешті це все закінчувалось нічим, але і правоохоронці не понесли ніякої відповідальності за свої дії.

На таку практику взаємодії з бізнесом у українських правоохоронців хотілось би звернути увагу Офісу Президента України. І отримати відповідь: чи ми дійсно працюємо на умовах Угоди про сторічне партнерство між Україною та Великою Британією?

Наш другий корпус "Німецька очна клініка" зараз займається дослідженням сітківки ока, ми залучені в глобальну програму Global Retina Found. Мова йде про штучний інтелект, що навчається сам. Приймають участь сто кращих клінік, зокрема і наша. На чолі з професором, доктором медичних наук Вітовською Оксаною Петрівною ми залучені у створення такого штучного інтелекту, що за станом сітківки буде визначати захворювання ока. Знаходити його та видавати лікарю. До речі, на 98-99% вони потім співпадають з повним діагнозом.

І в технологіях лікування деякі процеси роботизуються. Під час проведення операцій використовуються спеціальні лазери, що автоматизують процес. Вони не залежать від настрою хірурга, від його самопочуття. У робота не буває стресу, він завжди точний. Поняття "талановитий хірург" вже відходить у минуле. Пацієнту треба результат і точність, тому ми йдемо у бік роботизації.

Ми докладаємо всіх зусиль, щоб наші пацієнти отримали найсучасніше оперативне та терапевтичне лікування за стандартами Великої Британії та ЄС, мали відмінний зір.

Більш детально про роботу наших клінік у Києві можна дізнатись у центрі інформації та реєстрації, у розділі контакти на сайтах KLINIKA.UA, EYES.UA.