Як конфлікт навколо IT-Enterprise ставить хрест на інвестиціях в український ІТ-бізнес. Аналіз державних реєстрів

Автор: Микола Кірєєв

Корпоративний конфлікт навколо групи компаній IT-Enterprise публічно загострився восени 2025 року, хоча передумови до нього, за даними журналістських матеріалів і відкритих реєстрів, існували і раніше.

Ідеться про конфлікт між співзасновниками компанії – Володимиром Михайловим та Олегом Щербатенком і його сином Олексієм. Наразі конфлікт розвивається у двох площинах, які, втім, пов’язані між собою і перетинаються: юридичній і медійній.

У юридичній площині тривають суди, якими оскаржується перерозподіл корпоративних і майнових прав на програмні продукти та торгові марки, надання документів і виплати.

У медійній площині сторони конфлікту намагаються довести якщо не правомірність, то бодай моральність своєї позиції та залучити на свій бік громадську думку, не чекаючи відповідних рішень судів.

Сторони конфлікту – Михайлов та Щербатенки – публічно обмінялися своїм баченням ситуації та, звісно, звинуватили одна одну у пересмикуванні інформації на свою користь. Утім, у справах щодо власності, істину встановити надзвичайно складно. Окрім того, досліджувати ситуацію неупереджено теж непросто, адже кожна сторона має аргументи, що переважують шальки терезів сприйняття в той чи інший бік.

Проте головне в цьому конфлікті не те, чия правда та хто кого обдурив (якщо таке було), а в системній проблемі, яка стосується всього українського бізнесу. Ідеться про вразливість будь-якої бізнес-моделі, якщо всередині неї виникає конфлікт між власниками.

Судова та правоохоронні системи тут діють вже постфактум: поки сторони пройдуть весь законний шлях, остаточне судове рішення буде винесено тоді, коли активи будуть вже давно виведені з юридичної особи, навколо якої розпочався конфлікт, а рішенням суду можна буде лише навздоганяти дії сторон конфлікту. Що, як всі розуміють, є довгим шляхом для тих партнерів, які постраждали внаслідок дій спритніших партнерів.

Суть конфлікту

Суть конфлікту зводиться до боротьби за контроль над ключовими активами IT-Enterprise: правами на програмне забезпечення, торговельними марками, клієнтськими контрактами й операційним управлінням групою компаній.

На перший погляд, все зрозуміло – давні партнери і "батьки-засновники" IT-Enterprise (Олег Щербатенко та Володимир Михайлов розпочали спільний бізнес ще за СРСР у 1987 році, згідно з інформацією з Wikipedia і сайту компанії) просто щось не поділили, тому спір між ними пішов судовим шліхом і потрібно дочекатися лише рішення судів.

Треба розуміти, що в цьому бізнесі головний дохід приносять права на код, торговельні марки, клієнтські контракти тощо. До 2025 року саме ТОВ НВП "Інформаційні технології" і ТОВ "Мастер:Глобал" мали відповідні права та здійснювали операційний контроль над їх використанням.

Конфлікт між Михайловим і Щербатенком розпочався після створення Олегом і Олексієм Щербатенками у вересні 2024 року ТОВ "Аіх діджитал" і переведенні на цю компанію всіх договорів з клієнтами, прав на всі програмні продукти, а торговельних марок на Олексія Щербатенко, які раніше належали спільним компаніям.

Причому, як заявляє Михайлов, про це він довідався постфактум:

"Усі торговельні марки, якими володіла компанія [ТОВ НВП "Інформаційні технології"], Олег Щербатенко продав своєму сину Олексію Щербатенко, як фізичній особі. На ряд програмних продуктів компанії Олег та Олексій Щербатенки без згоди партнерів та фактичних розробників програмного забезпечення реєстрували авторські права і нові торгові марки на себе як на фізичних осіб ще з 2017 року".

Володимир Михайлов публічно заявив про "корпоративне захоплення" бізнесу. В інтервʼю журналістам він стверджував, що його усунули від управління компанією, заблокували доступ до корпоративних акаунтів та офісів, а права на ключові ІТ-продукти й торговельні марки були передані без його згоди. Також він оголосив про наявні судові позови щодо захисту корпоративних прав, інтелектуальної власності, витребування часток і доступу до документів.

Олег Щербатенко публічно підтвердив сам факт конфлікту, але пояснив його "втратою довіри" між партнерами та різними поглядами на розвиток бізнесу. За його версією, йшлося про внутрішню корпоративну суперечку, внутрішньокорпоративне розслідування, а не про рейдерство.

Наприкінці 2025 року конфлікт перейшов у стадію судових спорів і переговорів про поділ активів. Володимир Михайлов заявляв, що готовий припинити судові процеси в разі "цивілізованого розділення бізнесу" і подальший розвиток окремих бізнесів.

Остаточна юридична оцінка дій сторін станом на травень 2026 року відсутня, а конфлікт продовжує перебувати в площині судів і корпоративних процедур.

Однак, здатність вітчизняної судової системи в цьому випадку вирішити конфлікт по суті, як би це робилось в англійському праві, викликає великі сумніви.

Рішення безумовно врешті-решт буде. Але те, яку сторону підтримає суд, буде абсолютно неважливо. Бо від успішного бізнесу, навколо якого почався конфлікт, у кращому разі залишиться лише назва та спогади.

Як це відбувається на практиці – демонструють цифри з державних реєстрів.

Що показують державні реєстри про структуру власності

IT-Enterprise – один із найстаріших українських розробників ERP-систем, заснований наприкінці 1980-х років.

Портали YouControl і OpenDataBot фіксують послідовність змін у власності.

У квітні 2026 року Олег Щербатенко вийшов зі складу засновників всіх компаній групи, подарувавши свої частки сину Олексію.

Порівняння даних з реєстрів, звертає увагу на те, що нова компанія "Аіх діджитал" була створена Олегом Щербатенком, на той час директором історичної групи компаній IT-Enterprise, який разом із сином Олексієм Щербатенком був тоді і мажоритарним власником історичної групи компаній. При цьому в 2024 році Олег Щербатенко став директором і нової компанії.

Що показують державні реєстри інтелектуальної власності

Згідно з українським державним реєстром інтелектуальної власності УКРНОІВІ станом на 20 травня 2025 року:

• Олексій Щербатенко володіє загалом 32 чинними свідоцтвами на торговельні марки, зокрема IT-Enterprise, MASTER:Бухгалтерія і SmartTender, а також є автором 4 програмних творів. Більшість торгових марок до 2025 року належали ТОВ НВП "Інформаційні технології" і були продані Олексію Щербатенко. Усі торгові марки на програмні продукти групи компаній IТ-Enterprise з 2017 року реєструвалися вже безпосередньо на фізособу Олексія Щербатенко, відповідно до інформації з держреєстрів.
• Олег Щербатенко є автором 8 програмних продуктів, з них 6 – разом з Володимиром Михайловим, права на які в 2025 році перейшли до ТОВ "Аіх діджитал" і 2 разом з Олексієм Щербатенком.
• Володимир Михайлов є автором 7 програмних продуктів, права на які в 2025 році перейшли до ТОВ "Аіх діджитал" і одним свідоцтвом одночасно с Олексієм Щербатенком.
• ТОВ "Аіх діджітал" отримало в 2025 року права на всі програмні продукти, зокрема IT-Enterprise і всі програми MASTER для бухгалтерського обліку від історичних компаній.
• ТОВ НВП "Інформаційні технології", ТОВ "Мастер:Глобал" і ТОВ "Смарттендер" не володіють жодними правами на торгові марки та програмні продукти.

Те, що торгові марки з 2017 року реєструвались на фізособу Олексія Щербатенка, а не на компанії, має ознаки того, що конфлікт тліє вже давно, але розгорівся в ЗМІ тільки в 2025 році.

Що показує офіційна фінансова звітність з державних реєстрів

Data-driven аналіз поданої компаніями офіційної фінансової звітності за 2025 рік і порівняння її зі звітністю за 2024 рік дозволяє побачити найгучніший корпоративний конфлікт українського ІТ в холодному світі фінансових показників з порталів YouControl і OpenDataBot.

Отже, спільна компанія, навколо якої і виник конфлікт, носить назву ТОВ НВП "Інформаційні технології". У 2025 році вона отримала 226,0 млн грн доходу та при 400 млн грн витрат завершила рік з аномальним збитком 174,1 млн грн. Збиток зафіксований вперше за період існування компанії, який є доступним в держреєстрах.

Цей збиток становить 99,9% від нерозподіленого прибутку компанії на початок 2025 року.

Активи головної компанії скоротилися зі 175,1 млн грн у 2024 році до 1 млн грн у 2025 році. Рентабельність впала з 29,14% у 2024 році до мінус 77,03% у 2025 році.

А ось дані щодо ТОВ "Аіх Діджитал", власниками якої є сім’я Щербатенків. У 2025 році компанія показала стрімке зростання – 640,7 млн грн доходу та 402,0 млн грн чистого прибутку. Рентабельність склала 62,74%, активи на кінець року – 362,1 млн грн, кількість працівників – 49.

Для компанії, створеної у вересні 2024 року, така динаміка зростання доходів у 130 разів за рік і фантастична рентабельність, як для ІТ-компанії, що працює на внутрішньому ринку та має великі державні замовлення і підряд, потребує точного пояснення джерелами й умовами контрактів, умовами придбання прав і структурою витрат.

Усі інші компанії історичного контуру IT-Enterprise також показують шалені збитки.

Загалом уся історична група компаній отримала в 2025 році 433,2 млн грн доходу і при 800 млн грн витрат завершила рік з аномальним збитком у 366,8 млн грн.

Сукупні активи історичної групи скоротилися з 381,4 млн грн у 2024 році до 14,2 млн грн у 2025 році. Дохід на одного працівника сягнув 1,9 млн грн. Рентабельність впала з 32% у 2024 році до мінус 85% у 2025 році.

Порівнюючи офіційну річну фінансову звітність історичної групи компаній (IT-Enterprise) і нової ТОВ "Аіх Діджитал" неозброєним оком видно, що річні аномальні збитки історичної групи 366,8 млн грн корелюють з 362 млн грн нерозподіленого прибутку нової компанії Олексія і Олега Щербатенків.

Юридична складова та далекосяжні наслідки для держави

Глибоко в деталі судових позовів наразі вдаватися нема сенсу – процеси тривають, справа обростає новими подробицями. Станом на 20 травня судовий реєстр України, за даними OpenDataBot, показує 12 судових справ між сторонами конфлікту.

Однак, на основі відкритих даних із держреєстрів можна зробити деякі попередні висновки.

Корпоративні дії можуть свідчити про ризики порушення фідуціарних обов’язків менеджменту – зокрема через можливе відчуження активів на користь пов’язаних осіб без належного погодження з учасниками.

Також є ознаки потенційного виведення активів: передача прав інтелектуальної власності, контрактів і ключових ресурсів на афілійовані структури.

Окремі угоди можуть містити ознаки заниження вартості активів, що теоретично створює підстави для їх оскарження. Дії Олега й Олексія Щербатенків можуть вказувати на можливий конфлікт інтересів через їхню афілійованість.

Передача часток від Олега Щербатенка родині може розглядатися як елемент реструктуризації – зокрема для захисту активів, дистанціювання від прямого володіння та зниження юридичних ризиків.

Як буде розвиватися конфлікт у судових органах – справа майбутнього. Однак, результат судового спору найімовірніше буде лише наздоганяти дії сторін.

Якщо повернутися до фінансових показників, то очевидним є наступне. Хто б не мав рацію у конфлікті, очевидно, що активи групи компаній, щодо яких виник конфлікт, вже перерозподілені. Так само перерозподілені і прибутки.

Поки триватиме судовий розгляд – а він в Україні може затягнутися навіть на десятиліття – одна зі сторін корпоративного конфлікту явно втратила якщо не весь свій бізнес, то, принаймні, його частину.

Це вже доконаний факт. Чи відбулося це в обхід правової системи України? Остаточну крапку в питанні має поставити суд.

Загалом же юридичний аналіз ситуації спирається на кілька питань:

• Чи дотримані процедури схвалення правочинів із заінтересованістю?
• Чи відповідала ціна переданих прав їхній ринковій вартості?
• Чи отримували всі учасники доступ до повної інформації?
• Чи були міноритарні співвласники залучені до корпоративних рішень?
• Чи діяв менеджмент в інтересах відповідних товариств або в інтересах пов’язаного периметра і осіб?

Відповіді дають змогу кваліфікувати події та оцінити наявність ознак потенційного виведення активів. У цій справі публічно описані обставини вказують на ризики конфлікту інтересів, можливого порушення фідуціарних обов’язків і потребу в незалежному фінансово-правовому аудиті. Правова кваліфікація залежить від первинних договорів, корпоративних протоколів, оцінки активів і висновків суду.

Що бачать в цьому конфлікті інвестори?

Однак це юридична казуїстика, яка не впливає на той факт, що корпоративний, по суті, конфлікт, є чітким сигналом для потенційних міжнародних інвесторів: їхній бізнес в Україні не захищений нічим.

Україна просуває себе як юрисдикцію для технологічного бізнесу, Дія.City, цифрової економіки й інноваційних продуктів. Така репутація тримається на довірі до правил.

Публічний конфлікт щодо прав на програмні продукти, торговельні марки, клієнтську базу та контроль над групою впливає не тільки на оцінку самої компанії, але і здатності правової системи захищати складні нематеріальні активи.

Ця історія підриває саму суть інвестицій і фундаментальну ідею Дія.Сіty Invest про залучення зовнішніх інвесторів. Інтереси венчурних інвесторів, які зазвичай заходять як міноритарні учасники та мають перспективу залишитись з повним нулем і з неможливістю реального виходу з актива в українській юрисдикції не мають жодного захисту на практиці.

Як би не закінчилися судові процеси між власниками групи IT-Enterprise, наразі очевидним є те, що чинна правова система України не здатна захистити корпоративні права жодного з учасників бізнесу країни так, як це робиться в інших юрисдикціях і в англійському праві, а пропонує тільки наздоганяти.

Наслідки такої ситуації видаються настільки очевидними, що не варто про них навіть говорити.