Пільги для електромобілів: "Хіба ревуть воли"...

1 січня 2026 року спливає 7-річний термін ключової пільги при імпорті легкових електромобілів в Україну – нульової ставки ПДВ, і ця подія останнім часом викликала неабиякі дебати, які навіть призвели до появи в парламенті ініціативи з пролонгування норми ще на рік.

Відповідну правку, внесену Дмитром Разумковим, проголосували необхідною більшістю голосів у рамках першого читання законопроєкту про державний бюджет на наступний рік. Далі слово за урядом.

Ця дискусія про важку долю електромобільності показала глибоке незнання цієї теми як народними депутатами, так і суспільством загалом. Ба більше, багато фактів відверто здивували самих апологетів електрокарів.

Ну, наприклад, дуже поширені відсилання до європейських практик, коли державні дотації на легкові батарейні електромобілі (BEV) становлять 2-6 тисяч євро. Мовляв, Україна має робити аналогічно, бо котиться в Європу.

От тільки пільга від держави на придбання електромобіля вартістю 1 млн грн становить 408 тис. грн (майже 9 тис. євро), або понад 40%. І це ми взяли досить бюджетну машину.

Завдяки пільгам, Audi E-tron коштує приблизно на 20 тис. євро дешевше за свого побратима Q8 із бензиновим мотором. А тим часом на українських дорогах є і мерседесівські "електрокубіки" вартістю 140 тис. євро, і там пільга вже становитиме понад 50 тис. євро.

Неважко помітити, що сумарна пільга становить 40%, тоді як ПДВ – лише 20%. А ще 20% – це нульове ввізне мито, яке діє останні 10 років (мито на машини з двигунами внутрішнього згоряння – це 10%), нульовий збір у Пенсійний фонд (5%) і майже нульовий акциз.

Під відверте здивування любителів електрокарів констатуємо: в Україні діє безпрецедентна система стимулювання переходу на електро.

Чи варто тепер дивуватись, чому в Україні так стрімко зростає парк BEV?

Тільки за 2025 рік очікуваний приріст досягне 80 тис. одиниць, або плюс 60%. За рік. За три роки він збільшився втричі. Але, кажуть електроактивісти, нам треба ще, щоб досягти бодай мінімальних європейських показників, якщо йдеться про частку цих машин.

Сюрприз у тому, що насправді ми вже серед лідерів континенту. Це щонайменше відчувається візуально: електрокар у Празі або Варшаві доведеться шукати, а в Україні в полі зору будь-якого водія як правило перебуває мінімум одна "електричка", а в передмісті – дві. Це підтверджують і цифри, особливо якщо правильно рахувати.

"В Україні зареєстровано близько 12 млн легковиків. Але це парк із окупованими територіями, без урахування знищеної під час війни техніки, автомобілів, що виїхали за кордон. Реальний автопарк в країні зараз 7,5-8 млн. Тобто на "електрички" припадає 2,7-2,9%", – каже один із провідних автоекспертів директор інформаційної групи AUTO-Consulting Олег Омельницький.

А що в Європі?

Якщо не зважати на норвежців і шведів із їхніми космічними в світовому масштабі третинами й четвертинами відповідно електрокарів від загального парку, то попереду нас лише Франція й Німеччина – 4% і 3% відповідно.

Отже, Україна вже в трійці європейських лідерів за часткою електрокарів. Тобто мету десятирічних пільг можна вважати досягнутою. Але ні, кажуть, електроентузіасти, потрібно ще.

Можливо, у світі наших мрій і треба. Але все псує одна, проте важлива обставина – війна.

Не важко помітити, що лідери за кількістю електрокарів – найбагатші європейські країни, де війни немає. А бідна в усіх сенсах Україна втратила на програмі підтримки "електричок" тільки за 2024-2025 роки близько 52 млрд грн. Це пільги при розмитненні й дотації на електроенергію за побутовим тарифом, яким здебільшого користуються водії електрокарів.

Якщо ж рахувати втрати держави загалом, то сюди віднесемо й близько 8 млрд грн акцизів на пальне, яке перетекло в розетки зі збитковими для держави тарифами на електрику.

Та найсмішніше спостереження в цих всіх дебатах інше. Якщо уявити, що всі пільги на електрокари скасовані, їхня ціна все одно буде значно меншою за аналоги з двигунами внутрішього згоряння. Так, якщо зараз китайський кросовер VW Id 4 коштує на $21 тис. дешевше за "дизельний" VW Tiguan, то після повернення ПДВ й мита буде дешевшим на $11 тис.

Для автомобіліста це дуже потужний аргумент, бо це на 20% дешевше за "паливний" аналог. А тарифи на електрику настільки низькі, що ними можна взагалі нехтувати.

Тому абсолютно незрозуміло, чому ревуть лобісти-електромобілісти, якщо для їхньої галузі все лишається більш ніж благополучно.

А головне, виникає риторичне запитання: коли йдеться про існування країни як такої, цій країні треба підтримувати електрокари чи все ж таки військо (на яке, зазначу, Захід нам грошей не дає. Буквально в жовтні уряду вдалося вперше вмовити партнерів на використання їхніх коштів на мілітарні потреби)?

І особисто мені дуже цікаво, як ті ж західні партнери, завдяки фінансовій підтримці яких ми досі тримаємося, дивляться на дебати навколо мільярдних пільг на такі товари першочергової потреби, як електромобілі?