Украинские ученые идут пикетировать Кабмин: Денег ни на что нет. Это катастрофа!. + ВИДЕО
Представители Национальной академии наук Украины намерены в четверг, 6 декабря, пикетировать Кабинет Министров и парламент с требованием предусмотреть в госбюджете на 2013 год расходы на академию в сумме 3,2 млрд грн.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Интерфакс-Украина.
"Решение провести пикетирование Кабмина и Верховной Рады было принято на президиуме ЦК профсоюза работников НАН Украины", - сообщил председатель профсоюза работников НАН Украины Анатолий Широков на пресс-конференции в среду в Киеве.
По его словам, тех средств, которые выделяются НАН, не хватает даже на заработную плату. "Это просто катастрофа", - подчеркнул А.Широков.
Читайте на «Цензор.НЕТ»: Оппозиция готова противостоять "регионалам" во время голосования по Бюджету-2013
Он также отметил, что профсоюз требует финансирования расходов НАН Украины на уровне, предусмотренном проектом госбюджета для Генеральной прокуратуры и Службы безопасности Украины, а именно - 3,2 млрд грн.
"Ожидается, что в акции примут участие около 5 тысяч человек", - сказал А.Широков.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Азаров обещает, что бюджет-2013 года будет принят вовремя
Как сообщалось, украинский парламент 6 декабря будет принимать закон о госбюджете на 2013 год.
Содержание Януковича обходится госбюджету в два миллиона гривен в день.
Содержание президента Виктора Януковича в 2012 году обошлось стране в 635 миллионов гривен, то есть почти два миллиона гривен в день. С начала каденции (2010) президента эта сумма составила 1,42 миллиарда гривен.
«Ни один тендер на строительство и реконструкцию президентских объектов не был проведен по процедуре открытых торгов - все торги проводились по неконкурентной процедуре закупки "у одного участника"», - отмечает издание.
Кроме прямых растрат, указывает сайт, убытки государства состоят еще и в недополученной прибыли - четыре элитных бронированных Mercedes, изъятые таможней, не были проданы, а бесплатно отданы Госуправлению делами; 30 тысяч га охотничьих угодий возле «Сухолучья» под Киевом и девять тысяч га возле Медведь-горы в Крыму также бесплатно перешли в пользование «президентскому» обществу охотников и рыболовов «Кедр».
Карпатская резиденция «Синегора» претерпела в этом году реконструкцию и достройку гостевых домиков и ресторанов на общую сумму в 81,32 миллиона гривен. С 2010 года на это место ушло почти 0,25 миллиарда гривен.
Реконструкция крымских дач Януковича, постройка вертолетных площадок и реконструкция близлежащих дорог обошлась в 2012 году в 94 миллиона гривен, за три года - в 373 миллиона гривен.
На обустройство, постройку дорог и передачу охотничьих угодий в долговечную аренду приближенному к президенту «Обществу охотников и рыболовов "Кедр"», основанному министром ТЭК Юрием Бойко, экс-главой «Укравтодора» Владимиром Демишканом и черкасским губернатором Сергеем Тулубом, было потрачено 124 миллиона гривен, за три года - 144 миллиона.
Президентская рыбалка в 2012 году стоила 6,55 миллиона гривен, за три года - более 16 миллионов. В эту сумму вошли строительные работы в бывшем природном заповеднике в Крыму, где Янукович сейчас проводит время с удочкой.
Автопарк, который по состоянию на начало года состоял из 385 машин, обошелся бюджету в 2012 году почти в 40 миллионов гривен, за три года - в 122 миллионов.
Содержание президентского авиатранспорта обошлось в 95 миллионов гривен, за три года - в 251,6 миллионов гривен.
Только на аренду трех вертолетов люкс-класса у приближенной к президенту фирмы «Танталит», которой формально называется «Межигорье», в этом году ушло 8,1 миллиона гривен.
Прием гостей, а также реконструкция для этой цели Мариинского дворца и комплекса старинных зданий на Липках в этом году стоил 194 миллиона гривен, за три года - 203 миллиона (ранее реконструкции не проводились).
Содержание администрации президента и Госуправления делами, основная статья которого приходится на питание, в этом году стоило 50 миллионов гривен, за три года - почти 60.
Исследования Transparency International:
Украина заняла 144 место в списке 176 стран по уровню противодействия коррупции и, таким образом, оказалась среди наиболее коррумпированных государств мира. Украина набрала лишь 26 баллов из 100 возможных.
«Государство продолжает уверенно шагать назад, занимая место между Конго и Папуа Новой Гвинеей. Результаты парламентских выборов в Украине и общее свертывание демократических процессов, безусловно, негативно сказались на восприятии Украины в мире».
Главными факторами роста коррупции стали следующие:
1). Бездействие Национального антикоррупционного комитета при президенте Украины. Институт, имеющий больше всего полномочий в сфере координации действий по противодействию коррупции, уже больше года не проводит заседаний.
2). Государственная программа противодействия коррупции стоит не дороже бумаги, на котором она напечатана. Заявленные средства на реализацию государственной антикоррупционной программы в 2011-2012 гг. так и не были выделены.
3). Изменения в законодательстве о государственных закупках вывели в тень десятки миллиардов государственных средств. Внесенные изменения в закон «Об осуществлении государственных закупок» вывели из-под действия тендерного законодательства около трети бюджетных средств. Граждан фактически лишили права на информацию о закупках, осуществленных за народные деньги.
Предлагается возобновить работу Национального антикоррупционного комитета при президенте, финансировать и выполнять Государственную программу предотвращения и противодействия коррупции.
Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60 % громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 - офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб (тепер також відомо, що насправді було зареєстровано не більше половини смертних випадків). Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб, але 16 лютого 1933 року, коли багато тисяч селян почали вмирати з голоду, на місця надійшла директива: «Категорично заборонити будь-яким организаціям вести облік випадків опухания й смерти на грунті голоду, окрім органів ДПУ». Сільрадам було дане розпорядження при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, у 1934 році надійшло нове розпорядження: усі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932-1933 роки відіслати до спецчастин, де, напевне, вони і були знищені.
Загалом же, за різними підрахунками, від голодомору 1932-1933 рр. в Україні загинуло від 7 до 14 млн. чол.
24 країни світу визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду:
Австралія, Андора, Аргентина, Бразилія, Ватікан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США ((16.11.2005 р. Палата представників Конгресу США, а 29.09.2006 її підтримав Сенат), визнали Голодомор геноцидом українського народу, відповідний закон Президент США підписав 12 жовтня 2006 року), Угорщина, Чеська Республіка, Чилі.
А он не признаёт !!!
В.Янукович:
Це були наслідки сталінського тоталітарного режиму, ставлення до людей. Але визнавати Голодомор як факт геноциду стосовно одного чи іншого народу, ми вважаємо, буде неправильно, несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія народів, які колись входили в єдину державу - Радянський Союз (2010 рік).
Щороку наприкінці листопада ми вшановуємо пам'ять загиблих від страшних голодоморів, які забрали життя мільйонів людей. Жахливі роки тоталітаризму стали і духовною катастрофою: було зруйновано безліч храмів, фізично знищено та відправлено до таборів сотні тисяч селян, робітників і представників інтелігенції, постраждала майже кожна українська родина (2012 рік).
Парламент VI созыва худший за всю историю Украины:
Депутаты с разбитыми лбами и спикер, закрывшийся зонтиком от яичного обстрела, "рука Чечетова", "пианисты", "тушки".
Сформировавшись в ноябре 2007 года в результате внеочередных парламентских выборов, парламент сам себе продлил полномочия с четырех до пяти лет, несколько раз политически перекрасился и отгородился от народа забором, доживает последние дни.
Он благословил скандальные Харьковские соглашения и не менее скандальные пенсионную реформу, языковой закон и закон о референдуме, вплотную приблизился к российскому идеалу - "не месту для дискуссий".
Алексей Гарань-профессор политологии Киево-Могилянской академии:
Нужно разделить историю Рады VI созыва на "до" и "после" прихода к власти президента Януковича.
"К 2010 году, как бы мы ни относились к дракам и скандалам в парламенте, но все-таки Верховная Рада играла роль баланса в системе власти. Это была площадка для поиска компромиссов между различными политическими силами. Но потом произошел резкий откат".
Парламент стал существовать в двух разных конституционных моделях. Он был избран, когда в Украине действовала конституционная реформа. Тогда правительство было ответственно перед парламентом. Это означало, что парламент должен фактическое право назначать премьера и министров. Сегодня он такого права лишен, а потому его роль очень ослаблена.
"То есть та модель, которая была раньше, в принципе, соответствовала европейским стандартам. И в том парламенте права оппозиции признавались. Ну, а после прихода к власти Януковича в парламенте начались процессы образования "тушек", а затем состоялся первый конституционный мятеж - незаконное формирование правительства. А уже после второго конституционного мятежа - решение Конституционного Суда об отмене политреформы - роль этого парламента сильно снизилась. И мы увидели взмахи рук дирижера Чечетова. Парламент превратился в печать для штамповки решений, принятых на Банковой. Причем штамповали эти решения с очевидными нарушениями прав оппозиции, с беспардонным нарушением всяких парламентских процедур вообще".
Евгений Жеребецкий:
Нынешная Рада-могильщик украинского парламентаризма.
"Нарушение закона, попрание Конституции стали нормой в этой Верховной Раде. Эта Верховная Рада фактически похоронила парламентаризм в украинском государстве. Парламент уже не является самостоятельной ветвью власти. Это подразделение исполнительной власти, в частности, администрации президента".
Она имеет признаки вырождения. Ранее, неслыханно было бы принять Харьковские соглашения и на 25 лет получить раковую опухоль в Крыму. Ранее парламент был независимой ветвью власти; народные избранники позволяли себе публично спорить с президентом, теперь такое невозможно даже представить. Ранее парламентарии имели представления о чести, а если и грешили голосованием чужой карточкой, то, по крайней мере, стыдились. Ранее депутаты от бизнеса, которые шли в парламент проворачивать свои дела, были, скорее, исключением, чем правилом.
"И мы не светились на эфирах. Зато сегодня Шустер с Киселевым фактически делают для России больше, чем российское ФСБ. Выставляют украинскую законодательную власть на такое посмешище! А наши депутаты принимают в этом участие. Фактически нет сейчас авторитетов в Украине. И в этом есть заслуга этой Верховной Рады".
Максим Стриха:
"Мне запомнилось тяжелейшей аурой, которая царила в этом зале. И хотя тогдашний Кабмин тоже был не медом, но Верховная Рада - это надо было видеть вблизи. Считанные лица в этом зале занимались законопроектами. Абсолютное большинство вела какие-то кулуарные разговоры, "решала вопросы", пыталась пробить какие-то бизнес-проекты … Видеть это вблизи было чрезвычайно поучительно и очень грустно".
Этот парламент войдет в историю тем, что изменил свою идеологическую ориентацию с точностью до наоборот. Начали с "оранжевой" коалиции БЮТ и НУ-НС, потом возникла идея "ширки", и в конце концов все закончилось полным доминированием Партии регионов.
"Это действительно слепок того, каким парламент не должно быть. Поскольку в этом парламенте получила, пожалуй, наибольшее развития тенденция, по которой в депутаты у нас идут не для того, чтобы служить обществу, а исключительно для того, чтобы решать какие-то свои дела бизнеса".
"Насколько изменится парламент VII созыва? Боюсь, что не очень. Но хотелось бы верить, что он будет хотя бы немного лучше. Ведь дна парламентаризма мы уже, кажется, достигли, дальше падать некуда".
Ангела Меркель-Федеральный канцлер Германии:
«Германия хочет видеть Украину в европейской семье и надеется, что украинская власть выполнит свои обещания, и подписание Соглашения об ассоциации с ЕС для Украины станет реальностью».
«Демократические принципы, верховенство права, реформирование судебной системы - всего этого еще не хватает Украине».
Виталий Кличко-лидер партии УДАР:
«Соглашение об ассоциации Украины с ЕС является по сути программой реформирования ключевых сфер жизни Украины. Поэтому его подписание было бы полезным. В этом случае и украинская оппозиция, и друзья Украины в Европе получили бы дополнительные рычаги влияния на украинскую власть. Мы могли бы вместе требовать от нее выполнения действий, предусмотренных соглашением и получать конкретные преимущества ассоциации».
овощу увеличили на 130 мильонов содержание, а вы говорите что нету денег..
есть, но не вам! только для настоящих прахффесаров!
Він був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 - 600 тисяч тонн зерна - до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.
Творення голоду відбувалося шляхом пограбування сіл через здійснення репресивної хлібозаготівельної та податкової політики, насильницькі зверхнадмірні зернопоставки у посушливі неврожайні повоєнні роки.
Влада Радянського союзу на чолі з диктатором Йосипом Сталіним, як і раніше, використала село як «донора» для відбудови економіки, відновлення військово-промислового комплексу. Демонструючи міфічні «переваги» соціалізму і прагнучи раніше держав Західної Європи, теж охоплених засухою, скасувати карткову систему, створювалися «резерви зерна», а також постачався хліб майбутнім союзникам - країнам новостворюваного «соціалістичного табору». Для здійснення своїх імперських цілей в умовах економіки неринкового типу через механізм адміністративно-командної системи, відбулося викачування хліба із села.
Непосильний план хлібозаготівель на 1946 рік - 340 мільонів пудів хліба виконати Україні було неможливо. Але замість зниження цей план в липні 1946 року 23 областям України: Запорізькій, Сталінській, Дніпропетровській, Київській, Вінницькій та іншим було підвищено.
Органи транспортної міліції УРСР у зв'язку з постановою Ради міністрів РРФСР від 31 липня 1946 р. про заборону продажу зерна на ринку колгоспами, колгоспниками й одноосібниками до виконання ними плану хлібозаготівлі з урожаю 1945-1946 рр. організували на великих залізничних станціях України оперативні загороджувальні загони, які боролися з продажем і купівлею зерна та муки на базарах. У червні транспортна міліція УРСР зняла з товарних потягів 62,4 тис. осіб, що добиралися в Західну Україну по хліб. За дві останні декади липня було знято 97633 особи.
Внаслідок засухи 1946 р. в ряді районів УРСР значна частина озимих і ярих зернових загинула, а ті посіви, які збереглися, дали вкрай низький урожай. Найбільше постраждали від засухи колгоспи 28 районів Одеської області, 8 районів Миколаївської області, 7 районів Херсонської області, 17 районів Сумської області, а також усі райони Харківської і Ворошиловградської областей. Відсутність хліба створила серед колгоспників постраждалих районів неспокійні настрої, спостерігалося багато випадків переходу колгоспників із сіл у міста.
При тотальній викачці з українського села усього вирощеного план було виконано на 62,4 %. Й. Сталін та його найближче оточення: В. Молотов, Г. Маленков, Л. Каганович вбачали у невиконанні плану не недорід і голод, а незадовільну роботу партійних організацій, радянських органів, голів колгоспів і самих колгоспників, звинувачуючи їх в «антибільшовицькому ставленні до політики хлібозаготівель», «саботажі», «розкраданні», «розбазарюванні» хліба тощо.
Тим часом голод набирав все більших масштабів. Однак замість допомоги з боку держави населення України, найбільше сільське, зазнало жорстокого репресивного удару. Під приводом «економії у витрачанні хліба» за союзними та на їх виконання республіканськими партійно-державними постановами з 1 жовтня 1946 р. з централізованого постачання за хлібними картками було знято понад 3 млн. 500 тис. людей, з них близько 2 млн. 900 тис. сільських жителів, з лихом голоду селяни були залишені наодинці. У містах пайкового хліба було позбавлено багато утриманців і дітей, найбільше - у Сталінській, Дніпропетровській, Харківській, Ворошиловградській, Одеській областях. Партійно-радянська еліта постачалася через систему закритих спецрозподільників.
2 листопада 1946 ЦК КП(б)У таємною постановою затвердив на період до 20 листопада 1946 завдання із хлібозаготівлі від господарств колгоспників, робітників, службовців і одноосібників у розмірі 2640 тисяч пудів, у зв'язку з тим, що в ряді областей обкоми КП(б)У, облвиконкоми і уповноважені Міністерства заготівель УРСР обмежувалися при заготівлі хліба від перерахованих господарств лише встановленим планом і не вживали заходів щодо виїмки всього хліба, який потрібно було зібрати з цих господарств за врученими зобов'язаннями і заборгованістю за 1945 р. Відповідним органам Дрогобицької, Львівської, Волинської, Рівненської, Чернівецької, Станіславської і Тернопільської областей доручалось застосувати суворі заходи для того, щоб усі господарства, незалежно від повного закінчення хлібозаготівель по району в цілому, виконали свої зобов'язання із здавання зерна державі у найближчі дві п'ятиденки.
22 листопада 1946 до РМ УРСР і ЦК КП(б)У надійшла таємна директива РМ СРСР і ЦК ВКП(б) з вимогою посилення хлібозаготівель і покарання приховувачів хліба.
У відповідь на директиву Сталіна від 15 вересня 1947 p., в якій засуджувалося послаблення керівництва заготівлею зерна з боку партійних та радянських органів, ЦК КП(б)У і Рада Міністрів УРСР повернулися до застосування надзвичайних адміністративних заходів (встановлення добових завдань, закріплення керівних працівників з обласних центрів «персонально за молотильними агрегатами й відповідними колгоспами» тощо).
Голова Ради Міністрів УРСР М. Хрущов, секретар ЦК КП(б)У Л. Каганович, уповноважений Міністерства заготівель СРСР по Українській РСР В. Калашніков доповідали Сталіну:
...колгоспи, радгоспи і селянські господарства УРСР, виконуючи соціалістичні зобов'язання і дані Вам обіцянки, 10 жовтня 1947 р. достроково виконали державний план хлібозаготівель на 100,3 %. Здавання хліба державі понад план продовжується.
Найлютішим голод був узимку та весною 1947 року, перетворившись на голодомор.
Вибита з голодуючого українського села сільгосппродукція відправлялася в різні регіони імперії. Україна була головним постачальником зерна для міста Ленінграда, ряду областей РРФСР, овочів - для Москви. Саме в той час, коли люди в Україні голодували і вмирали голодною смертю, багато хліба вивозилося за кордон. За 1946-1947 р.р. в країни Західної Європи: Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Німеччину, Францію та ін. з СРСР було експортовано 2,5 млн. т зерна. Міністр заготівель СРСР Двинський повідомляв телеграмою 5 вересня 1947 р. секретарю ЦК КП(б)У Л. Кагановичу: «Намітили додатково вивезти за межі України 267 тис. т зерна, які у порядку переміщення держрезерву 208 тис. т, що оформлюються Міністерством продрезервів. Таким чином, загальний вивіз зерна за межі України у вересні доводиться до одного мільйона тонн».
Головне лихоліття вразило майже всю Україну за винятком ряду західних областей. Смертельних мук голоду зазнали хлібороби південних областей УРСР: Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Дніпропетровської. Своїми страшними лещатами стискав голод населення Подніпров'я - Полтавської, Київської, Чернігівської, Кіровоградської областей. Тяжко терпіли від голоду жителі сіл та міст Вінницької, Кам'янець-Подільської, Сталінської, Ворошиловградської, Харківської, Сумської, Житомирської областей. В західному регіоні, де селяни зібрали непоганий врожай, загони УПА, організовуючи опір вивезенню зерна, закликали населення допомагати голодуючим, які їхали туди по хліб.
«Західняки» рятували від голоду не лише своїх земляків - українців, а й росіян, білорусів, молдаван, які, оминаючи загороджувальні загони міліції, пробивалися з голодуючих областей РРФСР, Молдавії й Білорусії за порятунком, і знаходили його. Але страждали від голоду і жителі західних областей. Найбільше - Ізмаїльської та Чернівецької, де в той час проходила насильницька колективізація. Сім'ям, вступаючим до колгоспів, видавали по 200 кг зерна, і вони виживали, інші - голодували, часто гинули. В цих двох областях того часу смертність перевищувала народжуваність. Найвищою у них була дитяча смертність. Голодуючі змушені були вживати у їжу різні сурогати, траву, листя дерев, м'ясо загиблих тварин, ховрашків тощо. Доходило й до канібалізму.
Люди відкопували мерзлу картоплю, буряки, що лишилися на полі після збирання. Навесні рятувалися щавлем, кропивою, лободою, конюшиною. У багатьох областях України їли також дрібних гризунів, собак, кішок. Були навіть випадки людоїдства. Внаслідок недоїдання серед сільського населення поширилася дистрофія. В цей час у міських і сільських лікарнях перебувало 125 тисяч таких хворих. Близько 100 тисяч знаходилися у тяжкому стані, але не могли бути госпіталізованими, бо не вистачало лікарняних ліжок. Багато випадків захворювання на дистрофію було зафіксовано і на території Щорського району. Станом на 2 липня 1947 р. в Україні нараховувалось понад 1 млн. 154 тис. виснажених голодом людей - дистрофіків. У голодоморному вирі гинули в основному селяни-хлібороби, робітники. Поширювався й тиф. 30 липня 1947 року УМВС Чернівецької області направило Міністерству внутрішніх справ УРСР донесення про реєстрацію в області 39594 хворих на дистрофію, з них дітей до 14 років - 10397, госпіталізованих - 4221, померлих від дистрофії - 2829 осіб. [5]
Страждали і помирали у селах і містах України люди різних національностей - українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи, ін. Від штучного рукотворного голоду за неповними даними загинуло в Україні понад 1 млн. людей (але це навіть не досліджено). Тоталітарною владою голод замовчувався.
Як сьогодні відверто пишуть представники Росії про недавню історію України:
…недавняя история: Независимая Народная Республика провозглашена в 1918, завоевана Красной армией в 1920.
І, що робилося насправді,
…державний узаконений грабіж, названий науковим терміном «продрозверстка», розпочатий ще 1917 року. І з кожною новою інтервенцією Красної армії в Україну, тобто в 1918, 1919 та 1920 роках система, постійно грабуючи, зазнавала відповідного удосконалення, тому вже в 1919 році для «продразверстки» Красній армії було надано спеціальні підрозділи, які призначалися для вилучення хліба і сільгосппродуктів у населення після зайняття території. Природно, що ці дії викликали опір з боку українського селянства. Тож аби зламати опір селян, об'єднаних у повстанські загони, уряд і партія більшовиків взяли на озброєння у війні проти українського селянства стратегію голоду.
…другим етапом стратегії голоду було заселення спустілих сіл переселенцями з Совєтської Росії.
Варто зазначити, що партія більшовиків - РКП(б) - була партією Росії, а так звана КП(б)У:
« Формально заснована у квітні 1918 як самостійна партія, але вже через 3 місяці, на своєму I з'їзді, КП(б)У увійшла до РКП(б) з підпорядкуванням спільним партз'їздам і ЦК.
До 1923 року Україна (як Українська Народна Республіка, так і УСРР) формально була незалежною від Радянської Росії, що не заважало владі останньої скеровувати війська Червоної армії для грабунку української землі.
Під час інтервенції Росії 1919 року більшовикам вдалося захопити Київ, куди переїхав «уряд» «Незалежної Української Советської Соціялістичної Республіки», що ввів російську мову як державну і нав'язав російську державну адміністрацію. По селах був розпочатий грабунок селян, а забране збіжжя та худоба вивозились до Росії. О. Шліхтер, на той час більшовицький комісар, писав, що з України було забрано 8,5 мільйони пудів хліба замість 50-ти (на які більшовики сподівались), і «кожний пуд заготовленого хліба забарвлений краплями крови».
На цьому політичному і насильницькому фоні державного тероризму і розвинувся голод. Його поширенню сприяли також посуха і неврожай, що 1921 року охопили найважливіші зернові регіони Росії - Поволжя, Північний Кавказ, а в Україні її південні степові райони. На півдні України восени 1920, взимку і весною 1921 випало лише 3/4 звичайної норми опадів. Катастрофічне становище було у Катеринославщині, Донеччині, Запоріжжі, Одещині, Миколаївщині і Харківщині. За рахунок північних і правобережних районів, які менше постраждали від неврожаю в Україні було зібрано 300 млн. пудів зернових або 30 % врожаю 1916 р.
Західний світ так і не перейнявся трагедією українського селянства, страшний голод поширювався далі півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина. І на початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1 890 000 осіб, у березні - 3 250 000, в червні - 4 103 000.
Протягом багатьох десятиліть у радянських шкільних підручниках стверджувалося, що на початку 20-х років голод охопив лише райони Поволжя. Так оголошувалося тоді і перед західним світом, звідки Ленін і його соратники просили продовольчої допомоги саме в названий регіон. Про те, що такий же голод охопив усю Південну Україну, звідки масово вивозився хліб на Північ Росії і на експорт, Москва мовчала.
У липні 1921 року В. Ленін писав (маючи на увазі голод у Росії): Якщо район, охоплений неврожаєм і голодний, займає територію з 25 мільйонами населення, то чи не слід рядом заходів найреволюційніших взяти саме з цього району молодь до армії в кількості близько 500 тисяч штиків? (і навіть може до 1 мільйона?).
Мета: допомогти населенню до певної міри, бо прохарчуємо частину голодних, і, може, посилками додому хліба допоможемо до певної міри голодним. Це перше. А друге: розташувати ці 1/2 мільйона в Україні, щоб вони допомогли посилити продроботу, будучи сугубо заінтересовані в ній, особливо ясно усвідомлюючи і почуваючи несправедливість ненажерливості багатих селян в Україні.
Урожай в Україні приблизно визначають (Раковський) 550-650 мільйонів пудів. Віднімаючи 150 мільйонів пудів на засів і 300 (15 x 20 = 300) на годівлю сім'ї і худоби, маємо остачу (550-450 = 100; 650-450 = 200) в середньому близько 150 мільйонів пудів. Якщо поставити в Україні армію з голодних губерній, цю остачу можна було б зібрати (податком + товарообмін + окремими реквізиціями з багатих на допомогу голодним) повністю.
Варто зазначити, що це не єдиний документ, де червоноармійцям РСФСР голова уряду В. Ульянов давав дозвіл відсилати додому продуктові посилки з України. Те ж саме дозволив голова уряду Німеччини А. Гітлер у 1941 році.
Ніхто не може вирішити за українців, як вони вирішують говорити і писати, окрім самих українців. Але як вони можуть вирішувати для себе без знання таких слів, які були заборонені (див. на «Більшовик України», 1933, № 7, де знаходяться цілі списки заборонених слів від 20-х років). Я хочу, щоб хтось колись сів, як я, з вбитими та розстріляними з Інститутів живої і наукової мови. Коли ж будуть оприлюднені результати їх відважної праці, щоб з'явилась можливість використовувати у своєму інтелектуальному поступі напрацьовані варіанти отим втраченим поколінням і почати будувати найелементарніші цеглини думок свого народу?
Але перш за все, українці не можуть стати повноцінним народом, повноцінними членами європейської цивілізації без передавання сил від держави до людей, які вміють орґанізувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них. Це суть частого нерозуміння поняття «громадянське суспільство». Це не ідеальна система і, може, не зовсім демократична, але ліпшої поки що не знайдено. Ніяка держава ніколи не зможе зробити Україну українською. Тільки самоорганізовані українці поза державними структурами зможуть це зробити. І я твердо переконаний, що це таки буде!
І так само, як не можна займатися історією голокосту і не стати хоч би напів'євреєм, так само не можна займатися історією дослідження голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем.
Під час першої радянської окупації Києва більшовицькі війська практикували розстріли майже всіх, хто публічно розмовляв українською мовою в Києві. Голод 1921-1923 р., що забрав життя мільйонів мешканців України, був відверто спровокованим самою економічною політикою стосовно України. Викачка продовольства проводилася у відверто дискримінаційних формах щодо України. Другий уряд УРСР на чолі з Християном Раковським 1919 року відверто ідентифікував українську мову з так званою контрреволюцією. У 1921 р. Раднарком РРФСР просив допомоги тільки для голодуючих Поволжя та й сам НЕП був в Україні введений на шість місяців пізніше, ніж на іншій території, що дозволило продовжувати продрозверстку. Тільки з початком нової економічної політики (резолюція Х з'їзду РКП(б) «Про національне питання») у 1921 р. була здійснена спроба співіснування радянської системи з неросійськими мовами і культурами. Під час «українізації» (коренізація, оголошена резолюцією ХII з'їзду РКП(б) 1923-1932 рр. радянська влада спробувала жорстко контролювати український національний процес шляхом безпосередньої участі в ньому. Припинення такої політики під час голодомору 1932-1933 рр. носить виразні ознаки геноциду. Для введення своєї прямої влади в Україні Сталін пішов на страхітливі репресії і, зрештою, на організацію штучного голоду в Україні.
В кінці жовтня 1932 р. ВКП(б) захопив прямий контроль над хлібозаготівлями через голову Раднаркому СРСР В.Молотова, призначеного головою комісії по виконанню хлібозаготівель в УРСР (Л.Каганович очолював аналогічну комісію для тодішнього Південнокавказького краю, в тому числі Кубані). На 18 листопада під тиском Молотова, ЦК КП(б)У створив систему натурштрафів, це був фактично наказ про повернення державі авансів колгоспникам з урожаю та конфіскацію замість відсутнього хліба інших видів харчування, що можна трактувати тільки як політику, спрямовану на організацію голодомору. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 14 грудня 1932 р., у якій було звинувачено уряд УРСР і керівництво тодішнього Південнокавказького краю, між іншим, в українському націоналізмі, як головної причини небажання або невміння місцевих комуністів виконати хлібозаготівлі міфічного хліба, та фактична догана ВКП(б) усій партійній організації КП(б)У, має всі ознаки того, що політична мета найвищих керівників СРСР була спрямована на знищення самодіяльності КП(б)У та УСРР, як таких. Масовий терор 1933 р. проти української культури - безсумнівна ознака наміру знищення української національної ідентичності, як бази такої самодіяльності.
Сталінська політика соціологічно запаленої землі до певної міри справді знищила Україну як таку, в сенсі, що вона зробила кардинальний розрив у процесі нормального розвитку українського народу, і це призвело до унікальної ситуації - якщо розвал комунізму міг у таких країнах, як Польща, Чехія, Угорщина і т.д., призвести до реставрації втраченої незалежності передіснуючих народів, то в Україні, поза межами західних областей, українська нація в сенсі людської спільноти, яка має консенсус щодо власної ідентичності, власної історії, культурних цінностей, у певному розумінні залишилася просто національною меншиною у власній країні. Іншими словами: народ і країна були такі засмикані, такі залякані, що коли Україна виборола незалежність, у народу не було чітко визначеної спільної думки щодо власного майбутнього. Були тільки передіснуючі структури Української РСР. У 1991 році ми всі зробили фундаментальну, хоч і несвідому помилку, коли думали, що ми створили нову незалежну державу. Сьогодні ясно, що це було унезалежнення передіснуючої держави. Фактично такі самі люди продовжували робити так само, і дальший розвиток пішов від цього. Посткомуністична Україна вже не просто унезалежнена УРСР, але в суб'єктивному сенсі, де люди мають спільні національні цінності, спільне розуміння, хто вони є, - ще нема української України в сенсі, як Польща є польська і Чехія є чеська.
Коли покійна Анна Панкратова зробила відкриття у 19-му виданні її «Истории СССР» у 1950 році, що козацька революція, яка починалася у 1649 році, була «национально-освободительной войной под руководством Богдана Хмельницкого» - це був сигнал: українцям «освобождение» означало «воссоединение» зi старшим братом, відрізняти «Великую Отечественную войну» від Другої світової війни - означало перемогу цього молодшого брата у особливій боротьбі під верховенством «старшого». А не як рівноправного члена Об'єднаних Націй проти фашизму. В літературі можна було прочитати Булгакова, але було викреслено ціле покоління української літератури, представники якого писали не гірше за представників російського «серебряного века»: Хвильовий, Яновський, молоді Сосюра і Тичина, переклади з античної літератури Зерова - все можливе і неможливе було зроблено, щоб «викорінити, знищити націоналістичне коріння» не лише з української культури, але навіть з мови, основної інтелектуальні цеглини духовного розвитку будь-якої людської спільноти, і того, що залишилося - стало замало, щоб зробитися повноцінним членом світової спільноти націй.
Трагедія незалежної України у тому, що домінантною силою стала не національна, але територіальна еліта, представники якої зберігають всі звички традиційної номенклатури, такі, як: думай одне, кажи друге і зроби третє. Фактична модель української економіки залишається трикутником, який було видно вже у 70-х роках: номенклатурники-цеховики-кримінальні структури. Тільки тоді натомість з цеховиків стають підприємці, які залишаються більш політиками, ніж бізнесменами. І завжди можуть використовувати інші сторони трикутника, щоб задушити більш продуктивних конкурентів, і через те ми бідні. ...фрази про європейський вибір України залишаються просто балаканиною, тому що Євросоюз перш за все економічна орґанізація, та сама суть; як працює наша економіка - це модель абсолютно протилежна до європейської. Так само всі ці прекрасні фрази про злагоду фактично маскують відсутність будь-якого національного змісту більшості можновладців країни. Територіальна еліта може дати практично все, що вимагається, тому що вона не має ні національних цінностей, ні державницьких орієнтирів.
===============================
Важно, чтоб был русский язык и водка.
Коль, что у вас не ладится, - ну, там, не тот аффект, -
Мы мигом к вам заявимся с лопатами и с вилами,
Денечек покумекаем - и выправим дефект!(с)
Поразводилось вас, как собак бездомных с дипломами профессоров, как у януковича. А толку от вас, как с козла молока.
Остались только "профессионалы", проФФесора и старые пер _дуны на руководязщих должностях,а научной работой заниматься некому.
Почему же они не хотят гордится флагом и гимном,чего им не хватает ?
Никто по дороге в незалежность кормить не обещал и дойдут не все.
Детей продолжить обученье в схронах.
Расскажут детям во всех классах
О подвигах Бандеры - *********.
В те годы, на Карпатском склоне,
Бойцы в очко имели его в схроне.
Мне Гебельса историк рассказал,
Как Гебельсу он рьяно член сосал.
На территории, типа пародии страны,
Новейшую историю учить должны.
Историю земли подлейшего народа,
Живущего всё «краше» год от года.
В веках суть украинского народа
Изменой, воровством жить год от года.
А где теперь хорошей жизни взять,
Всем изменили, да и нет что воровать?
Всем изменили, да и нет что воровать?
от этого деньги отдать Януковичу на постройку его халуп по всей
Украине.Все равно от этой НАНУ толку как с козла молока, если им денег
ни на что не хватает, да и одни старперы там остались. Умная молодежь на
Запад уже давно слиняла.
А по поводу липовых докторов и проФФесоров - реформа науки нужна, а то плодять\ся именно " экономисты" и " юристы" доктора и академики с нулевой отдачей. Финансировать и мощно финансировать адо естественные науки, создание технологий, а не псевдонаучную плесень. А технологии и сейчас в Украине создают - да в Украине они не нужны= в них вкалдывать надо. А олигархам нашим надо бабло емеленно, а после них " хоть тава е расти. А покупают ( или просто воруют) наши раработки иностранцы - за гранты.
Еще лет пять - и науки в Украине не будет. Останутся только ворюги и мастера" купи- продай"
Самое обидное, что этих уродов до сих пор поддерживает треть населения.
ПОЗОРИЩЕ! Нет у этой страны будущего!
Самим украм хоть нужны?
Товарищи ученые, доценты с кандидатами.
Замучились вы с иксами, запутались в нулях.
Сидите, разлагаете молекулы на атомы,
Забыв, что разлагается картофель на полях.
Из гнили да из плесени бальзам извлечь пытаетесь
И корни извлекаете по десять раз на дню.
Ох, вы там добалуетесь. Ох, вы доизвлекаетесь,
Пока сгниет, заплеснеет картофель на корню.
Автобусом до Сходни доезжаем,
А там - рысцой. И не стонать!
Небось картошку все мы уважаем,
Когда с сальцой ее помять.
Вы можете прославиться почти на всю Европу, коль
С лопатами проявите здесь свой патриотизм.
А то вы всем кагалом там набросились на опухоль,
Собак ножами режете, а это - бандитизм.
"Товарищи учёные! Из книги Судеб следует,
Что все там будем: бедный ли, богатый - всё равно.
На бедность вы не сетуйте - наука жертв требует?
Вот вами же и жертвуют с наукой заодно.
Страна-то нетипичная, страна неординарная,
У нас любое действие всегда нолю равно.
Системы - бессистемные, стандарты - нестандартные,
Пространство - неэвклидово, хрен знает, чьё оно.
Здесь эффективно действует один закон неписаный:
Закон Большого Кукиша, дословно он гласит,
Что тело, погружённое в дерьмо по саму лысину,
Должно лежать не булькая и денег не просить.
Ну как мы бросились не споря смело в рыночное море:
«Мы хотим плыть на просторе! Эй, страна, руби концы!»
А теперь сидим на вантах, делим гранты по талантам,
Дети капитана Гранта, Джорджа Сороса птенцы.
Куда с фундаментальными вы лезете науками?
Ну что взять с астрономии - небесные тела?
Ну как их конвертируешь, сопрёшь, приватизируешь?
С галактик ваших Родине, как молока с козла!
Мозги одновалентные всегда дрейфуют поверху,
Там издают энциклики, шумят, руководят.
Вам ваше дело по-сердцу, им ваше дело по-фигу.
Такой вот получается постылый постулат.
А вы, бедняги, просите Его Превосходительство:
«Кормилец, дай нам денюжку, дабавь хоть медный грош!»
«Конечно же, берите же, - вам говорит правительство.
А вы ему: «Так нету же!» Оно вам: «Так ото ж...»
И кто-нибудь начальственный вам скажет по-хорошему,
Что рад помочь, но пуст бюджет, чем лично огорчён.
«Платон мне друг, но истина, но истина дороже, мол!»
Ну что ему сказать? Тамбовский волк тебе Платон!
Когда с интеллигентскими химерами покончите,
Вернетесь вы в исконный наш, крестьянский наш уклад:
Курятничек в кладовочке, коровка на балкончике,
А под балконом грядочки - здесь будет город-сад.
Такая вот редукция... Но, прежде чем откланяться,
Я кратко резюмирую сегодняшний базар:
«Товарищи учёные! Мы все в глубокой заднице.
Спасибо за внимание, окончен семинар.»"
вам промер: "Украинские ученые идут пикетировать Кабмин: Денег ни на
что нет. Это катастрофа!." НО В ТОЖЕ ВРЕМЯ "Сын "регионала" купил себе
роскошный особняк в Нью-Йорке за 22 миллиона долларов." КЛАСС! Кушайте,
быдлятина, "покращення" за обе щеки в виде макаровов, политых олийкою за
праздничным столом.
Зачем хутору наука??