Больше половины украинцев против государственного статуса для русского языка, - опрос
Более половины жителей Украины против предоставления русскому языку статуса государственного, о чем свидетельствуют данные исследования социологической группы "Рейтинг", проведенного осенью.
Согласно результатам опроса, 51% украинцев выступают против статуса государственного для русского языка. В то же время 41% респондентов поддерживают такую позицию. Еще 8% - не определились, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Интерфакс-Украина.
Среди наибольших сторонников двуязычия жители Донбасса (75%), Юга (72%) и Востока (53%). Вместе с тем, почти 70% жителей Центральной и Северной Украины и почти 90% Западной - не поддерживают инициативу. Предоставление русскому языку статуса государственного больше поддерживают старшие, меньше всего - молодежь, больше в городах, чем в селах.
В исследовании отмечается, что в течение последних 2 лет количество противников и сторонников двуязычия почти равны. Однако в 2012 году уровень поддержки предоставления русскому языку статуса государственного резко уменьшилось, особенно во второй половине года.
Читайте также на Цензор.НЕТ, «СВОБОДІВЕЦЬ» БОГДАН БЕНЮК: У ПАРТІЇ РЕГІОНІВ ТЕЖ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ. ЗНАЧИТЬ, З НИМИ МОЖНА І СПІВАТИ, І ЧАРКУ ПИТИ
Относительно вопроса ОУН-УПА, четверть опрошенных поддерживают идею признать ОУН-УПА участниками борьбы за государственную независимость Украины, 51% - не поддерживают. Еще 26% не определились. По сравнению с 2010 годом количество сторонников идеи выросло с 20 до 23%, а противников - уменьшилось с 61 до 51%. Также возросло количество неопределившихся по данному вопросу.
Идея признать ОУН-УПА участниками борьбы за независимость Украины находит поддержку у более 60% жителей Западной Украины и около четверти жителей Центральной и Северной Украины.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: На официальный сайт Верховной Рады вернули русскую версию. ФОТО
При этом более половины жителей Востока, почти 70% Донбасса и Юга не поддерживают такую инициативу. Эту идею больше поддерживают в селах, чем в городах. Наибольшее количество неопределившихся в данном вопросе среди молодежи. Среди пожилых людей - наибольший уровень неподдержки.
Исследование проводилось с 25 сентября по 5 октября 2012 года. Аудитория - население Украины в возрасте от 18 лет и старше. Выборочная совокупность - 2000 респондентов. Метод исследования - личное формализованное интервью согласно опроснику (face to face).
Ошибка репрезентативности исследования (с вероятностью 0,95): для значений, близких к 50%, погрешность составляет не более 2,2%, для значений, близких к 30% - не более 2%, для значений, близких к 10%, - не более 1,3%, для значений, близких к 5%,- не более 1%.
кордони відкрито ! 
Юрий ,решил нечто сказать в тему..не получилось.. 
А если провести опрос всех граждан Украины, какие цифры будут?
99% жителей Украины выступают за собственный брак с членом британской
королевской семьи и переселение в Букингемский дворец.
Львовская контора , можно поглядеть где штаб-квартира - во львове и Киеве , так что результат предсазуеи
выпадает из этого процесса, она обречена, её не хотят использовать в различных
интеллектуальных и общественных процессах, в каналах передачи информации.
Всякое её использование в основном искусственное, и производится под нажимом
государства. Убери этот нажим и вмешательство, всё тут же переходит на русский.
Сдерживание естественных необратимых процессов приводит к неразумному
бесполезному расходованию ресурсов, к неминуемой деградации. Всё равно
абсолютное большинство на Украине будет говорить на русском, и таких будет всё
больше и больше. Люди, не желающие переходить на русский, ограничивают себя в
развитии и возможностях.
БОЛДЫРЬ - м. животное, происшедшее от смеси двух видов или пород; ублюдок, тумак, выродок; астрах. помесь русских и калмыцких овец; применяется и к ЧЕЛОВЕКу, при помеси племен; в оренб. болдырями называют помесь татарского, монгольского и чудского племен с русским; астрах. помесь от русского и калмычки; арх. от русского и самоедки, лопарки и пр.; карым сиб. то же, особ. смесь русского и бурятки, тунгуски; самое общее название смеси племен, метис, …, болдырка, женщина, болдыря ср. болдыренок м. дитя от такой помеси племен. у нас болдырят много.
Азар - еврейская фамилия, происходит от нотарикона (абривиатуры) Александр Зискин Рабинович
Мерянский, ныне мёртвый, финно-угорский язык в период наибольшего распространения занимал, очевидно, территорию современных центральных областей европейской части РСФСР - (полностью) Ярославской, Ивановской, Костромской, (частично) Калининской (Кашинский р-н), Московской (за исключением юго-западной части), Владимирской (к северу от Клязьмы и отчасти к югу от нее, за исключением земель муромы, другого финно-угорского племени, у впадения Клязьмы в Оку) Не исключено, что и вне этой территории, компактно заселенной Мерей, в частности к северу от нее имелись группы носителей мерянских диалектов или близкородственного мерянскому языка.
айда (общий мордовский) - пошли
Мон тонь паскте - Я тебя вые...у
Папа пре - х...й голова(дословный перевод,но употребляется как оскорбление)
Вот несколько восстановленных мною мерянских слов и выражений, не встречающихся у О.Б.Ткаченко.
вась-вась - взаимно ("на вась-вась")
кане - пойти, уйти и т.п. (жарг. "канай!" - уходи!)
каляк - разговор; письмо ("покалякаем" - поболтаем; "накалякал" - написал; "каляки-баляки" - непонятная писанина (от: "деревенская ("бало") письменность")
нюрька - хрюканье ("Нюрка" - кличка свиней)
парень ("с пальцем")
пацан ("с хвостом")
перт - изба (диал.костр.; ср. так же с жарг. "пердушка" - комнатка, избушка)
сай - хороший, хорошо ("сайка" - ситная булка; "саейча" - хлёсткий удар пальцами (ср.: "дать "хорошего""))
тютя (слово перешло в русский без изменения смысла)
чучунья (жарг. "чучундра" - вариант "тюти" женского рода)
шамушка - сердешный друг (воспритнято без изменений
Читай научную литератру, Паша !
Всё остальное - антинаучный и антирусский бред. А украинский "язык" попросту один из диалектов, который постепенно стали называть "украинским языком".
Там без знания казахского нельзя быть госслужащим.
Т.е. учителя, медики, менты обязаны знать казахский.
Если принят такой закон в Украине то все станет на свои места, выучат украинский быстро.
Чи від злої долі, проданої волі,
Чи
від душ невиних втоплених у крові?
Чи не ти козаче шаблею гострою
На
коліна ставив басурман з Ордою?
Не рубав ти ляха, не топтав москаля?
Не
ганяв ти німця разом із жидами?
- І рубав і сік я, та все ж спина
гнута
Задавили іроди ніколи зітхнути,
***** крові спила рідної й
чужої.
Нема поруч брата, всі лягли у полі.
-Та ж дивись, козаче чи один ти
в горі?
Поруч тебе браття, всі одної крові..
- Однієї крові, та різної
долі.
Того змоскалили, той з зайдами бродить.
Того тягне у право, а той
скаче вліво
Того гріхи тягнуть, того вдома діти,
Той, як біс гарцює у
шинках жидівських.
І ніхто не бачить, що летять до прірви.
Глянуть - буде
пізно, прогуляли долю.
Москалям проклятим зторгували волю.
Чи забувсь
Батурин? Чи забулась "Вісла",
Чи від крові і кісток земля не закисла.
Чи
ми гірше жида, що своїх боронить.
Чи вже наша совість з нами не
говорить?
Заросли могили, зітліли герої,
Більше не співають кобзарі про
волю.
Кругом сум та сморід. Гине Україна.
Задавила Неньку, душ людських
Руїна.
самоиндентификации .На Центральных российских каналах таким уже давно дано
устоявшееся определение - "ГЭКАЮЩИЕ". Пора бы уже смириться с фактом
ассимиляции. Понятно: ваше поколение не должно отвечать за выбор ваших
предков...ЗАЛЮБКИ ВИВЧАЙМО РIДНУ МОВУ. СЛАВА БОГУ ПАНI ФАРIОН - НА МIСЦI.
года туркам, дань платившим с челобитной в Крыму, не понять, как это КИЕВСКИЕ
РУСИЧИ , самоназвавшиеся украинцами не потеряли себя. Вы бы лучше отдались
полностью вашим, теперь уже кровным традициям , после Курбан - Байрама - дня
повиновения жертвы Аллаху в Москве, грядет 18 зульхиджа - День передачи власти
Али ибн Абу Талибу от пророка Мухаммеда. Чего там мелочиться бесперспективным
занятием вожака вымирающей стаи.
відчуття меншовартості, в умовах шаленної русіфікації і асіміляціїї, в якомусь поколінні відбувся генетичний злам і щоб пристосуватись,відказався від прарідної
материнської мови і перейшов на **язык,**ставши хохлом, малоросом, манкуртом, яничаром. Це трагедія української нації, що декілька поколінь
недостатньо володіють прарідною мовою. Але зараз відбувається одуження нації.
Молодь вивчає і користується мовою дідів і прадідів. І це незворотньо. Я надіюсь на молодь вона повинна нести енергію незалежності.
Пиши по-русски скотина свидомая!
ознака нації,її ген. Вилучи цей ген -
нема українця. Мова-це душа народу.
Вбити мову - вбити душу. Мова-це народ.
Народи слабішають,коли слабішають їхні мови. Гине мова, гине і народ. Тому імперія століттями знищувала українську мову,
підміняла і привласнювала нашу історію. Наші пророки і національні герої, по - московські, це зрадники українського народу. Щоб перемолоти
нас українців як націю, розсіяти, змінити генетичний код; національна еліта фізично знищувалась,духовно
оскоплялась,асимілювалась, денаціоналізувалась, зросійщувалась. Виховувались
манкурти, «раби, підніжки, грязь Москви» І імперія досягла успіху, вже онук із Донецька чи Луганська не
може поговорити з бабусею із Львівщини чи
Тернопільщини по- українськи. Я впевнений, що мова наша - це жертва. Не
може так раптом статись,щоб так легко українець відступився від прарідної мови. Наша мова - це жертва
голодомору, жертва «исторической общности - советский
народ», жертва депортаций до Казахстану і Сибіру, жертва Емського указу і Валуєвського циркуляру,
жертва 400-сот заборон і гонінь української мови, жертва багатьох постанов ЦК КПРС. Не
було добровільного відказу від рідної мови. Це ж як треба бити народ по
голові,щоб він заговорив чужою мовою.
Україножерам треба сказати так як сказав президент
однієї із прибалтійських держав. «Якщо людина хоче жити тут,то вона
повинна прийняти низку умов,зокрема і про володіння мовою. Мова не побутове
поняття, через неї вона пізнає країну, культуру, психологію народу. Без знання
державної мови людина прирікає себе на самоізоляцію,культурну і духовну
бідність, а це н шлях для людини, яка обирає цю країну своєю батьківщиною».
XVII століття
1622 - наказ царя
Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі
примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила
Ставровецького.
1690 - засудження й анафема Собору РПЦ на «кіевскія новыя
книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А.
Радзивиловського та інших.
XVIII століття
1720 - указ царя
Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення
українських текстів з церковних книг.
1729 - наказ Петра
ІІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і
розпорядження.
1731 - вимога цариці
Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на
собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю
О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з
поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство
с великоросами».
1763 - указ Катерини
II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 - заборона
Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 - зруйнування
Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких
канцеляріях.
XIX століття
1832 - реорганізація освіти на Правобережній Україні на
загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 - розгром
Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування
української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша,
Костомарова та інших.
1862 - закриття безоплатних недільних українських шкіл для
дорослих в підросійській Україні.
1863 - Валуєвський
циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної
духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови
не було і бути не може».
1864 - прийняття
Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською
мовою.
1870 - роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те,
що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 - Емський указ
Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої
україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і
друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 - заборона
викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською
мовою.
1884 - заборона
Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 - указ
Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і
хрещення українськими іменами.
1892 - заборона
перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 - заборона
Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
[ред.]
XX століття
1908 - чотирма роками
після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат
оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 - закриття за
наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв,
заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких
неросійських клубів.
1911 - постанова VII
дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й
неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 - заборона
відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування
української преси.
1914, 1916 - кампанії
русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 - проголошення
частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох
культур - міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти
повинна перша.
1926 - лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК
КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок
переслідування діячів «українізації».
1933 - телеграма
Сталіна про припинення «українізації».
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове
вивчення російської мови в школах національних республік і областей»,
відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 - операція
«Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип»
між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 - закріплення у
ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту
положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської,
за бажанням батьків учнів.
1960-1980 - масове
закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 - наказ про
захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 - заборона
партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 - заборона
відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 - постанова ЦК
КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік»,
де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти - радянського
народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 - постанова ЦК
КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і
викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 - постанова ЦК
КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення
російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних
республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до
платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР
«Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в
загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і
позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 - постанова ЦК
КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти
молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 - початок в УРСР
виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з
вчителями мови української.
1984 - наказ
Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях
Радянського Союзу на російську мову.
1989 - постанова ЦК
КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 - прийняття
Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався
статус офіційної.
2012 - закон
Колесніченко Ківалова Партія региональних терористів
повязують з Україною то потрібно добре дуже добре знати і володіти українською
мовою- мовою державною, мовою народу на землі якого ти живеш і збираєшся жити.
Потрібно знати англійську-мову міжнародного спілкування, міжнародної
інформації,науки, мову інженерів.Хто хоче і в змозі нехай вчить російську, але
сфера її розповсюдження і вживання постійно звужується.
не міжнародного спілкування, сфера її поширення постійно звужується. За часів
СРСР в Польщі в школах 100% учнів вивчали російську мову. А тепер тільки 8-9%
учнів обирають для вивчення російську мову. Як би Москва через агентуру і 5-у
колону не навязувала Україні свою мову, все рівно українці повернуться до
прарідної мови.
русскоязычного населения от "насильственной" укранизации.. Тут явная
подмена понятий. Русскоговорящие на сегодня не признак национальности-очень
часто это всего лишь люди, потерявшие свой язык и корни, не по доброй воле
своих отцов. Под шумок **
насильственной** хотят продолжить ползучую руссификацию и её закрепление по
всей Украине. И тут у них все способы хороши. Всем кто сопротивляется
руссификации навешивают ярлык-фашисты. То же самое делают и нацисты ПР. Для них
все, защищающие интересы украинцев по языку и культуре и противостоящие
украинофобской политике власти-фашисты. Хотя, по сути, всё, абсолютно, наоборот. Последнему идиоту сегодня понятно,
что сегодня, за народные деньги, уничтожается всё украинское, под
непрекращающиеся оскорбления и унижения украинцев, их истории, языка и
культуры. Взамен насаждается всё русское, как идеальное и правильное.
найжорстокіших і найпідступніших форм окупації. Ми не повинні вивчати рідну
мову за бажанням чи спонуканням. Ми повинні зробити так, щоб без неї ніхто не
зміг обійтися. Якщо він хоче жити в Україні повноцінним життям. Я думаю, що й
росіяни, які мають незпідлені серця, мусять стати на наш бік у відновленні
історичної справедливості.
дому, вважалася непотрібною сильними світу цього, все ж вижила і набирає сили,
адже вона - душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди. Понад усе на світі вороги нашого народу
прагнули позбавити український народ його чарівної мови, так як добре знали, що
коли нема мови - нема нації, нема народу. Та все ж вона, мов фенікс, піднялася,
воскресла з попелу і руйнування, і заговорила, заспівала на повний голос. Хоч і
сьогодні її ігнорують, ніби вона і не є державною. Людці без гордості, без
нації, які сьогодні виконують чужу політичну волю, прикладають всі зусилля, щоб
знову знищити її, заставити піти в тінь, відступитись від законного права бути
головною мовою в Україні. Ні, не можна цього допустити! Звучи, моя мово у серці
народу, звучи і співай на повний голос. Люди, будьте пильні, не допустіть
наруги над найріднішим, сокровенним, над рідною мовою! Мово рідна моя, не
мовчи!
«наследием московской оккупации, репрессий, геноцида, смешанных браков, запрета
украинского языка, спланированную и естественную миграцию. Русский язык в
Украине не может быть ни региональным, ни вторым государственным, а лишь
оккупантским.
меншовартості, в умовах
шаленної русіфікації і асиміляції, в якомусь поколінні відбувся генетичний
злам і щоб пристосуватись,відмовився від прарідної материнської
мови і перейшов на **язык,**ставши хохлом, малоросом, манкуртом,
яничаром. Це трагедія української нації, що декілька
поколінь недостатньо володіють прарідною мовою. Людина, відцуравшись свого родоводу,
відмовившись від своїх пращурів,
зрадивши родинну пам'ять цим самим може так занапастити свою
душу, що вже
ніякими молитвами, ніякими прощами і каяттям не спокутує цього тяжкого
гріха.
Але зараз відбувається одужання нації. Молодь вивчає і користується
мовою дідів і прадідів. І це незворотньо. Я
надіюсь на молодь вона повинна нести енергію незалежності.