МИД: Освобождение Луценко нужно рассматривать в контексте евроинтеграции
В Министерстве иностранных дел Украины отмечают, что решение Президента Виктора Януковича о помиловании экс-министра внутренних дел Юрия Луценко следует рассматривать в широком контексте проведения первоочередных мероприятий по интеграции Украины в ЕС.
Об этом заявил на брифинге исполняющий обязанности директора Департамента информационной политики МИД Украины Евгений Перебыйнис, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на УНИАН.
По его словам, решение принято в рамках реализации политики главы государства относительно декриминализации и гуманизации законодательства Украины, направленного на его приведение в соответствие с европейскими стандартами по защите прав и свобод человека.
Читайте также: Украина полностью выполнила 9 требований ЕС, - МИД
Е. Перебыйнис напомнил, что европейские институты высоко оценили подписание Президентом Украины указа о помиловании 6 осужденных, в том числе бывших правительственных чиновников Юрия Луценко и Георгия Филипчука.
"Его следует рассматривать в более широком контексте проведения определенных Президентом и правительством Украины экономических и социальных реформ, предусмотренных Повесткой дня ассоциации Украина-ЕС, реформирования системы правосудия и избирательного законодательства, реализации других важных первоочередных мероприятий по интеграции Украины в ЕС", - сказал Е. Перебыйнис.
Читайте также: Освобождение Луценко - важный сигнал, но этого не достаточно, - вице-президент Европарламента
Он отметил, что Украина намерена продолжать тесное взаимодействие с институтами и государствами - членами Европейского Союза по всем вопросам, представляющих интерес в отношениях.
"Рассчитываем на принятие позитивного решения по подписанию во время Вильнюсского саммита "Восточного партнерства" в ноябре Соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС", - отметил Е. Перебыйнис.
Читайте также: У Януковича заявили, что помилование Луценко открывает путь к ассоциации с ЕС
Он также отметил, что правительство Украины продолжает выполнять план первоочередных мероприятий по интеграции Украины в ЕС на 2013 год.
Как сообщалось, 7 апреля Президент Украины Виктор Янукович подписал указ о помиловании шести осужденных, в том числе - бывшего министра внутренних дел Ю.Луценко и бывшего министра охраны окружающей природной среды Г.Филипчука.
- Розкажи мені про майбутнє.
Ворожка:
- Бачу - ти їдеш у авто з відкритим верхом, бачу навколо сотні тисяч
людей. Бачу, що ці люди дуже раді, вони стоять з прапорцями, кульками,
аплодують, кричать "Браво!", У всіх дуже щасливі обличчя!
Янукович посміхнувся, і каже: - Ну так... Народ мене любить! А я можу
потиснути їм руки?
- Ні. Кришка труни закрита ...
Політичні
телевізійні шоу на сьогодні - не новина. Вони - повсюдно, на всіх каналах.
Перший національний, INTER, ICTV, «плюси», КИЇВ…
На 5-му - це телевізійна студія «Майдан»…
Недільним , аж занадто сніговим, 11-м листопадовим днем 2007р. «Майдан»
тривав з 20-ї до 21-ї години. Реґіони, БЮТ… Шум, гам, боротьба за… Одне слово,
явище звичне. Як завше. Проте не це того разу привабило.У підвалі блакитного
екрану світилися скромні, але вельми цікаві рядки: «Українські політики це - ФАХІВЦІ.
НЕЗДАРИ. КЛОУНИ.» Відповіді телеглядачів подавалися у відсотках. Спраглий на
правду український народ мав змогу фактично засвідчити свою свідому природню
позицію. І народ - добрими тисячами - активно «запав» на телефонічні апарати.
Як вислід.
Два (2), аж цілих ДВА!!!, відсотки вицаганили ФАХІВЦІ.
30% набрали НЕЗДАРИ.
Свої завальні, 68% (відсотків) легко, без жодних на те потуг, прибрали
КЛОУНИ.
NO COMENTS! - як сказав би, знову ж таки, задавнено-цільний і
приречено-зголоднілий… на питомо-непохитну істину трудогольно-стражденний і
незвойований український народ. І то на полном СЄРЙОЗЄ. Одначе на тому ми не
станемо.
…На Святого Миколая Верховна Рада України повернула в крісло міністра
внутрішніх справ Юрія Віталійовича Луценка. Наразі - і то таки напевне - йому
не доведеться вже ходити ринками-базарами й приглядатись-приціновуватись до
національно-наркотичного сала-м'яса чи заводити-злютовувати тутешню крайову
людність на барикадно-протестні віче, сходи та мітинги. І то, зауважте, всією
Україною. Надто ж - у Києві.
… На одному з таких велелюдних зібрань колишньої опозиції на Європейській
площі столиці України я був особисто. Там Юр.Луценко погромно заявив, що
«Президент своїм указом послав коаліцію (ще ту, реґіональну! - О.С.) на три
літери, й аби народ не сумнівався, що наступна літера - «у». Але це слово не
«суд».
Отакі-от фактичні вердиктно-ухвальні
три літери у нинішнього міністра внутрішніх справ - «на ліцо» чи то пак на
рило. Отакий от при=суд. Даруйте - бо йшлося начебто про три літери. Одначе,
зрозуміла річ,- не про «суд». Постає питаня: кому він, за які такі гріхи, такий
громогласний, і навіщо? І який ПРИСУД чекає на українську людність за нового
господа-бога в міліційно-міністерській рясі. Власне тут годі щось говорити -
надалі слово забирає сам Юрій Віталійович…
Наразі не така давня «Цитата тижня» з грудневої «України молодої»: «Біля
скриньок вони (депутати з партії реґіонів, - О.С.) запекло перешкоджають
проведенню голосування. Я не виключаю, що під час підрахунку голосів
«реґіонали» просто з'їдять бюлетені. Нічого, будемо голосувати, поки вони не
наїдяться». Крута лексика - видко, скоро й нас нагодує новоспечений урядовий
повар. А щодо реґіоналів…То ще не в такім короткім часі нинішній власний
міліціянт Луценко співав трохи інших пісень. Видко, куряча пам'ять десь запосіла. Певно, «Мертвий півень» зі Львова, де Юрій
Віталійович саме на час форуму Української книги, 11-14 вересня,
2007р.мелодійно розводився про націоналістичну Україну, мажорно прийшовся до
одного місця. До того ж, мабуть, предметно й конкретно.
Що ж, нагадаємо.
Початком 2000-х
років Луценко покинув Київ і подався чолити Донецький обком Соціалістичної партії. Благословив його туди
- то знати вже й дошкільнятам - Олександр Олександрович Мороз, партійний
керманич і давній друг родини Луценків (зауважу, що за совєтських часів батько
Юрія Луценка - Віталій Іванович стояв «на верхах» у рівненських комуністів і
був з Олександром Морозом на дружній нозі. Попри це то не завадило згодом
Луценкові-молодшому згадувати Мороза, свого ідейного хрещеного батька, незлим
тихим словом: мовляв, і жодних зобов'зань перед жодним з політиків у мене немає, і нікому, мовляв, нічого не
винен і т.ін.. Преса, зокрема Главред» і «Таблоид», гули і ходором
ходили про торішні Луценкові колядки в
західній Україні і про те, як його здав
Мороз…)
Але ми власне не
про те. Вернемо до нашого Золотого Руна.
Газета
«Московский комсомолец Донбасса», за 13.11.2002 р., ч.46, видрукувала інтерв'ю з першим секретарем
Донецького обкому Соціалістичної партії України Юрієм Луценком. Там зокрема
йшлося: «…в 60 -70-х годах,
когда начали возвращаться из Сибири высланные бандеровцы, они ведь возвращались
богатыми. Они ведь были сначала в лагерях, а потом работали на поселении,
зарабатывали «северные». Т.е бывшие полицаи и националисты вернулись в нищие
колхозы и начали работать рядом с теми, кто с ними боролся, строить дома,
заводить скот, строить хозяйства…
…под бдительным присмотром коммунистической партии как-то эти проблемы
притирались, а люди во всяком случае бурно не выражали свою вражду. В душах
осталось, но вражда все же ушла с улиц. Но как только политики начали
прославлять УПА, а вторым этапом кстати стало возрождение Киевского патриархата
Православной церкви, эта проблема прошла кровавым рубцом посреди семей…
…Не надо это трогать! Мое глубокое убеждение: эта тема - табу!
…Если же серьезно говорить о реабилитации УПА, то она уже давно состоялось.
В 1991 году все, кто воевал, получили пенсии. (??? - О.С.).
Как-то у нас особо не говорят, но ведь в Бабьем Яру евреев расстреливали
украинцы, а Хатынь сожгла украинская полицейская часть с 15 немцами…
Да, мы можем признать УПА воюющей стороной. Но на чьей стороне? Может быть,
им стоит пенсии получать в Берлине?»
Це що?!! - німо закричить небо: «прімітів с дрємотой»? Чи дешева каламуть
плюзралізму? Це вже не просто круто. Це - екстра-архі і супер-гіпер. Власне людських слів тут
просто, з копита, в галоп, і недобрати - хіба що в зимну запровульно-темну
вулицю вийти. Аби там підказали. Ці Луценкові монологи саме на мій день народження,
25 жовтня 2007 р., подали мені ввечечері друзі, вільні журналісти - інформація
з газети «2000», зрозуміла річ, з числом і датою наступного дня. Певно, як
незабутньо-щемний дарунок. Одне слово, привітали.
Хоча в тому ж таки, вже ближчому до нас, вересневому Львові на всіх
майданових, радійних і телевізійних усюдах було і екстремне очільництво, і
омріяні «походи» на Київ, і нестримні заклики: всі, що боролися за Україну в
лавах армії фронтовиків чи героїчної ОУН-УПА, мають бути визнані героями України,
і все то ми зробимо цього року.
То чи не юда? Чи не єзуїт? Потрясна! Колосальна шльондрова пластичність!
Ну, а ці виверти з урядом маразматичних динозаврів (ходить наразі про кабмін
Віктора Януковича -О.С.) і ці байки про Ющенкову отруту, і про те, що всім уже
давно і все знати, і про анонсовані арешти, і кілерів, що хочуть перемочити
лідерів опозиції, і Че Гевару і Луценкове темінаторство, і свиней-політиків, і
його міцний луценківський хребет і нарешті те, що він, Юрій Луценко, «не
знайомий зі специфікою і менталітетом роботи в міліції»…
Все це жахає до безуму. До безуму глибокої міри Павлівської психлікарні. І
не 27-го відділення. А куди поважнішого - п'ятого. З
кліткою.
Мій товариш,
письменник Андрій Кокотюха, вже встиг написати про Юрія Віталійовича книжку, аж
на цілих 282 сторінки. «Андрій Кокотюха. «Юрій Луценко. Польовий командир». -
Харків. Фоліо. 2007». А «Друг читача» братів Капранових в ч.23 за 2007 рік
помістив вельми цікавенну тонку рецензію на цей твір Євгена Боженка - «Його
боротьба…». Останній її абзац зокрема гласить: «Творіння Кокотюхи викликає
одразу дві аналогії. По-перше, назва «Польовий командир» примушує згадати ЧеГ
евару та його образ борця-революціонера. По-друге, читаючи книгу, чомусь уперто
спадає на думку Адольф Гітлер із його відомим твором. Хоча, якщо відверто,
образ Луценка, створений Кокотюхою, ні до першого, ні до другого зовсім
недотягує. Однак прочитати цю книгу мусить кожен. Для того, щоб не забувати:
політик, навіть той, вчинки якого вам імпонують, - це перш за все політик. А
серед політиків, як відомо, янголів не буває, і стає це тим очевидніше, чим
наполегливіше політики намагаються себе відбілити. Тому за нашу політичну
грамотність Кокотюсі велика дяка».
Отакі-от
наверники з висиром. Одначе всі ці, м'яко кажучи, завальні парадокси, точніше,
епохально-поляризована біда не завадили Юр.Луценкові за рейтинґом «200
найвпливовіших людей України», що його проводив журнал «Фокус», ч.51(64),
посісти високе ДЕВ'ЯТЕ місце,
пропустивши вперед тільки класичних - звісна річ, кожен на своїй царині - чи то
політик, чи бізнесмен: Віктора Ющенка, Юлію Тимошенко, Рината Ахметова, двох
Вікторів - Януковича і Балогу, Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука та Арсенія
Яценюка. Ба більше: Юрій Віталійович Луценко, лідер блоку НУНС - уже Міністр
внутрішніх справ України. Тепер ми можемо, обрамившись правничими канонами,
твердити на всі світи, що Микола Гоголь, з його неперевершеним «Тарасом
Бульбою», неперейденими «Вечорами…», «Вієм» і назагал високим творчим життям,
що прославило навіки Україну «не є великим українцем». Дякувати Господові,
Святослав Вакарчук за кілька днів по тому у відомій програмі Савіка Шустера все
поставив на свої місця…
Та що тут власне
казати: за шо боролісь - на то і прісєлі.
На цій вишукано-езотеричній
ноті наразі й станемо.
Олександр
СОПРОНЮК,
редактор газети
«Слово»
- А для чего ЕС Украина в качестве полноправного члена? Что это ему может дать? Наши ресурсы? Так он их и так получит, и недорого, если Украина окажется в ЗСТ. Наше население? А зачем оно ему? Чтобы его кормить? Так Евросоюз сейчас и своих бедных членов кормит с трудом. А тут еще сорок с лишним миллионов нахлебников! Зачем они ему нужны? Мыть сортиры в Европе? Так с этим делом прекрасно справляются граждане из бывшего соцлагеря, всякие прибалты с поляками. Даже европейские клозеты украинских граждан в Евросоюзе уже не ждут.
А ведь в случае присоединения Украины к ЕС, миллионные толпы наших соотечественников двинут на Запад в поисках пропитания. И это отнюдь не специалисты высокого профиля. Это в массе своей неквалифицированные рабочие, способные делать самую простую работу. А такого «добра» в Европе хватает. Будем откровенны, Украина и ее население для Европы - неликвид. Помните, что это значит с экономической точки зрения? Неликвид - это имущество, которое не может быть использовано в производстве и в связи с этим подлежит продаже или утилизации.
Украина для Европы это дикий край, населенный дикими аборигенами. И если, при огромном желании, Украину можно подогнать под европейские стандарты в плане количества, формы и размера выращиваемых ею огурцов, то подогнать под европейские стандарты население Украины невозможно. Это человеческий материал совершенно иного свойства и качества. Тут речь идет о человеческой природе, о ментальности и культуре. Это невозможно изменить по плану еврочиновников. Для Европы мы в массе своей - нечто чуждое, непонятное, несущее хаос и угрозу, некое подобие Африки, поэтому они и ведут себя с нами как с африканскими странами. Их задача - установить над территорией «Украина» надежный контроль и использовать ее как барьер в отношении России. И не более того.Поэтому перспектив евроинтегрироваться у Украины нет никаких. Даже теоретически. Евроинтеграция это - «морковка на палке», при помощи которой Европа направляет Украину в нужную ей сторону. А точнее, удерживает на дистанции от России.