Елладська церква визнала автокефалію ПЦУ
Священний синод Грецької православної церкви визнав рішення Вселенського Патріархату про надання автокефалії ПЦУ.
Про це повідомив предстоятель ПЦУ Епіфаній, передає Цензор.НЕТ.
"Вдячний моєму брату у Христі, главі Священного Синоду Церкви Греції Блаженнійшому Архієпископу Афінському і всієї Еллади Ієроніму та братам-архієреям, які сьогодні на засіданні Собору ієрархів підтримали позицію та послідували канонічним та історичним рішенням Вселенського Патріархату, що відкриває можливість повноцінної взаємодії між двома нашими помісними автокефальними церквами в усіх сферах", - написав він.
"Встановлення повного євхаристійного єднання і офіційних відносин між помісними церквами Греції та України - ще одна сторінка, яка навіки буде вписана в нашу історію і наші серця!" - додав Епіфаній.
"...я б хотів розповісти вам, як це відбувалося - і що це означає. Тому що ця подія - історична. Можливо, не тільки для України. Це було не легко. Автор цих рядків стежив за процесом, і, якщо чесно, в якийсь момент він нагадав гру в «гарячу картоплину». Архієпископ Ієронім Другий - предстоятель Церкви Еллади - запропонував визнати її Синоду, Синод - Собору, а Собор визнав, що визнавати державу має архієпископ. Перекладаю на світську мову. Це як якщо б президент запропонував Кабміну оформити визнання іншої держави, Кабмін переклав би визнання на Раду як представницький орган всього народу, а Рада констатувала б, що визнання інших держав - це сфера повноважень президента.
Чому так дивно? Насмілюся припустити, що всі розуміли, що зробити це необхідно, але в той же час, намагалися перекласти відповідальність на сусіда.
А це чому так? Тут потрібно трохи описати ситуацію в цілому. І, заодно, пояснити, що ж такого історичного зараз відбулося...."
Детальніше - за ссилюю https://www.slovoidilo.ua/2019/10/12/kolonka/vyktor-trehubov/polityka/trishhyna-russkom-myre.-kolonka-viktora-trehubova
Там ще цікаві роздуми, які варто було би навести:
"Все це відбувалося у нас на очах. Для тих, хто трохи розуміється в особливостях церковного права і дипломатії це виглядало, як щось середнє між дивом і епізодом із фільму про кунг-фу - ну, знаєте, де старенький майстер, майже не рухаючись, розкидає роту бандитів. Весь арсенал російської церковної дипломатії, дуже схожий на арсенал світської дипломатії імені Лаврова-Чуркіна - хамство, казенщина, залякування, погрози апокаліпсисом, що змінюються звинуваченнями із комсомольським пафосом - зустрічалося Вселенським патріархатом ввічливо і мало не з іронією, але завжди із бездоганними посиланнями на канонічне право. РПЦ у цій суперечці виглядала, як новий росіянин у відділенні британської поліції - ні посилання на Путіна, ні освячені ядерні ракети, ні шалені багатства не допомогли переконати оточуючих, що Росії в своїй винятковості можна грати не за правилами.
У кінці минулого року Вселенський патріархат відновив свою юрисдикцію над Україною. І відразу ж її віддав, створивши незалежну Православну Церкву України. Це дуже змінило не тільки українське, але й світове православ'я. Решта 12 помісних церков стали перед принциповим вибором.
Якщо вони https://www.slovoidilo.ua/2019/10/12/novyna/svit/pravoslavna-cerkva-hrecziyi-vyznala-pczu визнають Православну церкву України , вони визнають і юрисдикцію Вселенського патріархату над Україною, і його право дарувати автокефалію своїй частині, і його першість як кінцевого джерела апеляції БУДЬ-ЯКОГО єпископа будь-якої церкви світу (адже в процесі Вселенський патріарх зняв анафеми, накладені Архієрейським собором РПЦ) . Ця першість була гарантована Вселенському престолу ще Четвертим вселенським собором (451 рік, на хвилиночку, і ні, я не пропустив одиничку на початку дати), але фактично до застосування цієї привілегії не доходило століттями. Одним словом, вони підтвердять амбіції Вселенського престолу. І відкинуть всі амбіції Москви, офіційно поховавши всі її претензії називатися «третім Римом». Це викличе в Кремлі лють. Можливо, хтось втратить російських паломників, пожертвування російських православних фондів і підтримку Кремля та спецслужб. Але так буде правильно. Так буде згідно із православним правом і традиціями.
Якщо ж не визнають, ставши на сторону Москви - вони відкинуть амбіції Константинополя, але, ймовірно, посилять власну залежність від Кремля. У ролі арбітра світового православ'я Вселенський патріарх хороший саме тим, що за ним не стоїть політичний інтерес. Що йому ніякий Путін не може наказати не приїхати на Вселенський собор, повертаючись до попереднього прикладу. У цьому сенсі краще мати арбітра, за яким стоїть неіснуюча вже імперія, ніж того, за яким стоїть жива та хижацька. Не кажучи вже про канонічне право, і про те, що Константинополь є вищим від Москви із богословської підготовки, і про чисто емоційні моменти - низка православних церков спирається на етнічних греків, а у них дуже потужне почуття національно-цивілізаційної солідарності.
Деякий час тримався баланс: жодна церква не ризикувала першою зробити крок вперед. І ось, Церква Еллади - найбільш близька Константинополю - зробила його. Так, обережно. Так, жонглюючи відповідальністю, так щоб у Москви не було, кого зробити головним цапом-відбувайлом. Але зробила. Більше 50 єпископів фактично висловилися за визнання ПЦУ. Проти - лише сім. Це перемога.
А коли хтось уже вийшов із ладу, іншим зробити це набагато легше.
Весь цей час Москва відчайдушно намагалася мобілізувати прихильників, задіюючи всі способи, від дипломатичних до фінансових. Але перестаралася. У випадку конкретно греків - перетиснула настільки, що максимально лояльний раніше грецький уряд почав видворяти з країни російські православні фонди і російських дипломатів. Фактично, в свої надійні прихильники Російська православна церква може записати хіба що сербських «братушек», які самі бояться, що Вселенський патріархат може визнати їх «розкольників» - Македонську і Чорногорську православну церкви. Навіть в Грузинській православній церкві, яку ще недавно вважали надійним союзником росіян, все більше голосів звучить на підтримку ПЦУ - дружба між українським і грузинським народами дала плоди й тут.
Маючи трохи більше підтримки, Російська православна церква могла б загрожувати Вселенському патріархату розколом світового православ'я. І навіть намагалася - мовляв, зберемо Всеправославний собор самі й піддамо осуду Вселенського патріарха. Не зберуть. Ні з кого. Вселенський патріарх обрав ідеальний момент для питання «з ким ви?» - і Росія раптово усвідомлює, що при всій її могутності навколо неї не так-то й багато щирих симпатиків. З ким у розкол йти? У гордій самотності? Всі православні світу їдуть по зустрічній, і лише одна Росія - по правильній смузі? Можливо, ми спостерігаємо не тільки https://www.slovoidilo.ua/2019/10/08/novyna/suspilstvo/hreczka-cerkva-obhovoryt-vyznannya-avtokefaliyi-pczu початок світового визнання Православної церкви України , а й кінець російських претензій на домінування в світовому православ'ї."