Ідентифіковано другого ключового фігуранта справи про збитий "Боїнг" MH17 - генерала ГРУ Іваннікова: його видав "жіночий" голос, - розслідування Bellingcat і The Insider

Другим із головних розшукуваних підозрюваних у справі про збитий над Донбасом пасажирський "Боїнг" MH17 виявився діючий генерал ГРУ Олег Іванніков.

Як передає Цензор.НЕТ, спільне розслідування Bellingcat і The Insider дало змогу встановити останнього з двох головних розшукуваних підозрюваних у справі про збитий над Україною пасажирський "Боїнг" MH17. Ним виявився діючий генерал ГРУ Олег Володимирович Іванніков, також відомий як колишній міністр оборони Південної Осетії Андрій Лаптєв. Він керував діями російських військ на території України під позивним "Оріон" і серед іншого командував "ПВК Вагнера".

14 липня 2014 року, між Олегом Бугровим, на той момент "заступником міністра оборони ЛНР", і таким собі "Андрієм Івановичем" з позивним "Оріон" відбулася телефонна розмова. Бугров доповідає про те, що українські літаки обстрілюють позиції "сепаратистів". "Оріон" заспокоює його: "Це вони мстять за літаки, але вже кілька днів залишилося, у нас вже є "Бук", нах*й, будемо збивати".

Дивіться також на "Цензор.НЕТ": Повний маршрут російського "Бука", який збив малайзійський "Боїнг". ВIДЕО

І дійсно, через кілька днів, - а точніше, вранці 17 липня, - машина зенітно-ракетного комплексу "Бук" під номером 332, що належить 53-й зенітно-ракетній бригаді (що базується в Курську), перетнула український кордон і опинилася на території "сепаратистів". О 16:20 пострілом з цього "Бука" з поля, розташованого на південь від населеного пункту Сніжне (на той момент - територія, підконтрольна "сепаратистам") був збитий пасажирський "Боїнг" MH17. Загинули 298 осіб. "Сепаратисти" радісно відзвітували про збитий військово-транспортний український літак Ан, зрозумівши свою помилку тільки через кілька годин. В цей же день цей же "Бук" з номером 332, але вже без однієї ракети, помітили, коли він повертався до російського кордону.

24 травня Міжнародна слідча група (Joint Investigation Team - JIT), яка офіційно займається справою про збитий "Боїнг", підтвердила причетність 53-ї бригади до інциденту з "Боїнгом", але ключові організатори поставки ракетної установки "Бук" в Україні ще не встановлені слідством . У 2016 році JIT звернулася із закликом встановити особи двох ключових підозрюваних з позивними "Оріон" і "Дельфін". У минулому розслідуванні The Insider і Bellingcat ідентифікували "Дельфіна", яким виявився російський генерал Микола Ткачов. Залишалося з'ясувати, ким же є "Оріон".

З опублікованих документів JIT випливає, що "Оріон" керував військовими діями, перебуваючи на лінії фронту, в той час як генерал Ткачов ("Дельфін") був поза зоною бойових дій (ймовірно, в Росії). Також обидва головні герої обговорюють таємне перекидання озброєнь, в тому числі за допомогою трала (як випливає з фото- і відеодокументів, "Бук", з якого збили "Боїнг", був перевезений в Україну на тралі).

У розмові з The Insider Ігор Гіркін (Стрєлков), який на момент інциденту з "Боїнгом" займав пост "міністра оборони ДНР", пояснив, що бачив "Оріона" в штабі в Краснодоні, і що той був високопоставленим російським офіцером. The Insider і Bellingcat протягом декількох місяців встановлювали особу таємничого полковника і, можливо, ці зусилля не увінчалися б успіхом, якби не його незвичайний "жіночий" голос і не любов до купівлі товарів в інтернеті.

Читайте на "Цензор.НЕТ": ЗРК "БУК", який збив Boeing МH17, належить 53-й зенітній бригаді РФ, - керівник департаменту розслідувань нацполіції Нідерландів Пауліссен

Ідентифікація "Оріона"

СБУ стверджувала, що "Андрій Іванович" з позивним "Оріон" є співробітником ГРУ, але ніяк не обґрунтовувала це припущення. У викладених прослуховуваннях СБУ є телефон "Оріона", - +380634119133 - і цей номер дійсно можна знайти у відкритих базах: наприклад, в додатку TrueCaller (який, по суті, є об'єднаним телефонним довідником всіх користувачів цього популярного додатка). У TrueCaller цей номер позначений як Oreon (таке ж написання - через "E" - використовувала і СБУ).

Більш того, в аналогічному сервісі з базою телефонів Get Contact вдалося виявити якийсь російський номер, позначений як "Андрій Іванович Іванніков, ГРУ" причому підписаний він був "від Хаскі" ( "Хаскі" - назва одного з військових підрозділів в "ДНР").

Якщо вбити цей номер в Google або "Яндекс", можна виявити замовлення в онлайн-магазині на ім'я Олега і на адресу "вулиця Поліни Осипенко, 76". Насправді офіційна нумерація будівель на цій вулиці закінчується на будинку 22, але якщо пройти трохи далі, то там і справді можна побачити будинок з таким номером - це будівля штаб-квартири ГРУ, Хорошівське шосе, 76.

Якщо вбити цей телефон в Google, першим же посиланням спливає і адреса Іваннікова. Виходячи з цього імені і адреси Bellingcat і The Insider знайшли і сина Іваннікова, який зараз живе і працює в Швейцарії. А вже через сина - знову ж таки, через базу, що є у відкритому доступі - вдалося знайти і домашній телефон.

Тепер залишалося лише підтвердити, що Олег Іванніков - це дійсно "Оріон", і для цього розслідувачі зв'язалися з ним по домашньому номеру. На дзвінок відповів добре знайомий жіночий голос.

(Зразок для порівняння)

Також читайте: "Явно фейк": у Держдумі не згодні з висновками Спільної слідчої групи щодо MH17

Bellingcat також вдалося встановити, що в російських офіційних базах даних дійсно значиться людина на ім'я Олег Володимирович Іванніков, який народився 2 квітня 1967 року, що проживає в Москві і працевлаштований в Міністерстві оборони. Вдалося також знайти і його фотографії:

Шлях "Оріона". Від Південної Осетії до України

Олег Іванніков народився в 1967 році в НДР у місті Карл-Маркс-Штадт в родині радянського військового. У 80-х він навчався в Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. У 1988 році переїхав до Москви, де завершив освіту в МАІ на шостому факультеті (ракетно-балістичний). Після чого він повернувся в Ростов-на-Дону, де потім жив щонайменше до 2003 року.

Дивіться також на "Цензор.НЕТ": "Дуже схожий. На слух є дуже сильна схожість", - рідний брат російського військового Дубинського не відкидає його причетності до знищення рейсу МН17. ВIДЕО

Кавказ

У 2004 році він вирушив у Південну Осетію під ім'ям Андрій Іванович Лаптєв: спочатку як голова Ради безпеки, а пізніше, з 2006 по 2008 рр., - вже ні багато ні мало як міністр оборони Південної Осетії. В одній з публікацій Лаптєва-Іваннікова описують як людину, щільно пов'язану з резидентурою ГРУ в Тбілісі, в якій був обшук у 2006 році, що призвело до арешту чотирьох російських офіцерів ГРУ.

1 березня 2008 року агентство РЕС повідомило, що генерал-майор Лаптєв був підвищений до генерал-лейтенанта. Це цілком правдоподібно: з перехоплених розмов 2014 року ми знаємо, що генерал-полковник Ткачов розмовляв з Іванніковим як з підлеглим (Ткачов звертався командним тоном і на "ти", Іванніков відповідав на "ви").

В одному зі своїх нечисленних інтерв'ю в 2012 році, в якому Лаптєв підтримав політика Давида Санакоєва на виборах "президента" Південної Осетії, Лаптєв стверджує, що йому 45 років. У свою чергу Давид Санакоєв підтвердив The Insider, що Лаптєв володіє надзвичайно високим, майже жіночим голосом. Все це є зайвим підтвердженням того, що Лаптєв і Іванніков - один і той же чоловік. Крім того, джерело Bellingcat з числа учасників миротворчої операції в Південній Осетії періоду 2006-2008 рр. упізнав на фотографії Іваннікова людину, яку він знав як міністра оборони Південної Осетії Андрія Лаптєва.

Цікаво, що навіть займаючи посаду міністра, Лаптєв-Іванніков успішно уникав ситуацій, коли його обличчя або голос могли з'явитися в пресі. Наприклад, навіть коли в 2010 році "президент" Південної Осетії нагороджував Лаптєва медаллю, на фото потрапили всі учасники церемонії, крім самого Лаптєва. Причина такої скритності зрозуміла: численні знайомі Іваннікова - товариші по службі, однокурсники тощо - негайно дізналися б, хто ховається під псевдонімом Андрій Лаптєв.

Також дивіться: Полковник Мучкаєв - командир 53-ї бригади ЗС РФ, "Бук" якої збив Боїнг MH17, підписує дитячі грамоти. ФОТО

У російській пресі повідомлялося, що Лаптєв після відходу з поста міністра оборони Південної Осетії переїхав до Москви і живе під іншим прізвищем. Дійсно, судячи за наявними даними, в 2008 році Іванніков і його сім'я переїхали в Москву, де він незабаром написав дисертацію на тему "Комплексний характер інформаційної війни на Кавказі: соціально-філософські аспекти", яку захистив в Південному федеральному університеті Ростова-на-Дону . У дисертації, наявній у розпорядженні The Insider і Bellingcat, Іванніков активно цитує ультраконсервативного конспіролога Олександра Дугіна і закликає протистояти "інформаційному та культурному проникненню Заходу" на Кавказі за допомогою "спеціальних груп, що складаються з високопоставлених чиновників і представників спецслужб (СЗР, ГРУ, ФСБ тощо)".

Повністю займатися вирішенням питань у Південній Осетії Іванніков не припинив і після від'їзду. Bellingcat отримав дані, що свідчать про те, що в 2013 році Іванніков перетинав кордон Південної Осетії під своїм справжнім прізвищем, причому на автомобілі, зареєстрованому на ФСБ.

З 2012 року Іванніков згадується вже як глава центру "Росія-Кавказ", що входить до складу Центру євразійських досліджень при маловідомій організації із загадковою назвою "Міжнародний інститут новітніх держав", де за рік він опублікував понад 20 статей: деякі з них стосувалися Південної Осетії (профайл Іваннікова був недавно видалений із сайту, але зберігся в архіві).

Україна і група Вагнера

За спогадами Ігоря Гіркін (Стрелкова), штаб з російськими полковниками і генералами в українському прикордонному місті Краснодоні існував із середини липня, і саме там він бачив "Оріона". Інші джерела стверджують, що Лаптєв-Іванніков базувався в Луганську в приміщенні обласного військкомату, де розташовувався штаб Плотницького (на той момент "міністра оборони" "ЛНР"). Судячи з усього, Олег Іванніков керував діями з обох пунктів, при цьому Краснодон був базою для російського командування, а в Луганську Іванніков керував діями "сепаратистів".

У підпорядкуванні в Іваннікова була і скандально відома "група Вагнера" ​​(приватна військова корпорація, очолювана Дмитром Уткіним і веде активні бойові дії в Україні, Сирії та Центральноафриканській республіці). Про це розповів в тому числі і колишній учасник "ПВК Вагнера":

"У Луганську, там був такий Андрій Іванович, якому підпорядковувався Діма, якому підпорядковувалися ми, якому підпорядковувався пан Плотницький. І я знаю, хто такий Андрій Іванович. І я знаю, що він пов'язаний з цими структурами. Які припущення, які умовиводи, якщо я знаю, де і ким він працює ... "

Джерело The Insider і Bellingcat, знайоме із ситуацією, підтвердило, що Іванніков безпосередньо віддавав розпорядження Вагнеру (Уткіну). Варто нагадати, що, незважаючи на те, що офіційно "група Вагнера" ​​не пов'язана з російською владою, в Сирії члени цієї групи використовують військову базу Міноборони, а в 2016 році вони фотографувалися з Володимиром Путіним на прийомі в Кремлі на честь Дня героїв Вітчизни ( прес-секретар Путіна підтвердив, що Уткін був запрошений на прийом як кавалер ордена мужності).

Перехоплені телефонні розмови вказують на те, що Іванніков керував оперативними військовими діями на місцях, при цьому сам він отримував вказівки від генерала Ткачова, який перебував, як правило, на території Росії. Деякі джерела з числа "сепаратистів" стверджують, що саме Іванніков пролобіював призначення Плотницького главою "ЛНР".

Судячи з даних з різних джерел, Іванніков повернувся в Росію в 2015 році. Перед публікацією розслідування The Insider спробував ще раз зв'язатися з Іванніковим, щоб отримати офіційний коментар. Однак вдома його не виявилося. Його дружина повідомила, що він перебуває не в Москві, що зв'язку з ним немає навіть у неї і що в найближчі півтора місяці він буде недоступний. В якому відрядженні Іванніков зараз, залишається тільки здогадуватися.

Автор: Леся Карпенко