Скандали та корупція. Що відбувається в Об'єднаній гірничо-хімічній компанії
БізнесЦензор розбирався, чому було звільнено керівника ОГХК Девіса та як фірми Журила-Мартиненка продовжують заробляти на держкомпанії.
АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" одна з перших зі списку великої приватизації. Вона може бути продана в 2021 році. Компанія оцінюється в сотні мільйонів доларів, її активами цікавляться великі міжнародні корпорації.
Водночас, з самого початку її створення навколо компанії відбуваються корупційні скандали, різні групи впливу боряться за операційний контроль над компанією. Їх цікавить можливість поставки енергоресурсів та пального по завищених цінах і викуп ільменіту за заниженими цінами.
На початку жовтня Фонд державного майна (ФДМУ), який управляє ОГХК, зі скандалом звільнив керівника компанії Пітера Девіса.
Щоб з'ясувати причини звільнення БізснеЦензор записав інтерв'ю з в.о. голови правління компанії Артуром Сомовим. Однак він відмовився його погоджувати. Тож ми вирішили своїми словами розповісти, що відбувається на цьому стратегічному державному підприємстві.
Що таке ОГХК?
На території України знаходиться 10-15% світових запасів титановмісних руд (ільменіт). Основні запаси знаходяться в смузі Житомирська - Київська - Черкаська - Кіровоградська - Дніпропетровська області.
Титановмісні руди використовуються в хімічні галузі - для виробництва пігментів, лаків, фарб, паперу. А також в металургії – з них виробляють титан, який використовується в авіабудуванні, автомобільній галузі, а також у виробництві медичних протезів.
Найбільшим виробником титанової руди (ільменіту) в Україні є АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (ОГХК), акції якої належать державі в особі ФДМУ. ОГХК експлуатує Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (Житомирська область) та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська область).
Перший видобуває руду і переробляє її в концентрат, який використовується в хімічній промисловості. Другий комбінат виробляє ільменіт для виробництва титану.
Одним з основних споживачів ільменіту комбінатів є найбільший виробник титану – російська група ВСМПО Авісма. В Україні продукцію комбінатів купують АрселорМіттал Кривий Ріг (входить в корпорацію ArcelorMittal індійського бізнесмена Лакшмі Міттала), Метінвест (належить Рінату Ахметову і Вадиму Новінському), "Запорізький титаномагнієвий комбінат" (ЗТМК, контролюється ФДМУ), Сумихімпром (належить державі, але контролюється менеджментом Дмитра Фірташа).
Як Мартиненко і Журило взяли ОГХК під контроль
З 2004 року структури олігарха Дмитра Фірташа орендували майнові комплекси обох комбінатів. Сировина з цих комбінатів йому потрібна для завантаження потужностей "Кримського титану", який олігарх придбав у держави. Повну концентрацію акцій компанії він завершив в 2012 році. У перспективі Фірташ хотів приватизувати і рудні комбінати ОГХК, що були сировинною базою для Кримьского титану.
Однак в 2014 році, після Революції та зміни влади, ФДМУ розірвав з Group DF Фірташа договори оренди майнових комплексів Іршанського та Вільногірського комбінатів. В серпні того ж року він передав їх на баланс новоствореної ОГХК.
Через місяць ОГХК очолив Руслан Журило. Він був призначений за протекцією впливового на той час народного депутата Верховної ради Миколи Мартиненка.
Журило був заступником гедиректора Східного гірничо-збагачувального комбінату. Це державне підприємство з видобутку уранової руди, входило в сферу інтересів Миколи Мартиненка.
У січні 2017 року Національне антикорупційне бюро (НАБУ) затримало в.о. голови ОГХК Руслана Журила, його заступника і начальника відділу продажів і маркетингу ОГХК. За даними НАБУ, затримані завдали шкоди компанії на 300 млн грн.
Журило. На задньому плані - Мартиненко
За даними НАБУ, в 2014 році Журило разом зі своїм заступником з комерційних питань Юрієм Перцевим розробили план з продажу продукції підприємства (ільменітовий, рутиловий, цирконієвий, дистен-саліманітовий концентрати) пов'язаним іноземним компаніям за заниженими цінами, з подальшою реалізацією такої продукції кінцевим споживачам уже за ринковими цінами.
Для реалізації цієї схеми вони залучили громадянина Австрії Вольфганга Вільгельма Ейбергера - міноритарного акціонера українського Діамантбанку (належав Мартиненку та Давиду Жванії), керівника компаній Bollwerk і Steuermann.
Окрім того, Журило залучив ще одну компанію для перепродажу продукції ОГХК за заниженими цінами - Adelis Trade LLP (Великобританія), яка була зареєстрована в січні 2015 року, відразу після укладення держкомпанією контрактів з Bollwerk.
Реальним власником Adelis стала інша британська компанія - First Railway Company LLP, яка опосередковано пов'язана з Журилом і його замом.
Паралельно менеджмент компанії поставляв на ОГХК через підконтрольні компанії природний газ, електроенергію, нафтопродукти. А також віддав підряд своїм структурам з надання послуг логістики.
В 2017 році у зв'язку зі звинуваченнями у корупції Журило був відсторонений від виконання обов'язків голови правління ОГХК. Тимчасово виконуючим обов'язки компанії було призначено його першого заступника Олександра Гладушка, який був креатурою Журила.
Компанії пов'язані з Мартиненком-Журилом продовжили викуповувати продукцію ОГХК, надавати послуги з логістики та постачати енергоносії і паливно-мастильні матеріали.
Хто такий Пітер Девіс?
Гладушко виконував обов'язки голови компанії до березня 2020 роки, поки ФДМУ не призначив нового в.о. голови правління ОГХК Михайла Макарова.
Але вже 25 травня ФДМУ звільнив Макарова за власним бажанням через стан здоров'я. В.о. голови правління став його перший заступник Пітер Девіс.
За декілька днів до цього Фонд змінив склад правління ОГХК. Серед іншого, заступником і тимчасово виконуючим обов'язки голови правління став Артур Сомов.
Обох менеджерів поєднує робота в структурах Дмитра Фірташа, який до 2014 року контролював Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК.
Девіс працював в міжнародних корпораціях, включаючи Glencore AG (Швейцарія) і Central European Media Enterprises (США).
Девіс також був членом наглядової ради банку "Кліринговий дім". А до 2013 року, за даними НБУ, Девіс був гендиректором та співвласником компанії ТОВ "Промислова група "Монієр", якій належало 50% "Клірингового дому". Насправді банк належав бізнес-партнерам Фірташа. Контрольний пакет акцій належав сестрі Сергія Льовочккіна – Юлії. Іншим співвласником був Іван Фурсін, давній бізнес партнер Фірташа.
Водночас Артур Сомов був фінансовим директором компанії "Карпатигаз", яку ЗМІ пов'язували з Фірташем. У 2011 році Укргазвидобування (УГВ), коли її очолював менеджер Фірташа – Юрій Борисов, підписала з "Карпатигаз" договори про спільну діяльність (СД) в сфері видобутку газу. В результаті компанія стала найбільшим партнером УГВ за договорами про СД. Перед роботою в ОГХК Сомов деякий час працював фінансовим директором "Укренерго".
За словами Сомова до роботи в ОГХК вони з Девісом не перетинались, хоч і мали багато спільних знайомих.
Хто такий Артур Сомов?
У жовтні БізнесЦензор записав інтерв'ю з Артуром Сомовим, яке в результаті ним не було погоджено. Тож ми вирішили своїми словами переказати почуту інформацію (у розпорядженні редакції є запис розмови).
БізнесЦензору Артур Сомов розповів, що в 2007 році він стояв біля витоків компанії "Газтек", яка мала стати газотранспортним холдингом, де по 30% належало б росіянам, німцям і українцям.
Паралельно група Group DF Дмитра Фірташа почала скуповувати облгази. Після покупки активів у Олега Бахматюка, люди Фірташа зробили "Газтеку" пропозицію "від якого не можна було відмовитися". Тоді Сомов познайомився з Іваном Фурсіним.
Сьогодні Газтек володіє групою облгазів Фірташа під брендом "Регіональної газової компанії" (РГК). Засновниками Газтека в 2001 році були Валентина Хара і Віталій Карпенко. Сьогодні акції ПАТ "Газтек" розподілені між п'ятьма кіпрськими компаніями і ТОВ "Амсет", де кінцевим бенефіціаром вказаний Дмитро Фірташ.
Працювати фінансовим директором в "Карпатигаз" Сомова запросив Михайло Сірий, якому належало 10% компанії (помер в 2015 році). Сомов каже, що не знає, хто був бенефеціаром компанії.
З 2017 року він працював фіндиректором держоператора магістральних електромереж НЕК Укренерго. Пішов з компанії через те, що не склалися стосунки з керівником компанії Всеволодом Ковальчукіом (був керівником Укренерго з 2015 по 2020 рік).
За словами Сомова, початку квітня 2020 року "друзі-друзів" познайомили його з Девісом, який запропонував увійти в його команду і стати заступником у ОГХК.
Після зустрічі з главою ФДМУ Дмитром Сенниченко і його замом Сергієм Ігнатовським кандидатуру Сомова схвалили. З середини травня він почав працювати в ОГХК.
Чому Девіса звільнили зі скандалом?
На початку жовтня Фонд держмайна звільнив в.о. голови правління ОГХК Девіса після чого його місце зайняв Сомов.
"ФДМ на підставі отриманих фактів про порушення т.в.о. голови правління ОГХК Пітером Девісом умов трудового контракту, викладених, в тому числі, у багатьох зверненнях народних депутатів України, Служби безпеки України та членів правління ОГХК про можливе заподіяння шкоди майновим інтересам держави, видав наказ про його звільнення ", - йдеться в прес-релізі Фонду.
Сомов розповів нам деталі причин звільнення Девіса.
З 2015 року, коли компанією керував Журило, основний обсяг продукції ОГХК продавався трьом компанія: Bollwerk (Австрія) Defeca і "Імекс Мінералс". Всі три пов'язані з колишнім народним депутатом Миколою Мартиненком і колишнім керівником ОГХК Русланом Журило.
Продукція ОГХК продавалася дешевше світових цін від $20 до $100 на тонні, в залежності від виду. Щомісяця компанія недоотримувала $1-1,5 млн прибутку.
З приходом нової команди в травні 2020 року, після звільнення Гладушка, список покупців було розширено.
Але при цьому на компанії Журило-Мартиненко тривали відвантаження ільменіту.
Паралельно афілійовані з попереднім менеджментом компанії продовжували постачати енергоресурси, паливно-мастильні матеріали і надавати послуги логістики.
За словами Сомова, департамент закупівель ОГХК, який очолювала креатура Девіса - Алла Писана, спеціально гальмував процедуру зміни постачальників. У жовтні, коли БЦ розмовляв з Сомовим, компанія ще не поміняла жодного постачальника. Крім того, ОГКХ сформувала борги перед ними.
З логістики борг на 12 жовтня становив 11 млн грн, з електроенергії - 41 млн грн, паливно-мастильних матеріалів - 7 млн грн.
Електроенергію і газ компанії поставляє трейдер "Енерджі трейд груп" (пді брендом ETG). Це трейдер газу, до створення якого мав відношення Руслан Журило. Договір поставки енергоресурсів з ETG діє до кінця 2020 року.
У той же час борги перед ОГХК формували і покупці ільменіту, які працювали з пост оплатою. Компанії Bollwerk і Defes перестали розраховуватись з ОГХК і сформували заборгованість за продукцію в розмірі 1 млрд грн (близько $40 млн).
Через це ОГХК припинила відвантаження продукції на адресу компаній Журило-Мартиненка.
Але в середині вересня з ініціативи Пітера Девіса компанія знову почала концентрувати продажі через "Імекс Мінералс". Тоді тільки за два тижні з "Імексом" було укладено контрактів на 120 млн грн.
У той же час, Девіс наказав припинити відвантаження продукції на інші компанії, які внесли 100-відсоткову передоплату. Наприклад, компаніям Керам Плюс, MCD. Вони почали скаржитися в ФДМУ через народних депутатів і напряму.
У підсумку, заступник голови ФДМУ Денис Кудін 30 вересня звернувся до Девіса з пропозицією піти на лікарняний на час службового розслідування.
Наступного дня Девіс забрав у менеджменту електронно-цифрові підписи. З їх допомогою він хотів списати гроші на користь "Імекс Мінералс". Мова про 36 млн грн і $1 млн. Кудін з ФДМУ наказав Сомову заморозити всі рахунки і відвантаження.
На наступний день охорона, за наказом Девіса, не пустила в офіс ОГХК членів правління. Паралельно Девіс поїхав до відділення одного з держбанків, щоб особисто списати гроші з рахунків компанії на користь "Імекс Минералс". З банку зателефонували до ФДМУ і розповіли про ситуацію.
Після цього представники ФДМУ і СБУ приїхали в банк і вручили Девісу наказ про звільнення.
За інформацією БЦ, Девіс залишив територію України. Станом на початок жовтня він перебував у Лондоні. Ми намагалися зв'язатися з Девісом, проте він не висловив бажання прокоментувати своє звільнення.
Чи поставляла ОГХК ільменіт в окупований Крим на Кримський Титан?
Не під запис у Фонді держмайна в жовтні 2020 року розповідали, що при колишньому керівництві ільменіт з ОГХК поставлявся через посередників в окупований Крим на Кримський титан Фірташа.
Через санкції підприємство виявилося відрізаним від сировини.
Як ільменіт потрапляв до Криму? Судно з ільменітом завантажувалося в українському порту, йшло в напрямку Новоросійська, там воно вимикало транспондер і без маяка прямувало в окупований Крим.
За іншою схемою, судно з українським ільменітом прямувало до Єгипту, де руда перевантажувалася на інший корабель і пливла до Криму з іншими документами.
Такі звинувачення були озвучені ще в 2016 році. Тоді ОГХК спростовувала цю інформацію.
Сомов відмовився коментувати поставки ільменіту на Кримський титан при колишньому керівництві, зазначивши лише, що в цей період завод продовжував працювати.
У той же час, нове керівництво компанії також було звинувачене в тому, що ільменіт ОГХК поставляється на Кримський титан.
У серпні 2020 року, вже при керівництві Девіса, кілька видань (Миротворець, Укррудпром, Дєло) синхронно опублікували інформацію про те, що ОГХК поставляла сировину в Крим через німецьку компанію ITS International Trade. ОГХК на сайті ФДМУ назвала цю інформацію фейком.
Схема виглядала наступним чином: в порту Одеси судно завантажувалось ільменітом і пливе до турецького порту. Там сировину перевантажують на інше судно, яке йде з Сирії до Криму.
Це розслідування могло з'явитися з подачі попереднього керівництва ОГХК, при якому ільменіт за схожою схемою поставлявся в окупований Крим.
Сомов в нашій розмові спростував поставки на Кримський титан. При цьому, це не скасовує той факт, що ОГХК не взмозі контролювати, кому в кінцевому підсумку буде поставлена руда, яка відвантажується на посередників.
