Чому Блінкен зустрічався з представниками громадянського суспільства
У певних людей в соціальних мережах другий день горить від того, що Блінкен зустрічався з представниками громадянського суспільства, а не лише з найвеличнішим президентом та його ще більш найвеличнішим попередником.
Але треба розуміти різницю у ставленні до громадянського суспільства в українській феодальній політичній культурі та у західній модерній (чи навіть постмодерній).
У західній політичній культурі громадянське суспільство -- це і є голос народу, бо це люди, що представляють активну частину суспільства, якій не байдуже, представляють громадянські інтереси, які не знайшли втілення через систему державних інституцій. Тож якщо хочеш дізнатися, що відбувається насправді, -- спитай їх. Саме тому будь-який візит західних політиків включає такі зустрічі, це правило, а не виключення.
В українській політичній культурі громадянське суспільство -- це якісь галасливі люди, які постійно крутяться під ногами, заважають працювати і чогось вимагають. Найкраще було би їх тримати подалі, але вони постійно вигулькують з несподіваних місць зі своїми недолугими вимогами, не розуміючи, що влада обрана народом, а значить, влада краще знає, що народу потрібно. Сиділи би краще вдома і не заважали. Ще й двері можуть розмалювати, поганці.
У російській політичній культурі, яка аргументовано визначена Тімоті Снайдером у його важливій книзі "Шлях до несвободи" як фашистська, громадянське суспільство -- це ворожі агенти, які намагаються розбурхати народ, підірвати стабільність, пустити політичний розвиток по хибному шляху України, Грузії, Молдови і таким чином зруйнувати російську велич в інтересах ворогів Росії.
(Знавці інтегральної динаміки побачать тут три рівні розвитку -- помаранчевий, синій, червоний.)
Нагадаю формулу нашого часу: активна меншість визначає напрямок, пасивна більшість визначає темп.
Писанина - "ні про що...".
Що Ви не зрозуміли тексту?
Американці ЗАВЖДИ зустрічаються з представниками громадськості. В радянські часи це були дисиденти наприклад.
Якщо це можна назвати зустріччю з іншими представниками громадськості, то називайте, а я би не стала.
З представниками громадянського суспільства - це інші люди і окрема зустріч.
Тому Бойко, Тимошенко були тільки статистами.
Знаєш,Валєра,важко уявити розмальовувачами дверей директорку ЦПК,грантожерку Каленюк (як завжди,нагадала про важливість своєї роботи,й жахливу корупцію),чи директора НАБУ Ситника (до якого й мала висловлювати претензії Каленючка).
А може це зашкварений вундеркінд ,голова DEJURE Михайло Жернаков,що згадував про якісь переслідування активістів (Шабуньки й Стерненка) ?
"Активна меншість....голос народу..."
" Візит Блінкена пройшов цікаво, але не для всіх... Я навіть уявити собі боюся, що відбувалося на переговорах держсекретаря з переляканою істотою з Кривого Рогу. Ми не скоро взнаємо деталі. Лише, коли Нуланд проговориться комусь з колег, а вони пустять чутку далі. Сам Блінкен менш балакучий. А його заступниця звично слів не підбирає й любить давати жорсткі й деколи вульгарні визначення, уже попала колись через це в міжнародний скандал.
Але про те, що було видно неозброєним оком.
1. Блінкен плювати хотів на протокольні викрутаси Зеленського-Єрмака, Бубочку не в повній мірі сприймають президентом і рахуватися з ним особливо не планують. Кардинальна зміна протоколу та програми візиту відбулися абсолютно проти волі зеленої парочки. Першою була зустріч з парламентськими лідерами. Це так називалося для мінімального збереження обличчя Зеленського, але то для нього дуже слаба втіха.
Уже відомі майже всі деталі. Те що Блінкен зустрінеться з Порошенком було визначено наперед. І на думку Зеленського взагалі не зважали. Але вирішили розіграти складнішу гру. Зустріч запланували перед зустріччю з Зеленським, як публічний ляпас, але вирішили перед фактором рашистської агресії не демонструвати, що США більше не визнає Зеленського президентом (майже, як Лукашенка).
З одного боку знімався прямий факт демаршу проти Зеленського. Але від цього стало ще болючіше. Зеленському з усіма його монобільшостями показали, що в США Україну визнають парламентсько-президентською республікою. І роль Зеленського сприймають не надто високо. Участь Разумкова, який хоч і мав достаньо гідну, але більше мовчазно-ритуальну роль - це для Бубочки ще більший ляпас. Слуг представляв за посадою Арахамія, якого навіть проінструктувати реально не змогли, тому він зміг лише повторити одну з пропозицій Порошенка про призначення спецпредставника. А загалом, на зустрічі реально показали, хто за цим столом дорослі. Зустріч була в руках Порошенка й діалог вівся безпосередньо з ним. До вільної розмови англійською крім Порошенка й Разумкова ніхто готовий не був, тож інші виявилися статистами. Зрештою, їх ця роль задовільнила. Депутат "Голосу", який був замість Желєзняка чи Рудик, навіть зізнавався, що очікував страшного розносу й дуже тішився, що все обійшлося майже безболісно. А Тимошенко після своїх відверто рашистських заяв про "злочинне зовнішнє американське управління Україною" точно почувалася незатишно - її родину надто багато пов'язує з Флоридою...
3. Про зовнішні вияви результату переговорів. Як виглядає, Зеленському довелося переважно слухати. І слухати речі дуже тривожні. Але й при тому, що Блінкен точно не погрожував, не підвищував голос, не кричав і не лаявся, ефект був дійсно страшний. Те, яким ми побачили бубочку, коли допустили журналістів -
- це був стан напівпаралічу від жаху. Там в очах, як писав один автор: "Вся вековая грусть еврейского народа". А ще реальний тваринний жах. Не уявляю, що за ці пів години йому встиг сказати держсекретар, що він впав у таку страшну прострацію. Головне, що можна здогадуватися - Зеленський зрозумів, що в США знають все. Абсолютно все. І скільки він та інші вкрали, і куди на які рахунки заховали, і хто й як працює на російські спецслужби, і як особисті корупційні інтереси домінують над державними. І головне - з Коломойським пропетляти не дадуть... Одного разу на Корсиці я бачив туриста, який зірвався зі скелі над пів кілометровим проваллям і чудом схопився за виступ та при моїй допомозі виліз на рівне. В його очах я побачив відблиск справжнього страху смерті, та ні - саму смерть, і відчуття якогось неприродного болю. У Зеленського погляд був не далекий від того.
https://www.facebook.com/vikakozubenko/posts/1653375174855303
Вони вважають, що вони головні.
В ЗМІ була новина, що спочатку був один протокол перебування Блінкіна вУкраїні, п потім протокол був змінений американською стороною.
Можливо, саме зустріч із головами фракцій в ньому і з'явилась.
https://www.radiosvoboda.org/a/news-zelensky-pul-blogeriv/30965322.html
Зеленського можна було б обрати директором інституту теоретичної фізики імені М.М. Боголюбова - і ситуація була б аналогічна. От якби так сталось і до інституту приїхали б наприклад з КалТеху - говорили б з керівниками відділів, з аспірантами.
Але мудрий український наріт обрав Зеленського президентом України. Тому до ІТФ-у не їхали, а говорили з керівниками парламентських фракцій. З Порошенком окремої зустрічі не було. Він там був як голова фракції ЄС.
Була окрема зустріч із представниками громадянського суспільства.
Тобто з дорослими людьми треба було поговорити.