Містечковість, як вирок соборній Україні

#ПДМШ – глобальний феномен, який народився та розвинувся в Україні. До початку великої війни в нас були добровольці з усіх областей України, а також росіяни та вихідці з України, які проживали в США. З початком великої війни до нас додались британці, канадійці та американці. Що ще раз свідчить про лушність тези: Україна – це поле глобальної битви, в якій свобода воює з тиранією.

В цій битві наш ворог – це не тільки путінська Росія. Не тільки українська корупція. А й наше прокляття – українська містечковість. Відбили ворога від власного міста чи села – і війна закінчилась. Повернулися до мирних справ. Нехай охочі воюють десь далеко на Донбасі…

Ця містечковість згубила нас 100 років тому. І зараз вона вставляє нам ніж у спину. З усієї України медики-доброровольці #ПДМШ їдуть на місяць у відрядження на фронт згідно з 814 наказом МОЗу від 27.04.2018. Загалом проблем з відрядженням не виникає.

І тільки Харківська лікарня швидкої допомоги відмовляється відпускати медиків на фронт. Бо мовляв вони комунальна установа і не підпорядковані МОЗу. Відкинувши все бюрократичне крючкотвортсво, хіба харківʼяни не розуміють, що їхнє місто наразі стало більш-менш мирним тільки тому, що хтось проливає кров і хтось з ризиком для життя рятує поранених бійців біля Бахмута та Словʼянська?

І якщо ми не встоїмо на Донбасі, Харків знову стане мішенню №1 російських окупаційних військ? Хтось може розповісти цю просту логіку пану Терехову?