Архітектор перемоги

Відоме прислів'я стверджує: "У перемоги багато батьків, а поразка - сирота". На жаль, блискучий контрнаступ сил оборони України на Харківщині вже почали грати політично.
Очевидно, що звільнення частини Слобожанщини деякі коментатори та блогери намагаються використати, аби довести: у військовому керівництві є альтернатива генералу Залужному на посаді Головнокомандувача #ЗСУ. Йому намагаються протиставити генерал-полковника Олександра Сирського як справжнього (і ледве не єдиного) архітектора Ізюмської контрофензиви.
Генерал Сирський, командувач Сухопутних військ ЗСУ, достойний український військовик. Його безумовно є за що поважати і його заслуги перед Україною очевидні. Але стратегічно переграв росіян таки Головком Валерій Залужний. Саме він створив ілюзію головного удару на Півдні, переконав ворога перекинути туди основні резерви, а в цей час скритно перекинув сили і засоби, потрібні для наступу, під Балаклею.
А така солодка перемога належить нам усім: бійцям ЗСУ та інших складових сил оборони України, добровольцям, волонтерам, місцевим, які чекали звільнення і були нашими очима в тилу ворога, лідерам і простим людям вільного світу, яких об‘єднала допомога Україні. Перемога належить усім нам, бо ми її спільно викарбували, вимолили, вигризли всупереч прогнозам усіх "поважних експертів".
Політичні ігрища та добре відомі ревнощі офісу Верховголовкома до Головкома ЗСУ не на часі та шкідливі. На перемогу працюють всі сили оборони України, всі країна. Ієрархія, що склалась у військовому керівництві України, довела свою ефективність. Коней на переправі не міняють. Особливо, якщо це переправа по дорозі на Схід, в перебігу нашого наступу.
Таке враження, що у ******** людей розвинувся інформаційний вампіризм.
Під час війни мабуть якийсь нездоровий.
Слушне зауваження. Головне, на часі.
А ми, українці, поміняли коня на... віслюка. У 2019-му. Війна-то з 2014 йде.
Як і вся зелена братія.