Визнання геноциду інгушського народу

Верховна Рада прийняла постанову №10344 про визнання права інгуського народу на створення незалежної суверенної національної держави, засудження злочинів Росії проти інгушів та відновлення територіальної цілісності Інгушетії.

Чому це важливо?

23 - 29 лютого 1944 року окупаційною армією СССР було здійснено операцію "Чечевиця", внаслідок якої 91,3 тисячі інгушів та 387,2 тисячі чеченців були депортовані. За місяць указом Президіума Верховного Совєта СССР була ліквідована Чечено-Інгушська АССР.

В планах окупантів було не тільки знищити два народи. А цілковито забрати їхню землю.

Було відчужено високогірні райони де мешкали інгуші, туди масово почали завозити мешканців з Північної Осетії (знайомий кожному українцю сценарій з сучасної війни). В обмін за працю на чужій землі переселенцям надавали чужі оселі та худобу. Аби тримали чужої землі як своєї.

8 900 інгушів, які перебували на службі в армії було відкликано з бойових та тилових частин та відправлено в депортацію.

Основна частина депортованих інгушів була відправлена до Казахстану (78 тисяч), Киргизстану (2278), решта до Сибіру.

Навіть після смерті Сталіна минуло чимало років, поки інгуші змогли повернутися до своїх домівок, втративши в часі примусової депортації значну частку населення.

Однак, приєднаний до Північної Осетії Пригородський район ніхто не став повертати до відновленої Чечено-Інгуської АССР.

Мітинги та протести, в тому числі, найбільший, який відбувся в Грозному в 1973 році та тривав три дні - розігнали за допомогою окупаційних військ.

Коли в червні 1992 року було проголошено відновлення Інгушської республіки, росіяни одразу передали різні види озброєнь, техніки та боєприпасів Північній Осетії. У вересні 1992 року почалися перші вбивства інгушів.

20 жовтня 1992 року БТРом Північної Осетії була розчавлена 13 річна дитина, Мадіна Гадаборшєва.

Тисячі автоматів, ГРАДИ, броньовані машини росіян були передані не просто новосформованим "силам самооборони" Північної Осетії, вони передавалися за умов чіткого застосування проти інгушського населення Пригородського району.

Вже 28 жовтня 1992 року рада безпеки рф прийняла рішення про Обʼєднане командування федеральних військ та республіканських сил оборони.

Але перед тим, росія активно інвестувала в усі сталіністські проекти на території Північної Осетії та Південної Осетії, збираючи групи маргіналів та криміналу для майбутньої операції з геноциду.

Починаючи з 30 жовтня 1992 року до 4 листопада 1992 року російська окупаційна армія здійснила артилерійські обстріли сіл, знищуючи не тільки інгушські загони самооборони, які були нечисленні й не становили великої загрози, а й чимало цивільних будівель.

Наступними за ними рухалися війська "сил оборони" Північної Осетії, які мали на руках п о і м е н н і списки всіх інгушів, які повернулися до власних домівок після депортації. Слідом за ними рухалися банди з Південної Осетії.

Це була повномасштабна етнічна чистка в якій брали участь представники Міністерства оборони рф, МВД, Державний комітет з надзвичайних ситуацій.

Створений російською імперією "осетино-інгуський конфлікт", був черговим прикриттям російської війни проти інгушського народу, який дивом залишився живим після депортації 1944 року.

В заручники було взято 1100 осіб (це за даними генеральної прокуратури рф), 490 осіб було вбито, 457 поранено. Станом на сьогодні 208 людей вважаються пропалими без вісті.

Етнічна чистка проведена російськими військами та "силами оборони" Північної Осетії призвела до того, що з 17 населених пунктів де мешкали інгуші на території Пригородного району залишилося лише 3.

З загальної кількості 4000 інгуських квартир та будинків вцілили лише 800. Дві третини були розграбовані та зруйновані цілком.

Оцінки втрат історичних памʼяток інгуського народу в цьому геноциді оцінюють в 90%. Окупантам потрібно було стерти з землі не тільки представників інгуського народу, їхні будинки, але й памʼять про їхнє життя на землі.

Десятки тисяч інгушів стали біженцями.

Виконавцями та організаторами геноциду стали відомі особи - Сергій Шойгу, який тоді очолював міністерство надзвичайних ситуацій, генерал-полковник Геннадій Філатов і віце-премʼєр рф Георгій Хіжа.

Для здійснення етнічної чистки в операції брало участь майже 35 тисяч російських військ, а також 33 тисячі осетинських формувань, що сукупно перевищувало загальну кількість всіх (!) інгушів у Пригородному районі.

росія імітувала розслідування геноциду інгушів в 1990-х роках, для людей з міцними нервами залишилися протоколи допитів Шойгу, який прямо визнавав, що саме він віддав наказ видати зброю осетинським "силам оборони", а також, що він "не знав", що слідом за російською окупаційною армією йдуть здійснювати етнічну чистку бандформування з Північної та Південної Осетії.

Важлива деталь. Сергій Шойгу даючи відповідь чому він приїхав до Владикавказу та брав участь в подіях, зазначив, що він "мав досвід" врегулювання "осетино-грузинського конфлікту", тобто був доконаним спеціалістом з знищення та депортації народів.

Жодна кривда російських окупантів не буде забута. Ані здійснена українцям, ані іншим народам, яким не повезло жити поруч з росією.

Аби бути вільним, варто не закривати очі на кривду інших. Світ не хотів бачити геноциду інгушів, чеченців, українців. Саме це надихало російську імперію чинити геноциди далі.

Україна має стати центром антиколоніального спротиву всіх поневолених росією народів. Ми відспіваємо імперію всіма мовами.

Станіслав Федорчук, керівник програми "Постросія" аналітичного центру Українська Стратегічна ініціатива Києво-Могилянської Академії