Це «Життя» - податкові оптимізатори чи борці за наповнення бюджету?

Життя – непередбачувана штука. Воно іноді зводить разом правоохоронців і правопорушників, борців з податковими оптимізаційними схемами і явних оптимізаторів податків.
При чому у нашій ситуації «Життя» – це не філософська абстракція. Це назва маловідомої, але доволі забезпеченої громадської організації. Яка при грантах на десятки мільйонів гривень не цурається використовувати дрібні оптимізаційні схеми – укладаючи «угоди» з фізичними особами–підприємцями, аби не сплачувати ПДФО і військовий збір – в бюджет країни, що веде виснажливу війну за незалежність і виживання.
А непередбачуваність цього «Життя» не у тому, що неприбуткова організація може бути цілком прибутковою – в Україні цим нікого не здивуєш. І навіть не економією на податках, яка під час війни більше нагадує мародерство. Ні, значно більш цікавим є те, що часто «оптимізатори» з «Життя» виступають на спільних прес-конференціях і брифінгах… з чи не найбільшим супротивником зарплатних оптимізаційних схем в Україні.
Прибутки «неприбуткових»
"Ні для кого не є секретом, що спрощена система використовується для ухилення від сплати зарплатних податків. І цю практику потрібно ліквідовувати з однієї простої причини: нам необхідно вибрати - чи членство в ЄС, або милі добрі схеми ухилення від податків. Поєднати не вийде" – такий діагноз поставив так званим «зарплатним ФОПам» чи найбільший супротивник зарплатних оптимізаційних схем в Україні ще більше року тому – у лютому 2023 р.
Хоча «зарплатних» підприємців в Україні десятки і навіть сотні тисяч, все ж таки далеко не всі з них виступають за підвищення податків. А от виконавчий директор ГО «Життя» Дмитро Купира час від часу виступає – як правило, коли мова йде про оподаткування тютюнових виробів.
Але на одній із попередніх прес-конференцій журналісти вирішили поцікавитися: а яка ситуація із сплатою податків у самого ГО «Життя» і чи не використовує організація оптимізаційні схеми при виведенні отриманих грантів «у кеш»? Відповідаючи на це питання, Купира помітно нервував, хоча інші учасники події були радше здивовані і спантеличені, імовірно, усвідомлюючи певну комічність ситуації.
Тим не менш, Купира похвалився тоді чималими доходами організації – 400 тисяч доларів лише за минулий рік. “Це валюта яка приходить в Україну безповоротно”, — пояснив Дмитро Купира. — На цю діяльність минулого року громадська організація залучила безповоротно в Україну понад 400 тисяч доларів".
Утім, як казав герой радянського фільма «Кавказька полонянка», «не надо путать свою шерсть с государственной». Безповоротно ці кошти приходять не в Україну, а в громадську організацію «Життя».
Україна ж з цих грошей отримує дуже мало. За 2023 р. фінансовий звіт ГО «Життя» ще досі не опублікувала. Але за 2022 р., навіть за даними офіційного сайту організації, з 320 тис. доларів (або 11,6 млн. грн. за тодішнім курсом) у вигляді податків було сплачено лише 732,8 тис. грн. – тобто приблизно 6,3%.
От Вам реальний дороговказ – яким має бути податкове навантаження на українські підприємства!
Можлива причина такого «податкового лібералізму» у тому, що з 12 осіб, які на сайті організації офіційно значаться як співробітники компанії - в основному, «менеджери», «директори» і «голови» - 8 з них є приватними підприємцями.
Візьмемо, наприклад, вже згаданого вище виконавчого директора ГО «Життя» Дмитра Купиру. У березні 2017 р. він прийшов у ГО «Життя» консультантом із зв’язків із громадськістю. А вже за 4 місяці – у липні 2017 р. він став приватним підприємцем. Тобто якщо вже професійно боротися з тютюном – то лише як приватний підприємець. Бо навіщо платити більше податків державі?
В принципі, якщо порахувати можливу економію на податках ГО «Життя» завдяки оптимізаційній схемі – (18% ПДФО +1,5% військового збору – 5% єдиного податку) Х 11,6 млн. грн. «освоєних» у 2022 р. коштів – виходить, що економія на податках склала приблизно 1,7 млн грн. Тобто виходить, що ГО «Життя» у 2022 р. зекономила податків вдвічі більше, ніж сплатила.
Оптимізація чи мародерство?
Зрозуміло, що податковою оптимізацією в Україні мало кого здивуєш. Але все ж таки під час повномасштабної війни ціннісні і моральні орієнтири українців мають хоча б трохи загострюватися.
Україна зараз переживає не лише величезну людську трагедію (хоча це найголовніше!). Але також вона проходить через повномасштабну фінансову кризу: зараз запланований дефіцит державного бюджету на 2024 р. через війну складає «астрономічні» 1 трлн 571 млрд грн. І кошти від наших західних партнерів, на жаль, затримуються. І це вже не кажучи про необхідність коштів на додаткову мобілізацію, яка, за підрахунками голови бюджетного комітету парламенту Роксолани Підласої, може коштувати держбюджету додатково 720 млрд грн.
І коли хтось під час повномасштабної війни, отримуючи свою дуже немалу зарплату, економить на ПДФО і військовому зборі, вибачте – це вже не оптимізація. Це вже мародерство.
1 . Чому військовий збір має цільову спрямованість, але надходження від справляння військового збору зараховуються не до окремого цільового фонду, а до державного бюджету.??
тобто військовий збір може йти не на закупівлю зброї , а на телємарфони або утримання офісу примітивних рішень підпіздєнта..
2, ПДФО . Чому держава вважає , що з 18 років - людина може нести кримінальну відповідальність , служитив армії чи водити авто - але немає права розпоряджатися своїми накопиченнями ? Тобто вона вважає людей нікчемами - чи це просто спосіб чергового пограбування людей ? ( Про що можуть сказати пенсіонери - які працювали все життя - і отрмують мінімалку )
Висновок : військови збір - додаткове маніпулятивне податкове навантаження , яке не йде прямо на армію .
Пдфо - прихована форма пограбування населення .
То чи можна назвати ухилення від шахраїв та маніпуляторів - мародерством очевидно ні.
Однозначно автор наміша в купу - кашу,мед ,гівно та бджоли .
Бо є очевидні речі - втечі великими мержами та компаніями від оподаткування - через створення мережі ФОП .
Але це легко відслідковується - і повинно жорсто каратися .
А стосовно ПДФО - то цей венесок має виплачуватися на руки робітнику . І хай тоді сам робітник сплачує ці внески державі . І от ,коли людина побачить ,які кошти вона віддає - можливо вона тоді нарешті почне жорстко запитувати чиновника - куди і як витрачаються її кошти.. І відчує себе не прохачем в державі - а тим хто наймає чиновника на роботу і мусить суворо запитувати його.