Кешбек на пальне: вас знову хочуть пошити в дурні
Якщо громадяни не будуть критично мислити і будуть мовчазно погоджуватися навіть на те, що виймають гроші з їх власної кишені – то така країна навряд чи буде мати економічний розвиток і зможе наздогнати лідерів Європи.
Подивиться на цей кешбек з пальним. В народі його вже окрестили: "Є-Бачок" чи "Є-Бак".
Я би сказав, що це програма: "Є-Лох".
Чому? Бо ви заплатите тричі!
Перший раз у підвищену ціну включать безвідсотковий кредит від вас продавцю пального (вибору - не буде) для того, щоб за ваші гроші (а не, скажімо гроші банку) закупити наступну партію.
Другий раз ви заплатите податками в бюджет, з якого комусь віддадуть кешбек.
І третій раз ви заплатите, бо віддасте наперед свої гроші в умовах інфляції і девальвації гривні. Тобто сто гривень зараз і через місяць - це різні за купівельною спроможністю сто гривень.
Крім того, вас ще заганяють в "цифрове стойло", не даючи жодного вибору.
І в підсумку, ви ще раз заплатите … заплатите найбільшу ціну: вашу долю вирішать за вас на виборах ідеологи та "схематозники" кешбеку, а не ті, хто, буде готовий поставити на розвиток економічно незалежного від влади середнього класу.
Відчуйте майстерність владних політтехнологів: береш в цьому участь - ти учасник програми "Є-Лох". Не береш кешбек - ти просто лох.
А щоб так не було, треба в Верховній Раді уточнити, звідки гроші з державного бюджету на це все?!
Може все ж таки направимо додаткові ресурси (бачимо, що вони є) на потреби Збройних Сил України, а не на ці "лохівські програми"?
афігєть!
пан чалий!
ти де існуєш?
вийди з квартири, пройдись вулицею!
навкруги, поруч, кого побачиш?
тупі желудки дегенерати!
на україну чекають дуже веселі часи пост воєнні!!!!
кажу це, з повною відповідальністю родича, що з нуля!!!
родича, що зараз проходить реабілітацію після тяжкого поранення!
Ми живемо в часи, коли саме поняття «політичної волі» стало архаїзмом, заміненим на технологічні сценарії. Спостерігаючи за тим, як Україна пройшла шлях від вибухових амбіцій суб'єктності до сьогоднішнього «найгіршого сценарію», неможливо не поставити питання: куди зникла наша воля?
Карнавал замість держави Початок кінця нашої політичної суб'єктності був закладений у моменті, коли державність почали сприймати як декорацію. Обрання коміка, який зробив своєю платформою висміювання всього «святого» для нації - від Майдану до історичних трагедій, - не було випадковістю. Це був акт добровільного відречення. Суспільство, яке сміється над власним знищенням, - це вже не народ, це глядач. А глядач не має політичної волі; він має лише інстинкт реакції на яскравий образ.
Антисемітизм як лакмус і щит Багато хто дивується: «Чому в Україні немає антисемітизму?». Відповідь прозаїчна: антисемітизм - це завжди зіткнення двох активних воль, двох ідентичностей, що вибудовують кордони. У нас цього зіткнення немає, бо ми добровільно здали кордони власної ідентичності. Більше того, ми живемо в системі, де діє «ідеологічний щит». Критика еліт, фінансових бенефіціарів чи стратегічних прорахунків автоматично маркується як «антисемітизм» або «ворожа пропаганда». Це не боротьба з ненавистю - це боротьба з критичним мисленням. Це маркування «нормальності», де влада та капітал стають недоторканними через етичний пресунг.
Зачистка суб'єктності Ми знаходимося в точці, де війна стала ідеальним інструментом «зачистки». Варіанти врегулювання відкидаються не тому, що вони неможливі, а тому, що «найгірший сценарій» - це єдиний шлях, який дозволяє остаточно демонтувати самодостатню країну. Медіа, аналітики та «експерти» працюють як ******* психіатри, переконуючи нас, що іншого шляху немає. Але насправді цей шлях веде не до перемоги, а до повного розчинення нашого народу в інтересах тих, хто володіє медіа та ресурсами.
Підсумок Чи є ще шанс на пробудження? Чи залишилися в Україні прошарки, здатні відкинути нав'язаний сценарій «ресентименту» і повернутися до суб'єктності? Поки що ми бачимо лише інерційний рух у бік фіналу. Смерть політичної волі - це не фізична смерть, це відмова від власної історії на користь чужого міфу. І поки ми продовжуємо грати в цей «карнавал», ми не помічаємо, як декорації нашого дому стають в'язницею.
Якщо політична воля народу - це мотор держави, то інтелектуальна еліта мала б бути її навігаційною системою. Однак сьогодні ми спостерігаємо повну деградацію цієї функції. Наші «експерти», аналітичні центри та публічні інтелектуали давно перестали бути суб'єктами мислення, перетворившись на «функціональних психіатрів» системи, чия головна задача - не пояснювати світ, а коригувати сприйняття хаосу глядачем.
Еліта як архітектор хаосу ******** «експерт» у нашій системі - це не той, хто ставить незручні питання, а той, хто вводить хаос у рамки «безпечного наративу». Їхня діяльність працює за схемою двостороннього клапана:
Легітимізація та «ордени»: Вони обслуговують фасад. Пишучи про «успіхи» та «реформи», вони створюють ілюзію прогресу, яка дозволяє західним партнерам давати чергові відзнаки владі. Це інвестиція в символ, що підтримує легітимність симулякра в очах зовнішнього світу.
Внутрішній аудит як форма тиску: Коли система потребує коригування (або коли потрібно натиснути на певні місцеві групи), «грантові аналітики» публікують звіти про «розкрадання, брак та саботаж». Це не боротьба з корупцією, це менеджмент впливу: систему тримають у стані контрольованого стресу, щоб вона не втрачала керованості, але й не ставала занадто самостійною.
Шизофренічна лояльність Ми бачимо дивну «шизофренію»: ті самі люди, які вранці вихваляють «історичні досягнення» режиму, ввечері пишуть про катастрофічний стан інституцій. Це не роздвоєння особистості, це ефективний розподіл ролей. Вони одночасно і «захисники демократії» (через гранти), і «зачищальники» (через формування порядку денного). Їхня роль - бути «шумоглушником», який перетворює наш національний біль на медіа-контент, зручний для зовнішнього управління.
Інтелектуальний конформізм як основа зачистки Чому «еліта» не протестує проти перетворення країни на територію? Тому що вони є частиною цього процесу. Їхній статус, фінансування та доступ до медіа-трибун напряму залежать від того, наскільки вправно вони зможуть пояснити народу, чому «найгірший сценарій» є неминучим. Вони стали інтелектуальною обслугою зачистки.
Висновок Наші інтелектуальні еліти - це не мозок нації, а її «гальма», що запобігають появі справжньої суб'єктності. Вони замінили інтелектуальну сміливість на «інституційну доцільність», а відповідальність за долю країни - на звітність перед донорами. У системі, де інтелект стає лише інструментом для обґрунтування власного вимирання, ми не отримаємо жодної правдивої оцінки стану волі народу. Ми отримаємо лише професійно упаковану ілюзію, що все йде за планом - поки декорації нашого дому остаточно не перетворяться на в'язницю.
Треба довго і наполегливо навчати громадян , щоб у них не виймали гроші з їх власної кишені.
Тоді , дивись , і голосувати на виборах будуть не за телепузіків.