Встановлення індивідуальних лічильників тепло- та водопостачання. Кому це потрібно та хто за це заплатить?

Нещодавно Верховна Рада прийняла довгоочікуваний закон "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Його положення, зокрема, передбачають оснащення індивідуальними лічильниками окремих приміщень у будівлях.

Відповідно до закону, всі квартири та інші житлові і нежитлові приміщення у будинках, які приєднані до зовнішніх інженерних мереж або обладнані системою автономного теплопостачання, автономного гарячого та питного водопостачання, мають бути оснащені вузлами розподільного обліку – відповідно теплової енергії, гарячої та питної води.

Вузол розподільного обліку забезпечує індивідуальний облік споживання комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Іншими словами – це індивідуальні лічильники тепла, гарячої та холодної води, які необхідні для визначення кількості та якості наданої послуги конкретному споживачеві.

Будинкові лічильники тепла (вузли комерційного обліку) встановлюються на вході у будинок та визначають кількість та якість наданої комунальної послуги в цілому по будинку. Індивідуальні лічильники встановлюють у кожній квартирі для розподілу загальної кількості послуги, яка "зайшла" у будинок, по кожній квартирі. Оснащення цих приміщень лічильниками мають здійснити їхні власники протягом трьох років з дня набрання Законом чинності.

Індивідуальні лічильники теплової енергії, гарячої та питної води встановлюються у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщенні (квартирі).

З індивідуальним обліком питної та гарячої води все просто та зрозуміло. На вході у квартиру ставиться лічильник, власник квартири знімає показання та передає їх виконавцю послуг або відповідальній особі, яка здійснює розподіл наданих комунальних послуг у будинку.

А от зі встановленням вузлів розподільного обліку теплової енергії не все так просто. Є декілька нюансів, які необхідно знати.

Проблема в тому, що у переважній більшості старих багатоповерхових будинків застосовується однотрубна вертикальна схема опалення, при якій відсутні окремі квартирні теплові вводи. У цьому разі встановити індивідуальні лічильники тепла технічно неможливо.

Закон визначає, що індивідуальні лічильники у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. Тож тут працюватиме інша схема. Замість вузлів розподільного обліку, на всіх опалювальних приладах у квартирі (тобто на радіаторах) повинні бути встановлені прилади-розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії затверджує Кабінет Міністрів України.

Що таке прилад-розподілювач? Це пристрій, який встановлюється на радіаторі та використовується для визначення частки споживання теплової енергії окремим опалювальним приладом.

Йдеться про так званий "порадіаторний" спосіб обліку теплових витрат за допомогою розподілювачів теплової енергії, які вимірюють різницю температур між поверхнею радіатора та повітрям у кімнаті, та періодично підсумовують значення цього температурного напору.

Таким чином прилад-розподілювач накопичує інтегральне значення, пропорційне тепловіддачі радіатора. Чим більша різниця між температурою поверхні радіатора і температурою повітря в кімнаті, тим більша тепловіддача радіатора. Кожній одиниці показань розподілювача відповідає певна кількість тепла, отриманого повітрям кімнати.

Для перерахунку показань у калорії потрібно знати показання вузла комерційного обліку, тобто загальнобудинкового лічильника. Розділивши його показання на суму всіх показань приладів-розподілювачів теплової енергії по будинку, можна дізнатися кількість калорій в одній одиниці. Звідси легко розрахувати калорії для кожного приміщення і для кожної квартири.

Однак слід зазначити, що показання розподілювачів можуть використовуватися для розподілу виключно за умови, що такими приладами оснащена не менш як 50% радіаторів.

Опалювальні прилади, розташовані у місцях загального користування багатоквартирних будинків, приладами-розподілювачами оснащувати не обов’язково.

Модель розподілювача визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

При цьому, всі опалювальні прилади обладнуються автоматичними регуляторами температури, незалежно від того, який спосіб обліку застосовується у будинку: індивідуальні лічильники тепла чи прилади-розподілювачі.

Право власності на такі лічильники або розподілювачі належить власникам квартир (приміщень), у яких такі вузли обліку встановлені.

Під час голосування законопроекту у парламенті можна було почути вислови деяких народних обранців, що Закон "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", у разі його прийняття, працюватиме на "монополістів".

Так от, спростувати це твердження легко.

Українська система централізованого теплопостачання побудована таким чином, що втрати на етапах виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складають до 45% і більше. При цьому за всі ці втрати зараз платить саме споживач. Усі витрати при транспортуванні та постачанні на шляху до споживача, а також встановлення та періодична повірка приладів обліку – вже закладені у тариф.

Адже зараз лічильники стоять не на "вході" у будинок чи квартиру, а на "виході" від виконавця послуг. А все, що втратилось по дорозі до споживача через діряві водопроводи та неутеплені теплотраси, лягає на плечі споживачів.

Зараз встановлення лічильників теплової енергії та водопостачання – найкоротший та найпростіший шлях до економії енергоресурсів та власних коштів.

Дійсно, споживачеві доведеться один раз витратити кошти на придбання та встановлення лічильників відповідних комунальних послуг. Але надалі споживач починає платити не за відвантажені за нормативами воду чи тепло (які на шляху до будинку обігріли ще й теплотрасу), а за фактично спожиті комунальні послуги.

Все просто – скільки спожив, за стільки і заплатив.

Крім того, це ще одна реальна можливість контролювати споживання тієї чи іншої послуги, економно ставитись до витрат води чи тепла, а отже – планувати всій бюджет.

І саме Закон "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" покликаний забезпечити стовідсотковий комерційний облік тепла та водопостачання до 2020 року.

А "монополістам" залишається обирати: або самому сплачувати всі втрати у застарілих, дірявих та гнилих мережах, або вкладати кошти у їхній ремонт.