Пенітенціарна пробація як механізм профілактики вчинення повторних злочинів

Зі створенням пенітенціарної пробації працівники уповноважених органів з питань пробації здійснюють не лише нагляд за особами, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням або обмеженням волі, а й працюють також в установах закритого типу для участі в підготовці засуджених до звільнення (за ініціативи адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора), координуючи ці заходи з підрозділами пробації за місцем проживання засудженого після звільнення або місцем розташування установ соціальної адаптації для звільнених, та залучаються в роботу щодо здійснення моніторингу проблемних питань засуджених, які готуються до звільнення, та їхніх можливих потреб після звільнення.

Охоплюючи низку функцій, уповноважені органи з питань пробації сприяють засудженим, які готуються до звільнення у визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення, сприяють в працевлаштуванні працездатним особам, залучають до роботи з влаштування до спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших установ соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, закладів соціального обслуговування, сприяють в наданні соціальних послуг. Тобто створюється більш ефективна система соціальної підтримки звільнених осіб.

Момент звільнення засудженого має досить важливе значення для нього, оскільки він стикається з багатьма проблеми, які самотужки вирішити не взмозі. Саме тому, на допомогу приходить служба пенітенціарної пробації, яка своїм прямим обов’язком допомагає особі, яка звільняється від відбування покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк. Така допомога полягає у належному «поверненні» такої особи до соціуму після тривалої чи короткострокової ізоляції від суспільства.