"Під обстрілом він сказав мені бігти попереду. Щоб він бачив мене, тому що він швидше бігав": спогади побратимів про Героя України Тараса Матвіїва

Сьогодні вранці на Майдані Незалежності попрощалися із офіцером ЗСУ, командиром взводу у 24 ОМБр Тарасом Матвіївим, який загинув під час бою ввечері 10 липня.

Сьогодні ж відбудеться прощання з воїном у Львові, а завтра його поховають у місті Жидачів.

Вчора голова держави підписав указ, яким присвоїв загиблому добровольцю звання Героя України. Відповідне подання "королівська" бригада, у якій служив Тарас Матвіїв, підготувала вже на наступний після загибелі чоловіка день: адже він загинув, рятуючи побратимів із бліндажа, який загорівся під час обстрілу. Крім того, Тарасу посмертно було присвоєно звання лейтенанта ЗСУ.

Ми поспілкувалися з бойовими побратимами Тараса і попросили їх пригадати, якою людиною він був.

Іван Березюк (позивний Монах), "Карпатська Січ":

"Ми з ним чергували разом на "Хортиці" (позиція у селищі Піски, - Ред). Він багато розповідав мені про своє бачення ситуації у постмайданній країні. Але "Карпатська Січ" була свободівським підрозділом, і Тарас зіштовхнувся з критикою, тому що його погляди інколи не співпадали з настроями тих партійних хлопців, що воювали у чоті. Тому він був трохи стриманим. Не говорив з багатьма. Але мав досить неординарні погляди на життя.

Чи був у нього тоді позивний - не пам’ятаю. Я називав його Тарасом.

Він цікавився усім, багато розпитував мене про те, як це я пішов на фронт з монастиря. Був ініціативним. Ми облаштовували для життя на фронті новий підвал. Але так тоді і не встигли переїхати туди, хлопці побули там лише кілька днів.

Запам'яталося, як ми під обстрілами тікали з "Хортиці" на "Бровари" під час перезмінки. Він сказав щоб я біг попереду - щоб він мене бачив. Тому, що він вищий, швидше бігає... Швидше бігав.

Потім ми пішли на легалізацію ("Карпатська Січ" оформилася до складу 93 ОМБр, - Ред), Тарас на контракт не пішов, але ще приїжджав до нас добровольцем по можливості, ми з ним бачилися на териконі біля Донецького аеропорту.

Він часто писав мені, інколи дзвонив. Завжди згадував про хлопців, розпитував, як у кого справи, слідкував за подіями у підрозділі та на фронті.

Євдокия Попович (позивний - Степанівна), "Карпатська Січ":

"Він був завжди дуже врівноважений.

У Пісках я та інші медики "Карпатської Січі" постійноо готували їжу для всіх бійців. Часто на борщ до нас приходили і хлопці з інших підрозділів. А Тарас - соромився їсти.

Але відмовок я не приймала..."

Мирослав Олійник (Скальд), 24 ОМБр:

"Ми з Тарасом познайомилися вже у 24 ОМБр. Якось він підійшов до мене та запитав чи я також був у "Карпатській Січі" - адже у підрозділі ми були в різний час. Я сказав йому, що так, був, що моїм безпосереднім командиром був Палій. Так ми почали спілкуватися.

Пам’ятаю, як ми з ним сиділи та згадували загиблого Мирослава Мислу - також бійця "КС", а згодом офіцера ЗСУ. Я сказав тоді, що, мовляв, ось - став нарешті доброволець офіцером... і загинув. Що є у цьому якась сумна іронія долі. Тарас тоді головою помахав - типу, так.

А його шлях виявився таким самим

Він був дуже гідним офіцером. Але тепер мені здається, що добровольці, які стали офіцерами, довго не живуть".