Джавеліни проти "мосінок". Як Україна переважає ворога технологічно

Мавіки, байрактари, хаймарси, дрони-камікадзе, джавеліни, старлінки… Вочевидь, іще до 24 лютого такий набір слів здався би чимось важким для розуміння багатьох українців. Сьогодні ж малюк у супермаркеті може попросити купити батьків плюшевого байрактарчика, а "Джавеліна" стала одним із поширених імен новонароджених українок ще з квітня.

У російських же трупів у військовій формі знаходять гвинтівки-мосінки ХІХ століття, у квітні на тоді ще живих росіянах виднілися не берці, а туфлі під костюм, а, за словами речника командування Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, ворог усе частіше використовує озброєння радянського зразка.

Росіяни переважають, і, зважаючи на останнє звернення російського диктатора путіна, продовжать переважати над нами численне. Але українські військові демонструють, що у сьогоднішній війні кількісний фактор на довгій дистанції переважатиме над якісним.

Одна з очевидних статей якісних та ефективних дій в ЗСУ як в ході оборони, так і під час вибиття росіян з Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Харківщини, Херсонщини, Миколаївщини — технологічне забезпечення нашої армії та неоціненна важливість IT-сектору.

Дослідницько-конструкторські роботи та автоматизація процесів

На цю тему даю невеликий інсайд, про який я довідався своїм депутатським зверненням до Міноборони. Тема технологічності армії зараз на часі, тож вирішив поцікавитися у відомства щодо загального обсягу витрачених за останні десять років грошових коштів на дослідницько-конструкторські роботи

(далі – ДКР), пов’язані з автоматизацією та впровадженням цифрових технологій в оборонній сфері в Україні (зокрема, але не виключно – системи автоматизованого управління, зв’язку, логістики, будь-яких видів обліку та комунікації у Збройних Силах України).

Ексклюзивна відповідь Олега Гайдука, заступника міністра оборони:

"За результатами опрацювання інформуємо, що за останні десять років

Міністерством оборони України на вищевказані ДКР було витрачено 1 325,4 млн грн".

Вочевидь, іще 10 років тому до російсько-української війни ми не готувалися. Проте досвід показує, що нам точно є сенс щорічно нарощувати суми з державного бюджету, які направляються на технічне вдосконалення армії та автоматизацію процесів. Якщо машина або алгоритм може замінити роботу українського солдата — так і має бути. Адже під ризик варто ставити те, що можна полагодити, відновити або й докупити. Із людським життям так не вийде.

Техногологічніше оснащення

Ми точно переважаємо ворога якісно. І це стосується не тільки вмотивованості та більш якісної підготовки воїнів ЗСУ, але й якіснішим технологічним забезпеченням нашої армії. Тут важливу роль відіграли і Міноборони, і Генштаб, і західні партнери, що продовжують нас доукомплектовувати якіснішим озброєнням, аніж те, що має ворог.

На старті повномасштабного вторгнення ключову роль у відбитті окупантів від Києва та інших регіонів відігравали наші ПТРК. Були і старіші "Стугни", "Ігли", Mistral і "Фаготи", котрі є і у ворога (або їхні аналоги). Але протитанковими нічними жахами, накшталт Javelin, NLAW або Stinger вони позихуватися точно не можуть. Фактор технічний — надважливий. Доведено колонами спалених російських танків на підступах до Києва, Харкова, Сум і не тільки.

Ви ж усі пам'ятаєте, хто "найкращий пастух баранячих отар"? Байрактар — пісенний хіт війни, гра в "Дії", улюблена іграшка малечі, спосіб консолідації для народного збору коштів… Але найголовніше — неочікувана смерть відразу кількох російських окупантів та підбита броньована машина. Україна почала закуповувати та використовувати турецький ударний оперативно-тактичний безпілотний літальний апарат іще під час проведення ООС. Але наскільки вдало ці "пташки" вписалися в загальну військову картинку України саме під час повномасштабної війни! Респект Генштабу та Міноборони за якісні інвестиції в масові знищення російських окупантів та техніки.

Україні зброєю допомагає демократичний світ. А ворогу — Іран

"Росія отримала від Ірану безпілотники серії Mohajer-6 та Shahed протягом кількох днів у серпні. На російські транспортні літаки завантажили обладнання БПЛА на аеродромі в Ірані, потім вони вилетіли з Ірану до Росії" - слова речниці Білого дому Карін Жан-П’єр.

Завжди неприємно дізнаватися про те, що у підлого та аморального ворога є ті, хто йому толерують. А що оснащують, то й поготів. Проте Іран важко назвати лідером технологій у військовій тематиці. І це тішить.

Адже нам допомагають ті держави, у яких на озброєнні куди більш просунуті гармати, машини, безпілотники тощо, аніж в того таки Ірану чи ворога безпосередньо. І нехай моментами своєю позицією щодо надання озброєння дещо спантеличує Німеччина, Україні все ж щастить на західних друзів.

США були і є великими друзями для нас. Коли була велика діра в ППО — ми його отримали. Згодом нас доукомплектували сучасними Patriot, які також покликані збивати російські ракети. Передані Україні "Химери" стали жахом для складів із боєкомплектами, казармами з російськими військовими та мостів, що знаходяться під російським контролем, проте все більше нагадують сито.

Великобританія, раніше очолювана Борісом Джонсоном, проявила себе як близький друг України і також сприяє нашій технологічній перевазі в озброєнні над росіянами. "Джонсонюк", як його часто називають українці, не тільки тішив візитами до Києва, але й передачею нам якісної бронетехніки. Британські машини — це вам не радянські Т-64. Тому в цьому аспекті нехай не кількісно, проте якісно ми точно мусимо створювати перевагу над ворогом.

Польща, Туреччина, Литва, Франція, Болгарія, Словаччина, Латвія… На превелике щастя, список держав, які допомагають нам озброєнням немаленький. Хтось віддає уже застарілі зразки ще радянської техніки, але серед усього достатньо й сучасного озброєння. Із яким бити ворога стає легше.

IT-фахівці — друзі ЗСУ

З 24 лютого українська армія зібрала людей усіх професій. Зважаючи на потужний розвиток сфери інформаційних технологій в Україні, фахівці з IT також стали на службу до ЗСУ.

Дехто з них пішов безпосередньо на фронт виконувати бойові завдання. Проте, коли поставала задача налаштування Starlink, радіорацій, з’єднання з мережею тощо — очевидно, хто першим брався її виконувати. Людина із хорошим технологічним підґрунтям вкрай корисна і в тилу, і в окопі.

Окрема увага — цілим IT-взводам. Такий підрозділ покриває всіх технічні та технологічні запити цілої бригади та бере на себе всю роботу по даному напряму. Це щонайменше дозволяє бійцям з передової не братися за одне з завдань, якому дають раду програмісти.

Також справа айтішників на війні — є радіоретранслятори. Грубо кажучи, сервери. І їх теж не вистачало, бо вони часто пошкоджуються при бомбардуванні пунктів управління. Спеціалісти інформаційних технологій шукають, де їх можна закупити і розбираються, як з ними працювати, таким чином закриваючи цю прогалину.

І завдань такого штибу в сучасній війні насправді багато. Від керування дронами до налагодження роботи Starlink. IT-фахівці тут стають в пригоді як ніколи.

Відзначу те, що українська армія, її керівництво та озброєння не стоять на місці. З 2014-го помітні очевидні зсуви на користь ліпшого оснащення. А з початком повномасштабної війни працювати на якість українських оборони та контрнаступу почали ще й західні партнери.

Підтримуємо цей тренд. Дипломатично, донатами на збори дронів, вдосконаленням бійців в сфері інформаційних технологій, якістю закупленої техніки тощо. Адже дрон навіть космічні кошти свою ціну все одно має. Життя ж українського воїна безцінне та відновленню не підлягає. Тому, не забувайте, що копійка, скинути на черговий "мавік" береже не тільки гривню. Але й героя.

Працюємо. До перемоги.