Пам’яті Друга, Керівника, Наставника і Людини, життя якої назавжди увійшло в літопис сучасної історії України та серця людей – Дениса Монастирського

Якщо мене колись спитають, хто для мене є взірцем державотворця в поєднанні з високими моральними якостями й духовністю, я без вагань і роздумів відповім – Денис Монастирський. Умисно не згадую про Дениса Анатолійовича в минулому часі, адже відчуваю продовження його життя в масштабних справах і тепло в серцях кожного з нас.

Лідер, який умів слухати й дослухатися. Чітко визначав пріоритети в роботі і ставив амбітні цілі перед командою. Підтримував конструктивні ідеї та давав можливість їх реалізувати. Головним індикатором ефективності роботи системи органів МВС він визначив довіру громадян. На робочих нардах завжди все зводив до формули: "А що це дасть громадянам? Якою є користь державі від реалізації тих чи інших ініціатив?".

Денису Монастирському вдалося сформувати команду людей, які поділяють ідею побудови безпечного середовища, щасливого суспільства, сильної України в складі Європейського Союзу та НАТО. Команда Міністра – це носії цінностей і принципів, які зосереджені на гарантованому захисті прав людини, створенні комфортного та зручного життя в Україні.

Ми працювали не під тиском і гнітом, а окрилені лідерським духом керівника, робота якого спрямована на соціально відчутний результат. Я завжди апелював до цінностей і пріоритетів, визначених міністром у роботі системи МВС, адже відчував їх органічно на високому ідейному рівні.

Денис Анатолійович мав багато статусів у житті: викладач, громадський діяч, політик, експерт, народний депутат і голова парламентського комітету, Міністр, але головне – Людина! З масштабною владою, повноваженнями та можливостями він залишився високоморальною і духовною Людиною. Уміння знаходити компроміс та вихід з будь-яких складних і неординарних ситуацій. Ніколи не діяв усупереч моралі, совісті й честі. Дбати про моральний стан підлеглих та завжди пам’ятати про їхні сім’ї – кредо його життя. Іти до людей та оцінювати проблеми з місця, приймати вольові рішення – стиль і філософія життєдіяльності Дениса Монастирського.

Міністр підготував систему органів МВС до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Справедливо зауважити, що робота була ефективною, скоординованою, з високими рівнем довіри громадян. З перших днів війни мужньо та впевнено діяв, приймав виважені рішення, був разом з колективом, і всі відчували підтримку лідера.

Втрати у війні не були "статистикою" для Міністра. Його гуманне ставлення до життя людини та здатність бачити цілий світ в одній людині не стала слабкістю для керівника його рівня, а навпаки – давала наснагу в надскладний час, щоб мобілізувати всі ресурси, аби жертв з боку українського сектору безпеки й оборони було якомога менше…

Ми мріяли в старості згадувати пройдений українським народом шлях до великої Перемоги України, написати правдиві мемуари… І я вірю, що коли український народ здобуде Велику Перемогу над історичним ворогом – росією, на небі зірка нашого друга, керівника, наставника, великого патріота, Людини Дениса Монастирського сяятиме дуже яскраво…

Я багато чого не встиг сказати Денису Анатолійовичу, ми багато мали зробити, і нам це вдавалося… Спочивайте з Богом, Денисе Анатолійовичу! Ви були і є частиною моїх думок, ідей і мрій… Дякую за довіру, щирість, підтримку та всі цінності, якими щедро збагатили моє життя і життя Українського народу!

Наш святий обов’язок продовжити й завершити земні справи Дениса Монастирського. Вічна і світла пам’ять про Великого Українця!