Подаруйте $100 млн "хорошому росіянину", або як джинса перетворюється на ІПСО

Як поважні видання РБК-Україна, УНІАН ТА ЛІГА були використані у операції відбілювання Тамаза Сомхішвілі – "британського інвестора" з російським паспортом та дружиною-українофобкою, щоб допомогти йому витягти з України $100 млн. До честі ЛІГА.net, блогплатформу якої використали, оперативно відреагувала на зауваження та видалила блог-ІПСО. Дуже очікую, що у всіх інших, хто виступив адвокатом "хорошого росіянина", на це також вистачить совісті та самоповаги

Як гендиректор того самого "Лукойлу" пером українського "експерта" перетворюється… перетворюється на респектабельного "британського інвестора"

Добре відомо, що ІПСО (інформаційно-психологічна спеціальна операція) – небезпечна російська зброя, яка вражає не тіла, а душі, і має фактично необмежений радіус дії. Прикро, коли свідомо чи мимоволі у цих спецопераціях беруть участь українські медіа. В кожного з нас хоча б раз влучали уламки такої атаки.

Просто згадайте – адже напевно ви читали аналітику про те, що з системним українським банком, яким володіють люди з найближчого оточення путіна, все добре. Бо він змінив назву і став "українським". Та й самі власники не такі вже й погані, дарма, що під західними санкціями, адже спонсорували українські фестивалі в мирний час, давали гроші нехай і на скандальні, але меморіали. Або що мережею розподільчих енергетичних об’єктів критичної інфраструктури, обленерго, вже давно не володіє віце-спікер держдуми рф і російський злодій у законі Міха, та ніколи ними й не володіли, і зараз там тільки українські акціонери, достойні люди. Або що одну з найбільших мереж магазинів косметики начебто купив французький холдинг, і російська власниця його більше не контролює, що б там не казав АМКУ. І так далі. Прикладів – десятки.

Небезпека цих ІПСО очевидна – всі бізнеси з російськими акціонерами в опосередкованій, або навіть і у прямій формі, підтримують спроможність країни-вбивці і далі вбивати українців. Завжди. Незважаючи на каяття, "засудження агресії", "волонтерство". Бо, як казав герой міхалкова у фільмі міхалкова – "колишніх руських офіцерів не буває". З бізнесами – та ж історія.

Але трапляються ситуації, коли діяльність "хороших росіян" напряму загрожує місцевим бюджетам або й навіть держбюджету України.

Отже, останній кричущий приклад.

$100 млн або відповідна земельна ділянка у Києві під час війни для одного з таких "хороших росіян", колишнього гендиректора Лукойла та "Роснєфтьекспорта" – як винагорода у сумнівній господарській суперечці 15-річної давнини. Сьогодні, під час повномасштабного вторгнення росії? Неможливо? Без зайвих перебільшень скажу, що, якби не втручання громади, то це був би вже доконаний факт.

Ось для того і видумані ІПСО, щоб "сказку сдєлать билью". Треба порося перехрестити на карася. А гендиректора Лукойла зробити "британським інвестором", від захисту якого, за словами таких "експертів", начебто залежать політичні стосунки України та Великої Британії.

Саме таку смислову конструкцію нам пропонує журналіст Артем Горовенко у статті на РБК-Україна "Несвоєчасний конфлікт. Як зрив реконструкції у Києві ставить під удар відносини України із ключовим союзником".

У матеріалі розповідається про доброчесного британського інвестора, який у 2007 році (за часів мера Черновецького) уклав інвестиційну угоду з містом, проте так і не зміг розпочати роботи, власне, з реконструкції Харківської площі у Києві, а в 2013 місто розірвало інвестиційну угоду. І тому він провів незалежну оцінку втрат, яка з урахуванням "втраченої вигоди" склала близько $100 млн. Втім, підступні чиновники відмовились йти на мирову угоду на таких умовах, і британський інвестор був вимушений звернутися до суду. Сталося це чомусь аж через 5 років після розірвання договору, наприкінці 2018 року.

Перша інстанція частково підтримала позов, зобов’язавши місто виплатити Сомхішвілі 670 млн грн, апеляційний суд скасував це рішення, Верховний суд повернув справу до апеляції.

Як жест доброї волі у статті наводиться пропозиція мирової угоди інвестора столиці. Через війну він готовий відмовитися від грошових претензій і погоджується взамін "узгодити отримання іншої земельної ділянки, на якій власним коштом збудує інфраструктурний об'єкт, необхідний для пошкодженої війною інфраструктури Києва".

Але чиновники відмовилися від щедрої пропозиції, і одразу у ЗМІ почалася кампанія з дискредитації британського інвестора. "Звинувачення на адресу Тамаза Сомхішвілі активувалися саме після того, як у липні 2022 року у судовій справі в Україні його українським підприємством було запропоновано укласти мирову угоду", – така цитата адвоката інвестора, партнера Wolf Theiss Тараса Думича з’являється у фіналі статті.

І висновки матеріалу з обережною, але чітко артикульованою погрозою державі Україна:

"Хай там як, суперечка має бути врегульована всередині країни. Україні зараз особливо не до речі міжнародний суд з інвестором із Британії, яка є одним із найважливіших військових союзників та повоєнних інвесторів України".

Ознаки ІПСО в адвокації Тамаза Сомхішвілі

Отже, чому ця стаття містить ознаки зухвалої і при цьому не дуже розумної ІПСО?

Щоб відповісти на це питання, треба згадати, що в статті є і чого в ній нема.

Отже, в статті є:

• Погрози арбітражем державі Україна
• Шантаж влади інформаційною атакою на міжнародні стосунки України та Великої Британії
• Голослівні звинувачення представників влади у порушенні закону

У статті немає:

• Позиції другої сторони. Вона повністю відсутня. Автор не бере коментарів ні у КДМА, ні у Кабміна, до якого з погрозами міжнародного арбітражу звертався Сомхішвілі. Автор не бере коментарів у свідків тих подій, зокрема, наприклад, у екс-заступника архітектора Києва Віктора Глєби, який прямо називав виграш конкурсу компанії Сомхішвілі у 2007 році аферою Черновецького та грузинських злодіїв у законі. Натомість автор цитує лише адвоката головного героя матеріалу. Стаття повністю одностороння, і автор навіть не намагається робити вигляд дотримання професійних стандартів.

• Відсутні будь-які згадування про наявність у "британського інвестора" російського громадянства. Хоча про це йшлося у листі Мінюсту із посиланням на дані ГУР МО до КДМА, а у ЗМІ навіть були опубліковані російські паспорти "британського інвестора". Ба більше – довідки Федеральної міграційної служби рф про реєстрацію Сомхішвілі у москві та навіть скан-копії протоколів засідань московського житлового комплексу, де в якості мешканців згадувалися прізвища Сомхішвілі та його дружини.

• Відсутні будь-які згадування того, що Сомхішвілі обіймав керівні посади у Лукойлі та Роснєфтьекспорті до 2008 року, і ще до війни був серед засновників елітного тенісного клубу Лукойл – разом із російськими олігархами Вагітом Алєкпєровим та Леонідом Федуном (що, до речі, повністю перекреслює твердження статті про повний вихід з росії після набуття британського громадянства у 2007). У статті про цей період життя "британського інвестора" пишеться як про такий, під час якого він "займався енергоресурсами, був співзасновником кількох компаній з видобутку та торгівлі нафтою та нафтопродуктами".
• Не згадується той факт що фірма, яка судиться з громадою Києва - "Київ Термінал", яка підписала з мером Черновецьким інвестиційну угоду у 2007 році, була створена росіянином Сомхішвілі у 2006 році, отже, ще до того, як Сомхішвілі одружився на громадянці Британії і отримав там громадянство, тобто вся ця історія розпочалась тоді, коли Тамаз Сомхішвілі був винятково російським "інвестором", російським він залишається і сьогодні!

• Не згадується і одеська історія, в межах якої державне підприємство "Конярство України" (одеський іподром) втратило земельну ділянку, яка опинилася спочатку у компанії, близької до чинного мера (до слова, теж громадянина росії), згодом – у компанії "британського інвестора", а потім цю ділянку забудувала Кадорр-Груп Аднана Ківана. "Інфраструктурним об’єктом", тобто, черговим ЖК.

• Жодних коментарів Посольства Великої Британії, хоча автор голослівно наполягає на тому, що Сомхішвілі прямо підтримують британські дипломати, і через судовий процес начебто під загрозою відносини між двома країнами. До речі, виникає враження, що наполягає не стільки автор статті, скільки адвокат Сомхішвілі Тарас Думич. Бо у статті як авторська мова фактично дослівно повторюються слова з інтерв’ю Думича виданню "Вєсті UA". Ба більше, схоже, захисту Сомхішвілі дуже кортіло, щоб така публічна підтримка була, і посольство навіть підштовхували до цього за допомогою журналістських запитів того ж "Вєсті UA", але британці навіть не відповіли на це звернення. Тобто, головна теза статті і всієї кампанії "британського інвестора" про підтримку Лондона і загрозу україно-британським відносинам виявилася фейком.

• За понад рік повномасштабної війни, не кажучи вже про період з 2014 року, Тамаз Сомхішвілі не вичавив з себе жодного слова із засудженням агресії росії, чи іншої підтримки України, що було б доцільно від людини, яка хоче відсудити у киян $100 млн. Тим паче, з огляду на публічну позицію дружини Тамаза Сомхішвілі – Олени Василець. Яка каже, що не розділяє росію, Україну та Грузію, марить СРСР та пише вірші про "Донецький конфлікт", у яких питає, "пачєму убівают рєбят?".

А також немає реакції на публікації про можливі зв’язки "британського інвестора" із королем російської злочинності Захарієм Калашовим (Шакро Молодим) і матеріали про авіаремонтне підприємство TAM-Management, яке працює на потужностях Тбіліського авіаційного заводу, на адресу якого лунали звинувачення у зв’язках із російським військовим концерном НПК Штурмовики Сухого.

Втім, адвокат Сомхішвілі Тарас Думич у тому ж інтерв’ю виданню "Вєсті.UA" каже про те, він це питання (публічної підтримки країни, до якої він звертається з позовом) з клієнтом "не обговорював", бо "що це змінить?".

"На Украине притесняют" – проросійські ЗМІ занепокоєні долею "британського інвестора"

Втім, найцікавіша частина ІПСО починається вже після виходу статті на РБК-Україна. Виглядає так, що публікація була "лайтовою" версією думок "британського інвестора". А, так би мовити, "режисерська версія" його позиції озвучується вже через блогерів та розгін теми новинами. Отже, виходить пост політолога Володимира Макаровського, який російською мовою пише про "кидок британского инвестора" та про те, що "за делом внимательно смотрит посол Великобритании Мелинда Симмонс". Макаровський закидає вже не тільки мерії, але й Кабміну і президенту, до яких звертався поважний інвестор, і переймається питанням, цитата, "глубокой и не очень умной коррупции в ОП, один звонок из которого давно и полностью мог решить эту ситуацию". Печерне кучмівське телефонне право – подзвонити та порішати по $100 млн з бюджету – ось як мало б вирішитися питання британського інвестора. А вінчає цей аналіз намальована у Photoshop картинка із написом (теж російською) "Тамаз Валераинович Сомхишвли. Защитить британские инвстиции в Украину!" з фотографією інвестора на фоні прапора Великої Британії.

Далі все це розганяється через переважно "зливні" сайти новинами. Наприклад, тут, тут та тут. Неочікувано у цій теплій компанії опиняється агентство УНІАН. Важливу роль у розгоні відіграють сайти із проросійськими власниками – ті ж самі "Вєсті", а ще КП в Україні, "Капітал" та (зненацька) якийсь неофіційний сайт забороненої в Україні російської платіжної системи Webmoney.

Далі цей треш вирішують заполірувати псевоінтелектуальним аналізом і виходить на сайті Ліга пост вже іншого політолога – Андрія Міселюка, який у справі виплати $100 млн "авторитетному" інвестору примудряється дописатися аж до Фултонської промови Черчилля, скаржиться на корупцію та згадує лист "британського інвестора" до президента Зеленського. А завершується допис, вже традиційно, цитатою адвоката Сомхішвілі – Тараса Думича. Розгін допису політолога, також вже традиційно, відбувається за допомогою проросійських ресурсів – колишнього агентства Ганни Герман УНН та Нового регіону. До честі, Ліга оперативно відреагувала на мій допис у Facebook та видалила це ІПСО.

Складається враження, що це остаточне дно, але знизу стукає відверто проросійський телеграм-канал "Однажды в Одессе". Який бере участь у безпосередньо російських ІПСО, висвітлюючи появу у Одесі біл-бордів російською "Одесса, жди. 10 апреля – день освобождения Одессы от нацистов" та використовує лексичні конструкції на кшталт "на Украине". Цей ресурс також поширює статтю РБК-Україна, з тезами про "еще один позорный коррупционный кейс для Зеленского" і спонуканням до дії про те, що "на самом деле решить ситуацию могли несколько звонков из Офиса президента – в КГГА и прокуратуру". Та знеціненням розслідувань по Сомхішвілі в українських ЗМІ – "но, как обычно, вместо этого решили сделать еще одну серию "Слуги народа" и намекнуть инвестору, что он вложил в Украину, и ее чиновником еще недостаточно".

Що маємо в сухому залишку? Під час війни з росією українські ЗМІ, в тому числі деякі авторитетні видання, беруть участь в інформаційній кампанії громадянина росії (так, Сомхішвілі не спростував наявність у нього російського громадянства і не вийшов з нього). Поширюють фейки про те, що невиконання його вимог до Києва про виплату йому $100 млн за рахунок громади чи державного бюджету або ж виділення йому столичної землі на цю суму начебто поставить під загрозу – ні багато ні мало – відносини з Великою Британією (дивно, що "експерти" ще не додумались вплутати ціле НАТО, адже Сомхішвілі має громадянство однієї з країн-членів НАТО). А з урахуванням бекграунду "британського інвестора" це вже не просто "джинса" та недотримання медійної гігієни, а участь в ІПСО, що прямо загрожує національній та економічній безпеці України.