Публікація The Washington Post про "кровожерливого" Зеленського: провокація Росії чи витік з України?

Напередодні The Washington Post оприлюднила черговий "гучний" текст нібито про таємні процеси, що відбуваються за зачиненими дверима під час нарад у президента Володимира Зеленського. Нібито глава держави закликає підривати нафтопроводи, бомбити російські села, проводити спецоперації проти російських військ у Сирії і взагалі не збирається дотримуватися домовленостей із західними партнерами про обмеження у використанні зброї, яка надається. Цей "витік" явно спрямований на підрив довіри до військово-політичного керівництва з боку західних партнерів, гальмування поставок зброї, а відтак - і подальших контрнаступальних дій з повернення наших територій.

Є кілька моментів, на які варто звернути увагу. Передусім, це авторка статті - Ізабель Хуршудян, яка раніше працювала в московському бюро The Washington Post, і яка вже публікувала гучні статті, покликані внести паніку і розбрат у лавах наших військових. Зокрема, один із попередніх її текстів стосувався нібито занепаду бойового духу і хаотичних дій командування.

Поява тексту про "безумного Зеленського" після того, як Британія (на відміну від США) дала Україні дальнобійні ракети - може бути як інтересом Вашингтона, який хоче послати сигнал своїм союзникам, аби вони "притримали коней", так і інтересом Росії, якій зі зрозумілих причин дуже не хочеться, аби Київ отримував більше нового озброєння.

За характером роботи і обов’язків Хуршудян не могла не потрапити в поле зору російських спецслужб. Дмитро Золотухін з Інституту постінформаційного суспільства уже навіть зробив припущення щодо того, як могло виглядати її вербування - через потужну вірменську діаспору.

Друге - це саме джерело документів, "Діскордлікс". Цю "бездонну папку" розкачують уже понад місяць, і "таємні факти", які з неї виринають наче чорт з табакерки, дуже нагадують уже системну, а не хаотичну роботу. Погоджуся тут з Дмитром, не до кінця зрозуміло, скільки документів насправді є в розпорядженні редакцій, бо якщо їх одразу було так багато, чому тема з підривом нафтопроводів так "зручно" вилізла саме в момент, коли стало відомо про передачу Україні Storm Shadow? Чи можемо ми бути певні, що це "оригінальні" документи, а не "сфабриковані" спецслужбами США "за потребою"? А якщо ці зливи передають з Росії - то хіба не очевидно, що там теж можуть "корегувати" їх потрібним чином. І тоді журналісти просто виступають корисними ідіотами.

Ще одну версію додам від себе. Розмови дійсно могли мати місце - але про них нічого не було відомо саме в документах "Діскордлікс". Проте спецслужби отримали дані від учасників нарад через своїх агентів - напряму або опосередковано. Наприклад, не до кінця зрозміла роль першої віце-прем’єрки Юлії Свириденко, на нараді з якою нібито обговорювалась можливість підриву нафтопроводу "Дружба", аби "погасити" політичні амбіції угорського прем’єра Віктора Орбана.

Свириденко пов’язують з главою Офіса президента Андрієм Єрмаком, а той, в свою чергу, також неодноразово був помічений в операціях, які можуть бути вигідні російським спецслужбам. Чого лише вартує "Вагнергейт", де Єрмак ймовірно був ключовою особою, що сприяла зриву операції з затримання вагнерівців на території України. Про інші "особливості" роботи керівника Офісу з Росією нещодавно розповів полковник Роман Червінський.

Тож звісно, важливо ідентифікувати тих, хто ретранслює потрібні ворогу месиджі в світових ЗМІ і максимально сприяти нівелюванню негативного впливу цієї інформації. Проте передусім потрібно провести розслідування всередині команди президента і в керівництві уряду - кому не вдалось втримати язик за зубами і не винести військові таємниці за межі кімнати секретних переговорів. І на майбутнє обмежити доступ випадкових людей у місця, де обговорюється стратегія відновлення суверенітету над нашими землями.