Шахраї
Ті, хто мене знають - знають, наскільки я терпляча і толерантна людина. Не впадаю в істерики і депресії, практично нікого не баню, навіть до ворогів не відчуваю тієї глибинної ненависті, яка допомагає більшості продовжувати воювати чи волонтерити - "вивозити" це все.
Але є виняток. Є люди, яких я ненавиджу щиро й пристрасно, які б по землі не ходили, якби це залежало від мене.
Шахраї.
Будь-які. І автори "листів щастя" про те, що мій неіснуючий родич у далекій Нігерії помер і залишив мені у спадок мільярди. І телефонні "робобаби" - "Привіт, переможцю!" (одразу ж тисну відбій). І оті покидьки, які "внук потрапив в аварію", тому, бабусю, віддай гроші, відкладені "на смерть".
Але навіть серед цих сортів лайна є особливий - ті, що намагаються нажитися на війні.
Псевдоволонтери, які в центрі Києва збирають на неіснуючу бригаду (скільки ж скарг уже було, а нещодавно їх знову бачили). І ті, хто їх кришують, ага.
Оті, що "переганяють свій автомобіль на фронт, подайте на пальне".
Братва "вечір в хату" - поповніть рахунок військовослужбовцю.
Десь позавчора загинула бойовий медик Ariana von Stahl, Блискавка - і вже масово збирають гроші на лікування її хворої мами (яка давно померла) і на малого сина, якого в неї не було.
Я б сказала, що їх треба рядовими в піхоту на Бахмутський напрямок, але ж це не покарання, там стільки достойних людей, що гріх ображати їх таким сусідством.
А от до вертикальної цегляної конструкції б їх, за законами воєнного часу - було б саме те. Але воєнний час у нас теж якийсь толерантний.
А треба було б розстрілювати на хер, з конфіскацією всього майна у фонд допомоги постраждалим військовослужбовцям. Бо який сенс саджати таких на 2-4 роки? У нас на нормальних громадян грошей не вистачає, щоб ще годувати кримінальну мразоту.