Хрещені гралкою

Україна втрачає своїх людей.

Людей, які могли б ще довго жити на благо своє, своїх близьких та України.

Найбільш помітні й болісні втрати, які ми бачимо і оплакуємо практично кожен день, — через війну.

Але є втрати, на перший погляд, не помітні.

Вони є скрізь, в тому числі, серед тих, хто захищає нас зі зброєю в руках.

Мова — про втрати людей для суспільства через їх потрапляння в хворобливу залежність.

Один із видів залежності — ігроманія, або лудоманія, гральна залежність, надмірне захоплення азартними іграми тощо.

Декілька загальних слів про природу ігроманії

Як відомо, гральний бізнес, переважно, не створює додаткову вартість.

Існує точка зору, що він продає емоції.

І, як відомо, є такий гормон, дофамін, який ще називають гормоном задоволення.

Він виділяється в організмі людини за певних обставин та активізує в головному мозку систему винагороди.

Фахівці стверджують, що схожі процеси мають місце при вживанні людиною наркотиків.

Один із варіантів, коли відбувається потужній викид в організм дофаміну, це отримання людиною виграшу чи при програші в азартній грі.

При регулярній грі досить швидко наступає залежність, а з нею приходять послаблення загального самоконтролю та потреба в збільшенні дози дофаміну.

Лікарі інформують, що у разі дефіциту в організмі дофаміну (в тому числі, через залежність) можуть спостерігатися апатія, внутрішні страхи, депресія, емоційний та психофізичний занепад, ослаблення мотивації, погіршення самопочуття, відсутність волі до життя аж до суїцидальних думок.

Матеріальний виграш, якщо й має місце, швидко закінчується, а бажання отримати дозу дофаміну — а значить, бажання грати — не зникає.

За ресурсами для гри людина йде знову ж таки в гру або в кримінал, попри загрози як для себе, так і для оточуючих.

Коло замикається і вирватися з нього, навіть за допомогою лікарів, дуже й дуже важко.

Вірогідні наслідки для оточення і для суспільства в цілому: руйнування сімейних та інших соціальних зв`язків, втрата роботи, втрата гідності, аморальна та кримінальна поведінка.

При тому, вочевидь, найбільш вразливі до дофамінових розладів є бідні верстви населення, в яких самі обставини життя не сприяють наявності здорових соціальних патернів самозахисту, зокрема захисту від дофамінової (як і іншої) залежності.

Шокуюча статистика

Показовими є деякі цифри, в тому числі, для ілюстрації “ефективності” нашої держави в цьому питанні.

Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) оприлюднила інформацію, що на початок 2024 року до Реєстру лудоманів, тобто до переліку осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх, включено 3700 осіб.

Майже 90% з них потрапили до вказаного Реєстру тільки за минулий рік.

При тому, згідно оцінки Opendatabot, 99% осіб зареєстровані в Реєстрі лудоманів за їхнім власним рішенням, за рішенням Комісії (другий законний варіант обмеження) — 1%, тоді як за рішенням суду (варіант номер три, який, як і другий, переважно, використовують державні служби) взагалі нуль.

Відповідно знову ж до даних Opendatabot, тільки за минулий рік обороти гральної індустрії в Україні склали близько 207 млрд гривень.

Світова практика свідчить про те, що основні обороти в гральному бізнесі відбуваються завдяки саме постійним гравцям.

Так, постійний гравець — не обов`язково лудоман, але зв`язок є очевидним.

В кожній країні відсоток лудоманів різний, тим не менш, можна впевнено сказати, що цифри з Реєстру і близько не відображають реальної картини щодо загальної кількості громадян з ігровою залежністю в Україні.

При тому, для порівняння, є країна з пострадянським минулим, в якій загальна доля лудоманів, за деякими даними, складає близько 20 % від усього дорослого населення.

Як не дивно, приклад саме цієї країни як успішний нам активно “продавала” влада на початку “легалізації” грального бізнесу в Україні.

Це — Грузія.

“Тричі ювілейний” рік для гралки в Україні

Цього року гральна індустрія в Україні має цілих три “круглі” річниці.

15 років тому тодішні владноможці (деякі мають відношення до влади й тепер) гучно заборонили гральний бізнес в нашій країні.

10 років тому сталася не менш знаменна для грального бізнесу подія.

Тоді міністр внутрішніх справ публічно заявив про “стоп-кришетерапію” ігрових лотерейних закладів та інтернет-клубів, під чиїми вивісками, за його словами, ховалися гральні автомати і казино та закликав легалізувати азартну індустрію, яка, де, по факту, цвіте і процвітає.

Крім того, він тоді запевнив, що “протягом найближчих днів” МВС закриє усі гральні заклади в країні до врегулювання азартних ігор шляхом легалізації.

А близько 5 років тому вже нова влада оголосила про свої плани з “легалізації” грального бізнесу.

Заявивши, що саме гральний бізнес стане ледь не локомотивом вітчизняної економіки.

Через цілий ряд причин, в тому числі, у зв`зку з вказаними річницями, як людина, яка досить глибоко вивчала питання теорії, практики й правового регулювання грального бізнесу в світі та доклала чимало зусиль для того, щоб так звана “легалізація” грального бізнесу в Україні все ж проходила максимально цивілізовано, в тому числі, через підготовку публікацій, в тому числі,

цієї, цієї, цієї та цілого ряду інших на цю тему, дозволю собі спробувати озвучити ряд приведених та інших питань по цій темі та запропонувати свої відповіді на них.

Ретроспективний аналіз

Напрошуються питання, в тому числі, щодо реального положення в українському гральному бізнесі на момент його заборони, стосовно реальних причин, бенефіціарів та результатів заборони.

Привертає увагу той факт, що вказані вище річниці дивним чином збігаються з виборчими циклами.

А значить, чи виправданим є припущення, що кожна нова владна команда, оголошуючи, що завзято береться за врегулювання грального бізнесу, насправді тим чи іншим чином намагалася використати його в своїх інтересах?

Тобто, що кожна влада у нас, принаймні останні десятиліття, проходила “хрещення гралкою”?

І чи не проходимо разом із владою це “хрещення” всі ми?

А як “у них”?

Наскільки цікавим для нас може бути досвід побудови, регулювання та функціонування грального бізнесу на Заході?

Хто такий Говард Г'юз (крім того, що він є прототипом до "Авіатора", звичайно) та чому американці (і не тільки) з вдячністю згадують його у зв`язку з запровадженням цивілізованого грального бізнесу?

Чи можна в сучасних умовах говорити про “гральні офшори” на Заході та що це таке?

Чому в сусідніх не тільки географічно країнах (як, наприклад, в Бельгії та Нідерландах) настільки суттєва різниця в підходах до регулювання гралки?

Чи правда, що Австралія розподілена на Схід і Захід не тільки географічно, але й з точки зору функціонування та регулювання грального бізнесу?

Чому в різних схожих географічно, кліматично, за складом населення тощо, країнах Західної Європи різна кількість загальнодержавних лотерей, при тому, що в деяких є навіть лотереї провінцій, а в ряді це заборонено законом?

Чи було успішним з точки зору суспільного інтересу запровадження регулювання грального бізнесу в усіх країнах, які прийнято називати цивілізованими?

Безспірний пріоритет - поточна ситуація та перспективи грального бізнесу в Україні

Чи були реалізовані головні обіцянки з боку влади стосовно «легалізації» грального бізнесу в Україні?

Які реальні наслідки "гральних реформ" в Україні?

Чи є маніпулятивним твердження, що гральний бізнес може бути рушійною силою економіки?

Чи може щось схилити інвесторів грального бізнесу вкладатися в довгу в Україні?

Чи був та чи є шанс у гральної індустрії в Україні піти цивілізованим шляхом?

Далі буде...