АТО

Рівно десять років тому в Україні почалась Антитерористична операція. 

На початку квітня 2014 року ми змогли повністю придушити сепаратистські заколоти у Харківській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Залишилися вогнища «руськой весни» тільки на Донбасі та Одещині. Але я був впевнений, що ще тиждень-два і інфіковані російськими спецслужбами осередки сепаратизму будуть повністю локалізовані.

Це розуміли і в кремлі, розпочинаючи військову операцію на Донбасі. 

12 квітня російські бойовики на чолі з полковником ФСБ Гіркіним (Стрєлковим) захопили Слов’янськ. На схід України прийшов терор, вбивства, тортури…

Не можна було втрачати часу і я наказав сформувати зведений підрозділ із спецпризначенців «Альфи» СБУ й десантників ЗСУ, щоб знищити росіян на захопленому ними плацдармі.

Колона спецпризначенців та десантників на машинах і бронетранспортерах висунулася до Слов’янська й зупинилася на околиці міста. 

З автомобіля, який під’їхав по зустрічній смузі раптово почали впритул розстрілювати нашу колону, вибудовану, як для параду – без охорони і прикриття. Одночасно її накрив шквальний вогонь з кулеметів та автоматів з лісопосадки, що нависала над дорогою. Російські терористи, як у тирі, розстрілювали переляканих та безпорадних людей у військовій формі.

«Альфівці» та десантники, які мали значну перевагу над ворогом у чисельності та озброєнні, ганебно відступили, навіть не спробувавши виконати поставлене завдання. Так принизливо почалося військове протистояння на Донбасі. 

У цей день, 13 квітня 2014 року, я оголосив широкомасштабну Антитерористичну операцію. Вона починалася дуже важко. В умовах повної відсутності військової допомоги від західних партнерів треба було не тільки озброїти наших захисників, але і навчити їх воювати та перемагати ворога. Серйозною проблемою був і саботаж серед керівної ланки силовиків. Вони прикривали свою бездіяльність, боягузтво та непрофесіоналізм притягнутими за вуха аналогіями з розгоном Майдану та розказнями про намагання «не допустити втрат серед цивільного населення». Багато з них саботували виконання наказів, тому що були впевнені, – Україна не зможе протистояти російському вторгненню і їм доведеться відповідати за кожен постріл за наказом «київської хунти».

Пройде зовсім небагато часу і наша армія навчиться воювати, оновиться командний склад, запрацює вітчизняний ОПК і наші воїни зупинять ворога та звільнять дві третини Донбасу. А загартована в АТО українська армія перетворить на ганьбу божевільний «бліцкриг» путіна у 2022 році. Символом цієї ганьби стане знищений два роки тому в цей день українськими крилатими ракетами «Нептун» флагман російського флоту, крейсер «москва».

Друзі, не втрачаймо оптимізму. Боремося і поборемо. Згоріла одна москва – згорить і інша!

Слава Україні!