Невивчені уроки історії

2 серпня (20 липня за старим стилем) 1914 року російський цар Микола II на Палацовій площі Санкт-Петербурга оголосив височайший Маніфест про оголошення війни Німеччині (на фото). Народ радів, скрізь було торжество, армія поповнилася мільйоном мобілізованих добровольців.

Лише через три роки, 2 (15) березня 1917 року російський цар Микола II зрікся престолу. Армія бунтувала, люди в столиці голодували, аристократи були незадоволені, демократи обурювалися, ліваки готувалися взяти владу у свої руки.

Як же так, усього за три роки, маючи найбільшу армію у світі, спираючись на найбільші людські та матеріальні ресурси, велика російська болотяна імперія не тільки програла війну, а й розсипалася на прах?..

Причини були прості, очевидні - тупе військове командування, байдуже ставлення до людських життів, відсутність демократичних традицій і плюралізму - і, як наслідок, відсутність зворотного зв'язку, неможливість випустити пару, недоступність царя, на якого впливало тільки найближче оточення, включно з «заступником царя» ненависним Гришкою Распутіним.

Ну, і ще, звісно, німці, які вправно скористалися ситуацією, підігрівали протестні настрої, субсидували більшовиків, розвалювали зсередини російську державу й армію.

Революція почалася з арештів офіцерів діючої армії, роззброєння поліції, загального нігілізму під гаслами «кінець війні!», «мир народам!», «землю селянам!» «влада народу!», а закінчилася німецькою окупацією України, масовою мобілізацією до Червоної армії, загородзагонами Троцького, продрозверсткою, експропріацією, військово-польовими судами Сталіна, отруєними газами за наказом Тухачевського селянами, а попереду ще були Голодомор, жорстокі репресії тридцятих років, жахливі жертви Другої світової війни.

За все треба платити. Дешево не відкупитесь.