Капітан Лавров: «БПЛА – справа, яка рятує життя і наближає перемогу»

У кожного мешканця прифронтового міста – своя історія боротьби з російським агресором, тим більше у військовослужбовця. Капітан Володимир Лавров, офіцер одного з підрозділів Сил логістики на лінії бойового зіткнення, почав конструювати дрони, коли на власні очі побачив, що це найкращий спосіб зупинити ворога на дальніх підступах.

-        Якби у нас були дрони навесні 2022-го, коли на нас сунула російська навала, ми би їх не пустили до міста ще тоді, - переконаний він.

Але одного бажання замало. Оскільки в його військовій частині підрозділи БПЛА штатним розкладом не передбачені, треба було робити справу на, так би мовити, волонтерських засадах. Потрібні були знання, досвід, чималі кошти. Довгий час ідея капітана, хоч і мала підтримку командування частини, залишалася лише мрією. Нарешті в 2023 році до нього в гості приїхав колишній підлеглий, Герой України капітан Ілля Вергун, який нині служить у 93 бригаді. Побратим розповів, як вони займаються аеророзвідкою за допомогою самотужки виготовлених дронів, - і Володимир загорівся думкою опанувати виробництво БПЛА на базі своєї військової частини.

Важливість такої роботи пояснювати не потрібно. Ворожі дрони щодня з’являлися в небі над військовою частиною, і рано чи пізно це могло погано закінчитися: штатні засоби ППО могли не впоратися з роєм малорозмірних, низько пролітаючих на малій швидкості цілей. Дрони, треба дрони! А до дронів потрібно відповідне обладнання і навчені люди…

Володимир та його друзі почали з того, що почали вчитися управляти дроном. Як пояснили досвідчені дроноводи, цей етап обійти неможливо: або ти можеш справлятися з рухом на різних швидкостях і висотах, в різних напрямках, в різному положенні, - або ні. Дехто відсіявся відразу, банально через органічні причини. Вестибулярний апарат людини сприймає картинку на екрані як реальність, і на всі ці злети-посадки, круті віражі та піке відповідає запамороченням і нудотою. Ті ж, хто залишився, продовжили навчання на симуляторах, поки не набрали необхідні 20-30 польотних годин. Далі потрібно було «пересідати» на справжній дрон.

Але де його взяти? Базовий дрон FPV коштував на той час 15-20 тисяч грн. Купити дороговартісну «пташку» і в перший же день розбити її об землю? Ну, так собі перспектива. Якщо ж замовити запчастини на Алі-Експрес і самому все зібрати-зпаяти, можна вкластися в більш-менш прийнятні 9-12 тисяч. Так і зробили. Врахували також пораду побратимів, які сказали: «Як тільки твій перший дрон піднявся у повітря, починай одразу робити наступний, бо цей ти рано чи пізно все одно «уграєш». Дрони – це «розходники»…»

Звісно, не все вдалося з першого разу. Розбивали дрони, спалювали польотні контролери та інші недешеві комплектуючі… Але це був той самий важливий досвід, який набувається лише на практиці. Загалом ударний дрон недаремно називається «камікадзе»: його задача – донести боєприпас в потрібне місце і знищити ціль разом із собою. З огляду на вантажопідйомність таких БПЛА та особливості конструкції бронетехніки, на знищення одного танка, наприклад, використовується від трьох до п’яти FPV, і то за умови, що всі влучання будуть чітко у вразливі місця броньованої машини.

Але залишалася ще проблема аеророзвідки. Якщо на ударні дрони можна було взяти більш-менш дешеве обладнання, то на дрон-розвідник треба було ставити нормальну камеру, потужні батареї, якісні польотні контролери. Тобто, орієнтуватися на задачу. Продуманому підходу до виготовлення «пташок» сприяла, як не дивно, відсутність коштів: оскільки підрозділ БПЛА у військовій частині був позаштатний і ніким не фінансувався, коштами скидалися самі ж військові та їхні родичі, друзі, знайомі волонтери – всі, хто знав про цей проєкт. Був навіть випадок, коли двоє синів Володимира віддали йому по 500 грн, подарованих бабусею на Різдво! Іншим разом племінник приніс йому знайдений поблизу вже окупованої ворогом Авдіївки пошкоджений російський дрон. «Відремонтуйте його і відправте назад москалям з даруночком від мене!» - сказав хлопчина. Та найбільше розчулили дружини і мами полеглих побратимів, які принесли майстру гроші, отримані від держави на поховання своїх Героїв. «Ці гроші нам коханих не вернуть – але допоможуть помститися за їхню смерть», - сказали вони. Саме тоді, зізнається Володимир, він дав собі обіцянку зробити все можливе, щоб його дрони били ворога по всій лінії фронту.

За рік невеличка команда з двох офіцерів та періодично залучених їхніх друзів виготовила і передала на військові частини більше 30 FPV-дронів. Запорізький напрямок, Вовчанський, Лиманський, Борова і Макіївка – скрізь, де воюють друзі Володимира, працюють і його дрони. «Можна було б зробити більше, але все впирається у кошти», - зітхає капітан Лавров. Розуміючи обмеженість власних сил, він з напарником підготував відеоуроки з виготовлення та експлуатації дронів для побратимів, регулярно проводить навчання для всіх бажаючих.

З огляду на те, що зараз БПЛА стали більше виготовлятися на українських підприємствах, в тому числі цивільних, Володимира, як фахівця стали залучати до дослідницької діяльності. За домовленістю з виробниками він проводить випробувальні польоти поблизу лінії бойового зіткнення, з’ясовуючи дослідним шляхом, яку вагу і на яку відстань оптимально може доставити певний дрон, з певним акумулятором, за тих чи інших погодних умов та наявності різного типу перешкод, в тому числі, виставлених ворогом. Дрони випробовуються на вагу, дальність, точність, маневреність, опірність вітру. Отримані характеристики фіксуються, аналізуються, коригуються на місці і виробники отримують повний шорт-лист необхідних змін. По деяким моделям отримано гарні показники: польотний час до 25 хвилин у небі, підйомна вага від 1,5 до 5 кг вибухової речовини! Є й інші досягнення, які ворог зрештою відчуває на собі.

Ще один з напрямків – робота по виявленню і знищенню ворожих дронів за межами об’єкту ураження. Це нелегка праця, адже дрон-винищувач повинен мати зовсім інші польотні характеристики. По-перше, він повинен мати швидкість, достатню, щоб випередити ворожий дрон хоча б на кілька секунд. По-друге, він має бути високоманевреним. По-третє, він повинен нести вибуховий заряд, достатній для знищення ворожої «пташки» - але який не переобтяжить і не сповільнить наш дрон.

В комплексі із завданням створення дрона-винищувача йде задача раннього виявлення ворожих БПЛА, щоб мати можливість вчасно підняти дрон і перехопити противника ще на підльоті до об’єкту. А це вже питання РЕБів та інших застосунків. «Такі засоби в частині є, але хотілося би щось більш потужне», - зауважує Володимир.

«Технічний прогрес не стоїть на місці. Щоб перемагати на полі бою, зовсім необов’язково, щоб гинули наші хлопці. Тих же самих результатів можна досягти за допомогою технологій, які треба ширше використовувати. Зокрема це дрони-«бомбери», розвідувальні дрони, ударні (FPV), Mavik, Autel, Matrice та інші. Можна як мінімум проводити розвідку повітряного простору і наземної обстановки. Якісь заздалегідь підготовлені тактичні дії: вивести групу на позиції, довести до укриття, попередити про наближення ворожої дрг… Нащо людям помирати, якщо можна застосувати техніку і зробити все це з повітря? Оператори пильнують зверху, передають картинку на командний пункт, і ведуть хлопців з урахуванням розміщення та пересування ворога. Це рятує дуже багато життів. Те, чи ми займаємося – справа, яка потребує набагато більшого розвитку», - переконаний український офіцер з військової частини логістичного забезпечення.

ппк Олена Мокренчук, військовий журналіст